III. Період віддалених наслідків.

Основні клінічні симптоми гострого та початкового періодів через 2-6 тижнів після травми, як правило, або повністю редукуються з відновленням здоров'я, або тільки втрачають інтенсивність та об'єм. Останній варіант розвитку патологічного процесу свідчить про те, що третій період стає періодом віддалених наслідків і розвитку травматичної хвороби, основним проявом якої є психоорганічний синдром різного ступеню вираженості.

Віддалені травматичні психічні розлади.

Травматична церебрастенія (псевдоневрастенічний стан) - найбільш розповсюджений психічний розлад у віддаленому періоді ЧМТ. їй властива тріада хворобливих розладів: астенія, диссомнія та вегетативні порушення.

Власне астенія, як наслідок ЧМТ є постійним, свого роду «наскрізним» симптомом, який лише видозмінюється на різних етапах розвитку хвороби. Якщо в гострому періоді часто переважає адинамія, то у періоді віддалених наслідків домінує підвищена дратівливість на фоні стомлюваності, виснажуваності, деякого послаблення пам'яті на поточні події, а також погіршення уваги (стійкості, концентрації та здатності до переключення). Вказані порушення супроводжуються, як правило, лабільністю афективних реакцій, які переважно неадекватні силі подразника. Настрій непропорційно підвищується при незначних успіхах і не менш різко падає при найменших неприємностях. Виявляючи нестриманість і низьку толерантність до фрустрації хворі часто вдаються до крику, образ. Але такий вибух

154

роздратування швидко згасає і змінюється на психічне та фізичне знесилення. Крім того, у таких хворих спостерігається підвищена чутливість як до пропріо- та інтероцептивних, так і до зовнішніх подразників (шум, яскраве світло, різкі запахи та ін.), що проявляється різноманітними неприємними відчуттями з боку шкіри, слизових оболонок, м'язів та внутрішніх органів.

Вегетативні розлади можуть виражатись лабільністю пульсу і артеріального тиску, тахікардією, запамороченнями, головними болями, стійкими спонтанними дермо графічними реакціями, загальним та дистальним ппергідрозом. Стан може різко погіршуватись під дією метео факторів. Часто виникають вестибулярні розлади: хворі погано переносять подорожі у транспорті. Характерним є виникнення диссомній з переважним порушенням процесу засинання.

На фоні церебрастенічних розладів іноді спостерігаються різноманітні неврозоподібні симптоми, елементарні фобії, тривога, субдепресивні стани. Зовні така астенія може сприйматись як невроз, але про її органічну природу свідчить мікроорганіка (підвищення сухожилкових рефлексів, тремор) і підвищений лікворний тиск.

Посттравматичний психопатоподібний розвиток особистості -виникнення через декілька років після редукції гострого періоду масштабних змін особистості (психопатоподібних станів).

Проявляється переважно експлозивністю, істероїдними рисами, іноді домінує сенситивний або параноияльнии радикал. Емоційні реакції посилюються і стають малодиференційованими.

Психопатоподібні розлади можуть бути стійкими і домінувати в клінічній картині. їх зовнішні прояви, вираженість та співвідношення з астенічним фоном багато у чому залежать від віку, в якому була отримана травма, її тяжкості, преморбідних рис особистості та мікр о соціальних умов. Дуже важливу роль може відіграти фактор зловживання алкоголем.

155

При травматизації легкої та середньої важкості у підлітковому чи юнацькому віці, у випадку наявності психопатичних рис характеру вони можуть стрімко загострюватись.

Диференціація таких психопатоподібних станів від психопатій грунтується головним чином на їх більш складній, по суті поліморфній психопатологічній структурі. Адже в них завжди співіснують різнорідні психопатичні радикали, які ніколи не поєднуються при істиних психопатіях.

Травматична енцефалопатія - патологічний стан мозку, що є наслідком контузії і характеризується наявністю психопатологічних та локальних неврологічних симптомів, які залежать від локалізації та масивності ураження, загальним зниженням психічної діяльності та порушеннями інтелекту а льно-мнестичних функцій.

Спостерігаються також вегетативно-вазомоторні та вестибулярні розлади, які, втім, менш виражені і не такі стабільні, як при травматичній церебрастенії.

Таким чином, при травматичній енцефалопатії переважають синдроми кіркових уражень (лобних, тім'яних, скроневих та ін.) і формується стійка психічна недостатність, яка може приймати наступні клінічні форми:

Експлозивний тип - характеризується різкою дратівливістю, вибуховістю, втратою самоконтролю, брутальністю, агресивністю. В силу цих якостей хворі постійно конфліктують з оточуючими, відзначаються егоїзмом, грубим прагненням до задоволення власних потреб, можуть виявляти сутяжні тенденції.

Ейфоричний тип - відрізняється неадекватно підвищеним фоном настрою, що супроводжується втратою критики до своїх дій, безтурботністю, розгальмованістю потягів.

Апатичний тип - властива в'ялість, аспонтанність, повільність.

І травматична астенія, і травматична енцефалопатія є органічними захворюваннями, які відрізняються глибиною ураження головного мозку.

156

Травматична епілепсія - варіант травматичної енцефалопатії, що характеризується наявністю епшептиформних явищ, прояви яких залежать від локалізації і особливостивостей травми. Судомні напади можуть виникати і у гострому періоді внаслідок подразнюючої дії, наприклад, кісткових уламків. Але про розвиток травматичної епілепсії свідчать напади обумовлені наслідками самої ЧМТ які з'являються через багато місяців, а іноді навіть років після травми.

Характерний поліморфізм пароксизмальних розладів, але найчастіше зустрічаються генералізовані, джексонівські та малі напади. При безпосередньому ураженні моторної кори можливі припадки джексонівського типу на фоні збереженої свідомості. В інших випадках пароксизмі! можуть починатись з джексонівських, а потім генералізуватись із втратою свідомості. Від генуїнних такі напади відрізняє більша тривалість, іноді можливість істеричних включень. У таких випадках, як правило, характерний зв'язок з психотравмуючою ситуацією, напад починається зі спалаху гніву або ридань, а потім переходить у звичний стереотип епілептичного пароксизма.

Постійними симптомами травматичної епілепсії являються вегетативно-вазомоторні і вестибулярні порушення, підвищена стомлюваність, помірно виражене загальне зниження інтелектуально-мнестичних функцій - ознаки, що властиві будь-якій травматичній енцефалопатії.

Окрім припадків, можуть спостерігатись сутінки, особливі стани свідомості, коливання настрою (дисфорії), зміни характеру (дратівливість, імпульсивність), однак при цьому не буває в'язкості і туго рухливості.

Поява сутінкових станів свідчить про несприятливий перебіг хвороби.

157

Травматичний паркінсонізм є наслідком масивного стовбурового ураження, що захоплює екстрапірамідну систему. На тлі різко виражених стовбурових симптомів (вазомоторних, вегетативних, вестибулярних) у гострій стадії розвиваються симптоми, тотожні енцефалітичному паркінсонізмові: скутість, амімія, ригідність м'язів, монотонна повільна мова, порушення окуло моторики, недостатність конвергенції, іноді параліч погляду.

Психічні розлади - в'ялість, апатія, безініціативність, стомлюваність. Іноді спостерігається гіперчутливість до подразників. Хворі пасивно контактні, абулічні, до свого стану ставляться не критично. Перебіг одноманітний, без прогредієнтності, зі схильністю до редукції симптоматики.

Травматичне слабоумство - незворотний патологічний стан, який виникає внаслідок важкого дифузного пошкодження тканин головного мозку. За своєю суттю це одна з форм травматичної енцефалопатії, за якої поряд з неврологічною симптоматикою, апатичними чи ейфорійними елементами спостерігається значна інтелектуальна деградація з втратою критики до своїх дій та грубими порушеннями пам'яті. Характерна наявність локальних симптомів і відсутність прогредієнтності. Іноді спостерігаються пароксизмі! і сутінкові стани свідомості.