Синдром галюцинозу

Галюциноз - стан безперервного галюцинування, обумовлений напливом переважно якогось одного виду галюцинацій. В тих випадках, коли існує наплив псевдогалюцинацій (слухових чи зорових), говорять про псевдо галюциноз.

Гострі галюцинози завжди супроводжуються вираженими афектами тривоги і (або) страху, в багатьох випадках - галюцинаторним мареням, а також руховими порушеннями і розгубленістю. При хронічних галюцинозах серед супутніх розладів найбільш часто зустрічається галюцинаторне марення. Галюцинози, перед усім гострі, звичайно підсилюються у вечірній та нічний час.

Вербальний галюциноз - мовних галюцинацій або псевдогалюцинацій у вигляді монологу (моновокальний галюциноз), діалогу, багаточисленних "голосів", "хору голосів", за виразом хворих (полівокальний галюциноз).

77

Зміст мовних галюцинацій може бути моно- і політематичним. У випадках, коли справжні мовні галюцинації - "голоса" звичайно локалізуються у межах "слухової досяжності" - на вулиці, на горищі, на сходах, за дверима і т. ін. При слуховому псевдогалюцинозі, "голоса", "подумкові розмови" локалізуються або в голові, або в невизначеному для хворого просторі.

Гострий вербальний галюциноз, що має форму справжніх мовних галюцинацій, нерідко супроводжується виразним образним компонентом. Хворі розповідають про те, що вони чують з такими подробицями, що постійно виникає відчуття, що хворі все це бачуть, а не чують (сценоподібний галюциноз).

Псевдогалюцинації можуть з'явитись переважаючими при хронічних галюцинозах. При спрощенні вербального галюцинозу його можуть змінити вербальні ілюзії і функціональні галюцинації.

Зоровий галюциноз - наплив великої кількості істинних зорових галюцинацій. Виділяють декілька типів зорового галюцинозу.

Зоровий галюциноз Бонне виникає в похилому віці (у осіб старше 70-80 років) при повній або частковій втраті зору. Розвивається гостро, з поступовим набуванням об'ємності та сценоподібності. За змістом - люди, творини, картини побуту або природи. Хворі - зацікавлені спостерігачі того, що відбувається, але ставлення до галюцинацій критичне. Звичайно це хронічний галюциноз.

Зоровий галюциноз Лермітта (педункулярний галюциноз) виникає при локалізації патологічного процесу в ніжках середнього мозку.З'являється у вечірній та нічний час у вигляді багаточисельних, рухливих, зменшених за розмірами (ліліпутні), незабарвлених зорових галюцинацій (люди, тварини, птахи), критичне ставлення до яких звичайно зберігається.

Зоровий галюциноз Ван-Богарта виникає при енцефаліті після періоду сомноленції. Проявляється багаточис ель ними, рухливими, зооптичними (комахи, тварини, риби) зоровими галюцинаціями. Ускладнення галюцинозу призводить до розвитку делірію.

7!^

Тактильний галюциноз виникає в похилому, переважно передстаречому віці. Хворі відчувають зуд, свербіння, печіння, біль т. ін. Патологічні відчуття локалізуються в найрізноманітніших ділянках тіла на поверхні шкіри, слизових оболонок, під шкірою і залежать, за переконаннями хворих, від проникнення у відповідні ділянки тіла дрібних паразитів (жуки, кліщі, блохи) або дрібних часток різних речовин та предметів (пісок, скло т. ін.), тобто галюциноз звичайно поєднується з маренням. Можуть приєднуватись іпохондричні і нигілістичні маячні ідеї.

Нюховий галюциноз у "чистому" вигляді зустрічається дуже рідко. Звичайно інтенсивні нюхові галюцинації з'являються у хворих в певних умовах, наприклад у власній квартирі. Нерідко нюховий галюциноз поєднується з тактильним чи сенситивним маренням відношення - в тих випадках, коли хворі впевнені, що запахи (як правило, неприємні) надходять від них самих.

Галюцинози спостерігаються за будь-яких психічних захворюваннях як соматично обумовлених, так і ендогенних (шизофренія). В останньому випадку найбільш часто виникає слуховий псевдогалюциноз.

Корсаковський амнестичний синдром

Це синдром органічного ураження головного мозку. Є сполученням фіксаційної амнезії (розлад пам'яті на наявні події), дезорієнтації у місці, часі та конфабуляцій. Вперше описаний Корсаковим в 1887 році.

Розлади пам'яті стосуються перед усім запам'ятовування поточних та нещодавних подій. Хворий практично відразу забуває отримані враження, навіть протягом декількох секунд. Хворий не пам'ятає, з ким спілкувався сьогодні, що їв і чи їв взагалі, як довго хворіє і скільки часу знаходиться в лікарні. Постійно розповідає одні й ті самі історії, повторює одноманітні запитання. Найбільшою мірою страждає пам'ять на слова, в той час як афективна пам'ять (на події, що пов'язані з неприємними для хворого

79

Четвертий період, що охоплює XVIII та початок XIX ст.. - період становлення психіатрії як області медицини, епоха Ф. Пінеля, Дж. Коноллі, які сповідували нові принципи ненасильства по відношенню до душевнохворих. В цей період будуються перші психіатричні лікарні, в яких починають проводити дослідницькі роботи, і на їх основі будується симптоматологія психіатрії. У 1792 р. французький лікар Ф. Піиель (1745 — 1826) зняв ланцюги з душевнохворих, ліквідував тюремний режим, зобов'язав лікарів гуманно ставитися до пацієнтів. Лікування він поєднував з диференційованою фізичною працею. У 1801 р. Ф. Пінель опублікував "Медико-філософський трактат про душевні хвороби", в якому систематизував та описав їх.

Учень Ф. Пінеля Ж Ескіроль (1772 - 1840) продовжив реформи і активно боровся за права хворих. Він запровадив у лікарняний режим обходи пацієнтів, історії хвороби. В 1838 році опублікував двохтомний посібник по психіатрії "Про душевні хвороби".

В Англії в 40-х роках XIX ст. Дж. Коноллі заснував систему нестиснення, згідно якої механічний тиск на пацієнта є злом, оскільки він принижує хворого і гальмує його одужання.

У 1803 р. Й. Рейль запропонував термін "психіатрія".

П'ятий період - епоха нозологічної психіатрії. На базі достатньо сформованої клінічної психіатрії, що дала великий матеріал для спостережень, робиться спроба використати методологію медицини того часу для створення закінченої (природно-наукової) моделі психіатрії. Головним підсумком цього періоду стало створення нової нозологічної класифікації психічних розладів.

Основу нозологічного напрямку в психіатрії (1834) заклав П.О. Бутковськийу фундаментальній пращ "Душевні хвороби..."

Слідом за ним нозологічні критерії в психіатрію запровадив К. Кальбаум (1828 - 1899), який запропонував вивчати психічні та соматичні симптоми психозу, його перебіг, послідовність чергування клінічних проявів хвороби.

8

переживаннями) страждає менше. Пам'ять на події минулого життя в цілому збережена задовільно.

Розпади орієнтації виражені різною мірою. Найбільш порушена орієнтація в часі. Хворі нерідко не можуть назвати не тільки число, день тиждня і місяць, а навіть і сезон року, поточний рік. Значно уражається й орієнтація в місці, в тому числі у просторі. Тому хворий не в змозі знайти потрібне приміщення відділення, не знає, де знаходиться його ліжко, туалет т. ін.

Конфабуляції виникають звичайно при відповідних запитаннях, а не спонтанно. їх зміст стосується переважно минулих подій в житті хворого, професійної діяльності. Значно рідше спостерігаються конфабуляціїї фантастичного змісту. Інтенсивність конфабуляцій збільшується пропорційно віку хворих.

Поряд з означеними розладами хворим на Корсаковський синдром завжди притаманний той чи інший ступень зниження інтелектуального рівня, в тому числі критичного ставлення до власного стану. Разом з тим певні знання та навички зберігаються у них цілком задовільно (професійні знання, вміння грати в шахи, карти т. ш.). Особистісний рівень також страждає помірно: хворі, незважаючи на зниження критики, завжди усвідомлюють наявність хвороби, нерідко диссимулюють мнестичні дефекти.

У хворих на Корсаковський синдром завжди знижений рівень потягів і активності. Постійно можна виявити фізичну і психічну втомлюваність, що більш виражено в похилому віці. Віковий фактор визначає й переважаючий афект: у осіб похилого віку він частіше знижений, з періодами тривожності та іпохондричних побоювань; у молодих та середнього віку пацієнтів -ейфорія, що змінюється дратівливістю.

Корсаковський синдром в більшій частині випадків виникає гостро, після стану потьмарення свідомості, найчастіше делірію. Значно рідше він виникає після оглушення і сутнікових станів свідомості. Повільний розвиток Корсаковського синдрому без попереднього періоду потьмарення свідомості

N0

зустрічається перед усім в старості на тлі сенільно-атрофічних процесів, церебрального атеросклерозу або хронічних інтоксикацій (алкоголь).

Корсаковський синдром спостерігається при різноманітних

штоксикаціях (перед усім при алкоголізмі), після черепно-мозкових травм, при пухлинах мозку і інфекційних захворюваннях, після гострої гіпоксії (отруєння угарним газом, повішення), при сенільно-атрофічних і судинних процесах.