Глава 1

ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

Історія психіатрії нараховує багато віків. Психічні хвороби існують стільки, скільки існує людство. Але при цьому психіатрія як розділ медицини сформувалася лише наприкінці XVIII ст. її історія включає в себе не тільки процес становлення як наукової дисципліни, але й демонструє трансформацію ставлення суспільства до душевнохворих.

Згідно періодизації відомого історика психіатрії Ю.В. Каннабіха (1929) виділяють шість історичних етапів формування наукових поглядів і, відповідно, організації допомоги психічно хворим.

Перший (донауковий) період характеризується теологічним розумінням аномального поводження хворих. В цей період уявлення про психічні розлади у стародавніх народів знаходило відображення у міфах, легендах і т. ін.

Другий період характеризується першими кроками в розумінні розладів психіки без теологічних тенденцій, що було вже значним прогресом та формувало зачатки організації допомоги психічно хворим. У цей час формується лікарська корпорація.

Третій період відповідає часам середньовіччя. Він характеризується регресом до рівня донаукового світогляду. Відношення до хворих у цю епоху двояке - від перших кроків по організації суспільного догляду до знищення на вогнищах інквізиції. Десятки тисяч людей, серед яких були й психічно хворі, були прилюдно спалені живцем. В цей період почали будувати примітивні заклади для утримання душевнохворих. У вологих темних підвалах їх тримали в кайданах, наручниках, жорстоко карали. Головною метою було ізолювати, а не лікувати хворого.

7

I стадія - підвищена говорливість, наплив асоціативних, конкретно- чуттєвих образів, яскравих уявлень, спостерігаються гіпермнезії, яскраво пригадуються картини минулого, іноді недавнього, іноді далекого. Мова безладна, інкогерентна. Чітко проявляється синдром гіперметаморфозу. Характерна зміна настрою і поведінки хворих. Якщо такі обмани сприйняття приємні, настрій підвищується, але частіше спостерігаються страхітливі галюцинації, які призводять до афекту тривоги, страху. Під вечір стан хворого погіршується - посилюються розлади сприйняття. Сон поверховий з жахливими сновидіннями. Хворі вскакують, намагаються кудись бігти, дезорієнтовані. Вранці, як правило, засинають, сон стає глибоким, просинаються з відчуттям втомленості, слабкості.

II стадія - поглиблення делірію. З'являються більш масивні напливи ілюзій і парейдолій, наростає гіперметаморфоз, гіперестезія органів відчуття. Хворі різко реагують на подразники, тривожні. Часто неправильно відповідають на запитання, спостерігається підвищена відволікаємість уваги. Свідомість порушується, іноді з'являються люцидні "вікна" - немовби "вікна в реальний світ", при цьому з'являється відчуття хворобливої зміненності. Тоді хворий краще відповідає на питання, починає пізнавати оточуючих, але потім знову потрапляє в світ ілюзорного сприйняття. Сон хворий стає ще більш поверхневим, спостерігається більше жахливих сновидінь. Хворі засинають тільки вранці - на 2-3 години.

3. стадія - до вищеперерахованих симптомів приєднуються яскраві зорові сценоподібні, калейдоскопічні галюцинації, що мають екстрапроекщю і хворий поводиться відповідно до їх змісту. Галюцинації можуть мати комплексний характер - зорові + слухові. Вночі наплив галюцинацій посилюється, розвивається повна дезорієнтація, частіше хворі зовсім не сплять. Люцидні "вікна" короткотривалі або відсутні взагалі.

4. стадія - спостерігається повне дезорієнтування, мова інкогерентна -хворий промовляє окремі слова без будь-якої послідовності, не відповідає на поставлені питання. Збуджені в межах ліжка супроводжується буркотінням,

70

спробами зривати одяг, знімати з тіла "нитки", пересувати ковдру, подушку. Іноді проявляються гіперкінези, симптом "обтирання" (прогностично несприятливий). Погляд мутний, розгублений. В подальшому може наступати сопор, кома і смерть.

Після делірюзного стану зберігаються досить яскраві, але не завжди зв'язні спогади. Хворобливі переживання залишаються в пам'яті більш чітко, ніж реальні події.

В якості варіантів деліріозного синдрому, які відрізняються більш важким перебігом, описані професійний та буркотливий делірій.

Професійний делірій — у зв'язку з галюцинаторно-параноїдними переживаннями, що обумовлені делірієм, хворий поводиться так, наче йому доводиться виконувати свої професійні обов'язки - водій імітує керування автомобілем, музикант "грає" на трубі, токар "обробляє" на станку деталь і т.д,

Буркотливий (муситуючий) делірій - збудження в межах ліжка, "збирання" дрібних предметів, що начебто прилипли до тіла і одягу, тиха, незрозуміла мова при відсутності реакції на зовнішні подразники.

Найчастіше делірюзний синдром зустрічається при хронічному алкоголізмі (алкогольний делірій або біла гарячка). Спостерігається він також у зв'язку з отруєнням алкалоїдами білини (атропіновий делірій), тетраетілс винцем (тетраетіл свинцевий делірій), при різних гострих інфекціях (інфекційний або лихоманковий делірій) та як один з варіантів епілептичних психозів (епілептичний делірій) і т.д.

Онейроїд — проявляється малочисельними галюцинаціями фантастичного надприродного змісту, в яких хворий не бере участі, але відчуває особливу відповідальність за все, що відбувається. Галюцинації змішуються з реальною дійсністю і складають єдине ціле (подвійне орієнтування). Реальність, як правило, знижена у своєму значенні або зовсім не сприймається хворим. Спостерігається ілюзорно-галюцинаторне сприйняття оточуючого світу, емоційне напруження (страх, чекання).

71

Поведінці хворого властиві онейроїдний ступор або неціле спрямоване, безглузде збудження. Спогади після одужання мають фрагментарний характер.

В якості різновиду онейроїдного синдрому окремими авторами виділяється орієнтований онейроїд при якому спостерігається повне (частіше подвійне) орієнтування.

Аменція - характеризується грубим порушенням сприйняття та орієнтації, галюцинаціями, переважно слуховими, уривчастими маячними ідеями, фрагментарністю відображення навколишнього, аментивною мовною безладністю, руховим збудженням, почуттям страху, безпорадності та розгубленості. Ця симптоматика переважно обумовлена порушенням синтезу, внаслідок чого хворий не може осмислити оточення. Після аментивного синдрому настає повна амнезія, рідше фрагментарні спогади.

Аменція переважно виникає при соматичних захворюваннях з важким перебігом. Аментивний синдром може проявлятися в рамках різних нозологічних форм, будучи ознакою несприятливого перебігу захворювання. Окремі автори розглядають аменцію як різновид делірію.

Сутінковий стан - синдром потьмарення свідомості з глибоким дезорієнтуванням у оточуючому, галюцинаціями, уривчастими маячними ідеями стосунку, впливу, переслідування, афективними реакціями страху і гніву, руховим збудженням. Сутінки раптово виникають і швидко припиняються, іноді приводячи хворого до немотивованих вчинків, агресивних дій. Закінчується цей стан глибоким сном і амнезією.

Сутінковий розлад свідомості має п'ять диференційних ознак:

1. короткотриваліть - від декількох хвилин до декількох днів;

2. початок - виникають раптово, критично;

3. емоційне напруження, виразний афект гніву, злоби.

4. цілеспрямованість дій - вчинки послідовні, іноді навіть неможливо запідозрити порушення свідомості.

5. наявність гострого чуттєвого маячення або галюцинацій.

72

В залежності від переважання окремих складових компонентів сутінкової свідомості виділяють галюцинаторний, маячний та дисфоричний варіанти.

1. Маячний (параноїдншї). Характеризується впорядкованою, послідовною поведінкою, але визначається чуттєвим маренням і напруженим афектом. Хворі часто можуть бути соціально небезпечними.

2. Галюцинаторний. В клінічній картині переважають галюцинації. Хворі збуджені, агресивні. Часто такий стан є проявом епілептичного еквіваленту.

3. Дисфоричний (орієнтований). Спостерігаються явища часткового орієнтування. Хворий елементарно орієнтується у місці та власній особистості, але при цьому також можливий напружений афект і агресивно руйнівні дії.

В якості різновиду сутінкових станів (сутінки із впорядкованою поведінкою) розрізняють наступні:

Амбулаторний автоматизм - знаходячись в сутінковому стані хворі виконують зовнішньо впорядковані дії, переїздять з місця на місце, іноді досить далеко. При цьому вони поводять себе адекватно ситуації, при необхідності контактують з оточуючими, але залишають враження дещо розгублених, зосереджених людей. Вчинки, що скоюються в стані амбулаторного автоматизму, як правило, амнезуються.

Сомнамбулізм — стан зміненої свідомості, властивий амбулаторному автоматизму, який настає під час сну, коли хворий встає вночі з ліжка, виконує в квартирі або на вулиці ряд складних дій, проявляючи при цьому рухову спритність, в ряді випадків недоступну в нормальному стані, а потім засинає знову і вранці не пам'ятає цих подій.

Просонковий стан - легка форма розладу свідомості, яка нагадує стан, що виникає у людини, коли її раптом розбудити вночі і коли "Я"

73

повернулося, але орієнтування в часі, місці і навколишньому середовищі ще немає. У здорової людини такий стан короткотривалий (секунди, хвилини), а у психічно хворих він зберігається надовго.

Транс — психічний розлад, що характеризується автоматичністю актів поведінки у стані потьмареної свідомості або звуженого поля свідомості.

Фуга - стан звуження поля свідомості. При цьому хворий, не усвідомлюючи навколишнього виконує (переважно збуджено) ряд дій, наприклад, кружляє на одному місці, кидається бігти, у тролейбусі знімає одяг тощо. Людина діє автоматично, безтямно.

контрольні запитання:

1. Назвіть непсихотичні та психотичні форми розладів свідомості.

2. Що таке оглушення, його клінічна характеристика.

3. Диференційна діагностика сопору і коми.

4. Загальна характеристика психотичних форм зміненої свідомості.

5. Дайте характеристику деліріозного синдрому.

6. Охарактеризуйте стадії розвитку деліріозного синдрому.

7. Дайте характеристику онейроїдного синдрому.

8. Клінічна характеристика аменції.

9. Сутінкові стани свідомості, їх характеристика.

10. Клінічні варіанти перебігу сутінкових станів свідомості.

11. Що таке амбулаторний автоматизм?

12. Дайте характеристику просонкового стану, трансу і фуги.

ОСНОВНІ СИНДРОМИ ПСИХІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Синдром (симптомокомплекс) - обумовлене спільним патогенезом стійке сполучення взаємопов'язаних симптомів.

Постановка діагнозу будь-якої хвороби, в тому числі й психічної, починається з виявлення симптомів. Але симптом є ознакою багатозначною і на підставі його одного діагностувати захворювання неможливо. Сукупність вз а ємо обумовлених симптомів є симптомокомплексом - синдромом. Діагностичне значення синдрома обумовлено тим, що симптоми, які його

74

складають, перебувають у закономірному внутрішньому зв'язку. Будь-якій психічній хворобі притаманні певні синдроми, що змінюються в певній для кожного захворювання послідовності.

Постановка синдромологічного діагнозу хвороби має першочергове значення в практичній діяльності лікаря будь-якої спеціальності, оскільки від її правильності і точності залежить ефективність лікування.

Класифікація психопатологічних синдромів за переважним ураженням окремих психічних функцій.

Синдроми з переважанням розладів сприйняття:

• синдром вербального галюцинозу;

• синдром тактильного галюцинозу;

■ синдром зорового галюцинозу,

• синдром нюхового галюцинозу. Синдроми з переважанням розладів пам'яті:

• Корсаковський амнестичний синдром. Синдроми з переважанням розладів мислення:

• параноїдний синдром,

• паранояльний синдром;

• парафренний синдром.

Синдроми з переважанням порушень інтелекту:

• синдром фізичного та психічного інфантилізму;

• синдром олігофренії;

• психоорганічний (енцефалопатичний) синдром;

• синдром деменції.

Синдроми з переважанням емоційних та ефекторно-вольових розладів:

• невротичний (астенічний, істеричний, обсесивний та ін.);

■ психопатичний синдром;

75

• гебефренічний синдром,

• кататонічний синдром,

• епілептиформний синдром. Синдроми з переважанням емоційних розладів:

• депресивний,

• маніакальний.

Синдроми з переважанням порушень свідомості: А) Непсихотичні синдроми:

■ обнубілящя;

• сомноленція;

• оглушення;

• сопор;

■ кома.

Б) Психотичні синдроми:

• синдроми деперсоналізації та дереалізації,

• делірюзний синдром,

• онейроїдний синдром;

• синдром сутінкових станів свідомості;

• аментивний синдром.

Класифікація психопатологічних синдромів за глибиною ураження психіки

Функціонально-динамічні непсихотичні синдроми.

1. Невротичний синдром (астенічний, істеричний, обсесивний, астено- іпохондричний, астено-депресивний, істеро-фобічний та ш.).

2. Психопатичний синдром.

Психотичні синдроми (функціонально-динамічні та органічні).

1. Маніакальний синдром.

2. Депресивний синдром.

76

3. Паранойяльний синдром.

4. Парафренний синдром.

5. Параноїдний синдром (галюцинаторно-параноїдний та ш).

6. Синдроми галюцинозу.

7. Кататонічний синдром.

8. Гебефренічний синдром.

9. Деліріозний синдром.

10. Аментивний синдром.

11. Синдром сутінкового стану свідомості.

Синдроми органічного ураження.

1. Органічний (енцефалопатичний, пснхоорганічний пснхосиндром.

2. Амнестичний (Корсаковський) синдром.

3. Синдром деменції (парціальної чи тотальної).

4. Синдром олігофренії.

5. Напади (пароксизми) та епілептиформний синдром.