Глава 2

ЗАГАЛЬНА ПСИХОПАТОЛОГІЯ ТА СИМПТОМАТИКА ПСИХІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Загальна характеристика.

Жодна з клінічних дисциплін не використовує у своїй практиці такої кількості найменувань для характеристики патологічних розладів, як психіатрія. Це пов'язане з тим, що її становлення базувалось переважно не на загально мед ичних критеріях, які передбачають, що кожна хвороба повинна мати свої відмінні від інших етіологію, патогенез та патоморфологічні дані, а за рахунок емпіричного описання різних патологічних синдромів.

Практично всі відомі психіатри XIX — початку XX століть, особливо французькі та німецькі, потрапили до історії медицини давши своє ім'я тому чи іншому психопатологічному феномену. У пошуках універсальної теорії, яка могла б узгодити чисельні симптоми і синдроми, психіатри звертались за допомогою до досліджень французьких матеріалістів XVII століття, еволюційної теорії Ч. Дарвіна, патоморфологічних пошуків школи Вірхова, відкриттів І.М. Сєченова, І.П. Павлова та ін.

Помітну роль у формуванні уявлень про причини захворювання зіграла концепція Іаскзоп Н..Т. (1864) про локалізацію функцій нервової системи. Цей автор розділив симптоми, що виникають внаслідок ураження головного мозку на негативні, або симптоми випадіння та позитивні - пов'язані із звільненням нижніх відділів мозку з-під контролю вищих.

Концепція Іаскзоп знайшла своє відображення у дослідженнях Кгаереііп Е. (1920) про регістри психопатологічних синдромів. Він виділив невротичні, афективні, галюцинаторні, маячні, дискінетичні та енцефалопатичні розлади.

Виходячи з глибини ураження психіки французькі дослідники Н. Епі та І. Коиагі (1936) розробили власну шкалу, виділивши 8 груп основних

22

1% розчину солянокислого апоморфіну (одночасно тамує збудження).

• Видалення сечі за допомогою катетера (при затримці сечовиділення).

• Прийом 5-10 крапель нашатирного спирту на 1/2 стакану води.

• При порушенні серцевої діяльності і коматозному стані -підшкірні введення 1-2 мл 10% розчину кофеїн-бензонату натрію, п/ш чи в\в ін'єкція 1-3 мл 10% коразолу (можна повторювати через кожні 1-2 години), 1 мл кордіаміну, 1-3 мл 0,1% розчину азотнокислого стрихніну, в/в введення 200-300 мл фізіологічного розчину чи 5% розчину глюкози з 15 МО інсуліну.

• Вдихання суміші 90% кисню і 10% вуглекислоти.

• При асфіксії - вдихання кисню, штучне дихання, підшкірна ін'єкція 1 мл 1% розчину лобеліну, в/м чи в/в введення 1 мл цитітону, загальне та місцеве зігрівання.

Лікування хворих на хронічний алкоголізм.

Таке лікування проводиться у декілька етапів:

На І етапі виконують дезінтоксикаційну терапію в/в введенням 5% розчину глюкози з вітамінами С і групи В, в/м ін'єкціями сірчанокислої магнезії.

На II етапі застосовують умовнорефлекторну терапію, тобто виробляють негативний умовний рефлекс на алкогольні напої за допомогою блювотних засобів. З цією метою (краще на групових сеансах) після ін'єкції апоморфіну, або вживання відвару баранця хворим дають невелику дозу спиртного. Таким чином, поступово виробляється блювотний рефлекс на алкоголь, який потім проявляється вже без ін'єкцій апоморфіну навіть при відчутті запаху, або одній згадці про алкоголь. Цей рефлекс, однак, потребує підкріплення кожні декілька місяців.

На другому етапі застосовують метод сенсибілізації. Хворим дають таблетки тетураму (антабус), фталазолу, тріхополу які несумісні з алкоголем.

220

Тетурам переважно використовують у вигляді імплантаційних таблеток „Еспераль", дія яких заснована на блокуванні алкогольдегідрогенази, що призводить до інтоксикації ацетальдегідом після прийому навіть невеликих доз спиртного. Тетурам-алкогольна реакція викликає тяжкі вегетативні розлади, що змушує хворих утримуватися від вживання алкоголю. Імплантують „Еспераль" субфасціально, переважно - під лопатку, дія його триває 8-12 місяців. У випадку алкогольного ексцесу у цей період треба негайно хірургічно видалити препарат і провести масивну дезінтоксикацію.

Важливим методом лікування хронічного алкоголізму є психотерапія. Застосовуються сугестивні заходи (гіпноз, емоційно-стресова терапія). Раціональна терапія може проводитися як індивідуально з кожним пацієнтом, так і з групою.

Через те, що патологічний потяг до алкоголю як правило повністю не припиняється необхідно в комплексному лікуванні алкоголізму проводити підтримуючу (протирецидивну) терапію, яка полягає в призначенні додаткових курсів умовнорефлекторної або сензибілізуючої терапії через певні проміжки часу.

Лікування алкоголізму найбільш ефективне при наявності позитивних установок хворого на відмову від спиртних напоїв.

Лікування алкогольних психозів.

При лікуванні білої гарячки легкого та середнього ступеню тяжкості без вираженого соматичного компоненту хворим протягом 7-10 діб призначають снодійні (5-10 мл 5% розчину барбамілу), суміш Попова, суміш Равкіна, 0,5% седуксен 4,0-8,0 мл в/м або в/в з 10-15 мл 40% глюкози, нейролептики: тізерцин або аміназін по 2-3 мл 2,5% 2-3 рази на добу в/в крапельно з 500 мл 5% глюкози, галоперідол 1-2 мл 0,5% в/м, клопікеол-акуфаз по 200 мг або флуанксол в ін'єкціях по 20 мг на добу.

У разі тяжкого перебігу алкогольного делірію, або інших гострих алкогольних психозів основну увагу спрямовують на інтенсивну

221

дезінтоксикацію, відновлення кислотно-основного балансу, запобігання гіпоксії та набряку мозку.

ЕКСПЕРТИЗА.

Лікарсько-трудова. Стан сп'яніння або звичайного похмілля не є підставою для видачі лікарняного листа. Лише у випадку необхідності переривання важких запоїв та абстиненції! небезпечних судомними нападами, суіцидальними тенденціями чи алкогольними психозами хворі лікуються по лікарняному листу амбулаторно чи стаціонарно. Хворим з корсаковським психозом, алкогольним псевдопаралічем та хронічним алкогольним галюцинозом призначають II групу інвалідності, а у перших двох випадках за потреби у сторонньому догляді і І групу. При паранойяльній формі затяжних алкогольних психозів хворі можуть багато років обходитись без призначення їм інвалідності, хоча при парафренічному варіанті їм показана III група інвалідності, а при посиленні галющнацій — II група. II група інвалідності показана також за умови різкої вираженості алкогольного слабоумства.

Військово-лікарська. Хворі на алкоголізм (за виключенням випадків алкогольного слабоумства) навіть у випадку перенесення гострих алкогольних психозів в анамнезі, визнаються придатними до військової служби. У випадку затяжних алкогольних психозів (навіть у стані ремісії) або алкогольного слабоумства хворі визнаються непридатними до військової служби і знімаються з обліку.

Судово-психіатрична. Особи, які страждають на алкоголізм у випадку здійснення протиправних вчинків визнаються осудними і несуть повну відповідальність за свої дії, а здійснення злочину у стані алкогольного сп'яніння лише обтяжує вину злочинця. Виключення складають випадки очевидного алкогольного слабоумства. Дієздатність хворих алкоголізмом у частині випадків може бути обмежена за вироком суду, наприклад, вони можуть бути позбавлені права отримувати власну зарплату.

222

Важливим аспектом судово-психіатричної експертизи є диференціація ускладненого і патологічного сп'яніння. Спільним для них є виражене психомоторне та афективне збудження. Окрім того, у структуру патологічного сп'яніння входять ознаки затьмарення свідомості -дезорієнтованість, порушення предметного контакту з оточуючим і беззв'язність мислення у поєднанні з галюцинаціями та уривчастою чуттєвою маячнею, що визначає статус неосудності таких хворих. Структура ускладненого сп'яніння повністю вільна від психопатології, що обумовлює висновок про повну юридичну відповідальність за свої вчинки.

Хворі, що здійснили протиправні діяння у психотичному стані визнаються неосудними і карної відповідальності не несуть. Примусове лікування призначається навіть у випадках, коли на момент суду хворі вже вийшли з психотичного стану, але потребують лікування від алкоголізму.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

1. Етіологія та патогенез хронічного алкоголізму.

2. Клінічні прояви звичайного алкогольного сп'яніння.

3. Клінічні прояви патологічного алкогольного сп'яніння.

4. Методики експертизи алкогольного сп'яніння.

5. Дайте визначення побутового пияцтва.

6. Визначення та класифікація форм хронічного алкоголізму.

7. Дайте клінічну характеристику І стадії хронічного алкоголізму.

8. Дайте клінічну характеристику II стадії хронічного алкоголізму.

9. Дайте клінічну характеристику III стадії хронічного алкоголізму.

10. Класифікація алкогольних психозів.

11. Гострий алкогольний делірій.

12. Гострий алкогольний галюциноз та гострий алкогольний параноїд.

13. Хронічні алкогольні психози, їх клінічні особливості.

14. Енцефалопатичні алкогольні психози.

15. Перша допомога при гострому алкогольному отруєнні.

16. Принципи та основні методи лікування алкоголізму.

17. Умовнорефлекторна та сенсибілізуюча терапія, їх особливості.

223