27. Образ автора як естетична категорія. Концепція в.В.Виноградова про образ автора як мовний, стильовий образ.

Образ автора – відображена у творі особистість автора-творця, яка находить свій вияв у формі певної світоглядної позиції/точки зору, що стоїть за всім зображеним у творі і зв'язує його вираженням певної концепції світу й людини. Автор певним чином подає і висвітлює реальність, осмислює їх і оцінює, виявляючи себе в якості суб'єкта художньої діяльності. Авторська суб'єктивність організує твір і, можна сказати, породжує його художню цілісність. Вона становить невід'ємну, універсальну, найважливішу грань мистецтва. «Дух авторства» не просто присутній, але домінує в будь-яких формах художньої діяльності: і за наявності у твору індивідуального творця, і в ситуаціях групового, колективної творчості, і в тих випадках, коли ім’я автора відоме і коли його ім'я приховано. У фольклорі та історично ранньої писемності (як і в інших формах мистецтва) авторство було переважно колективним, а його «індивідуальний компонент» залишався, як правило, анонімним. Якщо твір і співвідносилося з ім'ям його творця (біблійні притчі Соломонові і Псалми Давида, байки Езопа, гімни Гомера), то тут ім'я «висловлює не ідею авторства, а ідею авторитету ». Форми присутності автора у творі досить різноманітні. Автор дає про себе знати перш за все як носій того або іншого уявлення про реальність. І це визначає принципову значимість у складі мистецтва його ідейно-смислового боку.

Читаючи твір, ми сприймаємо авторський образ як образ свого співрозмовника, ми не бачимо його, але ми інтуїтивно відчуваємо його присутність. Образ автора є обов'язковим компонентом естетичного переживання (думка Бонецкої). Ю. Лотман вважав, що образ автора не може бути виведений з одиночного твору письменника, а лише із суми всіх його творів, яку доповнює у свідомості читача інформація біографічного характеру, пов’язана з даним письменником. На іншу думку, під образом автора розуміють персоніфіковану, пластично виявлену особу оповідача або розповідача твору, яка стосовно реального автора виступає як форма, чи, точніше, одна з форм вираження його свідомості, представлено у творі певною світоглядною позицією. Але ця думка вважається менш аргументованою. Проблемі автора й авторської "присутності" у творі надавали особливої ваги багато дослідників. Особливої актуальності набувають звернення до літературознавчих концепцій В. Виноградова.

В колі наукових інтересів В. Виноградова постійно перебувала проблема вивчення мови художнього твору, дослідження оповідної структури, а отже, проблема автора (а точніше, "образу автора") у його потрактуванні мала бути неодмінно пов'язаною з питаннями мовного вираження й розв'язуватись передусім на рівні мовленнєвої організації тексту. Стильова структура художнього твору й образ автора, які досліджує В. Виноградов, відбивають способи розуміння і поетичного використання письменником літературної мови своєї епохи. Зображення світу в літературному творі, на думку вченого, розгортається через динаміку різних стилістичних шарів, форм і типів мовлення. У мовленнєвій структурі художнього твору, залежній від динаміки авторських стилістичних "масок", відбивається творча особистість митця. "Образ автора" визначається як складна мовленнєва структура, яка, синтезуючи усі стилістичні прийоми художнього твору, виявляє єдність художнього стилю. Образ автора в концепції В. Виноградова є багатофункціональним утворенням, оскільки визначає експресивно-мовленнєві форми оповіді й, відповідно, прийоми словесного вираження, будучи "індивідуальною словесно-мовленнєвою структурою, яка пронизує стрій художнього твору", забезпечує взаємозв'язок і взаємодію елементів художнього цілого і, нарешті, несе центроутворювальну й інтеграційну функції, бо є "концентрованим втіленням суті твору, що об'єднує всю систему мовленнєвих структур персонажів у їх співвідношенні з оповідачем, розповідачем або розповідачами й через них стає ідейно-стилістичним осереддям, фокусом цілого". Образ автора є "конструктивним елементом" не лише одного літературного твору, а й циклу творів і творчості письменника загалом. "Образ автора" В. Виноградова співвідноситься з прийнятою у наратології категорією "імпліцитного (абстрактного) автора". "Імпліцитний автор" прозового твору виступає найбільш універсальною категорією для позначення авторської "присутності" в тексті й актуалізується у формі персоніфікованого чи неперсоніфікованого, достовірного чи недостовірного оповідача. "Образ автора" визначається, отже, як складна мовленнєва структура, яка, синтезуючи усі стилістичні прийоми художнього твору, виявляє єдність художнього стилю.