4.2 Пресування блоків

Щоб отримати компактні блоки, розраховані на тривале користування, їх необхідно перед скріпленням ретельно спресувати.

Після комплектування можна проводити пресування або обтиск блоків.

Пресування зошитів проводять у пакувально-обтискних пресах для забезпечення достатньої щільності корінцевих фальчиків.

Пресування ведеться по всій поверхні блоку, при цьому витісняється повітря, що знаходиться між сторінками, і обжимаються фальчики.

Обтиск блоку проводиться лише по корінцевій частині зі зменшенням товщини корінця. Ця операція найчастіше проводиться після шиття блоків, тому що ниткошвейні машини проколюють корінцеві фальци зошитів, що розпушує корінець.

При скріпленні дротом пресування виконують тільки перед шиттям, інакше скоби можуть зруйнувати папір блоку.

Обов'язкове проведення обтиску після заклеювання і сушіння корінця, тому що волокна паперу набухають у водяних розчинах клеїв і сохнуть у вільному стані.

Як самостійні операції пресування чи обтиск після комплектування в даний час майже не проводяться.

Звичайно, якщо скомплектовані блоки не передають відразу на операцію шиття, то їх упаковують у пачки з одночасним пресуванням.

Необхідність виконання пресування чи обтиску після комплектування викликана деформаційними властивостями паперу і характером видання.

Вибір режимів пресування чи обтиску залежить від обсягу блоку, конструкції зошита, властивостей паперу і фарби.

Лекція 5. Приєднання до зошитів додаткових елементів (форзаці, ілюстрації)

У виданнях різних типів до зошитів можуть бути приєднані додаткові елементи: форзаци, ілюстрації, дробові частини листа. Форзаци є обов'язковим елементом книг, інші додаткові елементи можуть бути як у книгах, так і в брошурах[3,9].

5.1 Форзаци

Основне призначення форзаців – скріплення блоку книги з палітурною кришкою. Крім того, форзац – елемент художнього оформлення видання.

Для виготовлення форзаців використовують спеціальний форзацний папір, що повинен мати достатню механічну міцність на розрив і на перегинання, а також високу водостійкість.

Вибір форзацного паперу залежить від обсягу видання і виду форзаца.

Матеріали для виготовлення форзаців. Форзацний папір виготовляється масою 80...180 г/м², і може бути двох марок А чи О (а також каландрований).

Марка А призначена для виготовлення незадрукованих форзаців, причому вона може бути білим, злегка зафарбованим, з тисненням, матовим чи глазурованим.

Марка О може бути задрукованою на одній зі своїх сторін будь-яким орнаментом чи кольором.

Крім перерахованих марок можна використовувати папір типу „верже” (120...160 г/м², білий 160...240 г/м²), а також з тисненням (120...200 г/м²), сірий, блакитний, рожевий, білий з оптичним відбілювачем.

Якщо товщина блоку до 35 мм, то для форзаца використовують папір масою 80...120 г/м², для інших блоків – 140...180 г/м².

Характер оформлення форзаца залежить від виду видання. Розрізнюють форзаци ілюстративно-тематичні, декоративно-орнаментальні й одноколірні.

Ілюстративно-тематичні форзаци відображують епізоди змісту даного видання. Такі форзаци найчастіше використовують у виданнях для дітей. Декоративно-орнаментальні форзаци можуть бути у виданнях різного типу.

Малюнок на таких форзацах може займати всю площу чи її частину, орнамент малюнка має відповідати характеру видання.

Найбільш поширені одноколірні форзаци, що виготовляють з білого чи кольорового паперу, а також фактурного.

Форзаци поділяються на цільнопаперові і складені (рис.5.1).

Цільнопаперовий форзац – це заготівля, розкроєна в долевому напрямку, розмір якого після фальцювання має відповідати формату видання до його обрізки.

а б

а – суцільнопаперовий, б – складений

Рисунок 5.1- Види форзаців в залежності від конструкції

Складений форзац складається з окремих паперових заготівель, з'єднаних у корінцевій частині смужкою тканини, яку називають тканевим фальчиком. Такі форзаци найбільш міцні, тому рекомендуються для видань великого обсягу. Але процес їхнього виготовлення не механізований, тому такі форзаци виконують украй рідко. За способом з'єднання з зошитом форзац може бути приклейним, прошивним, пришивним, накидним; форзацом може бути також частина зошита, такий форзац називається «своїм».

Приклейні форзаци бувають простими і з обкантовкою (рис.5.2).

а б в

а – простий приклейний; б – приклейний з обкантовкою (одинарний); в – цей же (подвійний)

Рисунок 5.2 - Приклейні форзаци

Простий приклейний форзац найбільш розповсюджений, тому що він простий за конструкцією, а процес його виготовлення цілком механізований. Такий форзац – це аркуш паперу, сфальцований в один згин.

Ширина аркуша до фальцювання дорівнює подвійній ширині видання, а висота – висоті видання до обрізки. Форзац промащують клеєм по смужці шириною до 5 мм і прикріплюють до корінцевого поля зошита з відступом від корінцевого фальчика. Розмір відступу залежить від скріплення зошита і її конструкції (рис.5.3):

-фальцювання в 3 згини, шиття нитками: відступ 1...1,5 мм;

-фальцювання в 4 згини: відступ 1,5...2 мм;

-безшвейне скріплення – не менше 5 мм (має бути зрізання фальців);

-скріплення термонитками – без відступу (зошит уже прошитий).

а б

а – простого, б – з обкантовкою; 1 – зошит, 2 – форзац, 3 – шар клею

Рисунок 5.3 - Параметри конструкції приклейних форзаців

Іноді форзаци приклеюють до зшитих блоків. Такий спосіб має кілька переваг:

-форзац приклеюється без відступу і блок із кришкою скріплюється міцніше;

-збільшується продуктивність, тому що форзаци приклеюються одночасно з двох сторін.

Прості приклейні форзаци застосовуються для блоків обсягом до 300...400с.

Основний недолік таких форзаців – зменшення корінцевого поля титульного аркуша, при розкритті приклейний форзац тягне за собою початкові сторінки, що заважає вільному розкриттю книги. Для підвищення міцності простого приклейного форзаца його після приклейки обкантовують разом із зошитом смужкою тканини чи паперу.

Такий форзац рекомендується для усіх видань великого обсягу (від 400 с.) і великого формату. Видання має бути скомплектоване добіркою і зшито нитками позошитно, папір видання щільністю від 50 г/м².

Для видань товщиною від 30...35 мм краще обкантовувати тільки перший зошит блоку з форзацом, а при товщині видання 36...40 мм – перший й останній зошити.

Для енциклопедичних і довідкових видань, розрахованих на довгий термін використання, обкантовку краще виконувати коленкором марки КОФ чи вибіленим папером при товщині блоку від 40 мм.

Технологічними інструкціями допускається робити обкантовку зошитів з виходом обкантувального матеріалу на форзац до 25мм, що дозволяє зшивати блоки без марлі.

До прошивних форзаців відносяться прошивний цільнопаперовий форзац, складений прошивний форзац із тканевим фальчиком, прошивний обкантований форзац (рис.5.4).

а б в

а – простий, б – обкантувальний, в – складений з тканинним фальчиком

Рисунок 5.4- Прошивні форзаци

Прошивні форзаци скріплюються з першим і останнім зошитами блоку в процесі шиття, тому ширина прошивного форзаца більше ширини видання на 5…6мм, щоб корінцеву частину форзаца можна було відігнути і накинути на зошит (рис.5.5).

1, 2 – зошити, 3 – широка частина форзацу, 4 – вузька частина форзацу,

5 – тканинний фальчик

Рисунок 5.5 - Складовий прошивний форзац з тканинним фальчиком

Складений прошивний форзац із тканевим фальчиком складається з двох паперових сторонок, з'єднаних смужкою тканини (рис.5.6).

Рисунок 5.6 - Складений прошивний форзац із тканинним фальчиком

Сторонки викроюються у долевому напрямку, висота сторонок дорівнює висоті необрізаного блоку. Ширина сторонки, що прилягає до зошита, на 5...6 мм більше ширини блоку, а ширина сторонки, що прилягає до кришки – на 5...6 мм менше. Тканевий фальчик викроюють з технічної тканини. Висота заготівлі дорівнює висоті блоку, а ширина – 15...16 мм.

Прошивний окантований форзац використовують для видань інтенсивного використання великого формату (від 400 с.) у палітурці. За конструкцією такий форзац відрізняється від прошивного тільки наявністю окантовки.

Перевага такого форзаца в тому, що він не тягне перший аркуш книги і не зменшує корінцевого поля титульного аркуша. Крім того, прошивний форзац забезпечує велику міцність скріплення блоку з кришкою. Недоліки: складність і трудомісткість ручного виготовлення і прикріплення форзаца до зошитів.

Накидні форзаци застосовують у малообємних книжкових виданнях, які комплектують вкладкою. Такий форзац може бути одинарним і подвійним (рис.5.7).

Рисунок 5.7 - Накидні форзаци

Одинарний накидний форзац – це така ж паперова заготовка, як і простий приклейний форзац, але накидний форзац не приклеюється до зошита, а накидається і скріплюється з блоком у процесі шиття. Подвійний накидний форзац – це два одинарних, він може бути отриманий фальцюванням аркуша в 2 рівнобіжних чи в 2 перпендикулярних згини.

Для рівнобіжного фальцювання заготовка має висоту, рівну висоті видання, а ширину – у 4 рази більше ширини видання.

Для перпендикулярного фальцювання заготівля по ширині в 2 рази більше ширини видання, і по висоті в 2 рази більше висоти видання.

Іноді накидний форзац обкантовують смужкою тканини.

„Свій” форзац - це складова частина першого й останнього зошитів блоку.

При комплектуванні добіркою залишають вільними від тексту чотири перші смуги в першому зошиті і чотири останні смуги в останньому зошиті. Ці порожні аркуші відіграють роль форзаців (рис.5.8).

а б

в

а – добірка; б – вкладка; в – формування “свого” форзацу в зошиті

Рисунок 5.8 - “Свій” форзац

„Свій” форзац – найекономічніший із усіх видів форзаців, тому що виключаються операції виготовлення і приєднання його до зошитів. Але він має ряд недоліків:

-видання потрібно друкувати на папері, близькому за властивостями до форзацного, що здорожує книгу;

-розташування паперових волокон у сфальцованих зошитах має бути долевим, що не завжди можна виконати;

-погіршується оформлення книги.

Тому такі форзаци нечасто застосовують, в основному, для блоків товщиною до 20 мм.

Часто форзаци використовують як елемент художнього оформлення книги: поверхні паперу додають структуру – гранування, муар, наносять кольоровий фон, орнамент, багатоколірне зображення. Також форзац задруковують растровою сіткою. Зустрічається варіант, коли передній зошит має приклейний форзац, а останній виконується зі своїм форзацом.

Тоді внутрішню сторону першого аркуша блоку і зовнішню другого додруковують однаковим орнаментом, тлом, сюжетом. При відкриванні боковинки палітурки створюється повна ілюзія звичайного форзаца.