2. Амбулаторна судово-психіатрична експертиза

характеризується тим, що висновок здебільшого дається після однократного чи повторного обстеження підексперт-ного. Проводиться вона судово-психіатричними амбула­торними комісіями, що організуються при психіатричних лікувальних закладах (психоневрологічних диспансерах, лікарнях) або безпосередньо у кабінеті слідчого, суді, слідчому ізоляторі. Основна перевага амбулаторної судо­во-психіатричної експертизи - її короткочасність і опера­тивність, а недолік - неможливість в усіх випадках вирі­шити питання про характер і глибину психічних пору­шень, їх прогноз. Якщо амбулаторна судово-психіатрична експертиза не може відповісти на поставлені на її вирі­шення питання, вона дає висновок про необхідність про­ведення стаціонарної експертизи, обґрунтовуючи це в ре­золютивній частині акта.

Категоричний експертний висновок може бути сформу­льовано у випадках, коли підекспертні раніше перебували під наглядом психіатра і перебували на обліку у психонев­рологічному диспансері, при обстеженні осіб, що вчинили правопорушення в стані простого алкогольного сп'яніння, у випадках короткочасного розладу психічної діяльності. Вирішальними обставинами у цьому випадку є матеріали кримінальної справи, якщо вони містять достатньо даних, що характеризують особу на момент вчинення суспільно небезпечного діяння.

Окрім обвинувачених, амбулаторну судово-психіатрич­ну експертизу проходять особи для визначення дієздатності при розгляді цивільних справ, а також більшість свідків і потерпілих.

Термін проведення амбулаторної експертизи становить до 20 днів з моменту отримання всіх необхідних матеріалів. Залежно від ступеня складності експертизи і кількості її об'єктів, поданих на дослідження, цей термін може бути подовжений на підставі мотивованого рішення експерта, надісланого органу, який призначив експертизу.

3. Судово-психіатрична експертиза в кабінеті слід­ чого може проводитися одноосібно або комісійно, як пра­ вило, одноразово і часто має консультативний характер. Після обстеження обвинуваченого або підозрюваного екс­ перт надає свій остаточний висновок про психічний стан особи на даний час щодо можливості проведення з нею слідчих дій або вказує на необхідність призначення амбу­ латорної чи стаціонарної судово-психіатричної експертизи,

23

приєднання до справи додаткових медичних документів і яких саме, характеристик та інших матеріалів, зазна­чає, які обставини необхідно уточнити під час допиту свід­ків, тощо.

Судово-психіатричну експертизу в кабінеті слідчого не­обхідно відрізняти від консультування слідчого судовими психіатрами як спеціалістами. Консультування - це поза-процесуальна дія і для його проведення складати постанову не потрібно.

4. Судово-психіатрична експертиза в суді може про­ водитись психіатром-експертом одноосібно або комісією з кількох лікарів-психіатрів, що викликаються судом, якщо питання про судово-психіатричну експертизу виникає тіль­ ки в процесі судового слідства. Після ознайомлення з об­ ставинами справи й особистістю підскспсртного в процесі судового слідства експерт дає письмовий висновок, оголо­ шує його в судовому засіданні і дає роз'яснення з питань, які виникають у зв'язку з його висновком. У випадку не­ можливості дати відповіді на запитання, які поставлені су­ дом, експерт виносить рішення про необхідність направ­ лення підскспсртного на стаціонарну судово-психіатричну експертизу, указує на необхідність приєднання до справи додаткової медичної документації.

Підставами для призначення судово-психіатричної екс­пертизи в суді можуть бути: неправильна поведінка обви­нуваченого, який раніше не проходив судово-психіатричної експертизи; зміна психічного стану обвинуваченого, що про­ходив раніше судово-психіатричну експертизу і був визна­ний осудним; незгода з висновками судово-психіатричної експертизи, що проводилася раніше, у зв'язку з отриман­ням додаткових матеріалів; необхідність одержання роз'яс­нення окремих положень, що містяться у висновку про осуд­ність - неосудність або застосування тих або інших приму­сових заходів медичного характеру.

5. Заочна судово-психіатрична експертиза проводить­ ся лише у виняткових випадках, коли підскспсртнии не може бути доставлений для особистого обстеження. Зокре­ ма: коли він знаходиться поза межами країни; коли необ­ хідно уточнити висновок уже проведеної амбулаторної або стаціонарної судово-психіатричної експертизи (якщо одер­ жані додаткові дані, за необхідності встановлення часу по­ чатку і тривалості психічного захворювання в зв'язку з тим, що виникали сумніви в достовірності попереднього експерт­ ного висновку). Іноді вона має консультативний характер,

24

коли прокуратурою в порядку нагляду направляються ма­теріали кримінальної справи на засуджених для уточнення правомірності висновку судово-психіатричної експертизи, що проводилася в період слідства, про осудність цієї особи; коли необхідно одержати роз'яснення психіатрів з теоре­тичних наукових питань.

Проводиться вона за матеріалами справи, медичними та іншими документами, комісією у складі не менше трьох психіатрів-експертів.

6. Посмертна судово-психіатрична експертиза прово­диться комісією лікарів-психіатрів або психіатром-експер-том одноосібно на основі вивчення поданих матеріалів справи і медичної документації. За умови її проведення до­пускається дача попереднього висновку у зв'язку з недо­статністю матеріалів.

Підставою для призначення такої експертизи є: вирі­шення питання про психічний стан обвинуваченого, який помер до суду; вирішення питання про психічну неповно­цінність особи в період вчинення правопорушення, за яким вона була засуджена і померла в місцях позбавлення волі; вирішення питань про дійсність або недійсність заповіту, успадковування або іншої угоди; з'ясування психічного стану в момент правопорушення у відношенні до осіб, що покінчили життя самогубством; доведення до самогубства (коли особа, що притягається до кримінальної відповідаль­ності, намагається виправдати себе, стверджуючи, що са­могубство стало наслідком психічної хвороби. В таких ви­падках часто призначається комплексна судово-психіат­рична і судово-медична експертиза).

Основне завдання судово-психіатричної експертизи у разі самогубства зводиться до того, щоб відповісти на запи­тання, чи не був самогубця психічно хворим і чи не було у нього в момент самогубства хворобливого розладу психіки тимчасового характеру, в результаті якого він був не спро­можний розуміти значення учиненого ним діяння чи керу­вати своїми вчинками.

Для проведення судово-психіатричної експертизи у справах про самогубство органи розслідування повинні зі­брати дані, які стосуються особи самогубці, сімейних взає­мовідносин, стану здоров'я. Зрозуміло, що всі документи медичного характеру (історії хвороби, довідки, результати медичних аналізів) рекомендується збирати повністю.

Особливої уваги заслуговують свідчення про поведінку даної особи взагалі і особливо перед самогубством, про

25

деякого роду дивні проступки і висловлювання, якщо вони мали місце. Слід критично ставитися до показання осіб, які намагаються відтворити цю подію тенденційно, в спотво­реному вигляді з різних спонукань, інколи через особисту чи матеріальну зацікавленість.

У показаннях свідків і в характеристиці поведінки само­губця для експерта важлива не констатація психічної хворо­би, а описання конкретних фактів, які свідчать про психічні відхилення. При цьому дуже важливими є щоденники і особ­ливо передсмертні записки. Нерідко вони не тільки розкри­вають мотив самогубства, але і характеризують особу само­губці. Деякі автори відзначають, що потреба людини в останні хвилини життя пояснити душевний стан є такою ве­ликою, що лише небагато з них можуть протистояти внутріш­ній потребі висловити хвилюючі їх почуття. Самий же факт звернення до людей перед самогубством свідчить про те, що автори їх залишились психічно здоровими людьми. Психіч­но хворі рідко залишають після себе записки, а якщо і зали­шають, то викладають в них у більшості випадків хворобливі переживання. Характер і зміст передсмертних записок мо­жуть дати цінні дані для розпізнання психічного захворю­вання.

Після проведення всіх необхідних досліджень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній під час проведення експерти­зи, запитання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені запитання. Коли під час проведення експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені запитання, він вправі на них вказати у своєму висновку. Висновок під­писується експертом (ст. 200 КПК України).

Висновок судово-психіатричної експертизи оформляєть­ся документом, який має назву «Акт судово-психіатричної експертизи». Акт підписується всіма членами комісії, які несуть за його зміст особисту відповідальність. У випадку незгоди між експертами щодо відповідей на поставлені за­питання кожен з них дає і підписує свій висновок окремо (ст. 75 КПК України).

Акт судово-психіатричної експертизи є одним із джерел доказів у справі. Дані, які в ньому наводяться, повинні бути максимально точними і супроводжуватися вказівками, звідки

26

вони отримані (із матеріалів справи, зі слів обстежуваного, із медичної документації). Зміст акта має бути зрозумілим не тільки спеціалістам-психіатрам, але і судово-слідчим праців­никам. В ньому повинні міститись не тільки висновки про діагноз і судово-психіатричну оцінку захворювання, але і обфунтування цих висновків, які витікають із даних про психічний стан особи в минулому і в період обстеження.

Акт судово-психіатричної експертизи містить такі роз­діли: а) вступну частину, б) опис фізичного, неврологіч­ного і психічного стану підекспертного (дослідницька час­тина), в) аналіз отриманих даних (мотивована частина) і г) висновки (заключна частина).

Вступна частина містить:

• дату проведення експертизи;

• прізвище експерта, його фах, науковий ступінь, вчене звання, посада, експертний стаж, кваліфікаційний клас, ранг;

• підстави і форми проведення експертизи;

• прізвища присутніх під час експертизи;

• перелік об'єктів, поданих на експертизу;

- питання, поставлені перед експертом, органами, які призначили експертизу;

- підпис експерта під попередженням про відповідальність. Дослідницька частина містить:

• факти, які отримані при дослідженні поданих на екс­пертизу об'єктів, що стосуються психічного стану особи, в різні періоди та їх пояснення;

• дані клінічного дослідження особи, виявлені під час проведення експертизи (психічний, соматичний, неврологіч­ний стани тощо).

Мотивована частина містить:

- обфунтоване пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені і виявлені при дослідженні об'єктів експертизи.

Висновки експертів судово-психіатричної експертизи є відповіддю на запитання, які поставлені перед ними, і тому повинні бути обфунтованими, стверджувальними, конкрет­ними і чіткими. Це стосується висновків про осудність, діє­здатність і т. ін. Попередній висновок допускається лише в деяких випадках посмертних експертиз. Якщо зібрані слід­ством дані дуже мізерні і поповнити їх не можливо, а відпо­відно категоричний висновок обфунтувати нічим, залиша­ється єдине - дати передбачуваний висновок. Однак ^таке припущення не може бути голослівним і довільним. Його, так само як і достовірний висновок, необхідно науково

27

обґрунтувати. Він має базуватися на правильній оцінці фак­тичного матеріалу, на об'єктивних даних.

Акт (одноособої, комісійної) експертизи підписується експертом, членами комісії. При комісійній експертизі у випадку незгоди експертів щодо відповідей на поставлені запитання кожен з них складає і підписує окремий акт або частину спільного акта, яка відображає хід і результати до­сліджень, проведених ним особисто.

Відповіді на поставлені перед експертом запитання не можуть мати форму рекомендацій або вказівок слідству чи суду.

Висновок судових психіатрів, як і інших експертів чи будь-які інші докази, не має наперед встановленої сили і не є обов'язковим для органів і осіб, що призначили експерти­зу (ст. 67 КПК України). Однак незгода їх з експертними висновками повинна бути мотивована у відповідних поста­нові, ухвалі, вироку і приведені для цього конкретні підста­ви (ст. 75 КПК України).

Оцінка судово-психіатричного висновку є дуже склад­ним завданням і вимагає не тільки юридичних, але і судово-психіатричних знань. Акт судово-психіатричної експертизи повинен бути проаналізований з точки зору його оформ­лення і дотримання процесуальних вимог. Досліджуючи висновки експертів, слідчі органи і суд встановлюють: чи можна вважати їх повними й обґрунтованими; чи виплива­ють вони з матеріалів справи і даних психіатричного об­стеження; чи правильно використані експертами показання свідків та інші докази в справі; чи відповідають викладені в акті фактичні дані матеріалам справи. Однак цими обста­винами не вичерпуються вимоги, яким повинен відповідати акт судово-психіатричної експертизи.

У випадку недостатньої ясності і повноти експертного висновку може бути призначена додаткова експертиза, що доручається тій же або іншій експертній комісії чи експер­ту (ст. 75 КПК України). Завданням останньої може бути оцінка нових матеріалів, які ставлять під сумнів правиль­ність висновків первинної експертизи, і перегляд раніше даного висновку.

У випадку необґрунтованості висновку експерта, чи ко­ли його буде визнано таким, що суперечить іншим матеріа­лам справи або викликає сумнів у його правильності, може бути призначена повторна експертиза, проведення якої до­ручається іншому експерту або іншим експертам (ст. 75 КПК України), а в особливо складних випадках - Українсь-

28

кому науково-дослідному інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Висновок судово-психіатричної експертизи може бути необгрунтованим через: недостатнє ознайомлення експертів з матеріалами кримінальної справи; неповне обстеження підекспертного; погане викладення в акті даних, отриманих у процесі психіатричного обстеження підекспертного; плу­тану і суперечливі висновки. Будь-які приблизні висновки також служать підставою для призначення повторної екс­пертизи.

Не може бути визнаний повноцінним висновок судово-психіатричної експертизи і в тих випадках, коли є явна не­відповідність чи протиріччя між описовою частиною акта і висновками, які не тільки не витікають із даних обстежен­ня, але і явно суперечать їм.

Повторна судово-психіатрична експертиза призначається також у зв'язку з неаргументованими і суперечливими ви­сновками, які зроблені внаслідок низької кваліфікації екс­перта і недостатнього знайомства його з науковими поло­женнями судово-психіатричної експертизи, які є аксіомою.

Оскільки завданням повторної експертизи г перевірка правильності раніше даних висновків, то експертна комісія в таких випадках повинна бути більш компетентною і скла­датись із висококваліфікованих спеціалістів.