
- •Всім лінтяям фпс-10-3 присвячується:
- •§ 1. Предмет і завдання судової психіатрії
- •§ 2. Становлення судової психіатрії: короткі історичні відомості
- •§ 3. Правові процесуальні та організаційні основи судово-психіатричної експертизи
- •2. Амбулаторна судово-психіатрична експертиза
- •§ 4. Судово-психіатрична
- •§ 5. Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих
- •§ 6. Психіатричне обстеження засуджених
- •§ 7. Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі
- •§ 8. Примусові заходи медичного
- •§9. Короткі відомості про будову центральної нервової системи,
- •Вищу нервову діяльність
- •Та її порушення при психічних
- •Захворюваннях
- •§ 10. Загальні поняття про психічні захворювання
- •§ 11. Симптоматологія психічних розладів
- •Розлади сприйняття
- •Розлади мислення
- •Розлади пам'яті
- •Розлади уваги
- •Стани недоумства
- •Розлади емоцій
- •Розлади свідомості
- •§ 12. Неправильна поведінка психічно хворих і підхід до них
- •§ 13. Шизофренія
- •§ 14. Епілепсія
- •§ 15. Маніакально-депресивний психоз
- •§ 16. Травматичні ушкодження головного мозку
- •§ 17. Епідемічний енцефаліт
- •§ 18. Сифілітичні захворювання центральної нервової системи (нейросифіліс)
- •§ 19. Судинні захворювання головного мозку
- •§20. Психічні розлади при соматичних захворюваннях
- •§ 21. Психози пізнього віку
- •§22. Просте алкогольне і патологічне сп'яніння
- •§ 23. Алкоголізм і алкогольні психози
- •§ 24. Наркоманії і токсикоманії
- •§ 25. Олігофренія
- •§ 26. Психогенні захворювання (реактивні стани)
- •§ 27. Психопатії
- •§28. Розлади потягів
- •§ 29. Виняткові стани
- •§ 31. Судово-психіатрична експертиза неповнолітніх
- •Розділ II види психіатричної допомоги, підстави та порядок її надання
- •Розділ III забезпечення прав осіб при наданні психіатричної допомоги
- •Розділ IV контроль і нагляд за діяльністю з надання психіатричної допомоги
- •Інструкція про проведення судово-психіатричної експертизи в Україні
- •5. Мета судово-нсихіатричного дослідження є визначити:
- •6. Заклади охорони здоров'я, які виконують експертизу
- •II. Форми проведення експертизи
- •21. Експертиза може бути первинна, повторна і додаткова. Первинною є експертиза вперше призначена за даною
- •IV. Акт експертизи
- •Медичного характеру до осіб з психічними розладами, які скоїли суспільно небезпечні діяння
- •II. Критерії вибору
- •15. Пасивний тип суспільної небезпечності спостерігаєть ся у хворих з такими психічними розладами:
- •17. Госпіталізація до психіатричного закладу (лікарні, відділення) із звичайним наглядом показана для осіб, які:
- •18. Госпіталізація до психіатричного закладу (відділення) з посиленим наглядом застосовується до осіб, які:
- •19. Госпіталізація до психіатричного закладу (лікарні) з суворим наглядом застосовується до особливо суспільно не-
- •III. Порядок застосування
- •IV. Порядок заповнення
- •VI. Соціальне забезпечення хворих
- •VII. Нагляд і контроль за здійсненням примусового заходу медичного характеру
II. Критерії вибору
ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ
МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
8. Примусовий захід медичного характеру застосовується при наявності суспільної небезпечності хворого, що підтвер джена:
- юридичним критерієм - фактом скоєння ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законо давством;
224
- медичним критерієм - наявністю у даної особи психіч ного розладу, який виключає здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент розгляду справи у суді.
У разі відсутності одного із критеріїв застосування примусового заходу медичного характеру неможливе.
9. Вид примусового заходу медичного характеру залежить від ступеня суспільної небезпечності хворого. Ступінь суспі льної небезпечності хворого визначається окремо у кожному випадку на підставі тяжкості інкримінованого діяння і типу його суспільної небезпечності При цьому повинні врахову ватись не тільки обставини скоєного інкримінованого діяння, а й прояви її попередньої соціальної небезпечності.
10. Суспільно небезпечні діяння, що вчинені психічно хворим, залежно від ступеня тяжкості скоєного поділяють ся на:
діяння проти життя і здоров'я громадян, що завдали фізичної шкоди або несуть загрозу такої шкоди, включаючи порушення статевої недоторканості;
діяння, які не спрямовані проти життя і здоров'я громадян та мають у зв'язку із своїми об'єктивними ознаками незначну суспільну небезпечність у випадку їх скоєння осудною особою, що передбачають мінімальні терміни покарання;
інші діяння, які не спрямовані проти життя і здоров'я громадян, за винятком тих, що передбачені у попередньому пункті.
При застосуванні примусового заходу медичного характеру враховується тип суспільної небезпечності хворого як показник, що інтегрує особливості психічного розладу, настанови особистості і обставин скоєння суспільно небезпечного діяння. Виділяються активний і пасивний тини суспільної небезпечності особи, які суб'єктивно характеризують вчинене суспільно небезпечне діяння.
Активний тип суспільної небезпечності особи характеризується тим, що мотив, який збуджує до суспільно небезпечного діяння, походить від нього, незалежно від зовнішніх обставин і безпосередньо пов'язаний з психопатологічною характеристикою психічного розладу (як продуктивною, так і негативною) і антисуспільною спрямованістю настанов особистості Найбільш характерними рисами активного типу є прояви агресивності з боку хворого, що стають причиною вчинення суспільно небезпечного діяння.
Активний тип суспільної небезпечності спостерігається у хворих з такими психічними розладами:
225
синдроми розладнаної свідомості, які супроводжуються тривогою, страхом, емоційним напруженням, збудженням рухливості (деліріозні розлади, сутінкові розлади свідомості, пароксизмальні психотичні стани тощо);
психопатологічні синдроми із розгальмованістю статевого потягу;
маячні ідеї певного змісту, скеровані проти конкретних осіб або організацій, які проявляються як на вербальному, так і дійовому рівні (ідеї переслідування, отруєння, оволодіння, стороннього впливу на мозок, статеві та інші органи тощо);
психопатологічні синдроми з галюцинаторними проявами імперативного і страхітливого характеру;
психопатологічні синдроми з маячними ідеями своєї особливої значимості і намірами або спробами у зв'язку з цим привернути до себе увагу суспільства через скоєння небезпечного діяння;
психопатологічні синдроми з маячними ідеями захисту або реалізації своїх «винаходів» шляхом, що становить небезпеку для оточуючих;
депресивні стани з хворобливими ідеями звинувачення своєї особи і можливістю скоєння розширеного самогубства;
маніакальні стани з підвищеною розкутістю і дійовою розгальмованістю;
психопатологічні стани, які незалежно від клінічної картини, супроводжуються проявами агресивності, роздратованості, подразливості, дійової розкутості, спалахливості як ознаками негативних настанов особистості або преморбідних рис хворого;
розлади настрою дисфоричного характеру у хворих на епілепсію з вираженими змінами в інтелектуальній і емоційній сферах.
14. Пасивний тип суспільної небезпечності хворого характеризується тим, що причини вчинення суспільно небезпечного діяння не залежать від нього, не обумовлені безпосередньо характером його психічних розладів, преморбідними рисами або настановами особистості, а прямо пов'язані з зовнішніми обставинами або діями оточуючих осіб. Найбільш характерними рисами пасивного типу є відсутність проявів агресивності з боку хворого, його пасивність, віддаленість від того, що його оточує, падіння енергетичного потенціалу психічної сфери і особистості, зниження рухової активності та збуджувальних мотивів.
Хворі легко підкоряються і піддаються навіюванню, або,
226
навпаки, проявляють неподатливість зовнішньому подразнику, при тривалій дії якого може виникнути короткочасна агресія з їх боку. У першому випадку хворі можуть бути втягнуті та умисно використані здоровими особами у майнових злочинах. У другому - дії хворих мають ситуативний характер і спрямовані на ліквідацію подразника, що спричиняє дискомфорт.