6. Заклади охорони здоров'я, які виконують експертизу

216

(надалі - судово-експертна установа),- це самостійні держав­ні установи або підрозділи державних установ, підпорядко­вані органам охорони здоров'я.

7. Керівник судово-експертної установи (підрозділу) забез­ печує:

• окреме діловодство з питань експертизи;

• умови збереження об'єктів експертизи, які виключають їх пошкодження або втрату;

• умови для осіб, які виключають доступ до них сторон­ніх осіб та розголошення конфіденційних відомостей щодо стану їх психічного здоров'я; умови утримання осіб, які зна­ходяться (не знаходяться) під вартою;

• умови роботи експертів для надання психіатричної до­помоги особам, які страждають на психічні розлади, з метою запобігання небезпечним діям з їх боку.

8. Судово-психіатричним експертом (надалі - експерт) може бути тільки лікар-психіатр, який мас відповідну підго­товку в галузі судової психіатрії, атестований зі спеціальнос­ті «судово-психіатрична експертиза». Перевага надасться фахівцям, які внесені до Реєстру судових експертів держав­них і недержавних структур.

9. Експертами не можуть бути особи, визнані у встанов­леному законом порядку недієздатними, а також ті, які ма­ють судимість.

10. Склад експертів кількісний (одноособовий або комісій­ ний) та персональний по конкретній справі встановлюється органом, який призначив експертизу. Якщо це не зазначено, встановлює керівник експертної установи (підрозділу), фахів­ цям якої доручено проведення експертизи. При цьому врахо­ вуються форма проведення експертизи, її вид та складність.

При проведенні комісійної експертизи бажано призначати головуючим експерта, який має найвищий кваліфікаційний клас. Всі експерти, які беруть участь у зазначеній експертизі, несуть особисту відповідальність за свої висновки та зміст акта експертизи.

11. Правовою основою діяльності експертів є відповідні статті Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивіль­ного і Цивільно-процесуального кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів Ук­раїни «Про судову експертизу» та «Про психіатричну допо­могу», нормативні та методичні документи, затверджені Мі­ністерством охорони здоров'я України.

12. Експерти попереджаються про дисциплінарну, матері­альну, адміністративну, кримінальну відповідальність.

217

13. В експертизі відсутня інстанційність. При повторній експертизі, а також при розходженні думок між експертами однієї комісії жоден із висновків не мас для слідства і суду заздалегідь встановленої сили, і незгода з ними повинна бути мотивована.

14. Висновок експертизи с одним із доказів у справі, що оцінюється судом, прокурором, слідчим і особою, яка прово­дить дізнання, і повинен бути обгрунтованим.

15. Контроль за експертизою здійснюється Міністерством охорони здоров'я України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Науково-методичне керівництво експертизою забезпечує­ться Міністерством охорони здоров'я через Український на­уково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ.

II. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ЕКСПЕРТА

16. Права і обов'язки експерта, на якого покладено вико­нання експертизи, незалежно від виду судочинства передба­чаються Законом «Про судову експертизу» (статті 12, 13) та процесуальним законодавством.

17. Експерт виконує конкретне судово-психіатричне до­слідження, що виключає правову оцінку та прийняття рішен­ня про застосування до осіб юридичних заходів, і обмежує­ться рекомендацією застосування певних заходів медичного характеру.

18. Експерт, на якого покладено виконання експертизи, зобов'язаний:

- з'явитися за викликом органу, який призначає експертизу;

• особисто досліджувати надані йому об'єкти і давати об'єктивний висновок на поставлені перед ним питання;

• заявити самовідвід при наявності підстав, передбачених законодавством, які виключають його участь у справі;

• повідомити в письмовому вигляді про неможливість дати висновок, якщо йому не надані об'єкти експертизи; представ­лені матеріали недостатні для об'єктивного висновку; питан­ня, поставлені перед ним, виходять за межі його компетенції.

19. Експерт при виконанні експертизи має право:

- досліджувати всі матеріали справи, медичну документа­ цію, які містять інформацію, необхідну для проведення екс­ пертизи;

218

• клопотати перед органом, який призначив експертизу, про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі ви­сновку;

• бути присутнім з дозволу слідчого, прокурора, суду при проведенні слідчих (судових) дій і ставити допитуваним пи­тання, які стосуються предмета експертизи;

• визначити форму проведення експертизи за даною спра­вою (амбулаторна чи стаціонарна);

• заперечувати проти присутності осіб, які не передбачені чинним законодавством при проведенні експертизи;

• радитися при комісійній експертизі з членами комісії, в разі незгоди з ними, скласти окремий висновок;

• викласти у висновку експертизи обставини, які мають значення у справі і з'ясування яких входить до компетенції експерта, у випадку, коли із зазначених обставин орган, який призначив експертизу, не поставив питання;

- оскаржити дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права експерта;

- отримати відшкодування витрат за відрядження у зв'язку з проведенням експертиз та оплату за її виконання згідно з затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710 «Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що ви­ кликаються до органів дізнання, попереднього слідства, про­ куратури, суду або до органів, у провадженні яких перебува­ ють справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціаліс­ тів»; у випадку угоди між установою, яка проводить експерти­ зу, і органом, який її призначив, згідно з угодою.