§28. Розлади потягів

До психічних розладів особистості і поведінки віднося­ться також розлади потягів. Ця категорія порушень пове­дінки характеризується повторюваними нападами потягів, без зрозумілої раціональної мотивації, які суперечать інте-

168

рссам хворого і не можуть ними контролюватися. Основ­ною їх ознакою є порушення вольових функцій.

Розлади потягів іноді зустрічаються при таких психіч­них захворюваннях, як шизофренія, епілепсія, олігофренія, органічні ураження головного мозку, але найбільше специ­фічних рис вони набувають при психопатіях. Міжнародна класифікація хвороб (МКХ-ІО) відносить до порушення потягів при психопатіях патологічну схильність до азарт­них ігор, патологічні підпали, патологічні крадіжки, пато­логічну схильність до бродяжництва, а також розлади ста­тевої ідентичності і статевої поведінки.

Патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг) проявляється в частих повторних епізодах участі в азартних іграх, що стає основним для життя особи і призводить до професійної та соціальної деградації, втрати матеріальних і сімейних цінностей. Такі особи мають великі борги, ухи­ляються від сімейних обов'язків, відчувають нездоланне бажання брати участь у грі, а поза нею переживають епізо­ди гри, відчувають постійну внутрішню напругу. Повторна гра на деякий час покращує психічний стан. їх відрізняє від професійних гравців і шулерів повне захоплення діяльніс­тю, що стосується азартної гри, байдужість до сімейних негараздів і власного жебрацтва. В судово-психіатричній практиці такі особи зустрічаються у зв'язку з розглядом справ про фінансові порушення.

Піроманії (патологічні підпали) посідають значне місце серед розладів потягів. Цей психічний розлад має прояв у постійному прагненні особи до вчинення підпалів і отри­манні нею задоволення від замилуванням полум'ям. Розрі­зняють дійсні піроманії і псевдопіроманії. Дійсні акти пі­романії виникають на висоті психічної напруги і єдиною їх мстою стає милування вогнем, отримання своєрідної роз­в'язки. Підпалюються будь-які випадкові об'єкти, які трап­ляються хворому і які добре горять: хлів, кучугура мотло­ху, сніп соломи, стара будівля. Відрізняє таку поведінку повна відсутність мотивів. При цьому піромани стоять осторонь, з задоволенням спостерігають за горінням або можуть брати жваву участь у гасінні пожежі і від цього теж отримують задоволення. Про свій стан і отримані відчуття хворі розповідають з захопленням, не відчуваючи своєї провини у вчиненні підпалу. В окремих випадках вигляд пожежі може викликати у них сексуальне збудження. Ха­рактерною ознакою цього психічного розладу є відчуття дискомфорту і емоційної напруги перед вчиненням підпалу і розрядка та радісне збудження після побаченої пожежі.

169

Пссвдопіроманія виникає у психопатичних осіб як прояв їхніх істеричних, збуджуваних рис характеру. Підпали вони вчиняють з почуття помсти за образу, щоб приховати інші протиправні дії, під впливом вжитих алкогольних напоїв. У таких випадках завжди можливо визначити мотивацію дій, які відрізняються цілеспрямованістю, критичним від­ношенням до вчиненого і передбаченням можливих нега­тивних наслідків.

Клептоманія (патологічні крадіжки) - розлад потягів, який характеризується імпульсивним бажанням викрасти будь-який предмет. Такс бажання виникає періодично, в різних ситуаціях, причому мотив збагачення повністю від­сутній, а сама крадіжка не обумовлюється матеріальною необхідністю. Як і при піроманії, крадіжці передує відчуття внутрішньої напруги, незадоволення, тривоги, а після заво-лодіння річчю хворий відчуває заспокоєння. Як правило, крадуться дрібні, власне не потрібні для використання са­мим хворим речі: носові хустинки, ручки, дрібні предмети з кишень, гаманці, незалежно від наявності в них грошей, дрібні речі в магазині тощо. Відчуття небезпеки, яку хво­рий усвідомлює для себе, і задоволення від вдалого здійс­нення крадіжки стають складовими того процесу, який при­зводить до емоційної розрядки. При цьому сліди крадіжки ніяким чином не приховуються, а викрадені предмети за їх призначенням майже ніколи не використовуються і навіть викидаються. Інколи викрадені речі хворі приносять додо­му і періодично переглядають їх, знімаючи таким чином психологічну напругу під час спогадів про вчинені акти крадіжок.

Патологічні крадіжки інколи досить складно відрізнити від свідомих крадіжок, які вчиняються повторно і неодно­разово. Свідомі крадіжки мають вірогідний мотив особис­тої вигоди, плануються і приховуються, навіть якщо рішен­ня про вчинення крадіжки приймається раптово. Патологіч­ні крадіжки ніколи не вчиняються групою осіб, не мають розподілу ролей. Для клептомана бажання вчинити крадіж­ку є особистим, підсвідомим і нездоланним, цінність чи необхідність викраденої речі не має для нього ніякого зна­чення. Отримане задоволення закріплюється в психіці осо­би і вимагає свого повторення. Інколи цей вид психічного розладу зустрічається у матеріально досить забезпечених, добре вихованих осіб, таких що займають певне службове становище.

У судово-психіатричній практиці виділяється такий роз-

170

лад потягів, як дромоманія - патологічна схильність до бродяжництва. В цій формі психічного порушення поведін­ки особи без видимих причин залишають своє постійне мі­сце проживання, блукають по місту, їздять в інші місця, де ходять по вулицях, ні на чому конкретно не зупиняючи своєї уваги. Причини такої поведінки самі хворі пояснити не можуть, називають різні міста і села, в яких бували, але ні про мету поїздок, ні про ознаки місцевості чи місцеві пам'ятки нічого розповісти не в змозі. Після нормалізації психічного настрою хворі самі повертаються додому.

Такі стани необхідно відрізняти від вчинків підлітків, які залишають домівку під впливом різного роду факторів, які травмують психіку, складних відносин у сім'ї. Втеча є своєрідним протестом у відповідь на негативну ситуацію. Подібні форми бродяжництва не викликані дромоманісю, і з часом поведінка підлітків повертається до загальної норми.

Сексуальні розлади у психопатоподібних осіб визна­ються одним з найскладніших питань судово-психіатричної практики.

Сучасна сексопатологія і психіатрія виділяють два типи патологічних сексуальних розладів: розлади статевої пове­дінки і розлади статевої ідентичності (статеві спотворення, порушення психоссксуальних орієнтацій).

1. Порушення стереотипу статсворольової поведінки.

Гіперрольова поведінка характеризується надмірною ак­центуацією деяких особливостей статевої ролі.

а) Патологічна гіпермаскулинна поведінка знаходить ві­ дображення в сексуальному садизмі (активна алголагнія, насильництво, еротичний тиранізм) - виражається в отри­ манні задоволення тільки при приниженні партнерші чи жорстокому поводженні з нею. При крайніх його проявах статеве задоволення настає через нанесення жертві тілес­ них ушкоджень чи навіть її умертвінні, причому макси­ мальне збудження досягається при спостеріганні агонії.

Варіанти садизму:

Активний флагеллантизм - задоволення від бичування інших;

Копрофемія - бажання проголошувати в присутності осіб іншої статі непристойні слова з метою викликати збен­теження і стид.

б) Патологічна гіперфемінінна поведінка знаходить ві­ дображення в сексуальному мазохізмі (пасивна алголаг­ нія, страдальництво, пасивізм) - проявляється в отриман­ ні задоволення від приниження і фізичних страждань, які

171

завдаються партнером. Без таких дій партнера задоволення може не настати.

І в чоловіків, і в жінок гіперрольова поведінка загострює відчуття, сприяє більш швидкому отриманню задоволення. Гіперрольова поведінка в сексуальних контактах може спо­лучатись як з гіперрольовою, так і звичайною поведінкою в інших сферах життя. Гіперрольова поведінка при транс­формації статевої ролі найчастіше призводить до патологіч­них гіперрольових установок, тобто до появи перверсних тенденцій: у жінок - садизму, у чоловіків - мазохізму.

Подібні явища садомазохізму спостерігаються при деяких формах психопатій. Зустрічаються такі форми садомазохізму:

• заподіяння собі болі опіками, уколами, укусами;

• пасивний флагеллантизм - задоволення від бичуван­ня, шмагання;

• пікацизм - прагнення мазатись сечею, калом, виді­леннями із статевих органів сексуального партнера;

• копролагнія - бажання доторкуватись до екскремен­тів партнера, мазатися ними;

• уролагнія - збудження настає при обливанні сечею, нюханні запаху сечі партнера, її вживанні;

- сервілізм (пажизм) - статеве задоволення від ролі прислуги чи пажа.

Практика свідчить, що садомазохістами частіше за все вчиняються серійні вбивства, зґвалтування. У звичайному житті такі особи не виявляють ознак відхилення у своєму психічному розвитку, і тому їхні злочини розкриваються надзвичайно важко.

2. Порушення психосексуальних орієнтацій (розлади ста­тевої ідентичності).

Вони представляють собою спотворення направленості статевого потягу і форм його реалізації, які відомі під на­звою статеві спотворення (сексуальні перверсії, парафі-лії)- їх можна вважати істинними тільки тоді, коли спотво­рений статевий потяг витісняє і заміщає нормальне статеве життя.

Парафілії формуються до часу становлення статевої зрі­лості. Формування їх відбувається від простих до більш складних форм. Особливі форми сексуальних порушень розвиваються у осіб з ознаками хронічного алкоголізму. З часом розлади набувають все грубіших форм, з'являються агресивні, насильницькі, садистські риси. Окремі форми парафілій мають судово-психіатричне значення.

Існує ряд теорій виникнення перверсій: генетична, ендо-

172

кринна, неврогснна, нейроендокринна, конвенціональна (умовно-рефлекторна), психоаналітична та ін. Кожна з них, за виключенням психоаналітичної, пояснює викривлення направленості статевого потягу порушеннями конкретного етапу психосексуального розвитку. Розділення парафілій на природжені і набуті часто умовне, оскільки психосексуаль-ні орієнтації формуються в процесі постнатального онтоге­незу і визначаються тісною взаємодією соціально-психоло­гічних факторів і патологічно зміненого фунту, який нерідко деформується в пренатальному періоді.

Дизонтогснетична концепція розглядає перверсії як ре­зультат порушення індивідуального психосексуального розвитку в постнатальному онтогенезі і об'єднує елементи ряду указаних вище теорій. Очевидно, парафілії формують­ся внаслідок ппертрофії і закріплення окремих проявів психосексуального розвитку, які властиві його раннім ета­пам. Фоном, який сприяє становленню перверсій і визначає їх вираженість, а в ряді випадків і клінічну картину, слу­жать різні варіанти психосексуального дизонтогенеза, які заключаються в порушеннях строків і темпів становлення сексуальності і в спотвореннях статсворолсвої поведінки.

а) Порушення психоссксуальних орієнтацій за об'єктом (замінюють нормальний об'єкт).

Нарциссизм (аутоеротизм, аутомоносексуалізм, аутофі-лія, аутоерастія) - направленість статевого потягу на само­го себе, потяг до милування власним тілом (культ свого тіла), що супроводжується статевим збудженням і задово­ленням.

Ексгібіціонізм - постійна схильність до оголення стате­вих органів перед незнайомими особами протилежної статі (найчастіше перед жінками чи дітьми) без намірів статевих контактів з метою отримання статевого задоволення. Зу­стрічається, як правило, у чоловіків. Такі особи притягаю­ться до кримінальної відповідальності за хуліганство. Екс­гібіціоністи вибирають, як правило, малолюдні місця (пар­ки, сквери, малонаселені квартали) чи такий час, коли не очікується великого скупчення людей, і раптово оголюють свої статеві органи, інколи мастурбують при цьому. Най­більше задоволення викликають переляк, сором чи інші (навіть цікавість) реакції «глядачів». Різновидом ексгібі­ціонізму є кондаулезизм - демонстрація оголеної власної дружини чи сексуальної партнерки стороннім чоловікам.

Скопофілія (міксоскопія, візіонізм, вуайєризм) - потяг до підглядування за статевим актом чи оголеними предста-

173

вниками вибраної статі. До скопофілії слід віднести і над­мірне захоплення порнографічними творіннями, фільмами тощо.

Останнім часом нерідко зустрічаються такі варіанти ско­пофілії, як тріолізм (плюралізм) - статеві акти трьох чоло­вік і більше на очах один у одного і надмірне захоплення порнографією вульгарно-натуралістичне непристойне зо­браження статевого життя в літературі, образотворчому мистецтві, театрі, кіно тощо.

Фетишизм (ідіолізм, сексуальний символізм) - зведення в культ фетиша предмета, який символізує сексуального партнера, і статевий потяг до нього, що супроводжується сексуальним збудженням і задоволенням. В якості фетиша можуть виступати будь-які предмети, які, як правило, уже знаходилися в користуванні (носові хусточки, нижня білиз­на, одяг, взуття) чи конкретні частини тіла (ноги, волосся, молочні залози, статеві органи тощо). Фетишизм зустріча­ється майже виключно у чоловіків. Зрозуміло, що кримі­нальна відповідальність настає не за сам фетишизм, а за кра­діжки і розбій (насильне вилучення предметів фетишизму).

Різновидами фетишизму є рстіфізм, трансвестизм, пігма-ліонізм.

Ретіфізм - фетишизм взуття.

Трансвестизм (еонізм, трансвестицизм) - в якості фе­тиша використовується одяг протилежної статі, переодя­гання в який необхідно для отримання задоволення.

Пігмаліонізм (монументофілія) - потяг до статуй, кар­тин (роль фетиша відіграють зображення оголеного людсь­кого тіла).

Фроттаж сексуальне спотворення, при якому сексуаль­не задоволення досягається від тертя об чужий одяг і при­тисканні (в натовпі, в транспорті тощо) до осіб протилежної статі. Це порушення статевої поведінки може бути кваліфі­ковано як хуліганство.

Інцестофілія - статевий потяг до кровних родичів.

Зоофілія (зооерастія, зооеротія, скотолозтво, содомія, бестіалізм, бестіофілія) - статевий потяг до тварин і отри­мання сексуального задоволення в контактах з ними. Такі статеві акти ображають гідність громадян і можуть кваліфі­куватися як хуліганство.

Некрофілія - статевий потяг до трупів і здійснення з ними сексуальних дій. Зустрічається дуже рідко і переваж­но у чоловіків. Некрофіли часто працюють працівниками кладовищ чи моргів. Крайньою формою некрофілії вважає-

174

ться некрофагія - з'їдання частин трупа (часто - статевих органів). Вона карається як паплюження могили. Інколи спеціально вчиняється убивство, щоб мати статеві зносини з трупом.

б) Порушення психосексуальних орієнтацій за віком об'єкта.

Педофілія - сексуальний потяг до дітей раннього віку. Спостерігається здебільшого у чоловіків похилого віку, в тому числі зі статевими вадами. Жертвами дій психічно хворих можуть бути дівчатка та хлопчики, яких хворі роз­дягають, розглядають їх статеві органи, мастурбують або вчиняють з ними статеві акти, в тому числі насильницькі, що викликають тяжкі фізичні та психічні наслідки. Особи з ознаками педофілії часто обирають професії, що пов'язані з вихованням дітей та контактами з ними (вихователі, вчите­лі, лікарі), відвідують дитячі майданчики. Педофілія інколи поєднується з садизмом, що призводить до надзвичайно тяжких наслідків.

Ефебофілія - статевий потяг до осіб підліткового і мо­лодого віку (юнаків).

Корофілія - статевий потяг до дівчат-підлітків.

Геронтофілія - статевий потяг до осіб похилого і старе­чого віку. Супроводжується садистськими проявами, вбив­ствами жертв.

Андрофілія - статевий потяг до дорослих.

в) Порушення психосексуальних орієнтацій відповідно статі об'єкта.

Гомосексуалізм (у обох статей - інверсія; у чоловіків -мужолозтво, уранізм, у жінок - лесбіянство, лесбійська лю­бов, сапфізм, трібадія) - статевий потяг до осіб своєї статі.

Сьогодні гомосексуалізм не розглядається як психічні розлади. Лише насильницькі гомосексуальні акти передба­чають можливу кримінальну відповідальність.

Розладом статевої ідентифікації є транссексуалізм, ха­рактерною рисою якого визначають заперечення хворим йо­го біологічної статі, що викликає у особи відчуття диском­форту. Транссексуали відчувають відразу до власного тіла, а особливо - до статевих органів. Такі особи носять одяг, що не відповідає їхній статі, змінюють зовнішній вигляд за до­помогою косметики, вдаються до хірургічного втручання. Інколи такі особи ведуть подвійний спосіб життя, при якому сексуальна сторона для них не має ніякого значення.

У разі значного психічного розладу можливе проведен­ня хірургічних операцій для зміни біологічної статі. Такі

175

операції проводяться лише за письмовою згодою пацієнтів і після відповідних рекомендацій медичних працівників.

При транссексуалізмі гомосексуальним вважається потяг до осіб з тотожною статевою самосвідомістю, тобто які усві­домлюють себе в тій же статі, яка присутня і трансссксуалу.

Орально-генітальні контакти:

• «69» - у обох статей взаємні;

• мінет (іррумація, пенілінкція, феллація) - у чоловіків;

• куннілінгус (ламбітус) - у жінок;

Судово-психіатрична оцінка розладів потягів передба­чає визначення основного психічного захворювання, що стало причиною розладів. Якщо такі форми поведінки ви­никають у хворих на шизофренію, маніакально-депресив­ний психоз чи іншу психічну хворобу, то вирішення екс­пертних питань залежить від виразності проявів психічних розладів основного захворювання. Дійсним розладам влас­тиві: повторюваність однотипних дій, відсутність матері­альної зацікавленості та приховування діянь, патологічні мотиви поведінки, підкорення дій характеру потягу.

Особи, у яких виявлено лише ознаки психопатій, а не дійсних розладів потягів, можуть усвідомлювати фактич­ний характер і суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними, а тому вони визнаються осудними.