§20. Психічні розлади при соматичних захворюваннях

Соматичні захворювання, що набули важкого характеру і затяжного перебігу, викликають явища астенії, а іноді -гострі і затяжні психози з порушенням свідомості.

Клінічні прояви симптоматичних психозів дуже різно­манітні. Часто вони супроводжуються транзиторним за­тьмаренням свідомості. Гострому психотичному стану пе­редує короткочасний продромальний період з загальним нездужанням, гіперстезією, порушенням сну, в'ялістю чи руховим збудженням.

Поряд з загальними психопатологічними ознаками гострі психози мають ряд індивідуальних відмінностей, які зале­жать від характеру соматичного захворювання, статі, віку і преморбідних особливостей хворого.

До психічних порушень внаслідок соматичних захво­рювань відносяться післяпологові психози. Виникають

130

вони в результаті дії на нервову систему породіллі токси­нів, що викликають самоотруєння організму. Післяпологові психози являють собою тимчасові психічні захворювання, що протікають гостро з розладами свідомості. Хворі при цьому дезорієнтовані, іноді галюцинують, мислення і мова відрізняються незв'язністю, нерідко спостерігається депре­сивно-тривожний афект, почуття страху і збудження з не-упорядкованими, неправильними діями, що іноді призво­дить до убивства матір'ю своєї новонародженої дитини.

Судово-психіатрична оцінка. У стані післяпологового психозу хворі не можуть усвідомлювати свої дії і керувати ними, тому у відношенні інкримінованого їм діяння вони визнаються неосудними.

§ 21. Психози пізнього віку

Передстаречі (пресенільні) психози виникають у віці 50-60 років, частіше у жінок, ніж у чоловіків. Велике зна­чення у їх розвитку має чинник клімаксу і пов'язана з ним перебудова діяльності залоз внутрішньої секреції, у першу чергу статевих залоз. У залежності від переважання психо­патологічних розладів розрізняють депресивну і маревну форми пресенільних психозів.

Передстареча депресія розвивається поступово. Клініч­на картина характеризується депресивним фоном настрою, тривогою, моторним збудженням. Типовими є маревні ідеї винності, гріховності, самознищення, іпохондричні. Хворі схильні до дисимуляції своїх хворобливих переживань. Ця обставина, а також наявність рухового збудження роблять їх дуже небезпечними у відношенні суїцидальних тенденцій.

При передстаречому параноїді основний зміст клінічної картини представляють маревні ідеї відношення, збитку, ревнощів, іпохондричні. Вони виникають на основі реаль­них життєвих ситуацій і охоплюють коло повсякденних взаємин, дій хворого. Хворі переконані, що сусіди по квар­тирі ховають гроші, продукти, псують речі, намагаються їх отруїти, підсипаючи з цією метою в їжу сміття, товчене скло, хлорку і т. ін. Часто походження цих ідей пов'язано з порушеннями пам'яті, слуховими і нюховими ілюзіями і галюцинаціями.

5*

131

Старечі (сенільні) психози виникають у віці 60-70 ро­ків і пізніше. У їхній основі лежить первинна атрофія кори головного мозку, причини якої до кінця ще не вияснені, що призводить до розвитку вираженого недоумства.

Старече недоумство характеризується прогресуючим погіршенням пам'яті, змінами особистості, що наростають, відсутністю критики до свого етану. Розпад пам'яті йде від дійсного до минулого. Забуваючи події останніх років, по­дії далекого минулого хворі пам'ятають відносно добре. Характерні псевдоремінісценції, конфабуляції. Надалі може виникнути дезорієнтація в оточуючому, прогресивно зни­жуються розумові здібності. Поводження хворих стає непра­вильним, часом безглуздим, з елементами збочення потягів. Розпадається мова, порушується ритм сну - спостерігається безсоння вночі і сонливість удень. Надалі сонливість стає постійним станом. Характерним симптомом старечого недо­умства є марення переслідування, пограбування, збитку. Хворі збирають викинуті речі, старий мотлох, постійно тя­гають його з собою, будучи упевнені, що домашні їх обкра­дають. Часто спостерігаються прагнення до бродяжництва, перекручення харчового інстинкту і статевої поведінки, аж до спроб зґвалтування або розбещення малолітніх.

Прогноз психозів пізнього віку в більшості випадків не­сприятливий: це затяжне, хронічне, стійке до терапії захво­рювання. У важких випадках (особливо при злоякісних формах) прогноз визначається не тільки психічним, але і соматичним станом хворих (наростаюча кахексія).

Судово-психіатрична оцінка. У кримінальних ситуаці­ях хворі психозами пізнього віку, як правило, визнаються неосудними, а у цивільному процесі - недієздатними.