§ 19. Судинні захворювання головного мозку

Судинні захворювання головного мозку є наслідком за­гального захворювання судинної системи. В останні роки є тенденція до постійного збільшення таких захворювань, які інколи називають «хворобою епохи». Розвиток судинних захворювань знаходиться в залежності від зовнішніх умов існування і праці сучасної людини.

За даними судово-психіатричних досліджень у осіб по­хилого і старечого віку, що направляються на експертне обстеження, майже в 75% випадків спостерігається захво­рювання судин головного мозку або психози пізнього віку. Ці розлади впливають на реакції поведінки людей похилого віку, обумовлюють вчинення певних дій, які суперечать нормативним актам. В судово-психіатричній клініці судин­ні захворювання головного мозку представлені атероскле­розом і гіпертонічною хворобою.

Атеросклероз - це самостійне загальне захворювання судин з хронічним перебігом, яке виникає переважно в осіб похилого віку (50-55 років), хоча можлива його поява і в молодшому віці. Атеросклероз судин головного мозку с виразом загального атеросклерозу і за частотою захворю­вань стоїть на третьому місці після атеросклерозу коронар­них судин і аорти. Його виникненню сприяють тривалі психічні травми і переживання, соматичні та інфекційні захворювання, різні інтоксикації, паління, малорухливий спосіб життя, неправильне харчування (зловживання жира­ми, цукром). При цьому захворюванні порушується ліпід­ний (жировий) обмін і на внутрішній стінці артерій відкла­даються ліпіди, що супроводжується реактивним розрос­танням сполучної тканини з наступним потовщенням артеріальної стінки і зменшенням просвіту судин. Внаслі-

127

док цього порушується мозковий кровообіг, що призво­дить до атрофії кори головного мозку, потовщення і помут­ніння м'якої мозкової оболонки і розширення бокових шлуночків.

При атеросклерозі судин головного мозку спостерігають­ся зміни, які пов'язані з розладом нормального кровообігу головного мозку, що призводить до порушення живлення клітин мозку, а у випадку розриву стінок судин - крововили­ву у речовину мозку з частковою його руйнацією. На різних стадіях захворювання спостерігається неврозоподібна симп­томатика: зниження працездатності, дратівливість, підвищена втомлюваність, зниження пам'яті, розгубленість, тривож­ність, порушення сну, головний біль, часті головокружіння. Відбувається своєрідне загострення характерологічних рис особистості - економність і ощадливість переходить у жад­ність і скупість, уразливість - у підозрілість і настороженість і та ін. Характерним є прогресуюче погіршення пам'яті, що веде до зниження працездатності. Переважає порушення пам'яті на поточні події, розлади уваги, її нестійкість. Хворі забувають нові імена, прізвища, номери телефонів, недавно прочитане, побачене. З'являються ознаки деменції. Хворі не можуть зрозуміти абстрактного змісту, не виділяють голов­не, в результаті чого їх висловлювання містять непотрібні подробиці. Поряд з цим спостерігається виражена емоційна лабільність - хворі хвилюються через дрібниці, легко пере­ходять від сміху до сліз і навпаки, дуже уразливі. Притаман­не «мерехтіння симптоматики», тобто наявність коливань у виразності тих або інших проявів хвороби. Прогресуюче по­рушення пам'яті, мислення веде до розвитку атеросклеро­тичного недоумства. Зростають явища деменції, змінюється сприйняття, різко виступають порушення пам'яті, з'явля­ються елементи насильного плачу і сміху, мова стає мало вираженою, збідненою словами, мовними зворотами. При цьому іноді зберігається усвідомлення хвороби і має місце часткова критика. Нерідко виникають депресивні стани з тривогою, пригніченістю, плаксивістю, рідше - гіпоманіа-кальність з ейфорією, сексуальною розгальмованістю, емоційною неадекватністю. Можуть спостерігатися епілеп-тиформні припадки, гострі психотичні стани з галюцина­ціями, маревними ідеями ревнощів, відношення, винахід­ництва, розладами свідомості. Поряд з цим погіршується і фізичний стан хворих. Вони виглядають старіше свого віку, сила м'язів слабшає, розладжується діяльність серця, наступають зміни в легенях.

128

Гіпертонічна хвороба. Вперше вона була описана в кін­ці XIX століття і тривалий час розглядалась як один із про­явів атеросклерозу. На даний час вона розглядається як са­мостійне захворювання, яке саме по собі може призводити до психічних змін. Особливості симптоматики гіпертоніч­ної хвороби визначаються підвищеним артеріальним тис­ком. Частіш за все вона спостерігається у похилому віці, як результат перенапруги нервової діяльності, тривалих емо­ційних переживань, психічних травм.

Нормальний артеріальний тиск змінюється з віком і в нормі становить у віці до 20 років - 120/70 мм рт. ст., 20-40 років - 130/80, 40-60 років - 140/90, а понад 60 років -150/90 мм рт. ст. Бувають окремі відхилення від цієї норми, які пояснюються індивідуальними особливостями певної людини і не впливають на нормальне функціонування ор­ганізму. При гіпертонічній хворобі артеріальний тиск може досягти позначки 220/120 мм рт. ст. і навіть більше.

Розпочинається гіпертонічна хвороба повільно, психічні порушення, що розвиваються при цьому, можуть бути як скороминучими, так і стійкими.

Найбільш характерними для клінічної картини психіч­них порушень є неврастеноподібний, астсноіпохондрич-ний і фобічний синдроми. Хворі скаржаться на підвищену втомлюваність, подразливість, вразливість, невпевненість у своїх діях, нестійкість настрою, головні болі, безсоння, зниження працездатності, падіння зору і слуху, терпнення пальців рук і ніг, шум у вухах, зниження пам'яті. Часто висловлюють перебільшені побоювання стосовно стану свого здоров'я, особливо у відношенні серцевої діяльності, відчувають різні страхи. Вони стають дратівливими, три­вожними, уразливими, підозрілими. Спостерігається за­гострення рис характеру. Психічні порушення найчастіше проявляються тривогою, страхами, психомоторними по­рушеннями, що іноді протікають по типу сутінкових ста­нів розладу свідомості або деліріозного синдрому.

Прогноз при судинних ураженнях головного мозку з психічними порушеннями визначають індивідуально з ура­хуванням форми і виразності психотичних розладів, стадії хвороби, особливостей соматичного стану і віку хворих.

Судово-психіатрична оцінка. Під час визначення осуд­ності і дієздатності хворих із судинними захворюваннями головного мозку враховується ступінь їхнього психічного дефекту. Як правило, судово-психіатрична оцінка для експерта не є складною. За відсутністю приступів психіч-

5 2—392

129

ного розладу (виражених психозів) хворі атеросклерозом і гіпертонічною хворобою осудні. У стані психозу і недо­умства хворі неосудні і недієздатні. У випадках глибокого недоумства над хворими може бути встановлена опіка.

Недоумство після перенесеного інсульту має певні окремі риси. В клінічній картині таких станів мають місце елементи порушення мови. Внаслідок мовних розладів по­рушується контакт хворого з оточуючим світом. Хворі не лише не можуть висловлювати свої думки, але й втрачають здатність розуміти значення слів внаслідок ураження внут­рішньої мови, що призводить до порушення мислення. Тому такі особи повинні вважатись неосудними відносно вчине­них ними протиправних діянь. У випадках, коли психічні порушення виникають після вчинення протиправних діянь, постає питання про застосування до таких осіб примусових заходів медичного характеру.

У зв'язку з тим, що у хворих на атеросклероз головного мозку тривалий час зберігається критичне ставлення щодо свого стану, вони можуть бути свідками і давати показання навіть при наявності змін особистості. Але при цьому необ­хідно враховувати можливе послаблення пам'яті.