§ 17. Епідемічний енцефаліт

Енцефаліт - це запалення головного мозку. Енцефаліти виникають як ускладнення різних загальних інфекційних захворювань (вторинні енцефаліти), але можуть виклика­тись також у результаті безпосереднього ураження інфек­цією головного мозку і тому називаються первинними енце­фалітами (епідемічний і сезонні вірусні енцефаліти - вес­няно-літній або кліщовий, і літньо-осінній, або комариний, японський).

Із загальних інфекцій частіше ускладнюються енцефалі­том ревматична хвороба, тифи (черевний і висипний), ма­лярія, кір, скарлатина, свинка, грип.

Епідемічний енцефаліт викликається фільтруючим віру­сом і проявляється ураженням окремих ділянок мозку, роз­ташованих під його корою (підкіркова ділянка). Цс призво­дить до того, що у хворих спостерігається зміна моторики руху, міміки, порушується темп психічного життя, у той час як розумові здібності страждають значно менше.

Захворювання протікає в дві стадії. У гострому періоді, тривалістю в середньому 2-3 тижні, спостерігаються (крім характерних неврологічних симптомів) деліріозні стани з тривогою, різким збудженням, особливо в нічний час, ти­пове порушення сну (підвищена сонливість, завзяте без­соння або порушення ритму сну). Друга стадія (хронічна) часто наступає після періоду відносного видужання, який може продовжуватись декілька років, і характеризується явищами паркінсонізму. У хворих спостерігаються уповіль­нення мови, моторики, амімія. На цьому фоні відзначають­ся різні гіперкінези: тремор кінцівок, судомні посмикуван­ня, імпульсивні дії. Мають місце психосенсорні розлади, прогресують психопатоподібні зміни особистості. Іноді у хворих повторно виникає епілепсія.

Судово-психіатрична оцінка. Судово-психіатричне значення гострої стадії енцефалітів невелике, тому що правопорушення в цій стадії вчиняються рідко. Якщо вони і бувають, то хворі визнаються неосудними. Якщо після перенесеного енцефаліту в хворого залишаються глибокі зміни - зниження інтелекту, розгальмованість потягів, утрата критики, загальна скутість, хворі визнаються не­осудними.

Критерії дієздатності осіб, які перенесли енцефаліт, в значній мірі збігаються з критеріями осудності.

124

§ 18. Сифілітичні захворювання центральної нервової системи (нейросифіліс)

Нейросифіліс - психічне захворювання, яке розвиваєть­ся в результаті проникнення до центральної нервової сис­теми збудника хвороби - блідої спірохети (трепонеми). Во­на передасться переважно при статевих контактах з хворою на сифіліс людиною, але існує і так званий побутовий шлях передачі - через загальний посуд, предмети гігієни тощо. Декілька десятиліть тому сифілітичні ураження централь­ної нервової системи зустрічались досить часто. На даний час в результаті розробки ефективних методів лікування сифілісу і своєчасної необхідної терапії нейросифіліс втра­тив своє колишнє значення, але все ще зустрічається у прак­тиці загальної та судової психіатрії.

У частини осіб, які хворі сифілісом і погано чи взагалі не лікувались, під впливом різних, до кінця нез'ясованих причин навіть через декілька років після захворювання ви­никає ушкодження центральної нервової системи сифілітич­ного характеру.

У судово-психіатричній практиці розрізняють дві фор­ми нейросифілісу, які, хоча і викликаються одним і тим же збудником (блідою трепонемою), але значно відрізняють­ся як за часом свого виникнення, так і за особливостями клінічних проявів: І) сифіліс мозку, 2) прогресивний па­раліч.

Сифіліс мозку с ранньою формою нейросифілісу, яка розвивається через три - п'ять років після зараження за умови недостатнього специфічного лікування або його від­сутності. Він характеризується первинним ураженням су­дин головного мозку, його оболонок, утворенням гум у мозковій речовині.

При сифілітичному запаленні мозкових оболонок розви­ваються менінгіти, мснінгоенцефаліти. При ураженнях су­дин виникають патологічні зміни в їхніх стінках (вогнища розм'якшення, крововиливи, розриви), в результаті чого порушується кровопостачання мозкової тканини. Іноді спо­стерігаються інсульти.

Психопатологічні порушення при різних формах і варі­антах перебігу сифілісу мозку виражаються неврозоподіб-ними розладами (головним болем, подразливістю, пригні-

125

ченим настроєм, емоційною нестійкістю, підвищеною втом­люваністю, поганим сном, втратою апетиту і т. д.), галюци-наторно-маревними картинами, пригніченням свідомості, зниженням пам'яті.

Незалежно від клінічних проявів і тяжкості розладів для всіх форм сифілісу мозку характерним є перебіг хвороби з формуванням психоорганічного дефекту і можливого недо­умства. Прогноз захворювання залежить від стадії сифілі­тичної інфекції та форми ураження мозку.

Прогресивний параліч у зв'язку з різким зниженням захворюваності сифілісом і активним його лікуванням у нашій країні зустрічається рідко. Захворювання розвиває­ться через 10—15 років після зараження. Якщо при сифілісі мозку первинно уражаються судини й оболонки, то при прогресивному паралічі первинно страждає мозкова парен­хіма. Захворювання часто спостерігається в чоловіків, як правило, у віці 40-50 років. У розвитку захворювання важ­ливу роль відіграють сприятливі чинники: хронічна алкого­льна інтоксикація, інфекції, мозкові травми.

У перебігу прогресивного паралічу виділяють три стадії:

Перша - неврастенічна, неврозоподібна - характеризує­ться підвищеною стомлюваністю, зниженням інтересу до роботи, млявістю, що наростає, розладами сну, головними болями. Вже на цій стадії з'являються типові зміни особис­тості. Хворі стають розгальмованими, цинічними, хвальку­ватими, неохайними.

На другій стадії - розквіту хвороби - прогресують зміни особистості, спостерігається та або інша продуктивна пси­хопатологічна симптоматика (апатія, безглузді маревні ідеї величі, сексуальна розгальмованість, нігілістичне марення, туга, страх, тривога); а також неухильно наростають явища органічного недоумства.

У третій стадії спостерігаються явища маразму - край­нього ступеня психічної і фізичної деградації. Хворі постій­но знаходяться в ліжку. Відзначається розпад мислення, мови, втрачаються найпростіші навички. Хворі не можуть обслуговувати себе. Виникають трофічні виразки, пролеж­ні, ломкість кісток. Порушується функція тазових органів -нетримання сечі, калу.

Судово-психіатрична оцінка сифілітичних уражень го­ловного мозку складна. В тих випадках, коли є чітко вира­жені зміни інтелекту, коли спостерігається неправильна поведінка, ослаблення критики, говорять про неосудність.

126

У відношенні осіб без виражених неврологічних, психіч­них, а також серологічних змін висновок виносять сугубо індивідуально, при цьому не виключена осудність. Однак навіть тоді, коли злочин вчинений при початкових, ще ма­лопомітних стадіях прогресивного паралічу, хворих варто вважати неосудними.