§ 16. Травматичні ушкодження головного мозку

/ Черепно-мозкова травма - поняття, що охоплює різ­номанітні види і ступені механічного ушкодження кісток черепа, мозку, його оболонок і судин. Розрізняють відкриті і закриті черепно-мозкові травми.

Клініка травматичного ушкодження головного мозку ви­значається не тільки особливостями самої черепно-мозко­вої травми - її тяжкістю, типом (струс, забій, стиснення мозку), локалізацією мозкового ушкодження й ін., але і різ­номанітними супутніми чинниками - одночасним уражен­ням двох органів, крововтратою, приєднанням інфекції, ві­ком хворого і т. ін. Все цс обумовлює незвичайний полі­морфізм нервово-психічних розладів при черепно-мозковій травмі. Водночас нервово-психічним порушенням при тра­вматичних ураженнях мозку властиві і загальні закономір­ності проявів і перебігу. Порушення завжди бувають мак­симальними в початковому періоді травми, а в подальшому (якщо хворий не вмирає в перші години після травми і не­має ускладнень), як правило, відбувається їхній регрес, на­ступає видужання або формуються стійкі резидуальні (за­лишкові) явища.

У перебігу травматичної хвороби головного мозку виді­ляють початковий (найгостріший), гострий, пізній і відда­лений періоди.

В залежності від тяжкості травми в початковому періоді можуть спостерігатися різні по глибині і тривалості ступе­ні втрати свідомості (у 90-95% випадків) - від легкого

121

оглушення до коми, що тривають від декількох секунд до годин, днів і навіть тижнів. / Чф

При оглушенні настагТЯибоке пригнічення свідомості зі збереженням обмеженого словесного контакту на фоні підвищеного порогу сприйняття зовнішніх подразників і зниження власної психічної активності. При сопорі настає глибоке пригнічення свідомості зі збереженням координо­ваних захисних реакцій і відкриванням очей у відповідь на больові, звукові та інші подразники. Хворий лежить з за­критими очима, нерухомий, але рукою локалізує місце болю. Кома - це повна втрата свідомості без ознак психіч­ної діяльності. Можуть мати місце випадіння пам'яті на вузький період подій під час, до і після травми. Мають місце запаморочення, нудота, блювання, порушення ди­хання, серцевої діяльності, колаптоїдні стани і т. д. Цей період є найважчим. Летальні наслідки спостерігаються найчастіше в цій стадії.

— У гострому періоді свідомість хворих поступово прояс­няється, однак ще тривалий час вони залишаються загаль­мованими, млявими, сонливими. Іноді можуть спостеріга­тися явища ретроградної й антероградної амнезії. Стани втрати свідомості можуть змінюватися іншими її розладами і тоді в цій стадії спостерігається делірій, сутінкове затьма­рення свідомості, рідше аменція, онейроїд. Тривалість гост­рого періоду в залежності від тяжкості травми голови ста­новить від 3 до 8 тижнів.

У пізньому періоді на фоні церебральної астенії під впливом зовнішніх факторів можуть визначатися істеро-формні і епілептиформні судорожні припадки, сутінкові порушення свідомості, істеричні і депресивні стани. В цьо­му періоді хворобливі розлади або піддаються повній редук­ції з відновленням здоров'я або тільки зменшуються по інтенсивності й об'єму. Тривалість його до 6 місяців.

У періоді віддалених наслідків, який триває декілька років, а інколи все наступне життя, у хворих спостеріга­ється неврозоподібна симптоматика. Вони проявляють підвищену дратівливість, швидко втомлюються, не пере­носять різких запахів, звуків. Знижуються працездатність, концентрація уваги, пам'ять. Часто спостерігаються роз­лади сну, постійний головний біль, запаморочення, шум у вухах, тремор язика і кінцівок (травматична енцефало-патія). Надалі в деяких хворих, внаслідок грубих змін у головному мозку, можуть виникати судомні припадки, психотичні стани з галюцинаціями, мареннями, вира-

122

женими афективними порушеннями (травматична епі­лепсія).

При забоях головного мозку, що супроводжуються знач­ним ушкодженням мозкової тканини, у періоді віддалених наслідків може спостерігатися різке зниження інтелекту­альних здібностей, пам'яті на поточні та минулі події. Ми­слення хворих стає уповільненим, втрачається запас знань, життєвого досвіду, коло інтересів звужується, спостерігає­ться порушення критичних здібностей особи. У цих випад­ках говорять про травматичне недоумство.

Поведінка хворих з травматичним недоумством визна­чається емоційним і морально-етичним огрубінням, циніз­мом. У них з незначних приводів легко виникають істерич­ні реакції, які нерідко змінюються депресивними розлада­ми, пасивністю. Хворі ведуть паразитичний спосіб життя, ніде не працюють, не слідкують за своїм зовнішнім вигля­дом, уникають спілкування з іншими.

Судово-психіатрична оцінка черепно-мозкової трав­ми дуже складна і залежить від стадії захворювання та клінічних проявів хвороби. Оцінка буде різною в залежно­сті від стану хворого у момент вчинення злочину. Пере­важна більшість осіб, у яких виявлено ознаки наслідків черепно-мозкової травми, можуть розуміти фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними, що і є визначальним у вирішенні питання про осудність. Найбільшу складність являє експертна оцінка гострого періоду травматичної хвороби, оскільки експерти не спо­стерігають його особисто, а для своїх висновків викорис­товують медичну документацію хірургічних стаціонарів, у які було доставлено хворого після травми. При гострих травматичних психозах, дисфорії, недоумстві хворі не­осудні.

Вирішення питання про дієздатність осіб із явищами піз­ніх і віддалених наслідків травми головного мозку, насправ­ді, рідко розходиться із судово-психіатричною оцінкою під-експертних, що притягуються до кримінальної відповідаль­ності за карні злочини. Наявність хворобливих станів вна­слідок травми головного мозку призводить до визнання осіб недієздатними в період укладання угод і оформлення різних юридичних документів.

123