Розлади мислення

Мислення - це вища форма пізнавальної діяльності лю­дини, це узагальнене пізнання об'єктивної реальності за допомогою слів і понять. Воно тісно пов'язане з мовою, тобто другою сигнальною системою. Процес мислення складається з аналізу і синтезу, порівнянь і узагальнень, абстракції і конкретизації з наступним переходом до фор­мування понять. Продуктом мислення є поняття, судження, умовиводи. Розлади мислення спостерігаються при найріз-ніших психічних захворюваннях, супроводжуючи практич­но будь-який психічний розлад.

Прискорене мислення - легкість появи і збільшення кількості асоціацій, що виникають неспинно. Іноді приско­рення мислення досягає інтенсивності «скакання ідей», коли відбувається безупинна зміна однієї незакінченої думки

83

іншою. Спостерігається при маніакальних станах, шизо­френії й органічних психозах.

Уповільнене мислення - число асоціацій зменшується, і вони виникають із складностями. Свідомість збіднена уявленнями, їхній зміст одноманітний. Хворі говорять у таких випадках, що вони одуріли або отупіли. Спостеріга­ється при депресіях, нудьзі, гнобленні.

Незв'язане (інкогерентне) мислення - цс втрата спро­можності до утворення асоціативних зв'язків, до поєднання сприйняттів, уявлень, понять, до відображення дійсності в її зв'язках і відношеннях; втрата спроможності до елемен­тарних узагальнень, до аналізу і синтезу. Мова являє собою набір не пов'язаних за змістом або граматичним ладом слів. Спостерігається при шизофренії.

Докладне мислення - асоціації, що виникли, надовго не можуть зникнути зі свідомості і тим самим заважають появі нових асоціацій. Продуктивність мислення знижується. Ха­рактерно застрявання на несуттєвих деталях, другорядних моментах, невміння виділити головне. Спостерігається при епілепсії, травматичних і органічних ураженнях головного мозку.

Резонерське мислення («марне мудрування») - при формально правильній побудові міркувань виявляється пе­реважання дрібних, незначних деталей, всім відомих істин, які висловлюються у формі моралі при убогості понять. Як правило, поєднується з багатослівністю. Резонерство - цс міркування заради міркування.

Персеверація мислення - це порушення мислення, ко­ли на тлі загального ускладнення асоціативної діяльності домінує одна якась думка або одне уявлення. При такому мисленні на різні за змістом запитання дається одна і та ж відповідь. «Як ви себе почуваєте?» - Погано. «Що у вас болить?» - Погано. Спостерігається при кататонічній формі шизофренії.

Розірване мислення характеризується порушенням ло­гічної послідовності суджень. Зникнення змістовних зв'яз­ків між реченнями, його окремими частинами, фразами, при цілості граматичного ладу мови. Спостерігається при шизофренії.

Формальне мислення позбавлене змісту. «Цей годин­ник стоїть?» - Ні, він висить. «Як ви потрапили до лікар­ні?» - Через двері.

Марення - помилкове, хибне переконання, судження, умовивід, що виникає без відповідних підстав і не відпові-

84

дає дійсності. Воно не піддається корекції, незважаючи на те, що суперечить дійсності і всьому попередньому досвіду хворого. Марення протистоїть найвагомішому доказу, чим відрізняється від простих помилок судження. При виник­ненні марення має місце порушення на вищому етапі пізна­вального процесу, тобто на рівні суджень і умовиводів. За наявності марення в хворого виникають «нове існування, нове орієнтування у світі, новий світогляд» (А. В. Снсж-невський). Зміст маревних ідей черпається з явищ зовніш­нього світу і внутрішніх переживань і, як правило, стосу­ється ставлення самого хворого до навколишніх людей, су­спільства, самого себе. Однією з особливостей марення є його безупинне прогресування. Розрізняють такі види ма­рення:

- інтерпретивне (первинне), марення, при якому розла­ джується абстрактне мислення та страждає логічне, раціо­ нальне пізнання, патологічному тлумаченню піддаються усі оточуючі події. При правильному відображенні предметів і явищ викривлено сприймаються їх внутрішні зв'язки і від­ ношення. Такс марення завжди логічно обґрунтоване і до­ кладне. Якщо цс марення ще недостатньо систематизоване, воно називається паранояльним.

У тих випадках, коли марення переслідування, впливу, отруєння набувають достатньо злагодженої системи (хворі впевнені, що за ними слідкують, їх переслідують вороги) і ці хворобливі розлади сполучаються і галюцинаціями, го­ворять про параноїдний етап інтерпретативного марення чи параноїд.

Якщо психічна хвороба має прогредієнтне протікання і марення стають безглуздими з характером фантастичності, говорять про парафренний етап інтерпретативного марення чи парафренію.

Первинне марення стійке, прогресивне у своєму роз­витку.

- чуттєве (образне, вторинне), марення яке є порушен­ ням не лише раціонального, а і чуттєвого пізнання. Маревні ідеї фрагментарні, непослідовні, фантастичні. їх нерідко супроводжують розлади сприйняття у вигляді галюцинацій, емоційні розлади і потьмарення свідомості. Мислення при цьому непослідовне, фрагментарне. Чуттєве марення нерід­ ко супроводжується страхом, розгубленістю, тривожністю. До чуттєвого марення відносяться: марення самозвинува­ чення, самоприниження, гріховності, осуду, інтерметамор- фози, двійника, нігілістичне.

85

За змістом розрізняють:

Марення ревнощів (подружньої невірності) - непохит­не переконання в тому, що особа, з якою хворий перебу­ває в подружніх або інтимних взаєминах, зраджує йому з однією або декількома особами. Виливається часом у жорс­токі насильницькі дії, найчастіше - в убивство близької людини.

Іпохондричне марення (марення хвороби) - непохитне переконання особи у наявності в неї важкого або невиліков­ного захворювання. Виливається часом у насильницькі дії проти медичних працівників.

Марення переслідування - непохитне переконання хво­рого в тому, що йому хочуть завдати фізичної або мораль­ної шкоди або просто домогтися його загибелі.

Марення впливу - непохитне переконання особи в тому, що її думки, почуття і вчинки піддаються впливу зовніш­ньої сили, що у ряді випадків має точне визначення - вплив людей, гіпнозу, електрики, атомної енергії, ультразвуку, радіохвиль.

Марення відношення (ставлення) - непохитне переко­нання хворого в тому, що усе оточуюче має до нього від­ношення.

Марення отруєння - непохитне переконання в тому, що для заподіяння шкоди фізичному стану хворого або з метою його знищення таємно застосовуються всілякі отруй­ні речовини, які додаються в уживану хворим їжу, сиплять-ся на предмети, меблі або одяг, яким він користується, або розпорошуються в повітрі у тих помешканнях, де він зна­ходиться.

Марення збитку - непохитне переконання у свідомому заподіянні хворому матеріальної шкоди, найчастіше шля­хом псування, підміни або викрадення особистих речей, меблів або продуктів харчування.

Марення винахідництва - непохитне переконання в тому, що зроблено теоретичне або практичне відкриття, яке має надзвичайне або навіть універсальне значення, а його впровадження облагородить людство.

Марення високого походження - непохитне переко­нання в тому, що справжні батьки не ті, яких вони знають з дитинства, а особи, що займають дуже високі посади.

Марення величі - неправдоподібне, грандіозне пере­більшення хворим своїх духовних і фізичних сил, здоров'я, соціального стану і пов'язаних із ними можливостей.

Марення еротичне (любовне) - непохитне переконання

86

в тому, що певна особа, яка перевершує хворого у своєму соціальному стані, має до нього любовну пристрасть і на­магається будь-якими способами, навіть такими, що можуть завдавати хворому шкоду, привернути увагу цієї особи.

Марення сутяжне - непохитна ідея боротьби за віднов­лення потоптаної справедливості, зокрема захисту поруше­них прав хворого.

Марення інтерметаморфози (інсценування) - проявля­ється у висловлюваннях хворого про те, що усе оточуюче змінене, «несправжнє», люди переодягнені, а оточуючі предмети - декорація і т. ін.

Марення самозвинувачення і гріховності - непохитне переконання у вчиненні тяжких, аморальних вчинків.

Марення самоприниження - непохитне переконання в тому, що моральні і фізичні здібності хворого мають тільки негативні властивості.

Марення зубожіння - непохитне переконання у швид­кому або вже наявному позбавленні всіх матеріальних благ.

Марення двійника - помилкове впізнавання осіб.

Нігілістичне марення - марення збитку з іпохондрич­ним маренням.

Хворі з маревними ідеями становлять небезпеку для су­спільства. Характер суспільно небезпечних дій хворих ціл­ком визначається характером маревних переживань.

Від маревних ідей потрібно відрізняти надцінні ідеї і маревні фантазії.

Надцінні ідеї відрізняються від марення тим, що їхнім джерелом є реальні факти, конкретні події і переживання, що мали місце в житті хворого. Однак їм надається нероз­мірне значення. Вони завжди - в тісному зв'язку з емоцій­ними переживаннями хворого і зникають разом із норма­лізацією стану. Нерідко це ідеї ревнощів, винахідництва, значимості в суспільстві.

Маревні фантазії - цс поява в умовах ситуації, яка трав­мує психіку (арешт, слідство, утримання під вартою), різ­номанітних за змістом висловлювань, у яких є в наявності ідеї величі, переслідування, збитку, самозвинувачення і т. ін. Порівняно з маренням вони позбавлені непохитного пере­конання, мінливі у своєму складі, залежать від зовнішніх моментів, часто відображають затаєні страхи і бажання; супроводжуються розрахованою на оточуючих поведінкою з елементами гри і театральності; зникають під впливом зовнішніх умов, наприклад, при переведенні з в'язниці до лікарні.

87

Нав'язливі стани - мимоволі і непереборно виникаючі дум­ки, уявлення, спогади, сумніви, страхи, потяги, рухи, дії, по­боювання, хворобливий характер яких усвідомлюється, кри­тично оцінюється і з якими суб'єкт постійно прагне боротися.

Нав'язливості тією чи іншою мірою опановують свідо­містю хворого, відбиваються на його поведінці, але ніколи не стають основою світогляду, а постійно служать джере­лом незадоволеності, внутрішньої несвободи. Хворий не може їх позбутися, нав'язливості стають непереборними. Вони характеризуються сталістю.

Нав'язливі стани спорадично можуть виникати і в здоро­вих людей. Вони спостерігаються переважно в людей бояз­ких, соромливих, іноді в перехідному віці. Появі нав'яз­ливих станів можуть сприяти нервове збудження, втома. Вони бувають при неврозах, психопатіях, енцефалітах, на початкових стадіях шизофренії.