
- •Всім лінтяям фпс-10-3 присвячується:
- •§ 1. Предмет і завдання судової психіатрії
- •§ 2. Становлення судової психіатрії: короткі історичні відомості
- •§ 3. Правові процесуальні та організаційні основи судово-психіатричної експертизи
- •2. Амбулаторна судово-психіатрична експертиза
- •§ 4. Судово-психіатрична
- •§ 5. Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих
- •§ 6. Психіатричне обстеження засуджених
- •§ 7. Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі
- •§ 8. Примусові заходи медичного
- •§9. Короткі відомості про будову центральної нервової системи,
- •Вищу нервову діяльність
- •Та її порушення при психічних
- •Захворюваннях
- •§ 10. Загальні поняття про психічні захворювання
- •§ 11. Симптоматологія психічних розладів
- •Розлади сприйняття
- •Розлади мислення
- •Розлади пам'яті
- •Розлади уваги
- •Стани недоумства
- •Розлади емоцій
- •Розлади свідомості
- •§ 12. Неправильна поведінка психічно хворих і підхід до них
- •§ 13. Шизофренія
- •§ 14. Епілепсія
- •§ 15. Маніакально-депресивний психоз
- •§ 16. Травматичні ушкодження головного мозку
- •§ 17. Епідемічний енцефаліт
- •§ 18. Сифілітичні захворювання центральної нервової системи (нейросифіліс)
- •§ 19. Судинні захворювання головного мозку
- •§20. Психічні розлади при соматичних захворюваннях
- •§ 21. Психози пізнього віку
- •§22. Просте алкогольне і патологічне сп'яніння
- •§ 23. Алкоголізм і алкогольні психози
- •§ 24. Наркоманії і токсикоманії
- •§ 25. Олігофренія
- •§ 26. Психогенні захворювання (реактивні стани)
- •§ 27. Психопатії
- •§28. Розлади потягів
- •§ 29. Виняткові стани
- •§ 31. Судово-психіатрична експертиза неповнолітніх
- •Розділ II види психіатричної допомоги, підстави та порядок її надання
- •Розділ III забезпечення прав осіб при наданні психіатричної допомоги
- •Розділ IV контроль і нагляд за діяльністю з надання психіатричної допомоги
- •Інструкція про проведення судово-психіатричної експертизи в Україні
- •5. Мета судово-нсихіатричного дослідження є визначити:
- •6. Заклади охорони здоров'я, які виконують експертизу
- •II. Форми проведення експертизи
- •21. Експертиза може бути первинна, повторна і додаткова. Первинною є експертиза вперше призначена за даною
- •IV. Акт експертизи
- •Медичного характеру до осіб з психічними розладами, які скоїли суспільно небезпечні діяння
- •II. Критерії вибору
- •15. Пасивний тип суспільної небезпечності спостерігаєть ся у хворих з такими психічними розладами:
- •17. Госпіталізація до психіатричного закладу (лікарні, відділення) із звичайним наглядом показана для осіб, які:
- •18. Госпіталізація до психіатричного закладу (відділення) з посиленим наглядом застосовується до осіб, які:
- •19. Госпіталізація до психіатричного закладу (лікарні) з суворим наглядом застосовується до особливо суспільно не-
- •III. Порядок застосування
- •IV. Порядок заповнення
- •VI. Соціальне забезпечення хворих
- •VII. Нагляд і контроль за здійсненням примусового заходу медичного характеру
Розлади мислення
Мислення - це вища форма пізнавальної діяльності людини, це узагальнене пізнання об'єктивної реальності за допомогою слів і понять. Воно тісно пов'язане з мовою, тобто другою сигнальною системою. Процес мислення складається з аналізу і синтезу, порівнянь і узагальнень, абстракції і конкретизації з наступним переходом до формування понять. Продуктом мислення є поняття, судження, умовиводи. Розлади мислення спостерігаються при найріз-ніших психічних захворюваннях, супроводжуючи практично будь-який психічний розлад.
Прискорене мислення - легкість появи і збільшення кількості асоціацій, що виникають неспинно. Іноді прискорення мислення досягає інтенсивності «скакання ідей», коли відбувається безупинна зміна однієї незакінченої думки
83
іншою. Спостерігається при маніакальних станах, шизофренії й органічних психозах.
Уповільнене мислення - число асоціацій зменшується, і вони виникають із складностями. Свідомість збіднена уявленнями, їхній зміст одноманітний. Хворі говорять у таких випадках, що вони одуріли або отупіли. Спостерігається при депресіях, нудьзі, гнобленні.
Незв'язане (інкогерентне) мислення - цс втрата спроможності до утворення асоціативних зв'язків, до поєднання сприйняттів, уявлень, понять, до відображення дійсності в її зв'язках і відношеннях; втрата спроможності до елементарних узагальнень, до аналізу і синтезу. Мова являє собою набір не пов'язаних за змістом або граматичним ладом слів. Спостерігається при шизофренії.
Докладне мислення - асоціації, що виникли, надовго не можуть зникнути зі свідомості і тим самим заважають появі нових асоціацій. Продуктивність мислення знижується. Характерно застрявання на несуттєвих деталях, другорядних моментах, невміння виділити головне. Спостерігається при епілепсії, травматичних і органічних ураженнях головного мозку.
Резонерське мислення («марне мудрування») - при формально правильній побудові міркувань виявляється переважання дрібних, незначних деталей, всім відомих істин, які висловлюються у формі моралі при убогості понять. Як правило, поєднується з багатослівністю. Резонерство - цс міркування заради міркування.
Персеверація мислення - це порушення мислення, коли на тлі загального ускладнення асоціативної діяльності домінує одна якась думка або одне уявлення. При такому мисленні на різні за змістом запитання дається одна і та ж відповідь. «Як ви себе почуваєте?» - Погано. «Що у вас болить?» - Погано. Спостерігається при кататонічній формі шизофренії.
Розірване мислення характеризується порушенням логічної послідовності суджень. Зникнення змістовних зв'язків між реченнями, його окремими частинами, фразами, при цілості граматичного ладу мови. Спостерігається при шизофренії.
Формальне мислення позбавлене змісту. «Цей годинник стоїть?» - Ні, він висить. «Як ви потрапили до лікарні?» - Через двері.
Марення - помилкове, хибне переконання, судження, умовивід, що виникає без відповідних підстав і не відпові-
84
дає дійсності. Воно не піддається корекції, незважаючи на те, що суперечить дійсності і всьому попередньому досвіду хворого. Марення протистоїть найвагомішому доказу, чим відрізняється від простих помилок судження. При виникненні марення має місце порушення на вищому етапі пізнавального процесу, тобто на рівні суджень і умовиводів. За наявності марення в хворого виникають «нове існування, нове орієнтування у світі, новий світогляд» (А. В. Снсж-невський). Зміст маревних ідей черпається з явищ зовнішнього світу і внутрішніх переживань і, як правило, стосується ставлення самого хворого до навколишніх людей, суспільства, самого себе. Однією з особливостей марення є його безупинне прогресування. Розрізняють такі види марення:
- інтерпретивне (первинне), марення, при якому розла джується абстрактне мислення та страждає логічне, раціо нальне пізнання, патологічному тлумаченню піддаються усі оточуючі події. При правильному відображенні предметів і явищ викривлено сприймаються їх внутрішні зв'язки і від ношення. Такс марення завжди логічно обґрунтоване і до кладне. Якщо цс марення ще недостатньо систематизоване, воно називається паранояльним.
У тих випадках, коли марення переслідування, впливу, отруєння набувають достатньо злагодженої системи (хворі впевнені, що за ними слідкують, їх переслідують вороги) і ці хворобливі розлади сполучаються і галюцинаціями, говорять про параноїдний етап інтерпретативного марення чи параноїд.
Якщо психічна хвороба має прогредієнтне протікання і марення стають безглуздими з характером фантастичності, говорять про парафренний етап інтерпретативного марення чи парафренію.
Первинне марення стійке, прогресивне у своєму розвитку.
- чуттєве (образне, вторинне), марення яке є порушен ням не лише раціонального, а і чуттєвого пізнання. Маревні ідеї фрагментарні, непослідовні, фантастичні. їх нерідко супроводжують розлади сприйняття у вигляді галюцинацій, емоційні розлади і потьмарення свідомості. Мислення при цьому непослідовне, фрагментарне. Чуттєве марення нерід ко супроводжується страхом, розгубленістю, тривожністю. До чуттєвого марення відносяться: марення самозвинува чення, самоприниження, гріховності, осуду, інтерметамор- фози, двійника, нігілістичне.
85
За змістом розрізняють:
Марення ревнощів (подружньої невірності) - непохитне переконання в тому, що особа, з якою хворий перебуває в подружніх або інтимних взаєминах, зраджує йому з однією або декількома особами. Виливається часом у жорстокі насильницькі дії, найчастіше - в убивство близької людини.
Іпохондричне марення (марення хвороби) - непохитне переконання особи у наявності в неї важкого або невиліковного захворювання. Виливається часом у насильницькі дії проти медичних працівників.
Марення переслідування - непохитне переконання хворого в тому, що йому хочуть завдати фізичної або моральної шкоди або просто домогтися його загибелі.
Марення впливу - непохитне переконання особи в тому, що її думки, почуття і вчинки піддаються впливу зовнішньої сили, що у ряді випадків має точне визначення - вплив людей, гіпнозу, електрики, атомної енергії, ультразвуку, радіохвиль.
Марення відношення (ставлення) - непохитне переконання хворого в тому, що усе оточуюче має до нього відношення.
Марення отруєння - непохитне переконання в тому, що для заподіяння шкоди фізичному стану хворого або з метою його знищення таємно застосовуються всілякі отруйні речовини, які додаються в уживану хворим їжу, сиплять-ся на предмети, меблі або одяг, яким він користується, або розпорошуються в повітрі у тих помешканнях, де він знаходиться.
Марення збитку - непохитне переконання у свідомому заподіянні хворому матеріальної шкоди, найчастіше шляхом псування, підміни або викрадення особистих речей, меблів або продуктів харчування.
Марення винахідництва - непохитне переконання в тому, що зроблено теоретичне або практичне відкриття, яке має надзвичайне або навіть універсальне значення, а його впровадження облагородить людство.
Марення високого походження - непохитне переконання в тому, що справжні батьки не ті, яких вони знають з дитинства, а особи, що займають дуже високі посади.
Марення величі - неправдоподібне, грандіозне перебільшення хворим своїх духовних і фізичних сил, здоров'я, соціального стану і пов'язаних із ними можливостей.
Марення еротичне (любовне) - непохитне переконання
86
в тому, що певна особа, яка перевершує хворого у своєму соціальному стані, має до нього любовну пристрасть і намагається будь-якими способами, навіть такими, що можуть завдавати хворому шкоду, привернути увагу цієї особи.
Марення сутяжне - непохитна ідея боротьби за відновлення потоптаної справедливості, зокрема захисту порушених прав хворого.
Марення інтерметаморфози (інсценування) - проявляється у висловлюваннях хворого про те, що усе оточуюче змінене, «несправжнє», люди переодягнені, а оточуючі предмети - декорація і т. ін.
Марення самозвинувачення і гріховності - непохитне переконання у вчиненні тяжких, аморальних вчинків.
Марення самоприниження - непохитне переконання в тому, що моральні і фізичні здібності хворого мають тільки негативні властивості.
Марення зубожіння - непохитне переконання у швидкому або вже наявному позбавленні всіх матеріальних благ.
Марення двійника - помилкове впізнавання осіб.
Нігілістичне марення - марення збитку з іпохондричним маренням.
Хворі з маревними ідеями становлять небезпеку для суспільства. Характер суспільно небезпечних дій хворих цілком визначається характером маревних переживань.
Від маревних ідей потрібно відрізняти надцінні ідеї і маревні фантазії.
Надцінні ідеї відрізняються від марення тим, що їхнім джерелом є реальні факти, конкретні події і переживання, що мали місце в житті хворого. Однак їм надається нерозмірне значення. Вони завжди - в тісному зв'язку з емоційними переживаннями хворого і зникають разом із нормалізацією стану. Нерідко це ідеї ревнощів, винахідництва, значимості в суспільстві.
Маревні фантазії - цс поява в умовах ситуації, яка травмує психіку (арешт, слідство, утримання під вартою), різноманітних за змістом висловлювань, у яких є в наявності ідеї величі, переслідування, збитку, самозвинувачення і т. ін. Порівняно з маренням вони позбавлені непохитного переконання, мінливі у своєму складі, залежать від зовнішніх моментів, часто відображають затаєні страхи і бажання; супроводжуються розрахованою на оточуючих поведінкою з елементами гри і театральності; зникають під впливом зовнішніх умов, наприклад, при переведенні з в'язниці до лікарні.
87
Нав'язливі стани - мимоволі і непереборно виникаючі думки, уявлення, спогади, сумніви, страхи, потяги, рухи, дії, побоювання, хворобливий характер яких усвідомлюється, критично оцінюється і з якими суб'єкт постійно прагне боротися.
Нав'язливості тією чи іншою мірою опановують свідомістю хворого, відбиваються на його поведінці, але ніколи не стають основою світогляду, а постійно служать джерелом незадоволеності, внутрішньої несвободи. Хворий не може їх позбутися, нав'язливості стають непереборними. Вони характеризуються сталістю.
Нав'язливі стани спорадично можуть виникати і в здорових людей. Вони спостерігаються переважно в людей боязких, соромливих, іноді в перехідному віці. Появі нав'язливих станів можуть сприяти нервове збудження, втома. Вони бувають при неврозах, психопатіях, енцефалітах, на початкових стадіях шизофренії.