2.2. Обсяг курсової роботи

Обсяг курсової роботи повинен бути в межах 30-50 сторінок стан­дартного формату. Орієнтовний обсяг окремих структурних частин курсової роботи подано у таблиці 3.

Таблиця 3 – Обсяг структурних частин курсової роботи

Частина роботи	Обсяг друкованого тексту, сторінок
ЗМІСТ	1
ВСТУП	1-2
Основна частина. В тому числі розділи:	24-41
РОЗДІЛ 1 1.1 1.2	8-13*
РОЗДІЛ 2 2.1 2.2	8-13*
РОЗДІЛ 3 3.1 3.2	8-15*
ВИСНОВКИ	2-3
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	2-3
ДОДАТКИ	ДО 5

* Примітка: Якщо кількість розділів зменшиться до 2-х або кількість пунктів у межах кожного розділу зменшиться/збільшиться, то обсяг на­повнення запропонованих розділів буде відповідно змінюватися.

2.3. Оформлення курсової роботи

Загальні вимоги щодо оформлення

Робота має бути виконана у вигляді стандартного текстового файлу, створеного в редакторі Microsoft Word і надрукованого з одного боку сторінки стандартного білого паперу формату А4, орієнтація – «книжна».

Текст друкується з відступами на сторінці: зліва – 3 см; справа — 1 см; згори та знизу – по 2 см. Абзацний відступ – 1,25 см.

Рекомендований шрифт виконання курсової роботи – Times New Roman, розмір кегля – 14; інтервал між рядками 1,5; вирівнювання тексту – за шириною сторінки.

Номер сторінки розміщується у верхньому правому куті, розмір шрифту – 12 (pt). Нумерація вказується, починаючи з другої сторінки вступу. По всій роботі, у т.ч. додатках, використовується наскрізна нумерація. У випадку, якщо додаток створений із застосуванням альбомної орієнтації аркуша, номер сторінки проставляється у верхньому правому куті за книжкової орієнтації аркуша. Припускається нумерація виконана від руки чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору.

Робота починається з титульної сторінки, яка виконується за типовим зразком, поданим у додатку Б, встановленим вищим навчальним закладом. Титульна сторінка містить найменування вищого навчального закладу, назву факультету, тему курсової роботи, прізвище, ім'я та по батькові й інші відомості про автора, прізвище, вчений ступінь та звання (або посаду) наукового керівника, місто і рік виконання.

Оформлення заголовків

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкуються великими прописними літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Назви розділів і пунктів у плані роботи і у тексті мають бути тотожними.

Вступ, назви розділів, висновки, перелік використаних джерел та додатки починаються з нової сторінки, а назви підрозділів – відразу після закінчення попереднього. Не можна розривати заголовок і текст розділу або підрозділу, тобто починати з іншої сторінки. Пере­носи слів у заголовках не допускаються. Крапка в кінці заголовка не ставиться (лише у випадку, якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою).

Відстань між заголовком розділу (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 2 інтервалам основного тексту (ЗО мм).

Нумерацію розділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Зміст, вступ, висновки, перелік використаних джерел та додатки не нумерують як розділи.

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ». Підрозділи ну­мерують у межах кожного розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер підрозділу, між якими ставиться крапка, наприклад: «1.2» (другий підрозділ першого розділу), «2.3» (третій підрозділ дру­гого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Оформлення ілюстративного матеріалу

Допускається у роботі використовувати ілюстративний матеріал – таблиці, рисунки, схеми, діаграми, графіки, формули, функції тощо, які, як правило, подаються для кращого розуміння тексту роботи і ма­ють доповнювати текст курсової роботи, глибше розкривати суть яви­ща, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них повинно бути посилання з коментарем.

Ілюстрації позначають відповідними словами (наприклад, «Рисунок», «Таблиця» тощо) і нумерують послідовно в межах розділу (за винят­ком ілюстрацій у додатках). Номер кожної з ілюстрацій має складатися з номера розділу і порядкового номера певної ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: «Рисунок 1.2» (другий рисунок першого розділу), «Таблиця 3.1» (перша таблиця третього розділу) тощо.

При першому посиланні на ілюстрацію вказують її повну назву і номер, (наприклад, «Таблиця 1.2»), при повторному посиланні додають слово «Дивись» і використають скорочення (наприклад, «Див. табл 1.2»).

Ілюстрації слід подавати в роботі безпосередньо після тексту, де їх згадано вперше, або на наступній сторінці**. Ілюстрації повинні бути розміщені так, щоб їх було зручно розглядати без повороту курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Для оформлення таблиць і рисунків використовується шрифт Times New Roman, розмір кегля – min 12 або 14; дозволяється використовувати жирний шрифт або курсив. Зображення можуть бути як чорно-білими, так і кольоровими. Обов'язково всі елементи рисунка мають бути згрупо­вані як єдиний об'єкт.

** Примітка: Розміщувати таблиці та інший ілюстративний матеріал доцільно безпосередньо в тексті роботи – якщо вони є обов'язковими та не дуже об'ємними (займають сторінки), або в додатках — якщо є другорядними і/або об'ємні (займають більше V2 сторінки).

Приклад побудови графіка та його оформлення поданий на рисунку 1.

На графіках, які містять дослідні криві, слід показувати точки, які безпосередньо одержали з дослідів. Якщо на графік наноситься сітка, то стрілки на координатних осях не зображаються. Якщо сітки немає, то вісь закінчується стрілками. На осях повинні бути зроблені підписи чи позначення величин, за якими вони викладені. Якщо на осях є под­ілки, то необхідно вказати одиниці величин. Всі ілюстрації однакового характеру (наприклад, всі розрахункові схеми, діаграми тощо) слід оформлювати за одним зразком.

Рисунок 1 – Прогнозування продажів ТОВ «АБС» на 2011 рік на основі фактичних щомісячних обсягів продажу у 2010 році

Діаграми бувають різних типів (стандартні: гістограми, лінійчаті, кругові, кільцеві, точкові, пузиркові тощо та нестандартні). Найбільш поширені будуються за зразками, наведеними на рисунку 2 та рисунку 3.

У даному випадку діаграми побудовані з використанням даних, взятих з відповідних джерел. Тому обов'язково робимо посилання на використані інформаційні джерела.

Рисунок 2 – Розподіл інвестиційних надходжень в Донецьку область за галузями економіки

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом роботи за годинниковою стрілкою.

У таблицях з цифровими даними слід обов'язково зазначати оди­ницю виміру. Якщо всі одиниці виміру є однакові для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку відповідно до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Таблиці цифрових даних будують за зразком, наведеним в таблиці 4.

Таблиця 4 – Показники експортно-імпортної діяльності ВАТ «Трейд» протягом 2008-2009 pp., тис. грн.

№ п/п	Показники експортно-імпортної діяльності підприємства	Звітний період
		2008 р.	2009 р.
1	Контрактна вартість імпортної сировини	18960,69	16445,53
2	Акцизні збори	40,62989	41,11386
3	Мито і митні збори	88,0325	95,93286
4	Транспортні витрати	1286,617	1507,508
5	Складські витрати	338,5829	137,0467
6	Експедиторські витрати	325,0407	219,2744
7	Коефіцієнт кредитного впливу	1,384963	1,40152
8	Експортна виручка за умов надання комерційного кредиту	85397,22	88502,88

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розмі­щувати на декількох сторінках. У разі перенесення таблиці на іншу сторінку кожну нову частину варто починати словами «Продовження таблиці». Зра­зок оформлення таблиці, що переноситься, подано нижче (див. табл. 5).

Таблиця 5 – Переваги та недоліки лінійних та функціональних структур управління

№	Типи організаційних структур	Переваги	Недоліки
1	2	3	4
1.	Лінійні	- чіткість повноважень - узгодження дій виконавців - оперативність	- вимоги щодо високої компетентності керівництва - інформаційне перевантаження керівників

		- особиста	- низька якість реалізації
		відповідальність	функцій управління
		керівника за кінцеві	- концентрація влади на
		результати	найвищому рівні
			управління
2.	Функціональні	- висока	- розрив управлінського
		компетентність	процесу на окремі функції
		працівників	- надмірна централізація
		- висока	- тривалість прийняття
		результативність	рішення
		робіт	- негнучкість організаційної
		- централізований	структури
		контроль результатів	- дублювання функцій
		- стандартизація
		окремих процесів
		- зниження
		необхідності у
		спеціалістах широкого
		профілю

Формули в курсовій роботі нумеруються в межах розділу. Но­мер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Розміщувати фор­мули слід посередині рядка. Номери формул пишуть біля правого берега сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, на­приклад: «(1.1)» (перша формула першого розділу - читається зза­ду наперед).

Всі символи і числові коефіцієнти у формулі повинні бути роз­шифровані, їх розшифровують, якщо вони не були обумовлені рані­ше, безпосередньо під формулою (як правило, у тій же послідовності, в якій вони подані у формулі). Перший рядок розшифровки починають словом «де» без двокрапки після нього, значення кожного нового сим­волу і числового коефіцієнта пишуть з нового рядка, наприклад:

де Ц(і) - прогнозна ціна;

Ц(Ь) - базова ціна продукції або ресурсу (під базовими цінами розуміють ціни, що склалися на певний момент часу tb, вони вважа­ються незмінними протягом усього розрахункового періоду);

J(t,tri) — індекс зміни цін на продукцію відповідної номенклатур­ної групи або ресурсів в кінці ґ-го кроку розрахунку відносно почат­кового кроку (в якому ціни є відомими).

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш ніж один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Оформлення посилань на використані джерела

У тексті роботи обов'язково треба давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, дослід­ження. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, подають потрібну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати зміст, мову тексту, обсяг джерела.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, огля­дових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, в посиланні треба точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке посилаються.

Посилання на джерела в тексті роботи слід подавати згідно з по­рядковими номерами в переліку використаних джерел, вказуючи но­мер сторінки, у квадратних дужках, наприклад: 1, с. 39 .

Посилання на ілюстрації в роботі вказують порядковим номером ілю­страції у круглих дужках, наприклад: (рис. 1.2), (формула 2.1), (табл. 3.2) тощо.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «Дивись», наприклад: (див. табл. 1.3), (див. рис. 3.2).

Оформлення переліку використаних джерел

Перелік використаних джерел вимагає розміщення всіх викорис­таних джерел інформації у такій послідовності:

1) закони України (у хронологічній послідовності);

2) укази Президента, постанови уряду (у хронологічній послідов­ності);

3) директивні матеріали міністерств (у хронологічній послідовності);

4) підручники, навчальні посібники, монографії, брошури (алфа­вітний порядок);

5) статті з періодичних видань (алфавітний порядок);

6) електронні джерела;

7) іншомовні джерела.

Бібліографічний опис джерел здійснюється у відповідності до ви­мог ВАК (бюлетень ВАК України, №5, 2009 p.), а саме: П.І.Б. автора/

співавторів, вид публікації, назва публікації, назва та реквізити видан­ня, обсяг публікації.

Оформлення додатків

Додатки до курсової роботи мають містити інформаційні ма­теріали, що складають базу аналітичних досліджень згідно з обра­ною темою. Крім того, до додатків доцільно включати допоміж­ний, ілюстративний матеріал, потрібний для повноти розкриття роботи:

– реальні документи підприємства;

• рекламні матеріали;

– проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;

– таблиці допоміжних цифрових даних;

• інструкції, методики, опис алгоритмів і програм вирішення за­дач на ПК, що розроблені в процесі виконання роботи;

– ілюстрації допоміжного характеру тощо.

Додатки оформлюються в кінці курсової роботи (після переліку використаних джерел) і розміщуються в тому порядку, у якому згаду­ються в тексті курсової роботи.

У крайньому правому куті сторінки великими прописними літе­рами друкується слово «ДОДАТОК» і поряд - велика літера або по­рядковий номер, що позначає додаток: наприклад, «ДОДАТОК А», «ДО­ДАТОК Б» тощо або, наприклад, «ДОДАТОК 1», «ДОДАТОК!» тощо.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки.

В разі необхідності текст кожного додатка може бути поділе­ний на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додат­ка. У цьому разі перед кожним номером пишуть позначення додат­ка (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» - другий розділ додатка А; «В.3.1» - перший підрозділ третього розділу додатка В або «Д1.2» - другий розділ додатка 1; «ДЗ.3.1» - перший підрозділ третього розділу додатка 3.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: «рис. А. 1.2» - другий рисунок першого розділу додатка А; або «рис. Д2.1.2» - другий рисунок пер­шого розділу додатка 2.

Якість оформлення курсової роботи безпосередньо впливає на оцінку роботи науковим керівником, враховується під час захисту та визначає загальну оцінку, тому студенту слід приділити цьому питанню значну увагу.