2.2. Організація виходу батальйону (роти) з оточення.

Під час відходу із оточення батальйону вказуються найближче і подальше завдання, роти – найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Найближчим завданням батальйону може бути знищення противника на напрямку прориву та утворення пролому у фронті оточення.

Подальше завдання батальйону полягає у виході підрозділів із оточення і з’єднанні їх зі своїми військами, які діють назустріч їм з метою допомоги виходу із оточення, або в оволодінні районом, який забезпечує вихідні умови для подальших дій.

Найближче завдання роти, як правило, полягає у знищенні противника на напрямку прориву та утворенні пролому у фронті оточення. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось з’єднання з підрозділами, які діють із зовнішнього фронту оточення назустріч роті, або вихід роти в район, вигідний для подальших дій.

У бойовому наказі на прорив та вихід із оточення командир батальйону (роти) під час постановки завдань вказує :

- підрозділам, призначеним для прориву, – засоби посилення, завдання,

вихідне положення для прориву і час його зайняття;

- підрозділам прикриття – засоби посилення, завдання, ділянку відволікаючих дій, які сили і засоби виділити для прикриття флангів (в заслоні); хто підтримує, час і порядок відходу;

- резерву – склад, район зосередження і порядок переміщення;

- приданим артилерійському та зенітному підрозділам, мінометній (артилерійській) батареї, гранатометному, протитанковому підрозділам – завдання щодо вогневого ураження противника та прикриття його від ударів з повітря, час і порядок виходу із оточення.

Організуючі взаємодію, командир батальйону (роти) основну увагу повинен зосередити на узгодженні зустрічних бойових дій своїх підрозділів і військ, які діють поза оточенням за часом, напрямками дій та рубежами, які закінчуються ними.

З метою всебічного забезпечення бою він указує :

- завдання розвідці (спостерігачам);

- заходи щодо забезпечення потайності та раптовості прориву;

- характер та порядок інженерного обладнання місцевості на ділянці прориву та рубежі прикриття;

- місця, час і способи пророблювання проходів у загородженнях противника, що і в який час повинно бути заміновано, зруйновано або знищено;

- організацію управління під час прориву, порядок позначення свого положення для авіації та пізнавання своїх військ, які діють із зовнішнього оточення;

- порядок евакуації поранених та хворих, а також озброєння і техніки, призначаючи відповідальних за це командирів.

3. Здійснення батальйоном (ротою) виходу з оточення.

Підрозділи, призначені для прориву, атакують противника після вогневої підготовки. До участі у вогневій підготовці можуть залучатися танки.

Вночі іноді, вигідно атакувати противника зненацька, без вогневої підготовки. У цьому випадку артилерія відкриває вогонь з початком атаки. Стрімкою атакою ці підрозділи проривають фронт оточення та встановлюють зв'язок з військами, які діють назустріч їм. Після прориву підрозділи, які беруть участь в ньому, використовуються для розвитку та розширення прориву або для того, щоб не допустити закриття противником пролому, який утворився і забезпеченні вивід інших оточених підрозділів.

Підрозділи, які виділені для прикриття повинні активними діями ввести противника в оману та відволікти частину його сил від напрямку прориву. Під час прориву вони утримують позиції, які займають, не допускаючи звуження фронту оточення, і відходять тільки за наказом командира батальйону (роти). Відхід їх здійснюється від рубежу під прикриттям вогню всіх видів зброї, аерозолів (димів), загороджень та заслонів. Танки, виділені для забезпечення флангів (в заслони), відходять останніми , прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Після виходу батальйону (роти) з кінця і до з'єднання зі своїм військами заслони діють як бокові похідні застави.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону виходять із оточення слідом за підрозділами , які здійснюють прорив.

Тема № 10. Розташування механізованого (танкового) батальйону (роти) на місці.

Питання заняття