Основна частина

1. Основи дій повітряних десантів у загальновійськовому бою

Основи дій повітряних десантів (Сл.2) - це система наукових визначень, категорій, понять, принципів теорії і практики підготовки та ведення дій повітряних десантів у загальновійськовому бою.

Вони включають наступні положення:

-

визначення повітряного десанту;

- мета дій повітряного десанту;

- завдання, виконанням яких досягається мета дій повітряного десанту;

- сили та засоби, які залучаються для виконання завдань повітряного десанту;

- бойовий порядок для ведення дій повітряного десанту;

- способи ведення дій повітряним десантом;

- нормативні показники дій повітряного десанту;

- управління, взаємодія та всебічне забезпечення повітряного десанту.

Повітряний десант ( Сл.3) - це елемент бойового порядку, який являє собою тимчасово створене формування із сил та засобів механізованих, аеромобільних, авіаційних та інших з'єднань, частин і підрозділів, що перекидається повітрям в тил побудови противника для виконання бойових завдань щодо сприяння військам, що діють з фронту. Він (повітряний десант), в залежності від бойового завдання, може бути:

- тактичним;

- оперативно-тактичним;

- оперативним;

- оперативно-стратегічним;

- стратегічним.

Мета дій (Сл.4) тактичного повітряного десанту (ТакПД) полягає у створенні сприятливих умов військам, що діють з фронту за рахунок збільшення глибини впливу загальновійськового з’єднання на противника раптовим, швидким маневром повітрям частиною сил і засобів військ, нанесенні противнику ураження у найбільш уразливі місця; сковуванні його резервів.

Маючи високу мобільність, тактичні повітряні десанти можуть виконувати різноманітні за характером і змістом завдання.

В першу чергу вони застосовуються для вирішення завдань, які з різних умов не можуть бути вирішені іншими силами і засобами.

У сучасному загальновійськовому бою на тактичні повітряні десанти можуть покладатися наступні основні завдання, виконанням яких і буде досягатися мета дій десанту:

- захоплення та утримання до підходу своїх військ важливих рубежів, районів та об’єктів (вузлів доріг, перевалів, гірських проходів, долин, гідроспоруд, мостів, переправних засобів, ділянок, що зручні для форсування та переправи, ділянок морського узбережжя);

- знищення або виведення з ладу наземних елементів розвідувально-ударних і вогневих комплексів, пунктів управління противника тощо;

- підсилення частин і підрозділів, що діють на загрозливому напрямку та прикриття відкритих флангів і проміжків;

- заборона планомірного використання противником своїх резервів;

- знищення або блокування повітряних чи морських десантів противника, що висадилися;

- вирішення інших завдань.

Тактичний повітряний десант може висаджуватися у складі:

- тактичних груп частин і підрозділів.

Він призначається, як правило, із частин і підрозділів другого ешелону резерву.

Склад тактичного повітряного десанту (Слайд 5) залежить від різноманітних факторів.

Основними факторами є:

- виділений ресурс засобів десантування;

- зміст бойового завдання;

- глибина висадки десанту та термін ведення ним самостійних бойових дій в тилу противника;

- бойові можливості підрозділу, що призначений в тактичний повітряний десант;

- бойові можливості сил та засобів, що діють з фронту у напрямку дії десанту.

Механізовані частини та підрозділи - в тактичному повітряному десанті діють, як правило, без бойових машин та важкого озброєння і можуть підсилюватися:

- артилерійськими, зенітними підрозділами;

- підрозділами інженерних військ та військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Підсилення тактичного повітряного десанту, в першу чергу, буде залежати від тактико-технічних характеристик вертольотів, які будуть виділятися для десантування та від бойового завдання десанту. При виділенні для десантування транспортних вертольотів Мі-26 десант може підсилюватися важким озброєнням, а якщо вертолітами Мі-8 – переносними системами озброєння.

Тактична група механізованої роти у своєму складі може мати:

- мінометний взвод;

- відділення ПЗРК, ПТКР;

- інженерно-саперне відділення;

- 2-3 спеціалісти радіаційної та хімічної розвідки.

Успішне виконання бойового завдання ТакПД залежить від:

- раптовості та рішучості дій;

- повного використання вогневих та маневрових можливостей сил та засобів механізованих, вертолітних та інших підрозділів та безперервної взаємодії між ними.

Дії тактичного повітряного десанту підтримуються та забезпечуються силами та засобами командира, за рішенням якого він викидається.

Визначення бойового складу десанту повинне залежати від необхідності створення потрібного співвідношення сил і засобів. Наприклад, при захопленні або знищенні об’єктів необхідно мати співвідношення 3:1 на користь десанту. При утриманні району, рубежу чи об’єкту співвідношення сил та засобів може бути 1:1, а в деяких випадках і при більшій перевазі противника.

Тактичному повітряному десанту для виконання бойового завдання призначаються (Сл.6):

- вихідний район для десантування;

- смуга прольоту;

- основний та запасний райони десантування.

Вихідний район для десантування (Сл. 7) призначається для підготовки тактичного повітряного десанту для десантування та виконання бойового завдання. Він призначається в 15-30 км від лінії дотику сторін.

Вихідний район для десантування включає:

- основні та запасні посадочні майданчики;

- район зосередження.

За значного віддалення району зосередження від посадочних майданчиків може призначатися також район очікування.

Площа вихідного району для десантування ТакПД:

- у складі тактичної групи підрозділу може становити 4-6 кв.км.;

- у складі тактичної групи частини 20 і більше кв.км.

Посадочні майданчики призначені для завершення підготовки до десантування повітряного десанту (завантаження у вертольоти озброєння, техніки, матеріальних засобів, посадки особового складу десанту та зльоту на десантування). Майданчики можуть призначатися безпосередньо у районі зосередження десанту або поблизу району очікування. Запасні майданчики використовуються у разі виходу з ладу основних.

Район зосередження призначений для прихованого розташування підрозділів десанту, підготовки їх до десантування та виконання бойового завдання. Величина району зосередження може бути: для частини – до 10 кв.км., підрозділу – до 3 кв.км.

Район очікування призначений для прихованого розміщення десанту та завершення підготовки їх до бою. Вибирається на відстані до 3 км від посадочних майданчиків вертольотів. Величина району очікування, як правило, відповідає величині району зосередження.

Смуга прольоту (Сл. 8) призначається для бойового прольоту вертольотів від вихідного району в район десантування за маршрутом, де противник має найменшу кількість засобів протиповітряної оборони чи надійно придушений, а умови місцевості дозволяють здійснювати політ на малих та дуже малих висотах. Смугу прольоту бажано призначати над місцевістю, яка не зайнята противником.

Ширина смуги прольоту залежить від бойового порядку вертольотів і умов польоту.

Політ може здійснюватися як вдень, так і в ночі в метеорологічних умовах, що забезпечують його безпеку.

Основний та запасний райони десантування (Сл.9) призначаються на місцевості, що придатна для посадки вертольотів та забезпечує вигідні умови для вступу до дій тактичного повітряного десанту. Площа районів десантування може бути: для підрозділу - до 2 кв.км.

Для висадки десанту призначаються один - два майданчики приземлення. Розміри їх визначають з урахуванням кількості та типів вертольотів, що здійснюють посадку на кожному з них. В окремих випадках, коли місцевість не забезпечує безпеки приземлення вертольотів, висадку особового складу можливо проводити з режиму зависання, а у виняткових випадках - на ходу за мінімальної швидкості прольоту вертольотів (по – штурмовому).

Десантування тактичного повітряного десанту - це перекидання повітряного десанту у тил противника для виконання бойового завдання, яке включає:

- зліт вертольотів з десантом на борту;

- шикування бойового порядку вертольотів в повітрі;

- бойовий політ та посадку вертольотів з подальшою висадкою особового складу (вивантаженням озброєння та техніки) безпосередньо на майданчики приземлення;

- повернення вертольотів в розташування своїх військ.

Десантування ТакПД характеризується:

- глибиною;

- дальністю та тривалістю десантування;

- висотою польоту ( Сл. 10).

Глибина десантування - це відстань від лінії дотику сторін до моменту початку десантування (зльоту вертольотів з посадочних майданчиків вихідного району) до району, в який проводиться висадка десанту.

Термін ведення дій тактичного повітряного десанту в тилу противника може складати для частини до 4 годин, для підрозділу до 2 годин.

Дальність десантування - це відстань від посадочних майданчиків для вертольотів у вихідному районі для десантування до району десантування в тилу противника, що визначається віддаленням вихідного району від лінії фронту та глибиною десантування. 3 урахуванням вищеназваних нормативів:

- віддалення вихідного району для десантування для частини - 30 – 50 км;

- глибина десантування для частини 20-40 км;

- віддалення вихідного району для десантування підрозділу - 15-30 км; - глибина десантування для підрозділу до 20 км;

Даль­ність десантування може складати:

- для частини від 50 до 90 км;

- для підрозділу від 35 - 50 км, за визначених умов обстановки показники можуть бути іншими.

Тривалість десантування залежить від:

- дальності десантування;

- швидкості польоту вертольотів;

- часу, необхідного для висадки в районі десантування.

Наприклад, при дальності десантування частини 70 км (підрозділу - 50 км), крейсерській швидкості групи вертольотів Мі-8 - 180 км/г, зльоту вертольотів та побудові бойового порядку - 15 (10) хв., часі висадки батальйону орієнтовно 5-10 хвилин тривалість десантування батальйону (роти) може скласти 35 - 40 хв.

Висота польоту залежить від:

- метеорологічних умов;

- рельєфу місцевості;

- протидії противника.

Політ вертольотів над своєю територією може здійснюватися на висоті 50 м та біль­ше, а над територією противника - на малих і гранично малих висотах 30 м і менше.

Політ на малих і гранично малих висотах, особливо над сильно пересіченою місцевістю, пов'язаний з втратою середньої швидкості, збільшенням витрат палива та фізичним перенапруженням екіпажів. В той же час це один з важливих способів забезпечення безпеки прольоту. На висотах польоту 15-20 м стає неможливим наведення винищувачів противника за допомогою наземних радіолокаційних станцій (РЛС), викорис­тання винищувачами ракет, що керуються та наводяться за допомогою радіолокаційних прицілів але збільшуються можливості ураження вертольотів стрілецькою зброєю наземних військ противника.

Бойове завдання тактичного повітряного десанту ( Сл. 11) визначається на весь період бойових дій у тилу противника і, як правило, складається із: найближчого та подальшого завда­ння.

За необхідності підрозділам батальйону може призначатися район (пункт) збору.

Бойове завдання ТакПД визначається в залежності від:

- замислу бою чи операції;

- ступеню вогневого ураження противника;

- характеру охорони і оборони об’єктів, які підлягають захопленню або знищенню;

- виділеного ресурсу армійської авіації;

- характеристиками вертольотів;

- складу десанту;

- місцевості та погодних умов.

Найближче завдання полягає у:

- завершенні зни­щення противника в районі десантування;

- знищенні (виведенні з ладу) вказаного об’єкту чи захопленні вказаного району (рубежу).

Глибина найближчого завдання повинна відповідати глибині об'єкту, включаючи позиції військ, що обороняють його, або глибині району (рубежу), яким оволодіває десант. Розраховуючи час, необхідний для виконання найближчого завдання, ви­ходять із середнього темпу ведення бойових дій десантом, що може становити 1,5 - 2 км/г.

Подальше завдання включає всі подальші дії десанту в тилу противника і може полягати в:

- утриманні району (рубежу), що був захоплений;

- захопленні та знищенні (виведенні з ладу) об’єктів у новому районі;

- здійснення рейдових дій підрозділами десанту та ви­конанні інших завдань.

Район (пункт) збору призначається для:

- збору підрозділів після виконання завдання;

- перевірки їх стану та підготовки до подальших дій.

Перебування підрозділів у районі (пункті) збору повинно бути короткочасним та прихованим.

Бойовий порядок десанту має два компоненти: повітряний і наземний.

Бойовий порядок повітряного компоненту ( вертольотів ) (Сл. 6) складається з:

- групи розвідки та придушення засобів ППО противника;

- колони вертольотів передової групи;

- колони головних сил;

- групи прикриття (головна, бокова, тильна та постановки завад), а в деяких випадках - і демонстративної групи , які здійснюють політ на відстані до 2 км від головних сил.

Політ може проводитися як вдень, так і вночі в метеорологічних умовах, що забезпечують його безпеку.

Бойовий порядок наземного компоненту (механізованого батальйону (роти) для виконання бойового завдання (Сл. 12) складається із:

- пере­дової групи;

- підрозділів першого ешелону;

- резерву;

- підрозділів прикриття;

- підрозділів артилерії;

- інших вогневих засобів та сил і засобів протиповітряної оборони.

Передова група під час десантування призначається для знищення противника на майданчиках приземлення, їх захоплення та забезпечення висадки головних сил тактичного повітряного десанту.

Передова група може складатися з:

- двох-трьох (одного) механізованих взводів, підсилених стрільцями - зеніт­никами, саперами та спеціалістами радіаційної, хімічної, біологічної розвідки.

Разом з нею, як правило, десантується розвідувальний або бойовий розвідувальний дозір та розвідники артилерійського підрозділу, що доданий або підтримує дії тактичного повітряного десанту. Від передової групи, як правило, виділяється:

- група розвідки та позначення площадок приземлення, на особовий склад якої покладається завдання уточнення обстановки у смузі прольоту та в районі десантування, висадці на площадках приземлення та їх позначення, забезпечення висадки передової групи.

Перший ешелон десанту призначений для розгрому противника у районі десантування, захоплення (виведення з ладу) об’єкту, виконання найближчого та подальшого завдань.

Перший ешелон включає, як правило, головні сили десанту, може

складатися з:

- двох механізованих рот (взводів);

- засоби підсилення.

В залежності від специфіки виконання бойового завдання до складу першого ешелону можуть входити підрозділи:

- розвідки (дорозвідки);

- групи прикриття, захоплення, блокування, штурмові, знищення (виведення з ладу), забезпечення відходу.

Резерв призначений для вирішення завдань, що раптово виникають у ході ведення бойових дій десанту це:

- розвиток успіху першого ешелону;

- заміна підрозділів першого ешелону у разі втрати їх боєздатності;

- ведення дій на новому напрямку, відбиття контратак противника та вирішення інших завдань.

Він може складатися з одного-двох механізованих взводів.

Група прикриття призначається для забезпечення дій головних сил десанту шляхом:

- утримання вигідних рубежів;

- заборони підходу резервів противника;

- відбиття їх ударів у фланг і тил десанту.

До складу підрозділу прикриття може виділятися від роти до взводу.

Група артилерії (мінометна батарея батальйону, придана артилерійська батарея) призначена для:

- ураження живої сили, вогневих засобів, пунктів управління та інших об’єктів противника.

Гранатометний, протитанковий взвод призначені для ураження важливих цілей противника.

Група протиповітряної оборони (зенітно - ракетний взвод батальйону) призначена для прикриття дій десанту від ударів засобів повітряного нападу противника.

Для захоплення і знищення об’єктів противника бойовий порядок може складатися із груп:

- забезпечення;

- захоплення;

- руйнування та резерву.

В залежності від характеру бойового завдання тактичний повітряний десант може вирішувати завдання наступальними та оборонними діями.

Наступальні дії звичайно застосовується для захоплення рубежу (району, об’єкту) з метою його подальшого утримання (знищення, виведення з ладу), а оборонні – їх утримання до підходу головних сил.

Знищення (виведення з ладу) об’єкту, захоплення району (рубежу) тактичним повітряним десантом після висадки здійснюється, як правило, атакою головних сил десанту з ходу з різних напрямків. Під час висадки десанту поблизу об’єкту чи на підступах до нього атака може проводитися за загальними положеннями дій підрозділів у наступі.

Утримання районів (рубежів, об’єктів) до підходу своїх військ повітряним десантом здійснюється веденням стійкої та активної оборони. Перехід до оборони здійснюється звичайно у ході бою в умовах безпосереднього зіткнення з противником. В окремих випадках перехід до оборони може здійснюватися в умовах відсутності зіткнення з противником.

Оборона тактичного повітряного десанту організується круговою з урахуванням відбиття ударів противника одночасно з кількох напрямків. Основні зусилля зосереджуються на напрямку очікуваного головного удару противника та обороні найбільш важливого району (рубежу). При цьому оборона організується, як правило, окремими ротними та взводними опорними пунктами з перехопленням найбільш важливого напрямку (вигідної ділянки місцевості) та виділенням загальновійськового резерву та широким застосуванням засад.

У залежності від бойової обстановки десантно-штурмові дії проводяться у формах:

- десантно-ударних;

- десантно-рейдових;

- диверсійно-пошукових дій;

- дій повітряних десантів або їх комбінуванням .