5. Перша умова комфортності температурних умов приміщення;

Перша умова комфортності температурного довкілля визначає такі поєднання t_в і t_R , при яких людина, що перебуває в центрі робочої зони, не відчуває ні перегріву, ні переохолодження.

Для людини у стані спокою t_в = 21...23°С, при легкій роботі - 19...21°С, при важкій - 14...16°С.

Особливості визначення радіаційної (випромінюваної) температури приміщення

Радіаційна температура приміщення t_R (усереднена температура огороджувальних поверхонь приміщення) визначається за показами кульового термометра, температурою і швидкістю внутрішнього повітря.

Для нормальної життєдіяльності і доброго самопочуття людини повинен бути тепловий баланс між теплотою, що виробляється організмом, і теплотою, яка віддається в навколишнє середовище.

6. Друга умова комфортності температурних умов приміщення

Друга умова комфортності визначає допустимі температури нагрітих і охолоджених поверхонь під час перебування людини у безпосередній близькості від них і тому обмежує інтенсивність променевого теплообміну. Температура поверхні підлоги в ХПР може бути на 2...2,5°С нижчою за температуру повітря приміщення внаслідок високої чутливості ніг до переохолодження, але не вищою 22...34°С залежно від призначення приміщень. Основні нормативні вимоги до мікроклімату приміщень наведені в санітарних нормах і Державних галузевих стандартах (ДГСТ). Під час визначення розрахункових метеорологічних умов у приміщенні враховується здатність людського організму до акліматизації в різні періоди року, інтенсивність роботи і характер тепловиділень в приміщенні.

7. Визначення питомої обігрівальної (опалювальної) характеристики будинку та архітектурно-конструктивні заходи щодо її зменшення

У ХПР приміщення втрачає теплоту через зовнішні захищення. Теплота приміщення витрачається також на нагрівання повітря, яке інфільтрує через зовнішні захищення або надходить через прорізи дверей чи воріт, на нагрівання матеріалів, транспортних засобів, виробів, одягу, які холодними потрапляють з вулиці у приміщення. Окрім цього, технологічні процеси можуть бути пов'язані з випаровуванням рідин, що супроводжується витратами теплоти приміщення. З іншого боку, теплота надходить у приміщення від технологічного обладнання, джерел штучного освітлення, нагрітих матеріалів і виробів, від людей, які перебувають у приміщенні тощо.

Зведення всіх складових надходжень і втрат теплоти в тепловому балансі приміщення визначає дефіцит або надлишок теплоти. Дефіцит теплоти вказує на необхідність встановлення у приміщенні системи опалення (СО).

Теплову потужність СО будинку з негерметичними вікнами, наприклад житлового, можна визначити, склавши баланс втрат теплоти окремих приміщень для ХПР, у вигляді:

Q_СО = Q_заг + Q_{інф –} Q_{поб ,} Вт,

Q_заг - тепловтрати через захищення приміщення, Вт; Q_інф - тепловтрати на нагрівання інфільтраційного повітря, Вт; Q_поб - регулярний тепловий потік, який надходить в кімнати і кухні житлових будинків, Вт, (Q_поб =21 Вт/1 м² підлоги)

Теплову потужність СО будинку з герметичними вікнами можна визначити за таким тепловим балансом:

Q_СО = Q_заг + Q_{вент –} (Q_поб + Q_утиліз ), Вт,

Q_вент - втрати теплоти на нагрівання припливного вентиляційного повітря (кількість вентиляційного зовнішнього повітря приймають з разрахунку однократного повітрообміну за годину), Вт; Q_утиліз - к-ть теплоти, утилізованої з викидного вентиляційного повітря, Вт. З врахуванням теплоти сонячної радіації тепловий баланс набуде вигляду:

Q_СО = Q_заг + Q_{вент –} (Q_поб + Q_утиліз + Q_рад), Вт,

Q_рад - розрахункова кількість теплоти сонячної радіації, що надходить у приміщення будинку, Вт.

Розрахункова теплова потужність СО повинна відповідати максимальному дефіциту теплоти.

Для промислових будинків теплову потужність СО визначають в межах найменших теплонадходжень. Для цього враховують розподі­лення температури по висоті приміщення, тепловтрати на нагрівання повітря, яке надходить через прорізи воріт і технологічні прорізи зовнішніх захищень, тепловтрати на нагрівання матеріалів, транспортних засобів тощо.

Для зменшення тепловтрат будинку потрібно мінімалізувати жорсткість фасадів, уникати виступаючих елементів фасаду, зокрема лоджій на північних фасадах, а при їх наявності передбачати засклення.