1. Вимоги до мікроклімату приміщень, за якого відбувається «свіжість»;

Під мікрокліматом приміщень розуміють сукупність параметрів теплового, повітряного і вологісного режимів. Основна вимога до мікроклімату - підтримання сприятливих умов перебування людей в приміщенні.

Інтенсивність тепловіддачі людини залежить від мікроклімату приміщення, що характеризується температурою внутрішнього повітря t_в, радіаційною температурою приміщення t_R, рухомістю v_в і відносною вологістю ф_в повітря. Поєднання цих параметрів мікроклімату, при яких зберігається теплова рівновага в організмі

людини і відсутнє напруження в її системі терморегулювання, називають комфортними, або оптимальними. Найважливіше підтримувати у приміщенні сприятливі температурні умови.

Зона комфортних поєднань t_в і t_R для житлових та громадських будинків зображена на рис. 1.1.

Крім оптимальних у приміщенні підтримують допустимі поєднання параметрів мікроклімату, при яких людина відчуває невеликий дискомфорт, що не викликає змін в організмі людини.

Як оптимальні, так і допустимі параметри мікроклімату повинні підтримуватись у робочій зоні приміщення.

Простір приміщення висотою 2 м з постійним перебуванням людей, чкщо люди стоять або рухаються, і 1,5 м, якщо люди сидять, називають робочою зоною.

Теплові умови в приміщенні залежать переважно від t _в і t_R, тобто

від його температурного довкілля, яке прийнято характеризувати двома умовами комфортності

Перша умова комфортності температурного довкілля визначає такі поєднання (_в і і_я, при яких людина, що перебуває в центрі робочої зони, не відчуває ні перегріву, ні переохолодження.

Друга умова комфортності визначає допустимі температури нагрітих і охолоджених поверхонь під час перебування людини у безпосередній близькості від них і тому обмежує інтенсивність променевого теплообміну.

Розрахункові параметри внутрішнього повітря в ХПР

Розрахункові параметри повітря приміщення нормуються залежно від періоду року та інтенсивності праці людей, які перебувають в приміщенні. Розрізняють три періоди року: теплий (ТПР), холодний (ХПР) і перехідний (ППР).

Оптимальні і допустимі метеорологічні умови встановлюються БНіП і ДГСТ. В ХПР оптимальна температура повітря становить: для легкої роботи 20...23°С, для роботи середньої важкості 17...20°С, для важкої роботи І6...18°С; допустимі температури становлять, відповідно, 19...25, 15..23 і 13...19°С. Оптимальні значення відносної вологості 40...60%. Оптимальні швидкості повітря в приміщенні для ХПР приймаються 0,2...0,3 м/с,

2. Визначення кількості повітря, що інфільтрує в приміщеннях через нещільності його зовнішніх огорож

Найвагомішу частку додаткових тепловтрат становлять втрати теплоти на нагрівання інфільтраційного повітря (Q_інф). Інфільтрація зовнішнього повітря відбувається під впливом вітрового та гравітаційного напорів або розрідження, яке створюється у приміщенні з час роботи систем вентиляції.

Інфільтраційні тепловтрати визначають за формулою:

Q_інф = 0,278 ×G_інф ×с_р×(t_в –t_х5), Вт,

де G_інф кількість повітря, що інфільтрує за одиницю часу у приміщення через нещільності зовнішніх захищень, кг/год; с_р - питома теплоємність повітря (с_р = 1,005 кДж/(кгК)); t_х5 - температура най­більш холодної п'ятиденки із забезпеченістю 0,92, °С.

Кількість інфільтраційного повітря, яке надходить у приміщення через нещільності його зовнішніх огороджень, визначають за формулою:

G_інф^вік =А_в×F_в×Δp^2/3/ R_i/, кг/год,

де А_{в -} коефіцієнт, що враховує вплив зустрічного теплового потоку (для вікон з роздільними рамами А_в = 0,8, зі спареними рамами А_в = 1); F_в - розрахункова площа віконних прорізів, м ; Δp - різниця тисків повітря на зовнішній (навітреній) і внутрішній поверхнях світлового проріза, Па; R_i - опір повітропроникнення світлових прорізів, м²×год×Па^2/3/кг.