Зміст

1. Вступ…………………………………………………………………………..3

2. Загальна характеристика Alnus incana (L.) Moench…….. ………………5

3. Поліплоїдія, як метод селекції…………………………………….………...8

4. Вимоги до плюсового дерева......................................................................10

5.Складання документації на плюсове дерево..............................................12

6. Використана література………………………………………………………15

Вступ

Селекція (від лат. Selectio − вибір, добір) − наука про методи створення сортів, гібридів рослин та порід тварин, штамів мікроорганізмів з потрібними людині якостями. В результаті селекційного процесу створено велику кількість сортів сільськогосподарських рослин і порід свійських тварин. Селекцією також називають галузь сільськогосподарського виробництва, яка займається виведенням сортів і гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин. Залежно від цілей селекцію проводять на якість (смак, зовнішній вигляд, збереження плодів та овочів, вміст білка та амінокислот у зерні, жирномолочність), стійкість до хвороб, шкідників та несприятливих кліматичних умов, урожайність рослин, плодючість та продуктивність у тварин тощо.

Уважається, що одночасно із землеробством з'явилася і примітивна селекція. Людина, почавши вирощувати рослини, відбирана, зберігала й намагалася проростити кращі з них. Відомо, що чимало культурних рослин почали своє життя ще за 10 тисяч років до нашої ери. Селекціонер давнини зуміли створити прекрасні сорти плодових рослин, винограду, багато сортів пшениці, баштанних культур. Великий вплив на розвиток селекції рослин мали праці західноєвропейських селекціонерів-практиків XVIII століття. До них належать англійські вчені Галлет, Ширеф, німецький учений Рімпау. Ними були створені кілька нових сортів пшениці, розроблені способи виведення нових сортів. Вже в 1774 р. під Парижем створюється селекційна фірма «Вільморен». її селекціонери першими у світі оцінювали рослини, шо відбираються, за потомством. Також вони звернули увагу на буряк, їм вдалося вивести такі сорти цукрового буряка, які містили практично втричі більше цукру. Цією роботою був доведений величезний вплив селекції на зміну природи рослин у потрібному людині напрямку.

Теоретичною основою селекції є генетика, що розробляє закономірності спадковості й мінливості організмів. Використовуючи еволюційну теорію Чарлза Дарвіна, закони Грегора Менделя, вчення про чисті лінії й мутації, вчені змогли розробити методи управління спадковістю рослинних і тваринних організмів. У селекційній практиці особливе місце належить гібридологічному аналізу.

Основними методами селекції є добір, гібридизація з використанням гетерозису та цитоплазматичної чоловічої стерильності, поліплоїдія та мутагенез.^[1]

Загальна характеристика Alnus incana (l.) Moench. (Вільхи сірої)

Дерево заввишки до 15(20) м з вузькояйцеподібною кроною. Кора гладенька, сіра, у старих дерев тріщинувата. Пагони та бруньки на стеблах, опушені, яйцеподібні. Листки завдовжки до 10 (12) см, овально-ланцетні, овальні, видовжено-яйцеподібні, біля основи клиноподібні, на верхівці загострені, по краю двічіпилчасті, зверху голі або опушені, знизу сірі, опушені. Тичинкові сережки зібрані по 3 —5 шт., майже сидячі. Шишечки зібрані по 4 —8 шт., овальні, до 1,5 см завдовжки. Горішок з вузьким крилом, дозріває в серпні — жовтні.

Природно поширена майже по всій Європі, в Західному Сибіру. В Україні трапляється на Поліссі та в Лісостепу, але найчастіше на Прикарпатті та в Карпатах, де займає переважно північні й західні схили, місця вздовж річок, гірських потоків, а на вирубках іноді утворює чагарники. Доживає до 60 років. Має поверхневу кореневу систему.

Д еревина Alnus incana (L.) Moench. трохи світліша, щільніша, менш стійка проти гниття у воді; використовується на столярні й токарні вироби, дрова ціняться у вуглярстві для виробництва креслярського вугілля та вугілля, що йде на виготовлення пороху.

Швидше росте порівняно з Alnus glutinosa, більш морозостійка та більш світлолюбна, краще витримує заболочення із застійною водою. Найкращими для неї є місця на краю боліт та вологі суглинки, хоча росте і на досить сухих ґрунтах. Розмножується насінням і кореневими нащадками, кілками та живцями. Насіння, висіяне без стратифікації в березні, дають сходи в травні. Вкорінюється 9% річних живців при обробці 0,05%-ним розчином ІМК протягом 16 ч.

Декоративні форми: блакитна (f. glauca) — поширена в Північній Америці, де росте у вигляді чагарнику або невеликого деревця (до 6 м), з голими, сизим листям, іноді знизу опушеними; золотиста (f. aurea) — з жовтуватими, знизу опушеними листами і червонуватими втечами загострена (f. acuminata) — листя розсічені до половини на ланцетні, зубчасті лопаті; перістонадрезанная (f. pinnatifida); потворна (f. monstrosa) — з плоскими, сланкими гілками; плакуча (f. pendula); пірамідальна (f. pyramidalis).

Рекомендується для закріплення берегів річок, схилів, створення узлісь, груп та підліска в негустих лісопарках та живих формованих формованих огорож.^[2]

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Streptophyta - Судинні (Tracheophyta) - Насінні (Spermatophyta) - Покритонасінні (Magnoliophyta) - Еудікоти (Eudicots) Підклас: Розиди (Rosids) Порядок: Букоцвіті (Fagales) Родина: Березові (Betulaceae) Рід: Вільха (Alnus) Вид: Вільха сіра
Біноміальна назва
Alnus incana (L.)Moench.