2.2Напрями анархізму

Існує багато типів і традицій анархізму. Не всі вони взаємовиключаючі. Анархізм зазвичай вважають ліворадикальною ідеологією, тому що його погляд на політику і економіку є анти-авторитарною інтерпретацією комунізму, колективізму, синдикалізму і суспільної економіки (наприклад, анархо-комуністи, анархо-синдикалісти та ін.).

Найвідомішими теоретиками анархо-комунізму були російські революціонери Бакунін Михайло Олександрович і Кропоткін Петро Олексійович.

Водночас анархізм завжди включав в себе індивідуалістичну рису. Деякі анархісти виступають в підтримку капіталізму (наприклад, ринкові анархісти, агористи та ін.) та інших орієнтованих на ринок економічних структур (наприклад, мутуалісти). Хоча представники «правого» анархізму і складають меншість, в той же час як більша частина анархістів по всьому світу притримуються ідей лівого напряму. При цьому анархо-індивідуалізм не завжди означає прихильність його прибічників до тієї чи іншої форми капіталізму (індивідуаліст може і відкидати взагалі ринкові відносини, головне для нього — свобода особистості). За словами анархіста XXI століття Сінді Мілштейна, анархізм — «політична традиція, яка постійно знаходиться в місці дотику індивідуального і суспільного».

Також нещодавно з'явилося таке відгалуження, як націонал-анархізм, котре поєднує анархізм (найчастіше — анархо-синдикалізм) з білим націоналізмом. Найвизначнішим ідеологом є Трой Саутґейт, на погляди якого вплинули ідеї Консервативної революції, традиціоналізму, Третього шляху, нових правих і різноманітних анархістських шкіл.

Сучасний же український націонал-анархізм є різко антикапіталістичною та пролетарською ідеологією на засадах етнічного націоналізму,анархо-синдикалізму й анархо-комунізму з акцентами на революції, класовій боротьбі, самоорганізації української нації, захисті рідної природи, здоровому способі життя .

Напрями анархістської філософської думки включають в себе широкий спектр ідей від крайнього індивідуалізму до повного колективізму. Одна частина анархістів відкидає будь-які види примусу і насильства. Інша частина анархістів в деяких випадках навпаки підтримує його, виступаючи поміж іншим за насильну революцію на шляху до анархії.

Висновок

Переломним для розвитку соціалістичної ідеології став 1848 р., коли в ході революції робітники і ремісники вперше намагалися відстояти свої соціально-економічні та політичні інтереси, а також саме в лютому цього року вийшов "Маніфест Комуністичної партії" К. Маркса і Ф. Енгельса, яким належить спроба наукового обгрунтування соціалізму (науковий соціалізм, пізніше марксизм, він же комунізм), і створення інтернаціонального соціалістичного руху для здійснення побудови комуністичного суспільства.

Ідеологія - той фільтр, та захисна оболонка, які дозволяють більш-менш безбоязно спілкуватися із зовнішнім середовищем.Будівельний матеріал для білоруської державної ідеології запозичується з різних, до того ж дуже різнорідних, джерел як вітчизняного, так і закордонного походження. Інтелектуальними донорами виступають, перш за все, лібералізм, консерватизм і соціалізм. Перший поставляє в ідеологічну кошик білоруського режиму ідеали свободи людини, громадянського суспільства з рівними можливостями для його членів, правової держави.

Анархізм завжди включав в себе індивідуалістичну рису. Деякі анархісти виступають в підтримку капіталізму (наприклад, ринкові анархісти, агористи та ін.) та інших орієнтованих на ринок економічних структур (наприклад, мутуалісти). Хоча представники «правого» анархізму і складають меншість, в той же час як більша частина анархістів по всьому світу притримуються ідей лівого напряму. При цьому анархо-індивідуалізм не завжди означає прихильність його прибічників до тієї чи іншої форми капіталізму (індивідуаліст може і відкидати взагалі ринкові відносини, головне для нього — свобода особистості).