Зміст

ВСТУП  1. Поняття «соціалізму». ........................................................................... 

1.1 Розвиток політичної доктрини соціалізму...............................................

1.2. Критика та захист ідей соціалізму...................................................... 

2. Поняття анархізму..................................................................................

2.1Розвиток політичної доктрини анархізму............................................

2.2Напрями анархізму...................................................................................

ВИСНОВОК  СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

ВСТУП

Соціалістична ідеологія має тривалу історію. Однак термін "соціалізм" вперше з'явився в суспільному літературі тільки в 30-ті роки XIX століття. Літературне авторство приписується французькому теоретику П'єру Леру, який у 1834 році написав статтю "Про індивідуалізм і соціалізм".

Ідеї, які пізніше стали називати соціалістичними, з'явились у XVI столітті. Вони відображали стихійний протест експлуатованих верств періоду первісного нагромадження капіталу. Ці теорії про ідеальний суспільний устрій, який відповідаєприроді людини, усуває експлуатацію, піднімає добробут нижчого класу і ліквідує приватну власність, стали називати утопічним соціалізмом. Його основоположниками є англієць Томас Мор, автор книги "Утопія" та італієць Томмазо Кампанелла, який написав "Місто Сонця". Вони вважали, що саме суспільна власність створює умови для справедливого розподілу, рівності, добробуту та соціального світу. Соціальна рівність розглядалося як вище благо і для особи і для суспільства.

Протягом ХVII-ХIХ ст. багато теоретиків намагались відкрити формулу ідеального суспільства, так як капіталізм, створивши світ, переповнений багатством, все-таки ряснів убогістю. Найбільший внесок у розробку соціалістичних концепцій утопічної напрямку внесли французи А.Сен-Симон, Шарль Фур'є і англієць Роберт Оуен. Їх погляди формувалися під впливом Великої Французької революції та бурхливого розвитку промислового капіталу. Погляди теоретиків утопічного соціалізму досить значно розходилися між собою з багатьох питань, але всі вони вважали, що в суспільстві вже є умови для негайної реформи ладу на справедливих умовах, щоб покінчити з нерівністю, бідністю і пороками. Ініціатива перетворень повинна йти зверху від чиновників, які зобов'язані допомогти бідним та зробити всіх щасливішим. Соціалістична ідеологія цілеспрямовано захищала інтереси трудящих, соціальний прогрес і вірила в прекрасне майбутнє людства.

У цей період виникає і крайній прояв соціалізму - комуністична ідеологія. Комуністична ідеологія була більш послідовною у прагненні перетворити суспільство на основі рівності за допомогою встановлення суспільної власності на засоби виробництва, а іноді й на предмети споживання.

1.Поняття «соціалізму»

1. Розвиток політичної доктрини соціалізму

Ідеї соціальної справедливості відомі в усьому світі з найдавніших часів.

Соціалізм (від латинського socialis — суспільний) — політична теорія, яка стверджує ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності на засоби виробництва у різноманітних формах, відсутності експлуатації людини людиною, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від кількості та якості затраченої праці.

Соціалізм як поняття має в науці різноманітні дефініції. Провідними серед них є два підходи: марксистський і соціал-демократичний. Перший визначає соціалізм як першу фазу комунізму, суспільно-економічну формацію, що приходить на зміну капіталізму й характеризується ліквідацією приватної власності та експлуататорських класів, утвердженням суспільної власності на засоби виробництва, здійсненням принципу «від кожного — за здібностями, кожному — за працею», забезпеченням на цих засадах соціальної справедливості та гармонійного розвитку особистості.

У XIX ст. це вчення особливу увагу приділяло революційним методам переходу від капіталізму до соціалізму, обґрунтуванню необхідності диктатури пролетаріату, розробленню стратегії й тактики революційної боротьби.

Проте реалізація соціалістичної ідеї у практично-політичному плані здійснювалася через масове соціальне насильство, цілковиту заборону приватної власності, ринкових відносин, політичної та духовної опозиції. Усе це призвело або до цілковитої ліквідації соціалізму (СРСР, країни Центральної та Східної Європи), або до глибокої кризи (Куба, Північна Корея), або до реформування економіки на ринкових засадах (Китай, В'єтнам). Своєю чергою, це негативно відбилося на уявленні про соціалізм як політичну доктрину.

Соціал-демократична концепція визначає соціалізм як суспільний лад, що досягається не революційною ліквідацією капіталізму, а його поступовим реформуванням зі збереженням приватної власності, забезпеченням зростання середнього класу і розвитком соціального партнерства. Головні цінності соціал-демократії: свобода, справедливість, рівність і солідарність. Визначальна умова утвердження соціалізму — здійснення справжньої демократії.

Соціал-демократія як політична течія утворилася в міжнародному робітничому русі в останній третині XIX ст. Одним із перших розгорнене обґрунтування соціал-демократичної ідеї зробив Едуард Бернштейн (1850—1932). Провідні положення цієї концепції: перехід до соціалізму може відбутися не внаслідок революції, а лише через соціалізацію капіталу (поліпшення матеріальних умов громадян, підвищення заробітної плати, скорочення робочого часу); соціалізм не означає якогось реального суспільного ладу, ідея соціалізму — це морально-політичний ідеал: «кінцева мета ніщо, рух — усе».

У сучасному світі існує понад 80 партій соціал-демократичної орієнтації, що налічують близько 20 мільйонів чоловік. Більшість їх об'єднана в Соціалістичний Інтернаціонал, заснований у 1951 році.

У центрі уваги соціал-демократії — ідея створення «соціальної держави» як інструменту формування «солідарного суспільства», де мають поєднатися два великих досягнення XX ст.: індивідуальність творчості та колективна солідарність. Своє практичне втілення ця ідея дістала в ряді європейських країн. Це — органи економічного самоврядування у Франції, інститут соціального партнерства у ФРН і Австрії. У Швеції робітники мають право участі в управлінні виробництвом як співвласники підприємств, а також у перерозподілі прибутків для повнішого задоволення соціальних потреб. Проте небезпека тут полягає в тому, що не можна без кінця — краю перерозподіляти суспільний пиріг, оскільки люди, захопившись цією справою, забувають випікати новий, свіжий.

Нездійсненність в умовах сьогодення запропонованих соціал-демократією моделей «демократичного соціалізму», «держави загального добробуту» значно підірвали її авторитет у європейській суспільній думці.

Ідею побудови соціально відповідальної держави висловлювали й українські демократи. На думку М. Грушевського, актуальне завдання української демократії — «соціалізувати державу й заразом удержавлювати соціальне життя в широкому розумінні цього слова". Українська державність має бути головним гарантом таких соціальних і моральних цінностей, як добробут «робочих людей», суспільна злагода, соціальна справедливість, згода людей усіх національностей, право людини на власний «етичний шлях».

Демократична, соціальна, правова держава є одним із засадничих конституційних положень в Україні, зафіксованих в Основному Законі