Ресурсна концепція

Суспільне виробництво ґрунтується передусім на природ-них факторах. У загальному плані виробнича взаємодія люди-ни й природи здійснюється шляхом залучення у господарсь-кий обіг відповідних ресурсів та обміну речовин між людиною і навколишнім природним середовищем. Всі матеріальні блага, що споживаються людьми, а також засоби виробництва явля-ють собою модифіковані людською працею елементи природи. Основною проблемною темою в сучасній економічній те-орії вважається безмежність людських потреб у світлі обмеже-ності ресурсів, що можуть бути використані для їх задоволен-ня. Сьогодні знання стають не лише важливим ресурсом, а й вирішальним фактором виробництва, оскільки суспільний роз-виток все більше залежить не від матеріальних факторів вироб-ництва, а від здатності індивіда отримувати й використовувати нові знання. Сучасне виробництво – це в більшості діяльність розуму, тобто переважно нематеріальний вплив з боку інженерів, бух-галтерів, конструкторів, дизайнерів, спеціалістів з персоналу, збуту й маркетингу, експертів інформаційних мереж. Загальноприйнятими стали положення про об’єктивність переходу до суспільства, в якому “інформація та знання набува-ють статусу основного виробничого ресурсу”. Як стверджують західні вчені, навіть та країна, яка не має достатніх матеріальних і фінансових ресурсів, може досягати високих темпів зростання та технологічного прориву за рахунок використання інтелекту-ального потенціалу нації й “людського капіталу”. Ці тверджен-ня вкрай актуальні для сучасної України.

Реінжиніринг: концепція і логіка здійснення

Витоки концепції реінжинірингу знаходяться ще у теоріях управління Ф. Тейлора та А. Файоля. Саме Ф. Тейлор у 80-х роках ХІХ ст. запропонував менеджерам використовувати ме-тоди вдосконалення виробничих процесів для оптимізації продуктивності. А. Файоль на початку ХХ ст. розробив кон-цептуальні засади, наголошуючи на важливість процесного підходу до управління і визначаючи завдання менеджменту як ефективного управління процесами через отримання опти-мальних переваг із усіх доступних ресурсів. Багато компаній використали концепцію реінжинірингу для вдосконалення існуючих і розроблення нових бізнес-про-цесів [7]. Наприклад, в США, де до середини 90-х років реінжиніринг застосовували більше двох третин найбільших компаній різноманітних галузей (у страхуванні, енергетиці, телекомунікаціях, а відтак у хімії, електроніці, обчислю-вальній техніці, виробництві товарів широкого вжитку тощо), в одному лише 1994 році на оплату послуг з реінжинірингу бу-ло витрачено більше $7 млрд. [8]. За результатами опитуван-ня, проведеного Ernst & Young серед фінансових директорів 80 найбільших компаній США, основною мотивацією прове-дення реінжинірингу було покращення сервісу і якості про-дукції (послуг), а також зниження витрат [9].

М. Хаммер і Дж. Чампі виділяють такі обставини, що спо-нукають менеджерів організації до реінжинірингу:

•          наявність кризових явищ, коли компанія відчуває труд-нощі у реалізації бізнесу, і керівництво вважає, що його не можна продовжувати без суттєвого вдосконалення або навіть зміни сутності;

•          нинішній стан бізнес-процесів задовільний, проте про-гнози їх розвитку несприятливі;

•          організація бурхливо розвивається і, нарощуючи про-дуктивність, прагне стати недосяжною для конку-рентів; для цього бізнес-процеси переплановуються за новою схемою, яка на думку, топ-менеджерів, є значно ефективнішою, ніж попередня; можливе й проектуван-ня інших перспективних бізнес-процесів. У своєму розвитку концепція реінжинірингу пройшла такі етапи:

•          початковий період (1990 – 1993 рр.). Реінжиніринг на цьому етапі передбачав перепроектування одного або невели-кої кількості процесів і швидше стосувався тактики здійснен-ня бізнес-процесів. Він супроводжувався такими програмами удосконалення бізнесу як управління якістю, функціонально-вартісний аналіз, управління запасами за системою “якраз вчасно” та ін. Власне цей етап був більше схожий на вдоскона-лення бізнес-процесів, а не на їх перепроектування. Тому М. Хаммер почав наполягати на проектуванні бізнес-процесів “з чистого аркуша” і саме такий підхід, на його думку відповідав концепції реінжинірингу;

•          період стратегічного підходу до реінжинірингу бізнес-процесів (1994-1996 рр.). На цьому етапі акцентувалась не-обхідність перепроектування всіх або більшості бізнес-про-цесів на основі їх ретельного вивчення і виявлення недоліків. Підкреслювалось, що реінжиніринг не можна здійснювати по-ступовими й обережними кроками. Це радикальне перепроек-тування бізнесу, яке сприяє стрибкоподібному підвищенню ефективності роботи компанії; однак реінжиніринг, як прави-ло, здійснювався у межах існуючої бізнес-стратегії компанії і стосувався передусім таких елементів, як маркетингова стра-тегія, виробнича стратегія, стратегія управління персоналом;

•          період підходу до реінжинірингу бізнес-процесів з по-зицій глобальних цілей компанії (з 1996 р.). Такий підхід забез-печує можливість постійного перегляду бізнес-стратегії відповідно до змін зовнішнього середовища і проектування нових бізнес-процесів, призначених для задоволення нових потреб споживачів найкращим способом.

Отже, сутність реінжинірингу бізнес-процесів полягає на-самперед у докорінній перебудові способу здійснення бізнесу. У результаті успішно проведеного реінжинірингу компанія досягає істотного, стрибкоподібного зростання ефективності (у десятки й сотні разів). Тому реінжиніринг ставлять в один ряд з таким фундаментальним відкриттям в області організації й управління виробництвом як принцип поділу праці, що сприяло сторазовому й більше зростанню її продук-тивності. Однак реінжиніринг спрямований на перегляд по-стулатів щодо ефективності вузької спеціалізації й обумовле-ної нею розмитості відповідальності у виробництві і в уп-равлінні. Він спрямований на формування наскрізних цілісних бізнес-процесів, відповідальність за які від початку й до кінця беруть на себе їх менеджери.

Реінжиніринг відрізняється від інших способів удоскона-лення бізнесу передусім методологічно (табл. 5.1). Він перед-бачає новий спосіб мислення – погляд на побудову компанії і здійснюваних у ній процесів як на інженерну діяльність. Ком-панія розглядається як об’єкт, який може бути побудований, спроектований або перепроектований відповідно до інженер-них принципів.