II. Система періодичного списання

І. Метод конкретної ідентифікації

Показник	Кількість	Ціна	Вартість
Залишки станом на 01.10.06	500	80	40 000
Надходження: 05.10.06	350	82	28 700
Разом	850	*	68 700
Після інвентаризації залишки	230:		18 760
	50	80	4 000
	180	82	14 760
С/в ТМЦ	620		49 940

II. Метод середньозваженої с/в

Показник	Кількість	Ціна	Вартість
Залишки станом на 01.10.06	500	80	40 000
Надходження: 05.10.06	350	82	28 700
Разом	850	*	68 700
Після інвентаризації залишки	230	80,83	18 591
С/в ТМЦ	620		50 115

III. Метод fifo

Показник	Кількість	Ціна	Вартість
Залишки станом на 01.10.06	500	80	40 000
Надходження: 05.10.06	350	82	28 700
Разом	850	*	68 700
Після інвентаризації залишки	230	82	18 860
С/в ТМЦ	620		49 840

IV. Метод lifo

Показник	Кількість	Ціна	Вартість
Залишки станом на 01.10.06	500	80	40 000
Надходження: 05.10.06	350	82	28 700
Разом	850	*	68 700
Після інвентаризації залишки	230	80	18 400
С/в ТМЦ	620		50 300

Метод стандартних (нормативних) витрат. Стандартні витрати (Standard Costs) - це заплановані витрати на виробництво одиниці продукції (послуг), які базуються на нормативах використання матеріалів, праці, а також економічної та виробничої потужності. Зазвичай стандартні витрати широко використовують у практиці управління для встановлення цін, контролю та оцінки діяльності.

Типові кореспонденція обліку запасів за стандартними цінами відображено в табл. 5.9.

Таблиця 5.9. ОБЛІК ЗАПАСІВ ЗА СТАНДАРТАМИ ЦІНАМИ

Дебет рахунка	Кредит рахунка	Сума за операцією
Матеріали	Рахунки до сплати	На суму стандартної собівартості
Відхилення за матеріалами за рахунок цін	Рахунки до сплати	На суму відхилень (фактична собівартість - стандартна собівартість)
Виробництво	Матеріали	На суму стандартної собівартості матеріалів
Відхилення за матеріалами за рахунок їх використання	Відхилення	На суму відхилень (фактична собівартість - стандартна собівартість)
Готова продукція	Виробництво	Сума розподілених стандартної собівартості готової продукції

Метод роздрібних цін (Retail Method) звичайно застосовують підприємства роздрібної торгівлі в умовах великої кількості одиниць товарів, що швидко змінюються і забезпечують однакову норму прибутку та для яких неможливо використати інші методи визначення собівартості. За цього методу собівартість запасів визначається шляхом зменшення їх вартості на відповідний відсоток, який розраховується як співвідношення собівартості та роздрібної ціни наявних запасів. При цьому слід враховувати запаси, які було оцінено нижче первісної ціни реалізації.

На практиці підприємства роздрібної торгівлі досить часто використовують середній відсоток валового прибутку, який визначається для кожного підрозділу. Для забезпеченні точно оцінки запасів при застосуванні методу роздрібних цін слід періодично проводити інвентаризацію запасів.

Запаси, які було реалізовано відображуються у складі витрат того звітного періоду в якому визнається дохід від реалізації запасів.

При застосуванні системи постійного обліку реалізовані запаси відображають у Звіті про прибутки та збитки за статтею "Собівартість продажу" (Див. Додаток).

Собівартість продажу продукції включає:

- виробничу собівартість реалізованої готової продукції;

- нерозподілені виробничі накладні витрати;

- наднормативні виробничі витрати запасів.

У системі періодичного обліку запасів собівартість продажу наводиться шляхом відображення операційних витрат за елементами разом із величиною зміни запасів протягом звітного періоду.

Облік надходжень та реалізації запасів

З облікових регістрів, поширених у західній бухгалтерській практиці, найвідомішими є такі:

- Книга поточних господарських операцій;

- Книга купівель;

- Книга продажів;

- Книга повернення покупок;

- Книга повернення проданих товарів.

Книга поточних господарських операцій - це обліковий регістр, в якому відображаються всі господарські операції, що здійснюються підприємством в ході звичайної діяльності. За винятком операцій купівель та продажів, бо для їх обліку відкриваються окремі спеціальні регістри: книги купівель, продажів та повернення. Вид заголовку такої книги оформлено в табл. 5.10.

Таблиця 5.10. КНИГА ПОТОЧНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

Дата	Зміст господарської операції	Рахунок	Фоліо	Сума	Разом
1	2	3	4	5	6

У колонці "Фоліо" позначається не номер кореспондуючого рахунка, а абревіатура назви того іншого регістра (книги) і номер сторінки, де проведено той самий запис. Що, по суті, означає подвійний бухгалтерський запис відбувся.

Подібним же чином оформляють і решту книг. З тією лише різницею, що Книга повернення проданих товарів має ще одну колонку - "Номер кредитового авізо". Записи у Книзі купівель здійснюються у хронологічному порядку, у міру надходження рахунків-фактур за отриманий товар. При поверненні товару постачальникові надсилається документ, аналогічний до рахунка-фактури - дебетове авізо, з позначенням усіх необхідних реквізитів, що пояснюють причину повернення. Облікове значення дебетового авізо полягає у тому, що зменшення заборгованості постачальникові відображається дебетовим записом на його і особовому рахунку (аналітичному). Відповідно, постачальник, зі свого боку, виписує кредитове авізо.

Книга продажів призначена для реєстрації продажів у кредит (з відстроченням платежу) на підставі рахунків-фактур, що пред'являються покупцям. Записи у Книзі продажів, як і в Книзі купівель, здійснюються у хронологічному порядку, і так само Книга продажів не є тим обліковим регістром, в якому проведеннями відображаються операції розрахунків із покупцями. Проведення при кожному відвантаженні реєструється в особовому рахунку конкретного покупця. Індивідуальні рахунки покупців і є тими регістрами, в яких відображаються розрахунки. Що стосується кредитових оборотів, то вони протягом місяця (звітного періоду) лише накопичуються на особових рахунках дебіторів, і тільки після закінчення звітного періоду кредитовий запис підсумковою сумою проводиться у Книзі продажів.

Порядок ведення Книги повернення проданих товарів аналогічний до порядку ведення Книги повернення покупок. Компанія-продавець отримує від компанії-покупця кредитове авізо з позначенням усіх необхідних реквізитів, що пояснюють причину повернення. Після чого індивідуальний рахунок покупця кредитується на суму повернення. А дебетується рахунок "Повернення проданих товарів", але не відразу, а наприкінці звітного періоду, підсумковою сумою.

Головна книга (Ledger) книга ділиться на дві частини - основну і допоміжну, то ці частини називаються, відповідно, General Ledger і Private Ledger. І в тій, і в іншій частині сторінки виглядають однаково. Private Ledger - це, по суті, індивідуальні рахунки дебіторів та кредиторів, де фіксується стан розрахунків з контрагентами (табл. 5.11).

Таблиця 5.11

Дата	Зміст господарської операції	Фоліо	Обороти		Сальдо
			Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
1	2	3	4	5	6	7

Оскільки у Головній книзі такого формату записи робляться не один раз на місяць загальним підсумком, а щодня або в міру потреби, визначення сальдо рахунків (виведення залишку) здійснюється після кожного запису. Таким чином, залишок на будь-якому рахунку контролюється постійно і безперервно. Дана процедура звичайна: до сальдо, зафіксованого після попередньої операції, додається відповідний оборот (дебет - до дебету, кредит - до кредиту) і віднімається оборот протилежний. Так, до дебетового сальдо додається дебетовий оборот і віднімається кредитовий оборот. Додатний результат утворює дебетове сальдо, від'ємний - кредитове. Або, якщо початкове сальдо - кредитове, то до цієї суми додасться кредитовий оборот і віднімається - дебетовий. В останньому випадку додатний результат утворює кредитове сальдо, від'ємний - дебетове.

Дохідні і витратні рахунки у Книзі не закриваються доти, доки не сформовано пробний баланс (схожий на оборотно-сальдову відомість), а на його основі - Звіт про фінансові результати і бухгалтерський (звітний) баланс.