МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ І ТВАРИН

Затверджено

Радою біологічного факультету

Протокол №___ від __.__._____ р.

Голова Ради_____ О.С. Горецький

ПАКЕТ КОМПЛЕКСНИХ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

з курсу «Фізіологія кровообігу»

для студентів спеціальності «Фізіологія» денної форми навчання

Донецьк-2011

Укладачі: професор, д.Б.Н. Соболєв в.І., к.Мед.Н., доцент Труш в.В.

Рецензенти:

д.біол.н., професор кафедри

фізіології людини і тварин Романенко В.О.

к.біол.н., доцент кафедри

зоології ДонНУ Рева М.В.

Комплекс ККР ухвалено на засіданні кафедри фізіології людини і тварин

протокол № 1 від 1 вересня 2011 р.

Зав. кафедри ______________В.І. Соболєв

Комплекс ККР ухвалено на засіданні навчально-методичної комісії біологічного факультету, протокол №___ від ____ вересня ______ р.

Голова навчально-методичної комісії _________ О.В. Прокопенко

Комплексна контрольна робота з курсу «фізіологія кровообігу» Пояснювальна записка

Основна мета курсу «Фізіологія кровообігу» складається в формуванні у студентів загальної теоретичної картини структурної організації і функціонування серцево-судинної системи в цілому й окремих її складових, розуміння механізмів регуляції діяльності серця, хвилинного об’єму кровоплину, судинного тонусу, периферійного опору крові, артеріального тиску, загального об’єму циркулюючої крові, а також взаємозв’язків між ними, ознайомлення з особливостями функціонування апарата кровообігу при змінах у зовнішньому і внутрішньому середовищі організму.

Основним методологічним принципом викладання фізіології кровообігу, як і фізіології людини й тварин, є системний підхід, який формує у студентів діалектичні уявлення про тваринний організм як про складну фізіологічну систему, що характеризується різноманітними зв'язками як між своїми складовими, так і з навколишнім світом.

Важливу роль у викладанні курсу грає розкриття зв'язків фізіології кровообігу як з базовими дисциплінами (анатомією, гістологією, фізіологією людини, ендокринологією), так і з загальною біологією, медициною, фізикою.

Задачі вивчення курсу

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

- знати основні принципи й конкретні механізми функціонування апарата кровообігу в цілому і його складових зокрема, нервові та гуморальні механізми регуляції діяльності серця та ключових параметрів гемодинаміки; розуміти закономірності й біологічну доцільність різноманітних реакцій серцево-судинної системи на зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі організму;

- уміти використовувати знання щодо закономірностей функціонування і регуляції серцево-судинної системи при прогнозуванні її реакцій на різного роду зміни як в макроорганізмі, так і в зовнішньому середовищі; володіти методичними прийомами дослідження серцево-судинної системи, обробки й аналізу експериментального матеріалу.

Освітньо-професійна програма курсу «Фізіологія кровообігу»

1.01	У лабораторних умовах, використовуючи методи світлової мікроскопії та спеціальні гістологічні забарвлення, диференціювати гістологічні зрізи стінки різних відділів серця, шари стінки серця, різні типи кардіоміоцитів, вміти обґрунтувати правильність свого визначення; складати опис гістоструктури шарів стінки серця; за електронограмами диференціювати структури кардіоміоцитів, а також типи контактів між ними
1.01.01	макромікроскопічна будова серця людини
1.01.02	структурна організація шарів стінки серця та їх функціональна роль
1.01.03	особливості будови стінки серця в області передсердь та шлуночків
1.01.04	структурна організація серцевої м’язової тканини
1.01.04.01	типи кардіоміоцитів (робочі, провідні, секреторні), особливості їх структурної організації у зв’язку з виконуваними функціями, електрономікроскопічна їх організація, ембріональне походження та особливості онтогенетичного розвитку
1.01.04.02	типи контактів між кардіоміоцитами, особливості їх будови та функціональне призначення
1.01.05	метод світлової мікроскопії
1.01.06	гістологічні методи забарвлення мікроскопічних зрізів
1.02	У лабораторних умовах, використовуючи методи світлової мікроскопії та спеціальні гістологічні забарвлення, диференціювати різні різновидності судин (артерії, судини мікроциркуляторного типу, вени), артерії різного типу, судини мікроциркуляторного русла, вени різних типів; вміти обґрунтувати правильність свого визначення; складати опис гістоструктури стінки судин різних типів; вміти обґрунтовувати структурну організацію стінки судини її положенням в судинному руслі і відповідно функціональною спрямованістю
1.02.01	загальний план структурної організації судинної стінки
1.02.02	структурна організація капілярної стінки; типи капілярів та особливості їх гістоструктури
1.02.03	особливості гістоструктури стінки судин різних типів (артеріального, венозного, судин мікроциркуляторного русла)
1.02.04	функціональна роль структурних компонентів стінок судин різних типів
1.02.05	функціональні типи судин та особливості їх структурної організації
1.02.06	метод світлової мікроскопії
1.02.07	гістологічні методи забарвлення мікроскопічних зрізів
1.03	У лабораторних або виробничих умовах на підставі знань про електричну та скоротливу активність серцевого м’яза та принципи її регуляції прогнозувати та обґрунтовувати характер та механізми реакції серця на дію факторів зовнішнього або внутрішнього середовища, що потребують зміни інтенсивності кровообігу певних органів організму
1.03.01	структурна організація та функціональна роль компонентів провідної системи серця
1.03.02	механізм скорочення кардіоміоцитів та його регуляція
1.03.03	нейрогуморальна регуляція електричної активності міокарда та сили серцевих скорочень
1.03.04	закономірності реагування серця на зміну потреб периферичних тканин в рівні кровопостачання та механізми, що забезпечують ці реакції
1.03.05	характер та механізми реагування серця на зміну положення тіла у просторі, дію фізичних навантажень різного ступеню тяжкості та тривалості, гіпо- та гіперволемію, гіпоксію, викликну зовнішніми (диханням повітрям зі зниженим атмосферним тиском або гіпоксично-гіперкапничною сумішшю) або внутрішніми (зрослим рівнем енергетичного метаболізму, дихальною недостатністю) чинниками
1.04	У лабораторних або виробничих умовах за даними різноманітних методів дослідження серця (інвазійних та неінвазійних) вміти оцінити функціональний стан серця людини або експериментальної тварини та його реакцію на дію різноманітних чинників зовнішнього або внутрішнього середовища
1.04.01	неінвазійні методи дослідження функціонального стану серця
1.04.01.01	аускультація, графічний запис і пальпація верхівкового поштовху серця (принцип здійснення та трактовки результатів)
1.04.01.02	фонокардіографія (теоретичні основи методу та трактовка результатів)
1.04.01.02.01	прилади, що застосовуються при здійсненні фонокардіографії
1.04.01.02.02	поняття про нормальні тони та патологічні шуми серця, їх походження
1.04.01.02.03	компоненти нормальної фонокардіограми людини
1.04.01.02.04	виявлення шумів на фонокардіограмі та оцінка можливих причин їх походження
1.04.01.03	ехокардіографія (теоретичні основи методу та трактовка результатів)
1.04.01.04	теоретичні принципи електрокімографії
1.04.01.05	кінетокардіографія (теоретичні основи методу та трактовка результатів)
1.04.01.06	балістокардіографія (теоретичні основи методу та трактовка результатів)
1.04.01.07	динамокардіографія (теоретичні основи методу та трактовка результатів)
1.04.01.08	сфігмографія сонної артерії та принципи непрямої оцінки функціонального стану серця на підставі даного методу
1.04.01.09	флебографія яремної вени та принципи непрямої оцінки функціонального стану серця на підставі даного методу
1.04.02	інвазійні методи дослідження серця (принцип здійснення, теоретичні основи та трактовка результатів)
1.04.02.01	методи прямого визначення показників механічної активності різних відділів серця
1.04.02.02	методи визначення газового складу крові в різних камерах серця й магістральних судинах
1.04.02.03	метод прямого визначення серцевого викиду
1.04.02.04	метод ангіокардіографії
1.04.02.05	метод реєстрації електричної активності структур провідної системи серця
1.04.02.06	метод внутрішньошлуночкової фонокардіографії
1.05	У лабораторних або виробничих умовах за допомогою електрокардіографії оцінити функціональний стан серця людини за різних умов (у стані спокою, при виконанні фізичного навантаження різного ступеню тяжкості, емоційних навантаженнях, подразненні різноманітних рецептивних зон організму)
1.05.01	теоретичні основи електрокардіографії
1.05.02	оцінка функціонального стану провідної системи серця та деяких показників його скоротливої активності за електрокардіограмою
1.05.03	характер та механізми реакції серця на фізичні навантаження різного ступеню тяжкості
1.05.04	характер та механізми реакції серця на емоційне навантаження
1.05.05	характер та механізми реакції серця на подразнення різноманітних рецептивних полів (самої серцево-судинної системи, механорецепторів очного яблука і черевної стінки та ін.)
1.06	У лабораторних або виробничих умовах за даними електрокардіографічного обстеження людини вміти виявляти різні порушення електричної активності серця та обґрунтовувати правильність своїх трактувань електрокардіограми
1.06.01	теоретичні основи електрокардіографії
1.06.02	оцінка функціонального стану провідної системи серця за електрокардіограмою
1.06.03	зміни сегменту ST і зубця Т, їх причини та наслідки
1.06.04	аномальні ритми, які виникають в атріовентрикулярному з'єднанні, їх типи за локалізацією вогнища та можливі порушення скоротливості серця ними обумовлені
1.06.05	аномальні ритми, які виникають у шлуночках, діагностика локалізації цих ритмів за електрокардіограмою, можливі порушення скоротливості серця ними обумовлені
1.06.06	повна та неповна атріовентрикулярна блокада, її діагностика, можливі причини та наслідки впливу на скоротливу здатність шлуночків
1.06.07	екстрасистолія: виявлення екстрасистол різного походження за електрокардіограмою та обґрунтування правильності своєї діагностики; причини походження екстрасистол та наслідки впливу на скоротливу здатність серця
1.06.08	тріпотіння та мерехтіння передсердь та шлуночків (виявлення цих типів порушень серцевого ритму за електрокардіограмами, причини виникнення та наслідки цих аритмій)
1.07	В лабораторних або виробничих умовах на підставі знань про природу гемодинамічних параметрів та нейрогуморальні механізми їх регуляції, прогнозувати зміни серцевої діяльності та гемодинаміки при дії певних внутрішніх (гіпоксії, гіпо- чи гіперволемії, гіпо- чи гіпертонії та ін.) або зовнішніх (фізичному, емоційному навантаженні, дії високої або низької температури оточуючого середовища, зниженого або підвищеного атмосферного тиску, подразненні певних екстерорецепторів та ін.) чинників та обґрунтовувати правильність зроблених прогнозів
1.07.01	природа та нейрогуморальні механізми регуляції гемодинамічних параметрів (кров’яного тиску, периферичного судинного опору, хвилинного об’єму кровоплину, об’єму циркулюючої крові та деяких інших), взаємовпливи цих параметрів одного на одного
1.07.02	дослідити характер реакції серця та артеріального тиску білого щура на дію високої та низької температури оточуючого середовища, гіповолемію, що моделюється шляхом крововтрати, гіперволемію, що моделюється внутрішньовенною інфузією фізіологічного розчину, гіпоксію, що викликана диханням гіпоксично-гіперкапничною сумішшю
1.07.02.01	метод наркотизації тварин
1.07.02.02	метод електрокардіографії на тварині
1.07.02.02.01	теоретичні основи методу електрокардіографії
1.07.02.02.02	аналіз електрокардіограми щура
1.07.02.03	прямий (кровавий) спосіб вимірювання артеріального тиску у тварини
1.07.02.03.01	принцип прямого способу вимірювання артеріального тиску
1.07.02.03.02	прилади, що застосовуються для реєстрування артеріального тиску кровавим способом
1.07.02.04	метод ректальної термометрії у тварини
1.07.02.05	теоретичне обґрунтування причин та механізмів реакції серцево-судинної системи на дію високої та низької температури зовнішнього середовища
1.07.02.06	теоретичне обґрунтування механізмів реакції серцево-судинної системи на гіпер- та гіповолемію
1.07.02.07	теоретичне обґрунтування механізмів реакції серцево-судинної системи на гіпоксію
1.08	В лабораторних або виробничих умовах на підставі даних артеріального тиску та частоти серцевих скорочень людини при різних її функціональних станах визначати деякі гемодинамічні параметри розрахунковими методами та обґрунтовувати механізми зміни цих параметрів при певних функціональних станах організму
1.08.01	теоретичні принципи розрахункових методів визначення гемодинамічних параметрів (систолічного об’єму, хвилинного об’єму кровоплину, серцевого індексу, сумарного периферичного опору, коефіцієнту ефективності кровообігу та деяких інших)
1.08.02	вимірювання частоти пульсу та артеріального тиску у людини та визначення деяких гемодинамічних параметрів розрахунковими методами при різних функціональних станах (у спокої, за умов виконання фізичного навантаження різного ступеню важкості, ортостатичної проби)
1.08.02.01	метод пальпаторної пульсометрії
1.08.02.02	непрямий метод визначення артеріального тиску за Коротковим
1.08.02.02.01	теоретичні основи непрямого методу визначення артеріального тиску за Коротковим
1.08.02.02.01	поняття про систолічний, діастолічний, пульсовий та середній артеріальний тиск; фактори, від яких залежать ці параметри
1.08.02.03	розрахункові методи визначення деяких гемодинамічних параметрів
1.08.02.04	теоретичне обґрунтування природи гемодинамічних зсувів за умов виконання фізичного навантаження та ортостатичної проби

Пакет контрольних робіт включає 10 варіантів, у кожному з яких представлені, як тестові завдання, так і ситуаційна задача, рішення якої вимагає застосування отриманих знань для прогнозування й обґрунтування реакції апарата кровообігу в різних клімато-географічних умовах, при дії стресових і екстремальних факторів, при певних патологічних станах організму. Тестові завдання в кожному варіанті включають питання по всіх розділах курсу: морфологія серця й судин, фізіологія серця й механізми регуляції серцевої діяльності, основні закони гемодинаміки й принципи регуляції кровообігу.

Оцінювання контрольної роботи здійснюється в такий спосіб. Загальна сума балів – 20. Кожне правильно виконане тестове завдання оцінюється в 1 бал, а ситуаційна задача – в 3 бала. Тривалість виконання контрольної роботи – 80 хвилин.

Варіант 1

1. Стінка більшості кровоносних судин, за винятком капілярів, включає наступні оболонки:

а) слизову;

б) внутрішню (ендотеліальну);

в) зовнішню (адвентиціальну);

г) середню (м'язово-еластичну);

д) хрящову;

е) кісткову.

2. Для вени (у порівнянні із супровідною артерією) вірно все, КРІМ:

а) має більший зовнішній діаметр;

б) має зяючий просвіт;

в) середня оболонка тонше;

г) внутрішня еластична мембрана виражена слабкіше;

д) стінка тонше.

3. Серце. Вірно все, КРІМ:

а) силу скорочення кардіоміоцитів підсилюють катехоламіни;

б) міокард містить пропріорецептори – нервово-м'язові веретена;

в) кардіоміоцити не здатні до репаративної регенерації;

г) ацетилхолін сповільнює частоту серцевих скорочень;

д) деякі кардіоміоцити передсердь секретують атріопептин.

4. До правої половини серця плода по нижній порожнистій вені повертається:

а) артеріальна кров;

б) венозна кров;

в) змішана кров.

5. Розташуєте нижче наведених тварин у порядку убування у них частоти серцевих скорочень:

а) колібрі;

б) кішка;

в) щур;

г) миша;

д) слон;

е) великий собака;

ж) кит.

6. На збудження якоїсь ділянки міокарда він відповідає:

а) як єдине ціле (функціональний синцитій) одиночним скороченням;

б) включенням у скорочення різної кількості рухових одиниць серцевого м'яза;

в) як єдине ціле (функціональний синцитій) тетанічним скороченням.

7. Аплікація тетродотоксину на робочі кардіоміоцити, що культивуються в живильному середовищі, в дозі, яка викликає блокаду лише частини потенціалзалежних натрієвих каналів, призведе до:

а) подовження потенціалу дії за рахунок подовження фази швидкої деполяризації;

б) укорочення потенціалу дії;

в) подовження фази реполяризації.

8. Роль потенціалзалежного натрієвого струму в робочих кардіоміоцитах полягає в наступному:

а) бере участь у розвитку початкової стадії фази спонтанної діастолічної деполяризації;

б) забезпечує фазу швидкої деполяризації;

в) прискорює фазу швидкої реполяризації;

г) значно скорочує фазу плато потенціалу дії.

9. За рахунок якого з нижче перерахованих періодів переважно відбувається подовження тривалості серцевого циклу при зменшенні частоти серцевих скорочень в умовах спокою?

а) систола передсердь;

б) систола шлуночків;

в) діастола шлуночків.

10. При підвищенні тиску в синусах порожнистих вен (венозних приймачах) на тлі зниженого тиску в аорті частота серцевих скорочень:

а) збільшується;

б) не змінюється;

в) зменшується.

11. Швидкість атріовентрикулярного проведення збудження зростає:

а) під дією симпатичних впливів;

б) під дією парасимпатичних впливів;

в) під час глибокого сну;

г) при активному пильнуванні й, особливо, при виконанні фізичних навантажень й емоційних станів;

д) при глибокій гіпотермії.

12. У випадку сильного збудження пресорецепторів дуги аорти й каротидного синусу підвищеним у них тиском спостерігаються наступні зміни в серцево-судинній системі:

а) частота й сила серцевих скорочень збільшується;

б) діяльність серця пригнічується;

в) судини великого кола кровообігу розширюються;

г) судини великого кола кровообігу звужуються.

13. Адекватними подразниками пресорецепторів судинного русла служать зсуви:

а) рН крові;

б) вмісту кисню й вуглекислого газу в крові;

в) концентрації іонів Na⁺ і К⁺ у крові;

г) кров'яного тиску.

14. Судини амортизуючого типу:

а) великі й середні артерії, для яких характерна товста стінка з перевагою в ній еластичних і колагенових волокон;

б) перетворюють пульсуючий кровоплин, пов'язаний з періодичною нагнітальною діяльністю серця, у постійний;

в) у зв'язку з високою пластичністю своєї стінки беруть участь у депонуванні крові;

г) мають порівняно тонку стінку, у середній оболонці якої переважають гладком'язові клітини.

15. Парасимпатичні центри регуляції судинного тонусу закладені в:

а) гіпоталамусі;

б) корі великих півкуль;

в) ромбовидному мозку;

г) 2-4-му крижових сегментах спинного мозку.

16. Найбільший сумарний опір кровоплину в судинному руслі створюють артеріоли в силу наступних обставин:

а) мають самий маленький внутрішній діаметр у порівнянні з іншими судинами;

б) мають дуже товсту середню м'язову оболонку, яка складається з великої кількості шарів, завдяки чому можуть змінювати діаметр внутрішнього просвіту в дуже широких межах;

в) мають порівняно невеликий діаметр й, незважаючи на те, що є більш широкими судинами, ніж капіляри, включені в плин крові більшою мірою послідовно, тоді як капіляри, які є більш тонкими судинами, – паралельно;

г) включені в плин крові радше паралельно, ніж послідовно.

17. Ренін-ангіотензинова система:

а) стимулом для секреції реніну є падіння тиску в приносних артеріолах ниркових клубочків;

б) ренін каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II;

в) ренін здатний безпосередньо впливати на судинний тонус, збільшуючи його;

г) ренін є ферментом і каталізує перетворення білка плазми ангіотензиногену в ангіотензин I;

д) ангіотензин I здійснює судинозвужувальну дію;

е) ангіотензин I під дією ферменту плазми крові – дипептидкарбоксипептидази – перетворюється в ангіотензин II;

ж) ангіотензин II здійснює судинозвужувальну дію, а також підсилює секреторну активність клубочкової зони кори наднирників, яка виробляє мінералокортикоїди.

18. Відомо, що різка зміна положення тіла в просторі з горизонтального на вертикальне супроводжується почастішанням серцевого ритму; поясніть можливі причини й механізми такої реакції серця.

Варіант 2

1. Внутрішня оболонка судин утворена наступними тканинними компонентами (розташуйте правильні структури в порядку проходження від внутрішньої до зовнішньої поверхні судинної стінки):

а) одним шаром ендотеліальних клітин й базальною мембраною, яка їх підстилає;

б) внутрішньою еластичною мембраною;

в) субендотеліальним шаром, утвореним пухкою волокнистою сполучною тканиною

г) зовнішньою еластичною мембраною

д) шаром поперечно-смугастих м'язових волокон.

2. Мікроциркуляторне русло. Вірно все, КРІМ:

а) прекапілярні сфінктери контролюють інтенсивність капілярного кровоплину;

б) об'єм кровоплину через все мікроциркуляторне русло визначається тонусом гладком'язових клітин артеріол;

в) містить прекапілярні артеріоли й посткапілярні венули;

г) стінка артеріо-венозного анастомозу не містить гладком'язових клітин;

д) артеріо-венозні анастомози зв'язують дрібні артерії й вени.

3. Внутрішня оболонка серця (ендокард) включає наступні тканинні компоненти (розташуйте правильні структури в напрямку від порожнин серця до зовнішньої його поверхні):

а) шар ендотеліальних клітин;

б) м'язово-еластичний шар, утворений щільною волокнистою сполучною тканиною й гладком'язовими клітинами;

в) шар міокардіальних клітин;

г) базальну мембрану;

д) субендотеліальний шар, утворений пухкою волокнистою сполучною тканиною;

е) субендотеліальний шар, утворений щільною волокнистою сполучною тканиною;

ж) зовнішній сполучнотканинний шар, багато в чому подібний до адвентиціальної оболонки судин і представлений пухкою волокнистою сполучною тканиною з великою кількістю кровоносних судин і жирових клітин.

4. Вазодилятацію викликають всі перераховані речовини, КРІМ:

а) брадикініну;

б) вазоактивного інтестинального пептиду;

в) гістаміну;

г) ангіотензину II.

5. Провідний пучок Кента:

а) додатковий пучок провідної системи, який починається від синоатріального вузла, його волокна прямують у ліве передсердя й до передсердно-шлуночкового вузла;

б) являє собою аномальний пучок між лівим передсердям й одним зі шлуночків;

в) забезпечує внутрішньошлуночкове проведення збудження.

6. Для серцевого м'яза характерно:

а) являє собою функціональний синцитій (у відповідь на граничне подразнення всі кардіоміоцити втягуються в збудження);

б) являє собою морфологічний синцитій;

в) складається із сукупності рухових одиниць, які відрізняються типом окисного обміну й швидкісних характеристик.

7. Здатність глікозидів наперстянки здійснювати інотропну дію на міокард обумовлена:

а) пригніченням під їх впливом роботи Na⁺/K⁺-насосу, що призводить до збільшення внутрішньоклітинної концентрації натрію в кардіоміоцитах і пов'язаному з цим надходженню більшої кількості кальцію в кардіоміоцит під час натрій-кальцієвого обміну;

б) підвищенням пасивної проникності мембрани кардіоміоцитів для іонів кальцію;

в) підвищенням трансмембранного градієнта для іонів калію й натрію внаслідок посилення роботи натрій-калієвого насосу.

8. Нездатність серцевого м'яза до розвитку тетанусу пов'язана з тим, що:

а) тривалість потенціалу дії в кардіоміоцитах приблизно дорівнює тривалості одиночного скорочення;

б) тривалість потенціалу дії в кардіоміоцитах значно перевершує тривалість одиночного скорочення;

в) тривалість потенціалу дії в кардіоміоцитах у сотні разів менше тривалості одиночного їх скорочення.

9. Виберіть із нижче перерахованих явищ ті, які є причинами венозного повернення крові до серця:

а) градієнт гідростатичного тиску між венами й порожнинами серця в момент діастоли;

б) присмоктуюча дія грудної клітки;

в) наявність у венах клапанів;

г) скорочення скелетних м'язів ("венозна помпа").

10. При підвищенні тиску в синусах порожнистих вен (венозних приймачах) на тлі підвищеного тиску в аорті частота серцевих скорочень:

а) збільшується;

б) не змінюється;

в) зменшується.

11. Швидкість атріовентрикулярного проведення збудження зменшується:

а) під дією симпатичних впливів;

б) під дією парасимпатичних впливів;

в) під час глибокого сну;

г) при активному пильнуванні й, особливо, при виконанні фізичних навантажень й емоційних станів;

д) при глибокій гіпотермії.

12. У випадку сильного збудження пресорецепторів легеневих вен підвищеним у них тиском спостерігаються наступні зміни в серцево-судинній системі:

а) частота й сила серцевих скорочень збільшується;

б) діяльність серця пригнічується;

в) судини великого кола кровообігу розширюються;

г) судини великого кола кровообігу звужуються.

13. Адекватними подразниками хеморецепторів судинного русла служать зміни:

а) рН крові;

б) вмісту кисню й вуглекислого газу в крові;

в) концентрації іонів Na⁺ і К⁺ у крові;

г) кров'яного тиску.

14. Судини депонуючого типу:

а) великі й середні вени, для яких характерна більш тонка й пластична в порівнянні з артеріями стінка;

б) беруть участь у депонуванні крові й можливому тимчасовому виключенні частини крові з циркуляції;

в) перетворюють пульсуючий кровоплин, пов'язаний з періодичною нагнітальною діяльністю серця, у постійний;

г) характеризуються меншою кількістю еластичних і гладком’язових волокон у складі своєї стінки в порівнянні з артеріями.

15. Походження базального тонусу судин обумовлено:

а) автоматією деяких гладком’язових клітин судинної стінки;

б) стимулюючим впливом катехоламінів на гладком'язові клітини судинної стінки;

в) розслаблюючою дією ацетилхоліну на гладком'язові волокна судини;

г) симпатичними впливами на гладком'язові клітини судини.

16. Перетворення пульсуючого кровоплину, пов'язаного з періодичною ритмічною нагнітальною діяльністю серця, у постійний забезпечують:

а) артеріоли;

б) венули;

в) капіляри;

г) великі артерії – судини еластичного типу.

17. Антидіуретичний гормон (вазопресин):

а) продукується нейросекреторними ядрами переднього гіпоталамуса;

б) продукується нейрогіпофізом;

в) має пептидну природу;

г) є стероїдним гормоном;

д) збільшує зворотну реабсорбцію води з первинної сечі в дистальному відділі нефронів і збірних трубочках нирки, зменшуючи тим самим діурез;

е) у надфізіологічних дозах здійснює судинозвужувальну дію;

ж) стимулами для його секреції є зменшення системного артеріального тиску або об’єму циркулюючої крові;

з) стимулом для його секреції є різке підвищення об’єму циркулюючої крові.

18. Чоловік 35 років переїхав на відпочинок у вологу тропічну зону. При цьому добовий об’єм сечі у нього після переїзду скоротився з нормальних 1,8 л/добу до 0,8 л/добу Поясніть можливі причини й механізми такої олігоурії.

Варіант 3

1. Середня оболонка більшості судин включає наступні тканинні компоненти:

а) щільну волокнисту сполучну тканину;

б) гладком'язові волокна;

в) прошарку пухкої волокнистої сполучної тканини;

г) поперечно-смугасті м'язові волокна;

д) базальну мембрану.

2. Капіляри з фенестрованим ендотелієм. Вірно все, КРІМ:

а) присутні в ендокринних залозах;

б) фенестри – спеціалізовані контакти між ендотеліальними клітинами;

в) фенестри полегшують транспорт речовин крізь ендотелій;

г) піноцитозні пухирці транспортують метаболіти крізь ендотелій;

д) мають суцільну базальну мембрану.

3. Міокард серця включає наступні тканинні компоненти:

а) поперечно-смугасті серцеві м'язові волокна, розташовані в кілька шарів;

б) кровоносні судини, які супроводжуються пухкою волокнистою сполучною тканиною;

в) серозну оболонку;

г) ендотеліальну вистилку з базальною мембраною, що підстилає;

д) жирові клітини.

4. Міокард:

а) розвивається з мезодерми;

б) проміжні філаменти кардіоміоцитів утворені міозином;

в) кардіоміоцити волокон Пуркін'є сполучені за допомогою десмосом і щілинних контактів;

г) секреторні кардіоміоцити входять у провідну систему.

5. Провідний пучок Венкебаха:

а) додатковий пучок провідної системи, який починається від синоатріального вузла, його волокна направляються в ліве передсердя й до передсердно-шлуночкового вузла;

б) являє собою аномальний пучок між лівим передсердям й одним зі шлуночків;

в) з'єднує праве передсердя з пучком Гіса.

6. Які з нижче наведених структур провідної системи серця генерують нервові імпульси з найменшою частотою:

а) волокна Пуркін'є;

б) атріовентрикулярний вузол;

в) синоатріальний вузол;

г) пучок Гіса.

7. Величина мембранного потенціалу спокою провідних кардіоміоцитів менша, ніж така робочих кардіоміоцитів, через:

а) більш високу проникність мембрани провідних кардіоміоцитів у спокої для іонів натрію;

б) більш високий трансмембранний градієнт для іонів калію в провідних кардіоміоцитах;

в) набагато більш низьку проникність мембрани провідних кардіоміоцитів у спокої для іонів калію.

8. Велика тривалість абсолютної рефрактерної фази кардіоміоцитів обумовлена:

а) тривалим плато потенціалу дії;

б) дуже тривалою фазою швидкої реполяризації мембрани;

в) дуже повільним спрацьовуванням на реполяризацію деінактивацією натрієвих каналів.

9. Виберіть із нижче перерахованих явищ ті, які є безпосередньою причиною відкриття напівмісячних клапанів:

а) підвищення тиску в порожнистих венах;

б) підвищення тиску в аорті й легеневому стовбурі вище такого в шлуночках;

в) підвищення тиску в шлуночках серця до рівня, який перевищує такий в аорті й легеневому стовбурі.

10. Збудження пресорецепторів синокаротидної області (місце розгалуження загальної сонної артерії на зовнішню і внутрішню) підвищеним кров'яним тиском супроводжується:

а) збільшенням частоти й сили серцевих скорочень;

б) зменшенням частоти й сили серцевих скорочень;

в) серцева діяльність не змінюється.

11. Помірна гіперкаліємія (підвищення концентрації калію до 8 ммоль/л) у міжклітинних щілинах міокарда призводить до:

а) незначної деполяризації мембрани кардіоміоцитів, що супроводжується підвищенням збудливості й швидкості проведення збудження;

б) пригнічення гетеротопних вогнищ збудження;

в) зниження збудливості кардіоміоцитів і порушення провідності в міокарді;

г) припинення роботи синоатріального вузла.

12. Інтервал Р-Q відображає:

а) охоплення збудженням робочого міокарда передсердь;

б) загальну паузу серця;

в) поширення збудження від синоатріального вузла через атріовентрикулярний до пучка Гіса

г) процеси реполяризації в міокарді шлуночків

д) перебування всього міокарда шлуночків у збудженому стані.

13. Величина лінійної швидкості кровоплину в судинах залежить від:

а) об’єму крові, який протікає через поперечний переріз судини в одиницю часу;

б) площі поперечного перерізу судини;

в) газового складу крові;

г) рН крові.

14. Підвищення системного артеріального тиску й пов'язане з цим збудження пресорецепторів судинного русла призводить до рефлекторного

а) ослаблення серцевої діяльності;

б) посилення серцевої діяльності;

в) розширення артеріол і зниження периферичного судинного опору;

г) звуження артеріол і підвищення периферичного судинного опору.

15. Перерізання симпатичних нервів, які іннервують певні судинні області тіла, спочатку супроводжується:

а) почервонінням і потеплінням відповідних областей тіла внаслідок розширення судин у них;

б) зблідненням й охолодженням відповідних областей тіла внаслідок звуження судин у них;

в) не впливає на судинний тонус позбавлених симпатичної іннервації областей тіла.

16. Кров'яний тиск не залежить від фаз серцевого циклу в наступних судинах:

а) великі артерії;

б) середні й дрібні артерії м'язового типу;

в) капіляри;

г) венули;

д) вени.

17. До регуляції об’єму циркулюючої крові мають відношення наступні гормони:

а) антидіуретичний гормон;

б) ренін-ангіотензинова система;

в) мінералокортикоїди;

г) атріопептин (натрій-уретичний фактор);

д) інсулін;

е) глюкагон.

18. У тварини була експериментально змодельована недостатність митрального клапану серця, що призвела до недостатності кровообігу. При цьому в перші дні після моделювання митральної недостатності спостерігався розвиток синусової тахікардії та еритроцитоз. Поясніть причини й механізми еритроцитозу й тахікардії.

Варіант 4

1. Зовнішня оболонка судин включає наступні тканинні компоненти:

а) пухку волокнисту сполучну тканину;

б) білі жирові клітини;

в) найчастіше дрібні кровоносні судини, які кровопостачають стінку судини;

г) поперечно-смугасті м'язові волокна.

2. Капіляри. Вірно все, КРІМ:

а) в організмі постійно відбувається їх утворення;

б) містять перицити;

в) капіляри з безперервним ендотелієм мають суцільну базальну мембрану;

г) капіляри синусоїдного типу розташовані в кровотворних органах;

д) гладком'язові клітини, які входять до складу капілярів, регулюють артеріальний тиск.

3. Зовнішня оболонка серця (епікард) включає наступні тканинні компоненти:

а) тонкий шар пухкої волокнистої сполучної тканини із кровоносними судинами й жировими клітинами;

б) ендотеліальну вистилку;

в) товстий шар щільної волокнистої сполучної тканини;

г) один шар плоских епітеліальних клітин (мезотеліальний покрив);

д) шар серцевих м'язових клітин.

4. Нижня порожниста вена:

а) не має клапанів, як і вени внутрішніх органів;

б) середня оболонка містить дуже багато еластичних волокон;

в) у субендотеліальному шарі присутні гладком'язові клітини;

г) зовнішня оболонка слабко розвинена.

5. Міокард являє собою функціональний синцитій завдяки наявності між кардіоміоцитами контактів наступного типу:

а) нексусів (щілинних контактів);

б) хімічних синапсів;

в) десмосом;

г) щільних контактів.

6. Який з нижче перерахованих відділів провідної системи серця є нормальним водієм ритму:

а) волокна Пуркін'е;

б) атріовентрикулярний вузол;

в) синоатріальний вузол;

г) пучок Гіса.

7. Фаза плато потенціалу дії в робочих кардіоміоцитах виникає через:

а) поступову інактивацію потенціалзалежних кальцієвих каналів на тлі поступової активації потенціалзалежних калієвих каналів;

б) швидке відкриття потенціалзалежних калієвих каналів на тлі повного закриття потенціалзалежних кальцієвих каналів;

в) повільну активацію потенціалзалежних кальцієвих каналів.

8. Роль потенціалзалежного натрієвого струму в провідних кардіоміоцитах полягає в наступному:

а) бере участь у розвитку початкової стадії фази спонтанної діастолічної деполяризації;

б) протидіє гіперполяризуючої дії робочих кардіоміоцитів, підтримуючи нормальний для провідних кардіоміоцитів рівень мембранного потенціалу спокою;

в) протидіє сильної гіперполяризуючої дії ацетилхоліну й сприяє униканню серця з-під впливу блукаючого нерва;

г) прискорює фазу швидкої реполяризації;

д) значно скорочує фазу плато потенціалу дії.

9. Виберіть із нижче перерахованих явищ ті, які є безпосередньою причиною відкриття атріовентрикулярних клапанів:

а) скорочення міокарда шлуночків і підвищення тиску в них;

б) підвищення тиску в аорті й легеневому стовбурі вище такого в шлуночках;

в) розслаблення міокарда шлуночків і падіння тиску в них нижче такого в передсердях.

10. При натисненні на очні яблука частота серцевих скорочень:

а) не змінюється;

б) збільшується;

в) зменшується.

11. Гіпокальціємія в міжклітинних щілинах міокарда супроводжується:

а) збільшенням поляризації мембрани кардіоміоцитів й, як наслідок, зменшенням їхньої збудливості;

б) зменшенням крутості наростання потенціалу дії й збільшенням його тривалості;

в) зменшенням сили серцевих скорочень;

г) сильною деполяризацією кардіоміоцитів й, як наслідок, підвищенням їхньої збудливості й провідності в міокарді;

д) збільшенням сили серцевих скорочень.

12. Сегмент S-Т відображає:

а) охоплення збудженням робочого міокарда передсердь;

б) загальну паузу серця;

в) поширення збудження від синоатріального вузла через атріовентрикулярний до пучка Гіса

г) процеси реполяризації в міокарді шлуночків

д) перебування всього міокарда шлуночків у збудженому стані.

13. Мінімальна лінійна швидкість кровоплину спостерігається в:

а) аорті;

б) порожнистих венах;

в) капілярах.

14. Зниження системного артеріального тиску й пов'язане з цим зменшення рівня активності пресорецепторів судинного русла призводить до рефлекторного

а) ослаблення серцевої діяльності;

б) посилення серцевої діяльності;

в) розширення артеріол і зниження периферичного судинного опору;

г) звуження артеріол і підвищення периферичного судинного опору.

15. Електричне граничне подразнення симпатичних нервів, які іннервують певні судинні області тіла, спочатку супроводжується:

а) почервонінням і потеплінням відповідних областей тіла внаслідок розширення судин у них;

б) зблідненням й охолодженням відповідних областей тіла внаслідок звуження судин у них;

в) не впливає на судинний тонус.

16. Систолічний артеріальний тиск залежить від:

а) величини систолічного викиду;

б) еластичності магістральних судин;

в) кінцево-систолічного об’єму крові.

17. Стимулом для секреції атріопептину секреторними кардіоміоцитами правої половини серця є:

а) збільшення венозного повернення крові до правої половини серця й пов'язане з цим її перерозтягування;

б) зменшення об’єму циркулюючої крові;

в) зниження тиску в судинному руслі.

18. У тварини експериментально змодельована гіповолемія, яка обумовила зменшення артеріального тиску. Поясніть, які компенсаторні механізми повинні спрацювати в такій ситуації, щоб нормалізувати артеріальний тиск і хвилинний об’єм кровоплину.

Варіант 5

1. Венозні клапани є похідними:

а) внутрішньої ендотеліальної оболонки вен;

б) середньої м'язово-еластичної оболонки;

в) зовнішньої адвентиціальної оболонки.

2. В утворенні гематотимічного бар'єру беруть участь:

а) капіляри з безперервним ендотелієм і переривчастою базальною мембраною;

б) синусоїдні капіляри;

в) епітеліоретикулоцити коркової речовини тимуса;

г) капіляри з фенестрированим ендотелієм;

д) капіляри з безперервним ендотелієм і суцільною базальною мембраною;

е) капіляри, які містять ендотеліальні клітини з порами.

3. Стулчасті клапани серця є похідними:

а) ендокарда;

б) эндо- і міокарда;

в) всіх трьох оболонок серця;

г) утворені кардіоміоцитами.

4. Синусоїдні капіляри:

а) утворюють капілярне русло червоного кісткового мозку;

б) через щілини між ендотеліальними клітинами мігрують клітини крові;

в) оточені переривчастою базальною мембраною;

г) ендотеліальні клітини мають плоску полігональну форму.

5. Проведення збудження від одного кардіоміоцита до іншого можливо завдяки наявності між ними наступного типу контактів:

а) нексусів (щілинних контактів);

б) хімічних синапсів;

в) десмосом;

г) щільних контактів.

6. Регуляція інотропії міокарда досягається шляхом:

а) включення в кожне скорочення різної кількості кардіоміоцитів;

б) включення в кожне скорочення різної кількості рухових одиниць серцевого м'яза;

в) зміни концентрації кальцію в кардіоміоцитах.

7. Різна частота нервових імпульсів, що генеруються в різних відділах провідної системи серця, обумовлена:

а) різною швидкістю спонтанної діастолічної деполяризації в різних провідних кардіоміоцитах;

б) різною величиною трансмембранного градієнту для калію в різних провідних кардіоміоцитах;

в) різною величиною трансмембранного градієнту для натрію в різних провідних кардіоміоцитах.

8. Катехоламіни, діючи за посередництвом ₁-адренорецепторів, здійснюють наступні впливи на провідні кардіоміоцити синоатріального вузла:

а) прискорюють фазу спонтанної діастолічної деполяризації, "змушуючи" потенціалзалежні натрієві канали працювати при менш негативних значеннях мембранного потенціалу і збільшуючи амплітуду потенціалзалежного повільного вхідного кальцієвого струму без зміни його кінетики;

б) шляхом збільшення амплітуди потенціалзалежного кальцієвого струму вони підвищують крутість фази деполяризації потенціалу дії, що необхідно для збільшення надійності й швидкості проведення збудження в синоатріальному вузлі;

в) збільшують амплітуду потенціалзалежного вихідного калієвого струму без змін його кінетики, що сприяє прискоренню фази реполяризації, а, отже, скороченню потенціалу дії у пейсмекерних клітинах і почастішанню їх розрядів;

г) сприяють відкриттю в мембрані пейсмекерів спеціальних хемозбудливих каналів, проникних для калію, що прискорює фазу реполяризації й скорочує тривалість потенціалу дії.

9. Із запропонованих нижче положень виберіть ті, які правильно характеризують систолічний об’єм крові:

а) кількість крові, що викидається одним зі шлуночків за одну систолу;

б) кількість крові, що викидається одним зі шлуночків за одну хвилину;

в) у нормі однаковий для правого й лівого шлуночків;

г) він тим більше, чим вище сила серцевих скорочень і нижче опір викиду.

10. Центри парасимпатичного відділу автономної нервової системи, які регулюють серцеву діяльність, розташовані в:

а) довгастому мозку;

б) середньому мозку;

в) мосту;

г) шийних сегментах спинного мозку;

д) грудних сегментах спинного мозку;

е) крижових сегментах спинного мозку.

11. Систолічний шум, який найкраще прослуховується в області п'ятого міжребер'я, може бути проявом:

а) стенозу напівмісячних клапанів;

б) недостатності стулчастих клапанів;

в) стенозу стулчастих клапанів;

г) недостатності напівмісячних клапанів.

12. Зубець Р відображає:

а) охоплення збудженням робочого міокарда передсердь;

б) загальну паузу серця;

в) поширення збудження від синоатріального вузла через атріовентрикулярний до пучка Гіса

г) процеси реполяризації в міокарді шлуночків

д) перебування всього міокарда шлуночків у збудженому стані.

13. Максимальна лінійна швидкість кровоплину спостерігається в:

а) аорті;

б) порожнистій вені;

в) капілярах.

14. Сутність механізмів регуляції артеріального тиску "по збурюванню" (на вході в систему) полягає в тому, що:

а) у відповідь на збільшення венозного приплину крові до серця на тлі нормального або підвищеного тиску в артеріальній частині судинного русла трохи гальмується діяльність серця (зменшується частота й сила серцевих скорочень);

б) у відповідь на збільшення венозного приплину крові до серця на тлі нормального або підвищеного тиску в артеріальній частині судинного русла посилюється діяльність серця (збільшується частота й сила серцевих скорочень);

в) у відповідь на збудження пресорецепторів судинного русла підвищеним тиском рефлекторно підсилюється діяльність серця;

г) у відповідь на збудження пресорецепторів судинного русла підвищеним тиском рефлекторно слабшає діяльність серця.

15. Періодично наступаюче почервоніння шкіри на холоді (т.зв. реакція Льюїса) обумовлено:

а) тимчасовим розширенням артеріол шкіри під впливом кислих продуктів метаболізму, які накопичуються у шкірі внаслідок первісного зменшення шкірного кровоплину;

б) судинорозширювальною дією центральної нервової системи;

в) впливом норадреналіну на судини шкіри.

16. Діастолічний артеріальний тиск залежить від:

а) сумарного периферичного судинного опору;

б) кінцево-систолічного об’єму крові;

в) кінцево-діастолічного об’єму крові.

17. Гістамін:

а) продукується тучними клітинами й базофілами в результаті їх дегрануляції при активації комплексом "IgE-антиген";

б) впливає на гладку мускулатуру артеріол;

в) підвищує тонус артеріол і зменшує проникність капілярів;

г) у надфізіологічних дозах звужує венули;

д) збільшує проникність капілярів внаслідок порушення контактів між ендотеліальними клітинами;

е) викликає посилення транссудації в місці свого виділення, що призводить до деякого набряку тканин;

ж) здійснює подразнюючу дію на больові рецептори.

18. У чоловіка 45 років у Москві серцевий ритм становив 70 скор./хв, а артеріальний тиск – 120/80 мм рт. ст. Після переїзду на високогірну туристичну базу частота серцевих скорочень збільшилася до 92 скор./хв, а артеріальний тиск – до 140/90 мм рт. ст. На кінець другого тижня перебування на базі відпочинку серцевий ритм і артеріальний тиск вернулися до вихідного рівня. Поясніть механізм первісного підвищення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску після прибуття на високогірну базу відпочинку й наступної нормалізації цих параметрів.

Варіант 6

1. Стінка капілярів включає:

а) один шар ендотеліальних клітин;

б) базальну мембрану;

в) перицити;

г) внутрішню еластичну мембрану;

д) зовнішню еластичну мембрану;

е) один шар гладком'язових клітин.

2. Одним з компонентів гематоенцефалічного бар'єру є:

а) безперервний ендотелій;

б) фенестрований ендотелій;

в) ендотелій капілярів синусоїдного типу.

3. Для робочих кардіоміоцитів характерно:

а) не здатні до автоматії;

б) містять добре розвинений міофібрилярний апарат, розташований на периферії клітини (з боку плазматичної мембрани);

в) містять багато мітохондрій і добре розвинений гладкий ендоплазматичний ретикулум;

г) мають здатність до автоматії;

д) найчастіше бувають двоядерними;

е) не здатні до поділу в постнатальному періоді.

ж) характеризуються слабко розвиненим неупорядкованим міофібрилярним апаратом.

4. Стінка вени:

а) зовнішня оболонка побудована з волокнистої сполучної тканини;

б) у середній оболонці підшкірних вен нижніх кінцівок багато гладком’язових клітин;

в) у зовнішній оболонці присутні численні vasa vasorum;

г) у безм'язових венах відсутня середня оболонка.

5. Волокна провідної системи серця відносяться до:

а) атипової серцевої поперечно-смугастої м'язової тканини;

б) нервової тканини;

в) гладкої м'язової тканини;

г) скелетної м'язової тканини.

6. Фаза швидкої початкової деполяризації робочих кардіоміоцитів забезпечується:

а) потенціалзалежним швидким вхідним натрієвим струмом;

б) потенціалзалежним вхідним кальцієвим струмом;

в) потенціалзалежним вихідним калієвим струмом.

7. Найкоротша тривалість потенціалу дії в провідній системі серця спостерігається в кардіоміоцитах:

а) синоатріального вузла;

б) атріовентрикулярного вузла;

в) пучка Гіса;

г) волокон Пуркін'є.

8. Ацетилхолін за посередництвом М₂-холінорецепторів пейсмекерних клітин здійснює на них наступну дію:

а) прискорює фазу спонтанної діастолічної деполяризації, "змушуючи" потенціалзалежні натрієві канали працювати при менш негативних значеннях мембранного потенціалу і збільшуючи амплітуду потенціалзалежного повільного вхідного кальцієвого струму без зміни його кінетики;

б) пригнічує потенціалзалежний повільний вхідний кальцієвий струм, що призводить до ослаблення й подовження спонтанної діастолічної деполяризації, а також зменшення амплітуди й тривалості потенціалу дії;

в) сприяє відкриттю в мембрані пейсмекерів спеціальних каналів, чутливих до ацетилхоліну (хемозбудливих каналів), які проникні для калію, що у фазу деполяризації буде сповільнювати її розвиток, а у фазу реполяризації, навпаки, прискорювати її, тим самим скорочуючи тривалість потенціалу дії й сприяючи збільшенню частоти серцевих скорочень.

9. Із запропонованих нижче положень виберіть ті, які правильно характеризують хвилинний об’єм кровоплину:

а) кількість крові, що викидається одним зі шлуночків за одну систолу;

б) кількість крові, що викидається одним зі шлуночків за одну хвилину;

в) у нормі однаковий для правого й лівого шлуночків;

г) визначається потребою периферичних тканин в інтенсивності кровопостачання.

10. Симпатичні вузли, які мають відношення до іннервації серця, закладені в:

а) самому серці;

б) симпатичних нервових ланцюжках;

в) черевному сплетенні.

11. Діастолічний шум, який найкраще вислуховується в області другого міжребер'я, найімовірніше, обумовлений:

а) стенозом атріовентрикулярних клапанів;

б) недостатністю напівмісячних клапанів;

в) стенозом напівмісячних клапанів;

г) недостатністю атріовентрикулярних клапанів.

12. Комплекс QRS відображає:

а) охоплення збудженням робочого міокарда передсердь;

б) реполяризацію міокарда шлуночків;

в) охоплення збудженням робочого міокарда шлуночків;

г) загальну паузу серця.

13. В міру переходу від капілярів до вен лінійна швидкість кровоплину збільшується через:

а) зменшення площі сумарного поперечного перерізу вен у порівнянні з такою капілярів;

б) збільшення площі сумарного поперечного перерізу вен у порівнянні з такою капілярного русла;

в) збільшення об'ємної швидкості кровоплину;

г) зменшення об'ємної швидкості кровоплину.

14. Судинорозширювальну дію здійснюють наступні гуморальні фактори:

а) медулін;

б) ацетилхолін;

в) простагландини;

г) брадикінін;

д) гістамін;

е) ангіотензин II;

ж) серотонін.

15. Перерозподіл крові між органами, які працюють з різною інтенсивністю, забезпечують:

а) магістральні артерії;

б) капіляри;

в) великі вени;

г) дрібні артерії й артеріоли.

16. Пульсовий артеріальний тиск:

а) являє собою амплітуду коливання тиску в початковому відділі судинного русла в процесі серцевого циклу;

б) багато в чому залежить від величини систолічного викиду;

в) залежить від лінійної швидкості кровоплину;

г) відбиває енергію руху крові у випадку, якби вона надходила з серця безперервним струменем.

17. Серотонін:

а) продукується епіфізом, ендокринними клітинами шлунково-кишкового тракту, виділяється зі зруйнованих тромбоцитів, є медіатором у центральній нервовій системі;

б) впливає на гладку мускулатуру артеріол і венул;

в) розслаблює артеріоли, знижуючи тим самим периферичний судинний опір й артеріальний тиск;

г) підвищує проникність капілярів;

д) трохи підвищує сумарний периферичний опір й артеріальний тиск.

18. Чоловік 35 років протягом 15 хвилин випив 1 літр рідини, після чого у нього значно збільшився діурез. Поясніть можливі механізми підвищення діурезу.

Варіант 7

1. Для артерій м'язового типу вірно все, КРІМ:

а) гладком'язові клітини в середній оболонці орієнтовані спірально;

б) зовнішня еластична мембрана виражена сильніше внутрішньої;

в) в адвентиції присутні численні нервові волокна й закінчення;

г) у порівнянні з супровідними венами містить більше еластичних волокон.

2. Ендотеліальні клітини. Вірно все, КРІМ:

а) в ендокарді є частиною зовнішнього сполучнотканинного шару;

б) містять піноцитозні пухирці;

в) клітинна популяція, що обновляється;

г) пов'язані з базальною мембраною за допомогою напівдесмосом;

д) мають рецептори ангіогенних факторів.

3. Провідні кардіоміоцити структурно відрізняються від робочих наступними ознаками:

а) меншими розмірами (як правило, більш вузькі);

б) набагато більшими розмірами;

в) слабко розвиненим неупорядкованим міофібрилярним апаратом;

г) набагато краще розвиненим саркоплазматичним ретикулумом;

д) меншим вмістом глікогену;

е) багатою васкуляризацією (в 1,5-3 рази вище такої в робочому міокарді) і еферентною іннервацією (в 2,5-5 разів вище такої в робочому міокарді).

4. Активація яких рецепторів призводить до виділення з ендотеліальних клітин розслаблюючого фактору – оксиду азоту:

а) М-холінорецепторів;

б) α₂-адренорецепторів;

в) гістамінових рецепторів;

г) серотонінових рецепторів.

5. Найбільша швидкість проведення збудження спостерігається в:

а) робочому міокарді передсердь;

б) робочому міокарді шлуночків;

в) атріовентрикулярному вузлі;

г) волокнах Пуркін'є;

д) пучку Венкебаха.

6. Фаза спонтанної діастолічної деполяризації в провідних кардіоміоцитах обумовлена наступними факторами:

а) вхідним натрієвим струмом витоку;

б) у своєму початку швидким вхідним потенціалзалежним натрієвим струмом;

в) зменшенням калієвої проникності мембрани через поступове закриття потенціалзалежних калієвих каналів після попереднього нервового імпульсу;

г) повільним вхідним потенціалзалежним кальцієвим струмом;

д) вихідним потенціалзалежним калієвим струмом, що посилюється;

е) поступовим ослабленням кальцієвої проникності мембрани.

7. Потенціал дії робочих кардіоміоцитів передсердь відрізняється від такого шлуночків наступними особливостями:

а) більш короткою тривалістю фази плато й відповідно абсолютного рефрактерного періоду;

б) більшою швидкістю розвитку й крутістю наростання спонтанної діастолічної деполяризації;

в) більш тривалою фазою плато потенціалу дії й відповідно абсолютного рефракторного періоду.

8. В основі уникання серця з-під впливу блукаючого нерва лежать наступні механізми:

а) поступова десенситизація холінорецепторів,

б) активація внаслідок гіперполяризації мембрани провідних кардіоміоцитів під дією ацетилхоліну швидкого потенціалзалежного натрієвого струму, що буде перешкоджати такій гіперполяризації;

в) активація внаслідок гіперполяризації мембрани провідних кардіоміоцитів під дією ацетилхоліну швидкого потенціалзалежного калієвого струму, що буде сприяти подальшій гіперполяризації.

9. Закон Франка-Старлінга встановлює залежність між:

а) силою скорочення міокардіальних волокон і ступенем їхнього розтягування в момент діастоли;

б) силою скорочення міокардіальних волокон і тиском в усті аорти (опором викиду);

в) при нормальному стані організму (тобто при відносному спокої) забезпечує постійне зрівноважування систолічних викидів правого й лівого шлуночків.

10. Центри симпатичного відділу автономної нервової системи, які регулюють серцеву діяльність і судинний тонус, розташовані в:

а) довгастому мозку;

б) середньому мозку;

в) мосту;

г) верхніх шийних сегментах спинного мозку;

д) п'яти верхніх грудних сегментах спинного мозку;

е) крижових сегментах спинного мозку.

11. Систолічний шум, який найкраще вислуховується в області другого міжребер'я, може бути проявом:

а) стенозу напівмісячних клапанів;

б) недостатності стулчастих клапанів;

в) стенозу стулчастих клапанів;

г) недостатності напівмісячних клапанів.

12. Сегмент Т-Р відображає:

а) охоплення збудженням робочого міокарда передсердь;

б) реполяризацію міокарда шлуночків;

в) охоплення збудженням робочого міокарда шлуночків;

г) загальну паузу серця.

13. Різке вповільнення кровоплину в капілярах обумовлено:

а) збільшенням площі сумарного поперечного перерізу капілярів у порівнянні з попередніми відділами судинного русла;

б) звуженням судинного русла на рівні капілярів;

в) зменшенням в'язкості крові, що протікає по капілярах;

г) зниженням тиску в капілярах.

14. Судинозвужувальну дію здійснюють наступні гуморальні фактори:

а) медулін;

б) ацетилхолін;

в) катехоламіни;

г) вазопресин (у надфізіологічних дозах);

д) ангіотензин II;

е) серотонін.

15. Опір руху крові, створюваний кожною окремо судиною, залежить від:

а) внутрішнього діаметра судини;

б) в'язкості крові;

в) довжини судини;

г) характеру руху крові по судині;

д) лінійної швидкості кровоплину.

16. Підтримка на певному рівні капілярного тиску, у першу чергу, необхідна для:

а) нормального здійснення транскапілярного обміну, а, отже, і для нормального метаболізму в периферичних тканинах;

б) підтримки необхідного тиску в магістральних артеріях;

в) створення сприятливих умов для нормальної роботи серця.

17. Калікреїн-кінінова система:

а) утворення активного ферменту плазми крові калікреїну з неактивного калікреїногену відбувається під дією активного фактора Хагемана;

б) калікреїн здійснює судинорозширювальну дію;

в) калікреїн є ферментом, який каталізує утворення з білка плазми крові ₂-глобуліну кінінів (калідину й брадикініну);

г) кініни здійснюють місцеву судинозвужувальну дію;

д) кініни здійснюють місцеву судинорозширювальну дію й збільшують проникність капілярів.

18. Відомо, що при диханні людини через апарат Фролова (вдихання гіпоксично-гіперкапнічної газової суміші) спостерігається деяке почастішання серцевої діяльності й підвищення артеріального тиску. Поясніть можливі механізми зміни зазначених параметрів.

Варіант 8

1. Для артерій еластичного типу вірно все, КРІМ:

а) групи гладком'язових клітин присутні в субендотеліальному шарі;

б) на межі внутрішньої й середньої оболонок розташований потужний шар еластичних волокон;

в) субендотеліальний шар утворений щільною волокнистою оформленою сполучною тканиною;

г) гладком'язові клітини в середній оболонці синтезують еластин і колаген.

2. Ендотеліальні клітини. Вірно все, КРІМ:

а) походять із мезенхіми;

б) у мозку сполучені за допомогою щільних контактів;

в) беруть участь в утворенні гематоенцефалічного бар'єру;

г) становлять зростаючу клітинну популяцію;

д) мають рецептори факторів росту фібробластів і трансформуючого фактора росту β.

3. Призначення боталової протоки в системі кровообігу плода полягає в тому, що вона забезпечує зв'язок:

а) правого шлуночка з лівим;

б) правого передсердя з лівим;

в) аорти з легеневим стовбуром;

г) системи циркуляції плода із системою циркуляції матері.

4. Атріопептин:

а) синтезується секреторними кардіоміоцитами;

б) мішенями атріопептину є клітини клубочкової зони кори наднирників;

в) рецептори до атріопептину експресуют нейрони центральної нервової системи;

г) викликає розширення капілярів.

5. В якій з нижче перерахованих структур серця відбувається затримка в проведенні збудження:

а) синоатріальний вузол;

б) атріовентрикулярний вузол;

в) міокард шлуночків;

г) пучок Гіса й волокна Пуркін'є.

6. Фаза плато потенціалу дії в провідних кардіоміоцитах виникає через:

а) поступову інактивацію потенціалзалежних кальцієвих каналів на тлі поступової активації потенціалзалежних калієвих каналів;

б) швидке відкриття потенціалзалежних калієвих каналів на тлі повного закриття потенціалзалежних кальцієвих каналів;

в) повільну активацію потенціалзалежних кальцієвих каналів.

7. Сутність дії місцевих анестетиків на кардіоміоцити полягає в тому, що вони:

а) пригнічують потенціалзалежні натрієві канали, що вповільнює відновлення їхньої проникності після інактивації й, як наслідок цього, подовжує період абсолютної рефрактерності без зміни загальної тривалості потенціалу дії;

б) пригнічують потенціалзалежні калієві канали, що призводить до подовження потенціалу дії за рахунок фази реполяризації;

в) підсилюють натрій-кальцієвий обмін, сприяючи тим самим збільшенню сили серцевих скорочень.

8. Призначення напівмісячних клапанів серця полягає в тому, що вони перешкоджають:

а) зворотному плину крові зі шлуночків у передсердя в момент систоли шлуночків;

б) плину крові з передсердь у шлуночки в момент діастоли шлуночків;

в) зворотному плину крові з аорти й легеневого стовбура у відповідні шлуночки в момент діастоли шлуночків;

г) плину крові з відповідних шлуночків в аорту й легеневий стовбур у момент систоли шлуночків.

9. Ефект Анрепа встановлює залежність між:

а) силою скорочення міокардіальних волокон і ступенем їхнього розтягування в момент діастоли;

б) силою скорочення міокардіальних волокон і тиском в усті аорти (опором викиду);

в) походить із закону Франка-Старлінга.

10. Парасимпатичні вузли, які мають відношення до іннервації серця, закладені в:

а) у самому серці;

б) симпатичних нервових ланцюжках;

в) черевному сплетенні.

11. Діастолічний шум, який найкраще вислуховується в області п'ятого міжребер'я, найімовірніше, обумовлений:

а) стенозом атріовентрикулярних клапанів;

б) недостатністю напівмісячних клапанів;

в) стенозом напівмісячних клапанів;

г) недостатністю атріовентрикулярних клапанів.

12. Зубець Т відображає:

а) охоплення збудженням робочого міокарда передсердь;

б) реполяризацію міокарда шлуночків;

в) охоплення збудженням робочого міокарда шлуночків;

г) загальну паузу серця.

13. Максимальний сумарний опір руху крові створюють:

а) капіляри;

б) артеріоли;

в) вени;

г) великі артерії.

14. Збудження хеморецепторів судинного русла, яке виникає у відповідь на зсув рН крові в кислу сторону, зниження вмісту кисню й підвищення парціальної напруги вуглекислого газу в крові, рефлекторно викликає:

а) посилення серцевої діяльності, деяке підвищення судинного тонусу й сумарного периферичного опору;

б) ослаблення серцевої діяльності й зменшення судинного тонусу;

в) не впливає на серцеву діяльність.

15. Найбільший опір руху крові у великому колі кровообігу створює:

а) аорта;

б) капіляр;

в) середні артерії;

г) вени.

16. Підтримка на певному рівні системного артеріального тиску необхідна для:

а) створення сприятливих умов для роботи серця;

б) підтримки тиску в мікроциркуляторному руслі на рівні, оптимальному для здійснення транскапілярного обміну;

в) забезпечення ламінарного характеру руху крові в більшості судин.

17. Простагландини:

а) є похідними ненасичених жирних кислот;

б) утворюються з фосфоліпідів ушкоджених клітинних мембран;

в) розслаблюють гладку мускулатуру артеріол у місці свого утворення, збільшуючи тим самим кровонаповнення капілярів;

г) є ендогенними пірогенами;

д) гальмують виділення норадреналіну з постгангліонарних симпатичних волокон, послабляючи тим самим вплив симпатичного відділу автономної нервової системи на судинний тонус;

е) здійснюють потужну судинозвужувальну дію.

18. У чоловіка 45 років у Москві серцевий ритм у спокої становив 70 скор./хв, а артеріальний тиск – 120/80 мм рт. ст. Після переїзду на Північ частота серцевих скорочень збільшилася до 95 скор./хв, а артеріальний тиск – до 145/90 мм рт. ст. На кінець першого місяця перебування в умовах Півночі серцевий ритм і артеріальний тиск майже вернулися до вихідного рівня. Поясніть механізм первісного підвищення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску після прибуття на Північ і наступної нормалізації цих параметрів.

Варіант 9

1. Зовнішня оболонка аорти. Вірно все, КРІМ:

а) пучки еластичних і колагенових волокон орієнтовані поздовжньо й по спіралі;

б) присутні vasa vasorum;

в) має нервові волокна й закінчення;

г) містить клітини волокнистої сполучної тканини;

д) покрита мезотелієм.

2. Гладком'язові клітини судинної стінки. Вірно все, КРІМ:

а) в гемокапілярах мають симпатичну іннервацію;

б) в мембрану вбудовані рецептори гістаміну;

в) експресуючи синтетичний генотип, виробляють колаген й еластин;

г) розслаблюються під дією оксиду азоту;

д) є мішенню фактора некрозу пухлин.

3. Призначення овального отвору в серці плода полягає в тому, що він забезпечує зв'язок:

а) правого шлуночка з лівим;

б) правого передсердя з лівим;

в) аорти з легеневим стовбуром;

г) системи циркуляції плода із системою циркуляції матері.

4. Ендотелій:

а) проміжні філаменти утворені віментином;

б) при тромбозі судини ендотеліальні клітини виділяють оксид азоту (розслаблюючий фактор);

в) входить до складу ендокарда;

г) ендотеліальні клітини живляться за рахунок судин, які проростають через базальну мембрану.

5. Для провідної системи серця характерний зменшуваний градієнт автоматії, який проявляється в:

а) максимальної здатності до автоматії клітин атріовентрикулярного вузла й мінімальної – кардіоміоцитів пучка Гіса;

б) максимальної здатності до автоматії клітин синоатріального вузла й мінімальної – волокон Пуркін'є;

в) максимальної здатності до автоматії кардіоміоцитів пучка Гіса й мінімальної – волокон Пуркін'є.

6. Найбільша тривалість потенціалу дії в провідній системі серця спостерігається в кардіоміоцитах:

а) синоатріального вузла;

б) атріовентрикулярного вузла;

в) пучка Гіса;

г) волокон Пуркін'є.

7. Під дією специфічних блокаторів потенціалзалежних калієвих каналів у провідних кардіоміоцитах спостерігаються наступні зміни:

а) виникає повна блокада генерації нервових імпульсів;

б) зменшується крутість наростання фази швидкої деполяризації й відбувається її подовження;

в) сповільнюється фаза реполяризації, що призводить до подовження потенціалів дії й відповідно сповільнення серцевого ритму.

8. Призначення стулчастих клапанів серця полягає в тому, що вони перешкоджають:

а) зворотному плину крові зі шлуночків у передсердя в момент систоли шлуночків;

б) плину крові з передсердь у шлуночки в момент діастоли шлуночків;

в) зворотному плину крові з аорти й легеневого стовбура у відповідні шлуночки;

г) плину крові з відповідних шлуночків в аорту й легеневий стовбур у момент систоли шлуночків.

9. При збільшенні кровонаповнення камер серця й коронарних судин кров'ю на тлі підвищеного артеріального тиску в судинній системі частота й сила серцевих скорочень:

а) збільшуються;

б) зменшуються;

в) не змінюється.

10. Позитивна інотропна дія катехоламінів на міокард обумовлена їх здатністю:

а) підсилювати потенціалзалежний кальцієвий струм, що супроводжується надходженням більшої кількості кальцію в кардіоміоцит при збудженні;

б) активувати кальцієвий насос саркоплазматичного ретикулуму, що супроводжується прискоренням розслаблення кардіоміоцитів і більшим накопиченням кальцію у внутрішньоклітинних депо;

в) подовжувати потенціал дії робочих кардіоміоцитів.

11. Масаж каротидного синусу інколи припиняє надшлуночкову тахікардію, оскільки:

а) зменшується симпатичний вплив на синоатріальний вузол;

б) збільшується вагусний вплив на синоатріальний вузол;

в) збільшується вагусний вплив на атріовентрикулярне з'єднання;

г) збільшується симпатичний вплив на атріовентрикулярне з'єднання;

д) збільшується рефрактерний період у міокарді шлуночків.

12. Інтервал Q-T відображає:

а) охоплення збудженням робочого міокарда передсердь;

б) охоплення збудженням робочого міокарда шлуночків та їх реполяризацію;

в) загальну паузу серця.

13. Максимальний кров'яний тиск у судинному руслі великого кола кровообігу спостерігається в:

а) порожнистих венах;

б) капілярах;

в) аорті;

г) артеріолах.

14. Життєво важливий вазомоторний центр, який має відношення до регуляції судинного тонусу, сумарного периферичного опору й системного артеріального тиску, закладений в:

а) грудних сегментах спинного мозку;

б) крижових сегментах спинного мозку;

в) довгастому мозку;

г) середньому мозку;

д) таламусі.

15. Самим головним фактором, який забезпечує здійснення транскапілярного обміну, є:

а) градієнт гідростатичного тиску між капіляром і навколишнім міжклітинним простором;

б) рН крові;

в) вміст кисню в артеріальній крові й вуглекислого газу в тканинній рідині.

16. Регуляція системного артеріального тиску може досягатися шляхом зміни:

а) судинного тонусу, а, отже, сумарного периферичного опору;

б) частоти серцевих скорочень;

в) сили серцевих скорочень;

г) об’єму циркулюючої крові;

д) рН крові.

17. У регуляції місцевого кровоплину через мікроциркуляторне русло кожного конкретного органа першорядне значення має:

а) вплив центральної нервової системи на тонус артеріол органа;

б) дія місцевих продуктів метаболізму на тонус артеріол, а, отже, побічно й на ступінь кровонаповнення капілярів органа;

в) вплив центральної нервової системи на процеси сечоутворення в нирках.

18. Поясніть можливі причини тахікардії при важкій анемії.

Варіант 10

1. Артеріола. Вірно все, КРІМ:

а) внутрішня еластична мембрана відокремлює ендотеліальні клітини від гладком’язових клітин;

б) звуження просвіту відбувається за рахунок скорочення гладком’язових клітин;

в) гладком'язові клітини мають рецептори до ангіотензину II;

г) vasa vasorum кровопостачають зовнішню оболонку;

д) артеріоли переходять у капіляри.

2. Для артерій м'язового типу вірно все, КРІМ:

а) гладком'язові клітини в середній оболонці орієнтовані спірально;

б) зовнішня еластична мембрана виражена сильніше внутрішньої;

в) в адвентиції присутні численні нервові волокна й закінчення;

г) у порівнянні з супровідними венами містить більше еластичних волокон.

3. Кров, яка перебуває в аорті, у плода є:

а) артеріальною;

б) венозною;

в) змішаною.

4. Серце:

а) епікард покритий мезотелієм;

б) волокна Пуркін'є складаються з робочих кардіоміоцитів;

в) симпатичні нервові волокна здійснюють позитивний хронотропний ефект;

г) агоністи β₁-адренорецепторів зменшують силу серцевих скорочень.

5. Яким чином відбувається поширення нервових імпульсів від пучка Гіса до клітин робочого міокарда шлуночків?

а) дифузно по робочому міокарду шлуночків;

б) по провідних кардіоміоцитах – волокнах Пуркін'є.

6. Найбільша швидкість і крутість наростання фази спонтанної діастолічної деполяризації характерна для кардіоміоцитів:

а) синоатріального вузла;

б) атріовентрикулярного вузла;

в) пучка Гіса;

г) волокон Пуркін'є.

7. Неможливість зворотної циркуляції хвилі збудження по міокарду обумовлена:

а) тривалим плато потенціалу дії й відповідно абсолютним рефракторним періодом;

б) дуже тривалою фазою швидкої реполяризації мембрани;

в) дуже повільним спрацьовуванням на реполяризацію деінактивацією натрієвих каналів.

8. За рахунок якого з нижче перерахованих періодів переважно відбувається скорочення тривалості серцевого циклу при збільшенні частоти серцевих скорочень в умовах виконання фізичного навантаження?

а) систола передсердь;

б) систола шлуночків;

в) діастола шлуночків.

9. При збільшенні кровонаповнення камер серця й коронарних судин кров'ю на тлі зниженого артеріального тиску в судинній системі частота й сила серцевих скорочень:

а) збільшуються;

б) зменшуються

в) не змінюється.

10. Негативна інотропна дія ацетилхоліну на міокард обумовлена наступними його ефектами:

а) пригніченням потенціалзалежного кальцієвого струму;

б) здатністю послабляти інотропні симпатичні впливи на міокард шлуночків шляхом деякого блокування ацетилхоліном цАМФ-залежних реакцій у кардіоміоцитах;

в) активацією потенціалзалежного натрієвого струму;

г) скороченням потенціалу дії провідних кардіоміоцитів.

11. У разі повної блокади серця спостерігається серцева недостатність внаслідок наступних причин:

а) передсердя не здатні нагнітати кров до шлуночків;

б) звичайно є фібриляція шлуночків;

в) частота скорочення передсердь менша від частоти скорочення шлуночків;

г) пролонгованих періодів, під час яких шлуночки не здатні скорочуватись.

12. При яких формах порушень серцевого ритму виникає ЕКГ, представлена на малюнках А и Б (відповідь обґрунтуйте):

А

Б

13. Мінімальний кров'яний тиск у судинному руслі великого кола кровообігу спостерігається в:

а) порожнистих венах;

б) капілярах;

в) аорті;

г) артеріолах.

14. Симпатичні центри регуляції судинного тонусу закладені в:

а) крижових сегментах спинного мозку;

б) грудних сегментах спинного мозку;

в) довгастому мозку;

г) гіпоталамусі.

15. Найвигіднішими для здійснення транскапілярного обміну є наступні судини:

а) вени;

б) великі артерії;

в) середні артерії;

г) капіляри й, почасти, артеріоли й венули.

16. Регуляція периферичного судинного опору здійснюється шляхом зміни:

а) об’єму циркулюючої крові;

б) інтенсивності роботи серця;

в) судинного тонусу.

17. До регуляції інтенсивності канальцевої реабсорбції в нирках, а, отже, і об’єму циркулюючої крові мають відношення наступні фактори:

а) мінералокортикоїди;

б) статеві гормони;

в) глюкокортикоїди;

г) катехоламіни;

д) антидіуретичний гормон.

18. У професійного спортсмена-легкоатлета частота серцевих скорочень у спокої становить 50 скор./хв, а хвилинний об’єм кровоплину – 4,5 л/хв, що є достатнім для адекватного потребам кровопостачання периферичних тканин у спокої. Поясніть причини розвитку синусової брадикардії в спокої у спортсмена.