3. Що стосується установчої, доказової і контрольно-наглядової функцій, то їх можна розглядати в контексті функцій юридичних документів, але вони притаманні обмеженому колу документів, до якого н. п. а. не належать.

5. 6. Класифікаційні характеристики юридичних документів.

Юридичні документи можна розділити на наступні чотири великі групи:

1) акти, що містять норми права;

2) правозастосовні акти – документи, що містять індивідуальні владні приписи;

3) інтерпретаційні акти, тобто документи, отримані в результаті офіційного тлумачення юридичних норм і нормативних правових актів;

4) договірні документи, що виникли в результаті укладання договору (угоди) між конкретними суб’єктами і містять юридичні норми(нормативні договори) або індивідуально-правові рішення, які оформляють угоди між різними суб’єктами.

Можлива класифікація юридичних документів і з їх правовим змістом, наприклад виділення юридичних документів, що фіксують юридичний статус особи (паспорт, свідоцтво про шлюб та ін..), правовий режим об’єктів права (наприклад, документ про відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку), що закріплюють факти – волевиявлення суб’єктів права (наприклад, довіреності, заяви та ін..), факти руху товарно-матеріальних цінностей, наприклад прибутково-видаткові документи та ін. Але це вже більше дробова, що деталізує класифікація, яка проводиться в рамках зазначених вище чотирьох груп юридичних документів.

1. Акт застосування права (правозастосовний акт, індивідуальний акт) – це правовий акт, що містить персоніфіковане (індивідуальне) владне приписання (веління), винесене уповноваженим на те суб’єктом у результаті рішення їм конкретної юридичної справи.

Основні ознаки:

• Являє собою різновид правових актів;

• Фіксує ухвалене рішення щодо справи;

• Має офіційне значення;

• Має державно-владний характер;

• Приймається у встановленому законом порядку;

• Має відповідним, установленим законом форму;

• Виноситься уповноваженим на те суб’єктом;

• Містить персоніфіковане, тобто адресоване конкретному (індивідуально-певному) особі (особам) приписання;

• Спрямований на індивідуальне регулювання суспільних відносин (регулювання в індивідуальному, а не нормативному порядку);

• Містить приписання (веління), що є індивідуальним правилом поведінки (правилом поведінки індивідуального характеру);

• Виконує роль юридичного факту (установлює, змінює, скасовує, підтверджує відповідні права й обов'язки суб'єктів права).

Види правозастосовних актів:

• За предметом правового регулювання (по галузевій приналежності застосовуваних норм) – конституційно-правові, кримінально-правові, адміністративно-правові й ін.;

• За суб’єктом прийняття – акти глави держави, органів правосуддя, органів прокуратури й ін.;

• За юридичним значенням – основні (містять рішення по юридичній справі – наприклад, вирок, рішення суду), допоміжні (містять приписання, що підготовляють прийняття основних актів);

• За формою зовнішнього прояву – акти-документи, акти-дії (словесні, конклюдентні);

• По характері дії в часі – акти однократної дії (наприклад, накладення штрафу), що тривають акти (наприклад, призначення пенсії).

• По характері приписань – зобов'язуючі, заборонні, уполномочивающие;

• По функції в правовому регулюванні – охоронні, регулятивні.

2. Акт застосування норм права (правозастосовний акт) — це індивідуальний правовий акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права (компетентного державного органу або посадової особи), що встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення. У встановлених законом випадках він оформляється у вигляді письмового документа (акта-документа).

Правозастосовний акт – вирок, рішення, визначення, висновок тощо (наприклад, нарахування пенсіонеру пенсії; вирок суду у конкретній кримінальній справі) – результат вирішення юридичної справи і підсумок застосування норм права.

Серед актів застосування норм права слід розрізняти:

– основний акт, в якому виражене рішення юридичної справи в цілому;

–допоміжні акти (проміжні, додаткові, супутні), що оформляються при встановленні фактичних обставин справи, у ході судового процесу, на інших стадіях.

Ознаки акта застосування норм права такі.

1. Приймається на основі нормативно-правового акта і спирається на певну норму права, тобто є законним і обґрунтованим.

2. Виходить від компетентних органів держави в особі їх посадових осіб і являє собою категоричне офіційно-владне, обов’язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави.

3. Адресується чітко визначеним суб’єктам, тобто є персоніфікованим, індивідуальним.

4. Поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію (виключається поширення на подібні випадки), вичерпує себе одноразовим застосуванням, тобто розрахований на один раз.

5. Має певну, встановлену законом форму документа (наказ, рішення, вирок, розпорядження), якщо це письмовий акт (а їх більшість). Містить чітко позначені реквізити: назву, підпис, дату. Має сувору структуру: вступну, описову, мотивувальну і результативну частини.

6. Може бути оскаржений чи опротестований ким-небудь із зацікавлених осіб.

Акт застосування норм права – найпоширеніший вид правових актів. Як і нормативно-правовий акт, він має юридичну силу, носить державно-владний обов'язковий характер.

Одночасно правозастосовний акт відрізняється від нормативно-правового акта за низкою зазначених вище ознак:

- приймається на основі нормативно-правового акта; персоніфікований;

- поширює норму права на конкретний випадок (одноразовий);

- містить у собі обов'язок підкоритися – виконати сформульоване у справі рішення.

Правозастосовний акт, як правило, забезпечує виникнення і розвиток правовідносин у конкретній ситуації. Без таких юридичних фактів не може реалізуватися конкретна правова норма.

Як і нормативно-правовий, правозастосовний акт може виходити від тих самих органів і посадових осіб – Президента, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств України, органів місцевого самоврядування. Наприклад, Верховна Рада України встановлює нове почесне звання «Заслужений діяч юстиції» – це нормативно-правовий акт. Через три дні видається Указ Президента України про присвоєння конкретній особі цього звання. Це акт застосування норм права. Він індивідуальний. Та сама правова форма може бути наповнена різним змістом. З зазначених двох форм права – закону і указу – лише закон має нормативний характер.

Однак у форму указів Президента України можуть убиратися як нормативно-правові акти, так і індивідуальні розпорядження – залежно від змісту.

3. Інтерпретаційно-правові акти (акти офіційного тлумачення) – це юридичні акти компетентного суб’єкта, що містять формально-обов’язкові правила-роз’яснення змісту норм права.

Ознаки інтерпретаційно-правових актів:

• Є юридичним актом компетентного суб’єкта.

• Є формальнообов’язкові для всіх суб’єктів права.

• Містить правила-розуміння змісту норм права.

• Мають юридичну форму зовнішнього вираження.

• Мають юридичну силу, похідну від суб’єкта правотлумачення.

• Правило роз’яснення не виходить за межі норми права.

• Не створюють нових і не змінюють, не скасовують чинних норм права.

• Правила-роз’яснення діють лише протягом строку дії нормативно-правового припису, що витлумачений.

• Не мають самостійного значення та діють в єдності з нормативно-правовими приписами, які тлумачать.

Види інтерпретаційно-правових актів

- За юридичною формою вираження:

а) постанови, б) роз’яснення, в) ухвали, г) рішення, висновки.

- За галузевою належністю:

а) акти тлумачення конституційних нормативно-правових приписів.

б) акти тлумачення кримінальних нормативно-правових приписів.

в) акти тлумачення цивільних нормативно-правових приписів.

- За суб’єктами:

а) акти органу законодавчої влади;

б) акти глави держави

в) акти органів судової влади;

г) акти органів виконавчої влади.

- За сферою дії:

а) казуальні,

б) нормативні, що за авторством норм права, що тлумачаться, поділяються на:

1) акти автентичного тлумачення,

2 ) акти делегованого тлумачення.

- За характером норм права, що тлумачиться:

а) матеріальні, б) процесуальні

- За формою зовнішнього прояву:

а) письмові

- За юридичною значущістю:

а) акти офіційного тлумачення.

13