- •Тема 1.1. Вступ. Предмет і завдання сучасної екології
- •Тема 1.2 Аутекологія (факторіальна екологія)
- •Тема 1.3 Загальні закономірності впливу екологічних факторів на живі організми
- •Тема 1.4 Демекологія (популяційна екологія)
- •Тема 1.5 Синекологія
- •Тема 1.6. Біосфера як глобальна екосистема
- •Тема 2.1 Забруднення навколишнього природного середовища
- •Тема 2.2 Забруднення атмосфери
- •Тема 2.3 Забруднення гідросфери
- •Етапи очищення стічних вод
- •Тема 2.4 Забруднення літосфери
- •Тема 2.5 Проблеми відходів людської діяльності
- •Тема 2.6 Державна система екологічного управління
- •Тема 2.7 Природно-заповідний фонд
- •Тема 2.8 Охорона навколишнього природного середовища
Тема 2.7 Природно-заповідний фонд
1. В Україні розроблено Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки відповідно до рекомендації Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995) щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.
Екологічна мережа – єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об’єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об’єкти інших типів, що визначаються законодавством України.
Складовими структурних елементів екологічної мережі є:
території та об’єкти природно-заповідного фонду як основні природні елементи екологічної мережі;
водні об’єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відповідні басейнові системи;
ліси;
курортні та лікувально-оздоровчі території з їхніми природними ресурсами;
рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму;
інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам’яні розсипи, піски, солончаки);
земельні ділянки, які є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
частково землі с/г призначення екстенсивного використання – пасовища, луки, сіножаті;
радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні, - як природні регіони з окремим статусом.
2. Основними природними елементами екологічної мережі є території та об’єкти природно-заповідного фонду.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
До природно-заповідного фонду України належать:
природні території та об’єкти: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища
штучно створені об’єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Території та об’єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися:
у природоохоронних цілях;
у науково-дослідних цілях;
в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;
в освітньо-виховних цілях;
для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого законодавством України встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, який загалом регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року. Класифікацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду України подано в табл. 1.
Таблиця 1. Класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду України
Категорія територій та об’єктів |
Статус |
Загальна характеристика природоохоронних територій |
Природні заповідники |
Природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення |
Створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для цієї ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки |
Біосферні заповідники |
Природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення |
Створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів |
Національні природні парки |
Природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення |
Створюються з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність |
Регіональні ландшафтні парки |
Природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення |
Створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення |
Заказники |
Природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Природні території (акваторії), виділені з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їхніх окремих компонентів |
Пам’ятки природи |
Природоохоронні, культурно-освітні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані |
Заповідні урочища |
Природоохоронні, культурно-освітні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані |
Ботанічні сади |
Науково-дослідні природоохоронні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної та освітньої роботи |
Зоологічні парки |
Природоохоронні культурно-освітні та науково-дослідні установи загальнодержавного значення |
Створюються з метою організації освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їхнього генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. |
Дендрологічні парки |
Науково-дослідні природоохоронні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їхніх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. |
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва |
Природоохоронні рекреаційні установи загальнодержавного значення |
Визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. |
3. Природно-заповідний фонд України (ПЗФ) станом на 01.01.2010 року має в своєму складі 7607 територій та об’єктів загальною площею 3268,0 тис. га, в межах території України і 402,5 тис. га в межах акваторії Чорного моря. Відношення площі ПЗФ до площі держави становить 5,4%. Із них за кількістю найбільшу частку мають пам’ятки природи, заказники та заповідні урочища – разом біля 90% від кількості всіх існуючих об’єктів. За площею більше 80% природно-заповідного фонду припадає на заказники, національні природні та регіональні ландшафтні парки.
Таблиця. Екологічні території України (станом на 01.01.2010).
Категорія |
Кількість |
Площа |
||
об’єктів |
% від загальної кількості |
тис. га |
% від загальної площі |
|
Заповідники: |
25 |
0,3 |
445,1 |
12,8 |
|
19 |
0,2 |
198,7 |
5,7 |
|
4 |
0,1 |
246,4 |
7,1 |
Національні природні парки (категорія IUCN – ІІ) |
38 |
0,5 |
1001,8 |
28,7 |
Заказники: |
2853 |
37,5 |
1257,5 |
36,1 |
(категорія IUCN – ІV) |
306 |
4,0 |
419,7 |
12,1 |
(категорія IUCN – ІV) |
2547 |
33,5 |
837,8 |
24,0 |
Пам’ятники природи: |
3203 |
42,1 |
26,5 |
0,8 |
|
132 |
1,7 |
5,8 |
0,2 |
|
3071 |
40,4 |
20,7 |
0,6 |
Ботанічні сади: |
27 |
0,4 |
1,9 |
0,05 |
|
18 |
0,2 |
1,8 |
0,05 |
|
9 |
0,2 |
0,1 |
+ |
Зоологічні парки: |
12 |
0,2 |
0,4 |
0,01 |
|
7 |
0,1 |
0,1 |
+ |
|
5 |
0,1 |
0,3 |
0,01 |
Дендрологічні парки: |
54 |
0,7 |
1,7 |
0,04 |
|
19 |
0,2 |
1,4 |
0,03 |
|
35 |
0,5 |
0,3 |
0,01 |
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва: |
542 |
7,1 |
13,4 |
0,4 |
|
88 |
1,1 |
6,0 |
0,2 |
|
454 |
6 |
7,4 |
0,2 |
Регіональні ландшафтні парки (категорія IUCN – ІІ) |
55 |
0,7 |
639,5 |
18,3 |
Заповідні урочища (категорія IUCN – Іb) |
800 |
10,5 |
97 |
2,8 |
ВСЬОГО |
7607 |
100 |
3484,8 |
100 |
в тому числі: |
|
|
|
|
|
631 |
8,1 |
1881,7 |
54,08 |
|
6976 |
91,9 |
1603,1 |
45,92 |
В різних регіонах України показник заповідності коливається від 1,4 до 14,8%, при цьому, в десяти областях України він становить всього до 3%, у дев’яти областях та Автономні й Республіці Крим має середні значення – 4-9%, і тільки у п’яти областях та містах Києві і Севастополі – близький або перевищує 10% (див. додаток 1).
Контрольні запитання
Дайте визначення поняттю «екологічна мережа». Назвіть її складові структурні елементи.
Що таке заповідні території, який їх склад?
В яких цілях можуть використовуватися об’єкти та території природно-заповідного фонду?
Який стан заповідних територій в Україні, її регіонах?
Охарактеризуйте найбільш відомі Вам заповідні території.
Що таке заказники і заповідні урочища? Чим вони відрізняються від заповідників?
Література:
Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2008. – Т.2.4, § 2.4.5, с.226-235.
М’ягченко О.П. Основи екології. – Р.2, §2.8.8, с. 107-110.
Експрес-оцінка стану територій природно-заповідного фонду ук5раїни та визначення пріоритетів щодо управління ними/Б.Г. Проць, І.Б. Іваненко, Т.С. Ямелинець, Е.Станчу. – Львів: Гриф Фонд, 2010. – 92с.
Закон України від 16 червня 1992р. «Про природно-заповідний фонд України».
Закон України від 21 вересня 2000р. «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки».