2.2. Емоційно-оцінна концептуалізація дійсності та словотвірний рівень мови

Поняття оцінки, що вивчається в межах особливої науки — аксіології, залишається однією з ключових проблем не лише лінгвістики, а й інших гуманітарних наук. Оцінка є універсальною категорією: "... навряд чи існує мова, у якій відсутнє уявлення про "гарно / погано" [Вольф 1985, с 9]. Оцінку у контексті даного дослідження ми розуміємо як вербалізований результат кваліфікуючої діяльності емотивного та ціннісного компонентів колективної етнічної мовної свідомості. За словами М.В. Ляпон, адекватна постановка проблеми оцінки передбачає "... ситуацію з трьома невідомими: 1) об'єкт оцінки; 2) засіб оцінки* 3) оцінювальний суб'єкт" [Ляпон 1989, с 31]. Безумовно, найповнішу аксіологічну картину можна отримати лише при сукупному вивченні всіх компонентів ситуації оцінки. Проте, на наш погляд, цілком допустимий з певною дослідницькою метою окремий розгляд "трьох невідомих" або їхнє комбінування на зразок: 1) об'єкт оцінки + оцінний засіб; 2) оцінювальний суб'єкт + об'єкт оцінки.

Оцінки, що породжуються емотивним і ціннісним компонентами мовної свідомості людини, утворюють еквіполентну бінарну опозицію: "позитивне ставлення / негативне ставлення", актуалізація одного з членів якої може здійснюватися за допомогою певних мовних засобів, що належать до різних рівнів мовної системи. Категорія оцінки нерозривно пов'язана не лише з категорією емоційності, а й з категорією експресивності, що знайшло відображення у використанні складеного терміна "емоційно — експресивно — оцінний" у лінгвістичних метатекстах [Шаховский 1983, с 71]. На наш погляд, у контексті міжмовних культурологічних студій на перше місце в цій термінологічній тріаді слід було б поставити компонент "оцінний", на друге — "емотивний", на третє — "експресивний". Оцінка, являючи собою універсальну мовну категорію, повинна передувати

¹ Див. з даної проблематики такі праці: [Арутюнова 1999, с. 346— 370; Сукаленко 1992, с. 25— 52; Николаева 1983, с. 235— 244].

50

51

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

емоції, виявлення якої у мовах різних народів є дуже своєрідним; експресія ж виступає природним наслідком емотивності. Специфіка співвіднесеності оцінності й емотивності, їх певна онтологічна автоном­ність, а також відмінності психологічних механізмів їх реалізації спонукають деяких авторів (Н.О. Лук'янова, В.М. Телія) до розмежуваня понять конотативної емотивності та денотативної оцінності як на мовному, так і на мовленнєвому рівнях. Така постановка питання видається достатньо дискусійною. Ми виходимо з презумпції цілісності людської психіки, де будь-який раціональний акт емоційно забарвлений: "Отож, що я таке? Річ, яка мислить? А що таке річ, яка мислить? Це річ, яка сумнівається, пізнає, стверджує, заперечує, бажає або не бажає, а також уявляє й відчуває" [Декарт 2000, с. ЗО]. У більшості випадків на мовленнєвому рівні раціональна й емоційна оцінки виступають практично неподільними, реалізуючись у нерозчленованому вигляді: "Ти, брудний розпусник, забирайся звідси!"; "You yellow twofaced lying scoundrel, god­damn you!!". Злитість раціональної та емоційної оцінки дозволяє зробити логічний висновок про необхідність розгляду денотації та конотації як двох єдиних аспектів мовного значення, що забезпечуються єдиними ментальними механізмами. Таке трактування співвіднесеності понять раціональної та емоційної оцінки приводить до ширшого тлумачення категорії емотивності, застосування її щодо всієї сфери оцінності. У контексті таких трактувань раціональна оцінка, будучи мотивованою глибинними оцінними механізмами національного "світовідчуття" і "світопереживання", може бути не менш експресивною, ніж оцінка емоційна (Див. с 187—191 цієї праці). Таким чином, за нашим визначенням, емотивність — це особлива когнітивна структура мовної свідомості етнічної особистості, головною функцією якої є емоційне національно зумовлене оцінювання дійсності.

Категорія емотивної оцінності, виступаючи семантичною універсалією, виявляє себе у низці прикметників і прислівників подібної семної структури:

• укр. чудовий, відмінний, розкішний, прекрасний; чудово, відмінно, розкішно, прекрасно /жахливий, огидний, бридкий, гидкий, відворотний; бридко, гидко; рос. замечательный, прелестный, великолепный, восхитительный; замечательно, прелестно, великолепно, восхити­тельно I ужасный, мерзкий, отвратительный; ужасно, мерзко, отвратительно; англ. remarkable, splendid, wonderful, delightful, ravish-

ing I awful, disgusting, loathsome; кит. ling renzantande, meimiaode ("чудовий"), feichanghaodejihaode ("прекрасний"), chusede ("видатний") / kewude, chouede — "огидний", beibide, keyande — "мерзенний". У цих оцінних лексичних одиницях реалізується семна схема такого типу: сема "певна оцінка" + сема "ступінь вираження оцінки".

• укр. гарний, красивий, вродливий, смачний, розсудливий, шляхетний; гарно,смачно, розсудливо, шляхетно / потворний, несмачний, недоброякісний, несумлінний; несмачно, недоброякісно, несумлінно; рос. добрый, честный, благородный, красивый, удобный; честно, благородно, красиво, удобно/злой, уродливый, неблагодарный, невкусный, неудобный; зло, невкусно, неудобно; англ. beautiful, honest, delicious, comfortable I ugly, dishonest, unclean, unpalatable, uncomforta­ble; кит. haochlde ("смачний" — про їжу), haohede ("смачний" — про напої), haokande ("гарний, приємний на погляд"), haotingde ("милозвучний, приємний для слуху"), haoyongde ("зручний у користуванні"), haoxiede ("зручний, легкий для написання"), haoxuede ("легкий для вивчення") / nanchide ("несмачний, неприємний на смак")? nanhede ("несмачний" — про напої), nankande ("бридкий, неприємний на погляд"), nantingde ("немилозвучний, неприємний для слуху"), nanyongde ("незручний у користуванні"), nanxiede ("важкий для написання"), nanxuede ("важкий для вивчення").

У даному випадку наявна реалізація семної схеми: "певна оцінка" + "ознака, стосовно якої вона дається". Перелік подібних семних структур лексичних одиниць, що відбивають універсальні характеристики категорії оцінки, можна продовжити, однак, хотілося б зосередити увагу, головним чином, на тих оцінних мовних феноменах, які виступають виразниками національного характеру, зокрема національного "способу відчуття". Безцінним матеріалом для подібних досліджень в українській і російській мовах виступають слова із суфіксами суб'єктивної емоційної оцінки, практично відсутні в китайській і лише частково наявні в англійській мові.

Насамперед звернімося до розгляду іменників суб'єктивно-оціннного значення, які містять у своїй словотвірній структурі емотивно навантажені суфікси, що здатні надавати субстантивам залежно від значення твірної основи та контекстуальних умов найрізноманітніших експресивних відтінків: зменшувально-пестливих, зменшувально-зневажливих, збільшувально-грубуватих тощо.

52

53

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Суфіксальні способи вираження пестливості реалізуються в українській та російській мовах за допомогою таких суфіксів: укр.-ок, -ек, -ець, -к (о), -очок,- ичок,- чик, -оньк (о),- ун,- усь; - к (а), -иц (я), -очк (а),-ичк (а), -ун (я), -ус (я); -ц (є), -а І я, -ч (а), -єн (я), -еньк (о), -ачкі- ячк (о),-очк/-ечк (о),- атк/- ятк (о); рос.-еньк-/-оньк-; -ец; -ок/-икІ-чик; -к (а) /-очк (а)/-ечк (а); -иц (а); -ц (о) /-ец (о)/ц(е) /-иц (є); -к (о)/-ышк (о) І- ечк (о)/- ик (о); - ишк-; - ушк -; -очк (а) І- ечк (а); - уля І-уняІ-уся; -онокі-енок:

Таблиця З

Українська мова	Російська мова
Ганнуся	Анечка
Петрусь	Петенька
лисонька	лисонька
ніченька	ноченька
берізонька, березонька	берёзонька
братусь	братец
морозець, морозонько	морозец
грибок	грибок
кавунець, кавунчик	арбузик
столик, столичок	столик
сарайчик; повіточкд	сарайчик
костюмчик	костюмчик
голівка	головка
шубка	шубка
сторонка, сторінка, сторононька, сторінонька	сторонка
пташечка, пташинка, пташиночка	пташечка
громадяночка	гражданочка
довідочка	справочка
гайок, гайочок, дібровка	рощица
землиця, земелька, земелечка	землица
слівце	словцо
листик	письмецо

Продовження табл

Українська мова	Російська мова
копитце, копиток; ратичка	копытце
крісельце, кріселко, кріслечко	креслице
пивце	ПИВКО
м'ясце	мяско
сонечко	солнышко
раночок	утречко
тім'ячко	темечко
блюдечко	блюдечко
сердечко,серденько; серденя, серденятко (тільки щодо людей)	сердечко
личенько; видок, видочок	ЛИЧИКО
брехунець	лгунишка
пустунчик, пострибунчик	шалунишка
сусідонько, сусідонька, сусідочка	соседушка
соловейко	соловушка
голубонька, голубочка	голубушка
господинечка, хазяєчка	хозяюшка
невісточка, невістонька	невестушка
дядечко	дядечка
тіточка, тітонька, тітуся	тётечка
мамочка, матінка, мамця	мамочка
мамуля, матуся, мамуня	мамуля
бабуся, бабусенька, бабусечка, бабуня, бабця, бабонька	бабуля
хлоп'ятко, хлопчатко, хлопченя, хлопчекятко, хлопчичок, хлоп'я, хлопча	мальчонок
дитинка, дитятко, дитяточко	дитёнок

54

55

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Як свідчать приклади, обидві мови (українська і російська) мають у своєму розпорядженні велику кількість суфіксів, функцією яких є вираження пестливого ставлення людини до когось. Проте слід визнати, що українській мові належить пріоритет щодо багатства пестливих форм. Це виявляється як у ступені їхньої поширеності в загальнолітературній мові, так і в більшій експресивності. Досить часто більший ступінь емоційного забарвлення українських суфіксальних утворень порівняно з російськими усвідомлюється інтуїтивно, на позасвідомому рівні, за допомогою прийому внутрішньої інтроспекції: укр. годинонька — рос. часочек; укр. постілонька — рос. постелька; укр. дитинонька — рос. деточка; укр. вістонька — рос. весточка. В інших випадках диференціал емотивної семантики набуває формального вираження — у своєрідному подвоєнні українських суфіксів: криничка -> криниченька; ягідка -> ягідочка, ягідонька; вербичка -» вербиченька; постілька -> постілонька; пшеничка -» пшениченька. Чимало українських субстантивів із суфіксами пестливості, джерелом яких є українська народнопоетична мова, часто-густо не знаходять еквівалентів у російській мові, наприклад:

• позначення осіб: козаченьки, воріженьки, вороженька, чумаченько, чарівниченька, музиченько, подружжячко;

• позначення дерев і лісових масивів: яворонько, яворочок; вербиченька; ліщинонька;

• найменування птахів: соколонько, соколочок, соколичок; пів-ниченько;

• найменування явищ природи: місяченько, туманочко, веселочка, негодонька;

• номени абстрактних понять: мандрівочка, пригодонька, світонько, натуронька, красотонька, уродонька, охотонька, розкошонька, правдонька, війнонька, бідонька, лишенько, досадонька, щастячко, коханнячко;

• назви предметів: криничка, криниченька; пряженька.

Наявність подібної безеквівалентної лексики свідчить, з одного боку, про більший ліризм і сентиментальність українців порівняно з росіянами, а з другого — про деяку пасивність світосприйняття, що, на нашу думку, досить чітко простежується в наявності пестливих форм у таких слів-понять, які не можуть бути оцінені як позитивні ні з соціального, ні з індивідуального погляду:

їхав стрілець на війноньку,

Прощав свою дівчиноньку (Пісні та романси)

Не співає чорнобрива, Кляне свою долю. А тим часом вороженьки Чинять свою волю (Т. Шевченко)

Судіть, судіть, воріженьки,—

Судила б вас трясця!

А моєму миленькому

Пошли, боже, щастя... (Українські народні ліричні пісні)

Пояснення широкої екстраполяції суфіксів зі значенням пестливості на негативні з точки зору аксіології поняття деякі українські дослідники вбачають у психологічних факторах, "... у бажанні мовця суб'єктивно пом'якшити важкі, неприємні враження від поганого у навколишній дійності" [Бублейник 1996, с 68].

У російській мові більшість суфіксів Тз емотивним значенням пестливості характеризуються аксіологічною амбівалентністю, виступаючи носіями семантичних нюансів зневаги, презирства, глузування, іронії. Простежимо, яким чином українська мова "уловлює" ці відтінки:

Таблиця 4

Російська мова	Українська мова
типчик	ТИГШК
хозяйчик	хазяйчик
зяте'к	зятьок
сюжетец	сюжетець
народен	народець; людці
характерец	вдачка, характерець, натурка
идейка	ідейка
теорийка	теорійка
системка	системка
просьбица	проханнячко
выгодца
ленца

56

57

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Продовження табл 4

Російська мова	Українська мова
стихотвореньице	віршик, поезійка
мероприятьиие
мыслишка	нікчемна думка
страстишка	[жалюгідна, потаємна, нещасна] пристрасть
мужичишка	мужичок
мальчишка	хлопчик, хлопчак, хлопчисько
офицеришка	офіцерик
пивнушка	пивничка, погріб
повестушка	невеличка (маленька) повість; повістина, повістинка
старичонка	старенький, дідуга, дідуган, стариган, старигань
книжоика	книжчина
душонка	душиця
работёнка	робітка, роботонька
бабёнка	молодичка, жіночка; бабонька
рыбёшка	рибчина, рибчинка, рибинка
бабёшка
комнатёшка

Наведена таблиця демонструє семіотичну та емоційну асиметрію, що виникає при перекладі російських зменшувально-зневажливих емотивів українською мовою. З одного боку, у значної кількості українських перекладних відповідників експресія зневажливості неначе "згасає": (хазяйчик, характерець, ідейка, проханнячко, віршик, мужичок, офіцерик, повістина, душиця, робітка), звільняючи місце м'якому українському гумору, а подекуди взагалі пестливій прагматиці: (молодичка, рибчина, роботонька). З другого боку, в українській мові часто не вистачає формальних засобів і словотворчих потенцій для втілення "негативних" почуттів: так, російські зневажливі емотиви мужичишка, мужичонка перекладаються українським демінутивом мужичок, що має стійке пестливе забарвлення. Деякі російські емотиви з експресією зневажливості передаються українською мовою описово за схемою "ознака негативної оцінки + нейтральний денотат" (мыслишка,

страстишка), а для деяких російських лексем і зовсім не можна знайти емотивних паралелей: пор. выгодца, мероприятьице, бабёшка, комнатёшка тощо. Безумовно, в українській мові є словотворчі засоби зниженої оцінної експресії, як-от суфікси -уг(а), -уган, -исько, -ище та інші, однак похідні слова, до складу яких вони входять, не здатні виражати смислові нюанси зневаги, презирства і знущання, властиві їхнім російським співвідносним корелятам. Очевидно, адекватне пояснення цьому міжкультурному феномену може бути одержано шляхом залучення даних етнопсихологічного характеру. Так, В. Храмова у статті "До проблеми української ментальності" зазначає: ".. .українське колективне несвідоме — наскрізь позитивне". [Храмова 1992, с 10]. А геніальний поет О.С. Пушкін якось зауважив щодо російського характеру: "Недобро­зичливість — риса нашої моралі. У народі виражається вона насміш­куватістю — у вищому світі відсутністю уваги та холодністю..." [Пушкин 1969.Т. 5, с.472].¹

Аксіологічна оцінка негативного ставлення, грубості пов'язується в українській та російській мовах із відтінком перебільшення, згрубілості, семантикою великих розмірів, що в сфері Іменників передається за допомогою суфікса -ищ(е): укр. носище — рос. носище; укр. морозище, морозяка — рос. морозище; укр. голосище — рос. голосище; укр. ручище — рос. ручища; укр. головище — рос. головища тощо.

Звернемося до зіставного дослідження прикметників позитивної аксіологічної орієнтації, у словотвірній структурі яких наявні зменшу­вально-пестливі суфікси: укр. -еньк-; рос.-еньк- / -оньк-; укр.- ісіньк- ; рос.-охоньк-1 -ошеньк-; укр.-ісіньк- / -юсіньк-; рос.-усеньк - / -юсеньк-; рос.-енек- /-онек-.

Таблиця 5.

Українська мова суф. -еньк-	Російська мова суф. -еньк- / -оньк-
бліденький	бледненький
дурненький	глупенький

¹ Щоправда, О.С. Пушкін говорив і про "весёлую насмешливость ума", властиву російському національному характерові, проте навіть у подібному позитивному контексті, виступаючи з ад'єктивом весёлый, концепт насмешливость не втрачає свого загального пейоративного забарвлення: насмехаться, насмешничать — "глузувати, висміювати"; насмешка — "образ­ливий жарт, знущання"; насмешник — "людина, що любить виставляти інших людей у смішно­му, образливому світлі".

58

59

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Продовження табл 5

Українська мова суф. -еньк-	Російська мова суф. -еньк- / -оньк-
гарненький	хорошенький
свіженький	свеженький
височенький	высоконький
буцматекький, кремезненький (про дорослих)	крепенький (про дитину)
рідненький, ріднесенький	родненький
жалюгідненький, жалібненький, жалісненький	жалкенький
легенький, легесенький	лёгонький
коротенький	коротенький
низенький	низенький
товстенький, грубенький, гладенький, дебеленький	толстенький
червоненький	красненький
брудненький	грязненький
малесенький, манесенький	махонький
мокренький	мокренький
тоненький,тонесенький	тоненький
солоденький	сладенький
ріденький, рідесенький	реденький
вузенький	узенький

Даний словотвірний тип відзначається високою продуктивністю в українській і російській розмовній мові та в художній літературі. Український зменшувально-пестливий суфікс -еньк-, приєднуючись до твірних основ, надає похідному слову відтінку позитивної зменшеності, ніжного, лагідного ставлення з боку мовця: "А в пшениці то мак, то

волошки закрасили б роботоньку трошки" (Л. Українка); "Звичайні діточкиї Ідуть і веселенькі, і здорові, аж любо глянуть, як ідуть!" (Т. Шевченко); "Я стільки раз, дружинонько моя, руїну ніс твоєму супокою, що сам дивуюсь ніжності твоїй: її я чую в стороні чужій" (М. Рильський). Відповідний російський суфікс -еньк- (-оньк-), який має спільну з українськими корелятами емотивну семантику (захоплення, приваб­ливість, чарівність тощо),¹ здатний передавати конотацію жалю, співчуття і навіть іронії, демонструючи таким чином ширший емоційно-семантичний потенціал: "Старшая девочка, лет девяти, высокенькая и тоненькая, как спичка, в одной худенькой и разодранной всюду рубашке ... стояла в углу подле маленького брата" (Ф.М.Достоєвський); "Мы жили бедно на краю деревни ... Бабушка ходила в старом чупруне и худенькой панёве, а голову завязывала ветошкой" (Л. М. Толстой).

Така асиметрія емотивного потенціалу співвідносних за своїми основними функціями суфіксів двох мов може отримати етнопсихо-культурне пояснення. Так, український лінгвофілософ М.О. Луценко, розмірковуючи на теми української філософії мови і національного менталітету, відзначає обмежену здатність українця увійти в становище іншої людини (чужого), відсутність в українській мові адекватних відповідників російських слів сострадание (укр. жаль ) і соболезнование (укр. співчуття, тобто рос. сочувствие), що робить "... чуже як предмет пізнання, по суті, герметичним для нього" [Луценко 2000, с 150]. На користь подібних міркувань свідчать також такі українські паремії: Чуже горе в бік не коле;Чуже горе — людям сміх;Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не прикладу; Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Чужу біду з хлібом із'ім, а своєї і з калачем не ковтнеш; Чужа біда — за цукор; Чужа біда — чужа бола (біль), своя біда — своя бола; Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Однак, ніде правди діти, російський мовний пареміологічний матеріал не можна назвати бідним щодо вираження ідеологеми "близькість свого і віддаленість чужого": Чужую печаль и с хлебом съешь, а своя и с калачом в горло нейдёт; Как чужую беду—я водой разведу; а на свою на беду — сижу и гляжу; Чужое горе оханьем пройдёт; Чужая беда за сахар; Чужая слеза — вода; Чужая беда — смех.

¹ Г. Вежбицька так описує семантику російських прикметників із суб'єктивно-оцінним суфіксом -еньк- (- оньк -) : "коли я думаю про X, я відчуваю щось хороше" [Вежбицкая 1996, с 53—54].

60

61

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Таблиця 6

Українська мова суф. -есеньк- / -ісіньк-	Російська мова суф. -охоньк- / -ошеньк-
повнісінький	полнёхонький/полнёшенький
блідесекький	бледнёхонький/бледнёшенький
дурнесенький, дурнісінький	глупёхонький
ЖИВІСІНЬКИЙ	живёхонький
здоровісінький	здоровёхонький/ здоровёшенький
легесенький	легохонький/ легошенький
низесенький	низёхонький/низёшенький
здоровесенький, здоровісінький	здоровёхонький/ здоровёшенький
солодесенький	сладёхокький
близесенький	близёхонький
яснесенький	яснёхонький
самісінький, однісінький	одинёхонек

Даний словотвірний тип із значенням "посилена ознака якості + пестливість" у російській мові втратив свою продуктивність і тяжіє більше до старої народнорозмовної мови та фольклору. В українській мові, навпаки, він і досі залишається вельми продуктивним. Крім того, суб'єктивна позитивна оцінка предмета чи його ознак в українській мові, на нашу думку, більш інтенсивно виражена. Багато українських прикметників із суфіксами -есеньк-, -ісіньк-, -еньк- виявляються безеквівалентними суфіксальними утвореннями: буйнесенький, вірнесенький, ріднесенький, цілісінький.

До суфіксів підсилювально-пестливої експресії у сфері прикметника належать також -усеньк-, -юсеньк- (рос.) / -юсіньк-, ісіньк- (укр.): тонюсень/сий — тонюс/нький, тон/с/нький. Даний словотвірний тип є непродуктивним.

У російській розмовній мові слід відзначити прикметники народно­поетичної мовної генези із суфіксами зменшувально-пестливої семантики

-енек-/-онек-:(слабенек, далёконек, строгонек, крутенек, хмельненек, тяжеленек, простенек, дорогонек), що вживаються лише в короткій формі на позначення помірно високого ступеня якості. Залежно від контексту подібні суфіксальні утворення здатні передавати різні відтінки семантики емоцій: від іронії до зневажливості й презирства. Продук­тивність цього типу обмежена утвореннями від власне російських якісних прикметників, що належать до застарілої розмовної лексики. В українській мові вони не знаходять перекладних еквівалентів.

Прислівники української та російської мов також демонструють велику здатність до утворення демінутивних розмовних форм на позначення підсилення ознаки з різними експресивними відтінками, що з'ясовуються контекстуально:

Таблиця 7

Українська мова	Російська мова
частенько, частісінько	частенько
важкенько; трудненько, тяжкенько; скрутненько	трудненько
швиденько, швидесенько, бистренько, бистресенько, прудкенько, шпаркенько, хутенько, хутесенько, борзенько, моторненько	быстренько
скоренько, скоресенько	скоренько
гарненько, гарнесенько, гаразденько	хорошенько
тихенько, тихесенько	тихонько
височенько	высоконько
коротенько	коротенько
тихесекько,тихісенько; нищечком, тишком	тихохонько
низесенько	низёхонько
ранесенько, ранісінько, пораненьку	ранехонько
рядочком	рядком
пішечки	пешочком/пешечком

62

63

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Деякі українські емотивні прислівники є безеквівалентними порівняно з російськими, наприклад: 1) прислівники образу дії: вірненько, любенько;

2. прислівники місця: додомоньку, додолоньку, додолочку, близесенько;

3. прислівники часу: щонеділеньки, щоніченьки, щогодинки, щогоди­ноньки, щораночку.

Як свідчать дані таблиць, українська мова у ряді випадків демонструє глибшу лексичну розробленість деяких концептів суб'єктивної оцінки, більший експресивно-словотвірний потенціал при утворенні демінутивних зменшено-пестливих форм іменників, прикметників і прислівників. Очевидно, пояснення цьому треба шукати в особливостях емоційно-чуттєвого характеру "української душі", у "кордоцентричності" української психічної структури [Храмова 1992, с 11, 29].¹ Найяскравішим виявом українського ліризму та сентименталізму в мові, на наш погляд, слід визнати наявність унікальних дієслівних і займенникових зменшено-пестливих форм, аналогів яким не існує в близькоспорідненій російській мові вже не просто на лексемному, а на частиномовному рівні: 1) дієслово: їсточки, їстоньки; питоньки, питочки; спатоньки, спаточки, спатусі, спатунР; гулятоньки, гуляточки тощо. Ці форми харак­теризуються дуже високим ступенем вираження пестливості і викори­стовуються переважно у розмові з дітьми. Серед займенникових і прислівникових форм варто навести такі емотиви безеквівалентного характеру, як: самісінький, саменький; ніякісінький, ніякенький; нічогісінько; тутечки, осьдечки, ондечки; тамечки. Чимала кількість суфіксальних утворень із семантикою пестливості майже в межах усіх повнозначних частин мови пояснюється не тільки екстралінгвістичними, а й власне мовними факторами. Українська літературна мова у своєму становленні була більше орієнтована на стихію народнорозмовної мови, на народнопісенні джерела, тимчасом як російська літературна мова в своєму формуванні послідовно відштовхувалася від книжної писемної мови [Бублейник 1996, с 69]. Формальна та семантико-емотивна безеквівалентність української лексики суб'єктивної оцінки створює об'єктивні труднощі стилістичного характеру при перекладі текстів

¹ Ідеї кордоцентризму були вперше сформульовані українським філософом-антропологом, пред­ ставником "філософії серця" Памфілом Юркевичем (1826— 1874), науково-педагогічна діяльність якого протягом тривалого часу була тісно пов'язана з Московським університетом.

² Російські розмовні демінутивні форми кушатки, питки, спатки, на наш погляд, мають значно менший потенціал семантики пестливості порівняно з українськими емотивами-кореспонден- тами.

української художньої літератури російською мовою, на що свого часу вказував К.І. Чуковський [Чуковский 1988, с. 314—315]. Справді, навряд чи можна без значної втрати національного емоційно-образного колориту перекласти російською мовою такі поетичні та пісенні рядки:

Тільки губонька залепечеться, Слаба ніженька стане, Слаба рученька перехреститься — Твоє горе настане. (С. Руданський)

Тяжка годинонько,

Гірка хвилинонько,

Лихо не спить.

Леле, дитинонько,

Жить — сльози лить. (Л. Українка)

Будь здорова, сусідонько,

Люба, мила дівчинонька,

Ой, яка ж ти гарнесенька, „

Як сніжочок білесенька! (Українські ліричні пісні)

Лексеми пестливої семантики, яку виражено словотвірно, зустрі­чаються не лише в художньо-поетичних і фольклорних творах: вони характеризують живу розмовну мову, надаючи їй неповторного аромату національного звучання. Якщо категорія демінутивності в українській та російській мовах історично розвинулася в категорію переважно позитивної прагматики, вираженої словотвірними засобами, то категорія аугментативності поступово набула суб'єктивної оцінки презирства, іноді навіть з відтінком грубості. Порівняймо російські розмовні та просторічні прикметники з суфіксами -ущ-, (-ющ-), -енн- із відповідними українськими прикметниками, що мають у своєму складі суфікси -ущ-.-ющ-(-юч-), -езн-, -енн-:

Таблиця 8

Українська мова	Російська мова
величезний; величенний	больщуи/ий
товстючий, товстезний, товстелезний, товстенний, товстючий, грубезний, гладенний, гладючий	толстущий, толстенный

64

65

Етнічні особливості мовних картин світу

\

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Продовження табл 8

Українська мова	Російська мова
довжелезний, довжезний	длиннущий
жаднючий, жаденний	жаднючий
ЗЛЮЩИН, ЗЛЮЧИЙ	злючий
худюи^ий, худючий	худюі^ий
хитрючий, хитрючий	хитрючий
важучий, важенний	тяжеленный
широчезний, широченний	широченный
здоровенний, здоровезний	здоровенный, здоровущий
височенний, височезний	высоченный
страшенний	страшенный

Як російські, так і українські прикметники із значенням аугмента-тивності (збільшеності) мають високий ступінь експресивності вираження емоційних смислів презирства/грубуватості, причому українські ад'єктиви цієї суб'єктивної оцінки порівняно із співвідносними російськими лексемами формантно та лексично багатші.

Українська та російська мови належать до флективних мов дво-морфемної структури слова, що зумовлює переважання в них афіксаль­них, зокрема суфіксальних способів словотвору. Базова одноморфемна структура слова сприяє становленню безафіксального словотвору, що характерно для англійської як аналітичної мови флективного типу і для китайської (ізолюючої за своєю морфо-типологічною характеристикою). Оскільки саме ці мови виступають об'єктами порівняння у цьому підрозділі, можна апріорі припустити, що афіксальне маркування емотивності в них практично відсутнє. Таке припущення видається справедливим для китайської мови, де "класичні", тобто повністю десемантизовані афікси є досить нечисленними. Це, наприклад, суфікси іменників -zi, -de, -г, займенниковий суфікс -men, префікс порядкових числівників di- [Задоенко, Хуан Шуин 1993, с 9]. Суфікси -г та -zi, які мають загальне значення предметності, інколи передають протилежні конотативні значення шанобливості і зневажливості, nop.: laotour — "старець" і laotouz — "дідуган" [Горелов 1979, с. 20]. Однак подібні

лексичні одиниці, де носіями емотивної оцінки виступають суфікси, є малочисленними. Мовні способи вираження емоційно-оцінних значень реалізуються переважно засобами лексичного рівня. Так, пестливе, ніжне ставлення до співрозмовника може бути виражене за допомогою лексем хіао — "маленький", лао — "хороший", рідше ціп — "дорогий, рідний". Якщо дівчину звуть, наприклад, Wen-Li, то, бажаючи висловити приязнь або симпатію, її можна назвати хіао Wen-Li, xiao Li, xiao Wen; лао Wen-Li, hao Li, hao Wen; qin Wen-Li, qin Li; qin Wen. Остання форма з компонентом qin має інтимніший характер у порівнянні з формами пестливості, що містять елементи хіао та лао. Носіями семантики пестливості в китайській мові можуть виступати також терміни спорідненості: теі — "молодша сестра", jie —"старша сестра", di — "молодший брат", де —"старший брат", наприклад: Wen-Li mei. Wen jie, Bang де, Yao di. На Тайвані для вираження пестливої емотивності часто використовується редуплікація складів-морфем-слів власного імені, як-от: Wen-Wen, Li-Li. Щире, дружнє ставлення до співрозмовника виражає також слово широкої семантики а, яке, приєднуючись до ідентифікуючого номена — прізвища чи імені — здатне передавати семантику дуже близьких, майже фамільярних стосунків: A-Yang — "друг Ян", A-Go — "Друг Го".¹

Для вираження дружньо-шанобливого відтінку в стосунках викори­стовуються звертання на зразок lao Zhang — "старий Джан" (рос. "старина Джан"), lao Huang — "старий Хуан" (рос. "старина Хуан"), де Іао ("старий") є носієм семантики поваги, шанобливого ставлення до співрозмовника. Пестливо-шанобливий відтінок у взаєминах може виражатися також за допомогою терміна спорідненості хіопд "брат, братан": Lixiong "брат Лі". Як бачимо, способи вираження позитивної емоційності у китайській мові значною мірою визначаються відношеннями ієрархічності, які регулюють як сімейне, так і суспільне життя в Китаї. Культ родового клану і старших виразно позначився на мовних преференціях для вираження семантич­них відтінків пестливості й поваги. Негативні конотації зневажливості й презирливості в китайській мові передаються переважно за допомогою словоскладання, причому деякі морфеми, що регулярно викори­стовуються як словотвірні засоби, здатні повністю або частково втрачувати своє номінативне значення, перетворюючись на структурні

¹ Інформація про способи вираження пестливості в китайській мові була люб'язно надана авто­рові професором Тамканського університету (Тайвань) доктором Ян Ші.

66

67

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження нащонально-специфічного на тлі універсального...

маркери негативної оцінної характеристики. Це насамперед морфеми gui—"чорт, диявол", спопд — "черв'як", dan — "яйце", наприклад: qiong-диі (бідний + чорт) — "голодранець", linsegui (скупий + чорт) — "скнара", хіхиедиі (ссати + кров + чорт) — "кровопивця, вампір"; jishengchong (жити чужим коштом + черв'як) — "дармоїд, паразит", hutuchong (дурний + черв'як) — "дурень"; hundan (мутний + яйце) — "негідник", hutudan (дурний + яйце) — "дурень" і т.і.

В англійській мові афіксальний словотвір розвинений у межах, типових для мов аналітичної будови, однак моделі емотивного словотвору можна схарактеризувати як нечисленні та малопродуктивні. Так, вираження пестливості пов'язане з малопродуктивними суфіксами -у, (-іе), -ette,-let girly (girl/e) — "дівонька, дівчинонька"; birdy (bird/e) — "пташка, пташечка", aunt/e — "тітонька", sweet/è — "любий, люба"; kitchenette — "кухонька"; stream/ef — "струмочок". У австралійському варіанті англійської мови слід відзначити абревіатурні демінутивні форми на зразок mozzies (mosquitoes), mushies (mushrooms), prezzies (presents), barbie (barbecue), lippie (lipstick), sunnies (sunglasses), які, на думку Г. Вежбицької, виражають не стільки пестливість, скільки гумористичне ставлення до позначуваного [Wierzbicka 1991, p. 55].

Для вираження зневажливого й презирливого ставлення до позна­чуваного англійська мова використовує суфікси -asfer, -ling, які також характеризуються низькою продуктивністю: poetasfer — "графоман"; prince//ng — през. "князьок"; soiling — "слабка, легкодуха людина, квач". Цікаво, що всі емотивні суфікси в англійській мові є поліфункціональними, утворюючи як емотивні, так і неемотивні позначення. Так, birdy (birdie) позначає не лише пташку, а й свистіння в радіоприймачі, a girly (girlie) може використовуватися як нейтральне найменування хористки в ревю (хоча тут не виключені деякі негативні соціальні конотації; nop. girlie mag­azine —журнал із фотографіями (напів)оголених жінок). З другого боку, англійські емотивні суфікси часто виявляють аксіологічну амбіва­лентність; nop. dafty—"дурник, легковажний", noddy—"простак, дурень", softy — "нікчема, квач, слабак" і doggy — "собачка, песик", beauty — "красуня, чарівна жінка". Нерозвинутість маркування емотивності на словотвірному мовному рівні компенсується в англійській мові засобами лексичної системи за допомогою використання емотивно-оцінних лексем меліоративної чи пейоративно!' конотації, наприклад:

• пестливі звертання: darling, lovey, honey—"душечко", "голубонько", "рибонько", "ясочко"; "любчику", "голубчику", "лебедику"; beauty —

"красуня"; baby—"дитинко"; duck—"голубонько", "сонечко", "пташечко"; "голубчику", "лебедику"; sweetheart—"любий, дорогий"; "люба, дорога";

• інвективи: bloody — "проклятий"; damn(ed) — "мерзенний, гидотний"; dickens — "чорт, диявол"; hell — "біс; жахливий"; pimp — "пліткар; падлюка, негідник"; sop — "слабовільна, безхарактерна людина, квач".

Наведені англійські нечисленні емотиви двох знаків конотації мають послаблену номінативну функцію через посилення в них експресивно-оцінної функції.

Незначна кількість мовних засобів вираження емоційності в англійській мові вимагає адекватного етнопсихологічного пояснення. Звернемося до статті американського етнопсихолога Катерини Лутц "Емоція, думка і відчуженість: емоція як категорія культури", у якій здійснено спробу описати англосаксонський погляд на емоційність. У межах європейського протестантизму, який відігравав значну роль у формуванні американської ментальності, емоція трактувалася як щось тісно пов'язане з ірраціо­нальністю, суб'єктивністю і хаосом, що призводять до неправильних висновків і дій. Середньостатистичний американець-протестант і сьогодні вважає емоцію серйозною перешкодою на шляху раціонального сприйняття явищ: "... назвати когось емоційним означає взяти під сумнів законність, резонність і навіть сенс того, що він говорить" [Lutz 1986, p. 290—301]. Недивно, що в англо-саксонському культурному ареалі слова emotion — "душевне збудження", emotional — "про те, що примушує сильно хвилюватися", чи "той, хто не приховує від інших людей своїх почуттів, більш підвладний почуттям, аніж розуму"; emotionalism — "схильність до зайвої демонстрації емоцій" набули досить стійких імпліцитних негативних конотацій, об'єктивованих у таких слово­сполученнях: emotional instability/imbalance — "емоційна нестабільність, швидка зміна настрою"; emotional stress — "емоційний шок, нервове перенапруження". Переклади англійських лексем emotion, emotional, emotionalism українською та російською мовами як емоція/змоция, емоційний/змоциональньїй, емоційність/змоциональность відрізняються знаком емотивного компонента, утворюючи явну асиметрію при перекладі: у межах російсько-українського культурного ареалу немає культурної заборони на відкриту демонстрацію своїх емоцій, і емоційна людина розглядається позитивно, як така, що має багаті і сильні почуття.

68

69

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Порівняймо: укр. "Всі почали посміхатися, відчуваючи радість та емоційну піднесеність"; рос. "Он так любит меня! Он такой эмоцио­нальный!" і англ. "Abortion is a very emotional issue"; "He gave an unex­pected emotional response to the problem". Інакше кажучи, "бути емоційним" в англосаксонській культурі погано, а в українській, російській, чеській, польській, у багатьох середземноморських культурах — добре: "...англосаксонській культурі притаманне негативне ставлення до нічим не стримуваного словесного потоку, тимчасом російська культура вважає вербальне вираження емоцій однією з основних функцій мовлення..." [Вежбицкая 1996, с. 43]¹. Ця міжетнічна особливість емоційності як культурної цінності має цікаві проекції в мовленнєві комунікативні акти, що становить окремий модус дослідження, який вимагає детального розроблення. Що стосується китайської емоційності, то вона історично формувалася під впливом трьох великих східних учень—конфуціанства, даосизму і буддизму. Конфуціанські мислителі, визнаючи почуття невід'ємною частиною людської природи, наполягали на їх "правильній артикуляції", тобто на очищенні від пристрастей і бажань. Китайський філософ XVII століття Хун Цзичен писав: "Той, хто підкоряється демонам, насамперед поступається своєму серцю. Приборкай своє серце, і всі демони твоєї душі зникнуть. Той, хто захоплюється спокусами світу, спочатку дозволяє своїм пристрастям захопити себе"[Малявин 2000, с 190]. Даосисти проповідували "натхненні бажання", не затьмарені корисливістю, владолюбством, бажанням особистої вигоди; буддисти вимагали повного "викорінення пристрастей". Китайський "спосіб відчування" визначається доктриною "золотої середини", слідування "серединним шляхом", що відкидає емоційні крайнощі, проповідуючи самоконтроль і стриманість у будь-яких життєвих ситуаціях: геп qing Han da (букв, "мудрі почуття людини" у значенні "людина добре розуміє світ і людські стосунки"). У конденсованому вигляді цей модуль взаємодії китайця з навколишнім світом утілений в ідіоматичній формулі: sai weng shi ma (дослівно "старий на кордоні загубив свого коня"). Легенда, що лягла в основу цього ідіоматичного виразу, розповідає про старого чоловіка, який жив на північному кордоні. Одного разу з ним трапилося нещастя: він загубив свого коня. Сусіди прийшли до нього, щоб утішити, однак старий зовсім не виглядав засмученим. "Можливо, це на краще",—

¹ Див. також дуже показовий у контексті "культурнозумовленого" вияву емоцій зіставний аналіз рос. хохот та англ. laughter у Г. Вежбицької [Вежбицкая 1999, с 526—530].

сказав він. Через кілька місяців кінь повернувся і привів із собою ще одного скакуна. Проте старий зовсім не зрадів. "Це може бути не на добре",— подумав він. І справді, одного разу його син вирішив покататися на скакуні, однак той побіг занадто швидко, хлопець не втримався в сідлі, впав і зламав ногу. Але це нещастя врятувало сина старого від неминучої смерті на війні, яка в цей час починалася, оскільки його не взяли до армії [Best Chinese Idioms 1984, vol.1, p. 233—234].

Англо-американська нелюбов до крайнощів ("better safe than sorry"), плюралістичність (pluralism), здатність до компромісу (moral relativism), безумовно, близькі китайським доктринам "серединного шляху" (zhong yong zhi dao — "принцип "золотої середини"), "збереження обличчя" (ai mian zi) і "співробітництва" (guan xi). Різко контрастує з цим підходом до життя російсько-український максималізм (рос. всё или ничего, укр. все або нічого), що концептуалізує поняття "золотої середини" з негативною оцінкою. Пор.: укр. ані Богу свічка, ані чортові огарка; ні Богові молитва, ні чортові пісня; ні Богові свічка, ні чортові кожух; ані злому кари, ані доброму похвали; або пан, або пропав; або гой, або йой; або груди в хрестах, або голова в кустах; або жити, або гнити; рос. ни рыба ни мясо; ни Богу свечка ни чёрту кочерга; или пан, или пропал; либо мёд пить, либо биту быть; либо полон двор, либо с корнем вон; либо полковник, либо покойник;

укр.: — Одчепись од мене! — розсердився Химченко

— Я вже тобі казав, що ти золота середина і ніщо інше! аигеа те-diocritas, що хилиться й сюди, й туди (А. Кримський);

—Дмитро Іванович, як завжди, шукає золоту середину.

—"Неушкоджений серединою пройдеш", Овідій, знову посміхнувся, нітрохи не образившись, Марченко (Ю. Мушкетик);

рос.:"6ь/ просто золотая середина, которая везде уживается ... по-своему" (Ф. Достоєвський);

"Рубцов-Еленицкий был человек поворотливый и в работе любил не золотую середину, а крайности"(С. Бабаєвський).¹

Таким чином, емоційно-оцінна концептуалізація дійсності має пряме відношення до національних "способів відчування", які позначаються на

Ця особливість російсько-української ментальності може мати певний дотик до феномену ду­альності культури російського середньовіччя: "Основні культурні цінності (ідеологічні, політичні, релігійні) у системі російського середньовіччя розташовані у двополюсному ціннісному полі, поділеному різкою межею та позбавленому нейтральної аксіологічної зони" [Лотман, Успенс­кий 1994, Т.1, с. 220].

70

71

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

таких важковловимих феноменах, як національний характер і націо­нальний темперамент.

Мови синтетичного флективного ладу (українська та російська) широко використовують експресивну суфіксацію для вираження найрізнома­нітніших відтінків емоційності. Суб'єктивно-оцінний словотвір в українській і російській мовах охоплює такі частини мови, як іменник, прикметник, прислівник. У порівнянні з російською українська мова виявляє більший потенціал можливостей емотивно-оцінного словотвору, поширюючи радіус дії словотвірних моделей суб'єктивної оцінності на дієслово і займенник. Характерною є наявність пестливих форм навіть у слів загальнонегативної семантики (воріженьки). На відміну від російської, українській мові не притаманне формантне вираження конотацій нехтування, зневажливості та іронії. Ці мовні факти свідчать про суттєві психологічні відмінності двох близьких народів, про більший позитивізм українців порівняно з росіянами¹.

У порівнянні з українською та російською мовами англійська має в своєму розпорядженні значно менший резерв можливостей словотвірної експресії, що зумовлено насамперед її типологічними характеристиками: емоційне ставлення має переважно лексичне вираження. Проте досить обмежений набір мовних засобів (емотивно-оцінних лексем меліо­ративної та пейоративно!" конотацій), що використовуються для вираження емоційного почуття-ставлення, може отримати й етнопсихо-лінгвістичне пояснення: емоційність у межах англо-саксонської культури ніколи не розглядалася як позитивне явище.

У китайській мові жорсткі обмеження кореневої структури як мовного типу фактично унеможливили не тільки експресивний, а й будь-який нейтральний суфіксальний словотвір. Позитивне емоційно-оцінне ставлення передається в основному словами нейтральної семантики (як у випадку з емотивним використанням назв спорідненості) чи словами із загальним оцінним значенням (хороший, рідний тощо). Особливості китайської емоційності культурно та історично детерміновані і зводяться до відповідності суспільно значущому психоповедінковому еталону "золотої середини" (геп qing shi gu — букв, "людські почуття та подїї у світі" у значенні "загальноприйняті в суспільстві стереотипи поведінки").

Отже, різні етноси не тільки думають по-різному (М.І. Цветаева: "деякі речі іншою мовою не мисляться"), а й здатні відчувати лише в межах, "санкціонованих" відповідною етнічною мовною свідомістю.

¹ Аналогічних висновків доходить і І.В. Кононенко [Кононенко 1996, с 39—46].