Додаток № 1 "Політичні конфлікти" (конфлікт між партійними блоками:

ліві, праві, центристи) [7]

Мета заняття: закріплення знань студентів з основних характеристик політичних конфліктів, розвиток у них навичок аналізу і прогнозування конфліктних ситуацій, що можуть виникнути у ході політичних дискусій та формування умінь щодо попередження таких конфліктів.

Учасники гри: блок «лівих»; блок «правих»; блок «центристів»; група експертів.

Ігрова ситуація. На завершальному етапі передвиборчої кампанії лідирують 3 основних партійних блоки «ліві», «праві» і «центристи». Кожен блок пропонує свою програму виходу з кризи.

Порядок проведення гри:

1. Формування делегацій – учасників гри. Студенти за бажанням або вказівкою викладача розбиваються на групи відповідно до політичних блоків. Кожна група обирає лідера.

Кожна група експертів формується зі студентів, що залишилися незадіяними в грі. Експерти спостерігають за ходом гри, відзначають і оцінюють дії учасників гри та психологічну атмосферу взаємодії на різних етапах.

2. Вироблення стратегій учасників. Кожна група (партійний блок) усамітнюється і розробляє свою передвиборчу програму, що складається з 10 пунктів. Час роботи – 15 хвилин.

3. Дискусія. Кожен блок озвучує свою програму, представники інших блоків ставлять питання і висловлюють критичні зауваження за кожним пунктом програми.

4. Корекція стратегій учасників. Обговоривши всі програми, групи розходяться і намагаються знайти компромісне рішення з іншими блоками для створення передвиборчої коаліції.

5. Продовження дискусії. Починається нова дискусія. Якщо в попередніх консультаціях між якимись блоками був знайдений компроміс, то вони під час другої дискусії виступають коаліцією, з єдиними програмою і лідером. Якщо до початку дискусії компромісу знайти не вдалося, то вже в ході дискусії блоки намагаються знайти союзників.

6. Експертна оцінка. Експерти оцінюють виступи ораторів за декількома позиціями, визначеними за взаємною домовленістю, наприклад: тактовність (безтактність); аргументованість (безпідставність); толерантність (нетерпимість до думки інших); мистецтво компромісу (конкуренція і суперництво) тощо.

Переможцем вважається група, яка набрала найбільшу кількість балів. Також визначається лідер і в особистому заліку. За бажанням учасників гри визначається і найбезкомпромісніший чи конфліктний гравець-політик.

7. Аналіз проведеної гри.

   • Учасники гри, виходячи з існуючих протиріч і домагань сторін, визначають вид конфлікту.

   • Учасники гри разом з педагогом розглядають найбільш успішні способи врегулювання політичних конфліктів, умови їх реалізації.

   • Аналіз успішності проведення навчального заняття, оцінювання активних студентів.

Додаток № 2

Казка Корнія Чуковського „Тараканище”

очима політтехнолога. [27]

В казці є всі складові PR:

• Аналіз електорального поля;

• Формулювання мети виборчої кампанії:

• Побудова стратегії і тактики PR;

• Підстройка іміджу кандидата під електоральні очікування;

• Ефективний фінішний ривок кандидата.

Отже: На початку казки надається характеристика суспільства, його благополуччя, диференціації. Це робиться за ознакою способу пересування: ”Львы в автомобиле”, „медведи на велосипеде”, „зайчики в трамвайчике”, „раки на хромой собаке”. Їх єдність у достатньому матеріальному забезпеченні („пряники жуют”) і оптимізмі („едут и смеются”). Перед PR- технологом (про якого не кажуть в казці, як і в житті) стоїть завдання: привести до владного Олімпу невідомого кандидата. Крім амбіцій у нього немає необхідних якостей, які б в очах електорату виправдовували його прагнення. Перший крок – перетворення стратифікованого порядку в гомогенний хаос, в якому розмиваються всі грані між електоральними сегментами. Для цього необхідний образ ворога. На політичну арену випускають Тараканище з традиційним арсеналом агресора: „рычит”, „кричит”, „я вас мигом проглочу”. Результат – суспільна стабільність порушується, електорат впадає в паніку – „звери задрожали, в обморок упали”, „волки от испуга скушали друг друга”, бедный крокодил жабу проглотил”. Навіть спроби соціальних аутсайдерів і маргіналів використати ситуацію для підвищення власного статусу виявляються марними: „не кричи и не рычи, мы и сами усачи и назад еще більше попятились”. Політична криза в суспільстві створена за стратегічним планом вимагає появи персонажа, здатного подолати ворога. Тому, наступний крок – введення фігури спонсора (Гіпопотама), який сформує електоральні очікування і надасть соціальної ваги кандидату: „Кто злодея не боится и с чудовищем сразится, я тому богатирю двух лягушек подарю и еловую шишку пожалую”. В результаті населення здійснює самостійні спроби навести соціальний порядок: „И веселою гурьбой звери ринулися в бой”. Таким чином, спрацювали закони натовпу, результатом яких є повна деморалізація електорату. Це виявилось не складною справою, оскільки PR- технолог врахував етнопсихологічні особливості електорату, а саме: „Мы врага бы на рога, только шкура дорога”. Створений ефект посилюється інформацією про іміграцію більш мобільних громадян: „А лихие обезьяны похватили чемоданы и скорее со всех ног наутёк”. Далі для ефективної тактики PR необхідна інтенсифікація ситуації. І ось: „Тараканище” демонструє останню атаку на фундаментальні цінності: „Принесите-ка мне звери ваших детушек, я сегодня их за ужином скушаю”.

Все. Електорат дозрів до необхідного вибору. Навіть поява іноземного експерта – „Кенгуру” – з його об’єктивним аналізом ситуації не може змінити суспільну думку: „Разве это велика? Ха-ха-ха! Это просто таракан. Ха-ха-ха!”.

Образ ворога ствердився настільки, що не піддається раціональному осмисленню. Ось тут виходить на політичну арену кандидат – „Воробей” – рятівник нації. Його кандидатура з незначними індивідуальними якостями: „прыг да прыг, да чик-чирик” - виявляється більш відповідаючою електоральним чеканням. Наступні дії „Воробья” набувають глобального значення – „взял и клюнул Таракана”. Хоча ці дії абсолютно не значущі в умовах стабільного суспільного ладу. Зрозуміло, за кого віддали б тепер свої голоси і леви, і зайці, і раки. А питання, хто тепер буде їздити в автомобілі, а хто – „на хромой собаке” стає риторичним.