1.2. Біологічна характеристика та систематичне положення суниці садової Fragaria ananassa Duch.

Fragaria ananassa Duch. - трав'яниста рослина до 30-35 см заввишки, із сортовими варіаціями активності росту. Початок плодоношення припадає на 1-2 рік після посадки, продуктивний період у промислових насадженнях триває до 3-4 років, термін експлуатації, залежно від технології вирощування - 1-4 роки. Щорічний приріст стебел у суниці не перевищує 2 см, і в дорослих рослин сягає 10 см. Розгалуження рослин, так звані ріжки, ростуть із верхніх бічних стебел, які утворюються в другій половині літа або осені. Кожне із розгалужень закінчується верхівковою брунькою із якої навесні розвивається суцвіття. Листок складний з черешком 15-20 см. В основі черешків наявні прилистки. Розміщення листків щільне, з утворенням прикореневої розетки. Наприкінці цвітіння, з пазух листків, які утворилися навесні, починають формуватися бічні тонкі, довгі, сланкі пагони. Особливо зростає їх кількість після дозрівання плодів в другій половині літа. На сланких пагонах є вузли. На кожному другому, четвертому, шостому та інших парних вузлах характерне формування листкових розеток, з подальшим утворенням коренів.

До середини літа у більш ранніх розеток на вусиках, а на осінь у тих, що з'явилися пізніше, виростають добре розвинуті корені та порівняно товсте стебло заввишки 5-10 мм. Ці нові рослини (флянці) використовують для закладки нових плантацій. Молоді рослини, в яких стебла ще не розгалужені, дають менше вусиків, ніж дворічні з розгалуженими стеблами.

Підземна частина суниць складається з короткого кореневища (підземного стебла) та коренів. Кореневище формується в результаті заглиблення основи розсади (на 1-1,5 см) під час посадки та підгортання ґрунту до стебел, а також при обробітку в рядках і міжряддях. Коренева система мичкувата, характеризується високою розгалуженістю. Основна маса коренів (до 90%) розміщена у верхньому шарі ґрунту на глибині 10-30 см, а окремі з них заходять на глибину до 90-150 см. У горизонтальному напрямку корені в суниць, які вирощують у загущених рядках, розвиваються в основному під тінню листків. На відстані до 10 см від основи рослини розміщено 72,6 % загальної довжини всіх коренів, від 10 до 20 см – 21,6 % і далі – 5,8% [2, 71]. У зв'язку з неглибо-ким розміщенням кореневої системи необхідно зберігати вологу у верхніх шарах ґрунту, застосовуючи неглибокий міжрядний обробіток ґрунту біля кущів з метою мінімізації їх пошкодження. Коренева система суниці садової є чутливою до критично низьких температур, тому потребує захисту в зимовий період. Корені суниць розпочинають ріст та галуження рано навесні при температурі ґрунту +1-2С і особливо інтенсивно ростуть до початку достигання ягід, не зупиняючи ріст до замерзання ґрунту за умови достатньої кількості вологи. Коренева система суниці садової у перші 3 роки життя рослин збіль-шується за рахунок як її розгалуження, так і використання нових додаткових коренів із наймолодших частин стебла, які формуються біля поверхні ґрунту. Інтенсивність наростання основної кореневої системи при весняній посадці знижується після першого врожаю, в літній період – після другого плодоно-шення. Розпочинаючи з третього й четвертого року, після садіння нижня частина стебла разом із розміщеними на ньому коренями поступово відмирає. Корені, що відмирають, частково змінюються новими, які відростають з основ приростків ріжків поточного року. Але з віком ріжки все вище піднімаються над поверхнею ґрунту, тому повітряні корені вражаються в період посухи або морозів. У результаті цього розміри дієвої кореневої системи з кожним роком зменшуються, що спричиняє зниження імунітету, а відповідно і врожайності рослин суниці. Отже, на третій-четвертий рік врожайність рослин Fragaria ananassa Duch. різко знижується, тому недоцільним є вирощування на одному місці більш як 4-5 роки.

Квітки суниці садової зібрані в щиткоподібні суцвіття дихазіального типу, тому їх розвиток в суцвітті є неодночасним Спочатку з'являються квітки першого порядку, потім із пазух приквіток виростають квітки другого порядку, з них – третього порядку і т.д. Верхівкові суцвіття мають від 6 до 11 квіток [4].

Закладання квіткових бруньок на ріжках навіть в однієї й тієї ж рослини розтягується на 10-16 днів. У бічних конусах меристема переходить у генеративний стан на 15-20 днів пізніше, ніж у верхівок (у термінальних конусах наростання). На однорічній плантації квіткові бруньки утворюються на 4-7 днів пізніше, ніж на дворічній.

Плід суниці – несправжня ягода, яка утворюється з розрослого квіт-коложа. Власне плодами є сім'янки, розташовані на поверхні ягід. Тривалість плодоношення залежить від сорту, погодних умов і агротехніки. Підбір сортів різного строку дозрівання дозволяє збільшити термін збору суниці.

В умовах Полісся України цвітіння суниць розпочинається в третій декаді квітня – на початку травня. Першими зацвітають ранні сорти, через 4-5 днів – середнього строку дозрівання і через 8-10 днів - пізні. Тривалість періоду цвітіння залежить від сорту й погодніх умов. Іноді останні квітки цвітуть у той час, коли розпочинають достигати перші плоди. Між початком цвітіння й початком достигання ягід проходить період від 20 до 26 днів.

Fragaria ananassa Duch. – вологолюбна, відносно тіньовитривала, незимостійка рослина. Для оптимального перебігу процесів росту, розвитку та плодоношення найбільшої шкоди завдають такі несприятливі чинники, як низькі температури наприкінці грудня, безсніжні зими, відлиги з подальшим замерзанням води над рослинами із утворенням льодяної кірки, а також весняні заморозки (особливо довготривалі – з кінця до середини травня). І навіть у разі використання зимо- і морозостійких сортів вони за таких умов втрачають значну частину свого генетично зумовленого імунітету до інших несприятливих чинників (зокрема, тимчасового затоплення насаджень чи навіть перезволо-ження ґрунту, що супроводжується гіпоксією кореневої системи та призводить до загибелі рослини.). З іншого боку, суниця має дуже низьку посухостійкість. Нестача вологи негативно впливає на зав’язування, розмір ягід і закладання квіткових бруньок, що означає зниження урожайності не лише в поточному, а й у наступному році. Тому суничні плантації потребують регулярного зрошення. Великої шкоди насадженням суниці завдають шкідники (особливо суничний кліщ Tarsonemus pallidus Banks. і малиново-суничний довгоносик Anthonomus rubi Hrbst.) та грибкові хвороби (біла і бура плямистості листків – відповідно Ramularia tulasnei Sacc. i Marssonia potentillae f. fragariae Ohl., сіра гниль ягід Botrytis cinerea Pers.). Це вимагає, з одного боку, виваженого й суворо контрольованого застосування відповідних пестицидів, а з іншого – заходів для підвищення імунітету рослин за допомогою певних біологічно активних речо-вин. Для насаджень суниць придатні різні типи ґрунтів, але найвищу продук-тивність забезпечують добре аеровані, багаті на органічну речовину супіщані, вапнякові ґрунти легкого і середнього гранулометричного складу. Засолені, заболочені, глейові та важкі ґрунти під насадження суниць непридатні [18].

В культурі суниця садова розмножується розсадою - вкоріненими розет-ками, що утворюються на вусиках, ріжками, поділом куща, насінням, меристе-матичними тканинами [12].

Розмноження розсадою – основний спосіб вирощування садивного матеріалу рекомендованих і перспективних сортів у виробничих умовах; домінуючий спосіб розмноження для аматорського виробництва. Практикують використання свіжої розсади та розсади «фріго» (тобто тієї, яка зберігалась після викопування і до садіння в наступному році в холодильнику). «Фріго» після посадки в поле не потребує обов’язкового зрошення, оскільки розсада свіжа. Її можна висаджувати в будь-які терміни, що особливо важливо для позасезонного вирощування ягід (Wijsmuller J., 1988). Недоліком розсади «фріго» є її чутливість до низьких температур. Розмноження ріжками не має промислового значення, але його доцільно застосовувати для розмноження сортів, що не утворюють вусиків, або формують їх дуже мало; цей спосіб можна з успіхом впроваджувати в аматорському ягідництві. Рано навесні чи в червні-липні з багаторічного куща відокремлюють бічні ріжки з коренями з подальшим висаджуванням у вологий поживний ґрунт так, щоб на поверхні залишалась лише верхівкова брунька. До осені з ріжків виростають добре розвинені рослини, що наступної вегетації плодоносять.

Розмноження партикуляцією – малопоширений спосіб що полягає в поділі куща. Утворені частини, висаджені навесні чи влітку, наступного року дають урожай, формують нові ріжки. Коефіцієнт розмноження партикуляцією дуже низький, тому спосіб має застосування лише за відсутності розсади потрібного цінного сорту. Насіннєвий спосіб розмноження суниці садової є цінним в селекційній роботі для виведення нових сортів, що добре успадковують ознаки материнських форм. Використання методу мікроклонального розмноження суниці садової дозволяє отримати оздоровлений, позбавлений вірусної та бактеріальної інфекції, генетично та онтогенетично однорідний посадковий матеріал протягом всього року

Всі відомі види суниці належать родині Розових (Rosaceae). Залежно від кількісного набору хромосом, розрізняють диплоїдні види (суниця лісова – Fragaria. vesca, суниця зелена – F. viridis та ін.), тетраплоїдні види (F moupinensis, F. orientalis), гексаплоїдні види (суниця мускатна – F. moschata), а також октаплоїди (суниця садова – F. x ananassa, суниця піщана – F. chiloensis, суниця віргінська – F. virginiana).

Найбільше господарське значення мають:

Суниця лісова (Fragaria. Vesca) – найпоширеніший вид у Європі, Північній Америці, Азії, Північній Африці. Кущ 5-20 см заввишки, компактний або розлогий, з трійчастими, світло-зеленими, дрібними листками на довгих опушених черешках. Квітки діаметром 1-1,5 см, переважно двостатеві. Плід – ягода, ягоди достигають рано, дрібні, округлі, овальні або конічні, рожеві, червоні чи білі, ароматні, приємні на смак. Нині в культурі майже не зустрічається; є ремонтантні, декоративні форми цього виду. У зв'язку з високою зимостійкістю, скоростиглістю і ароматичністю ягід має значення при селекції суниць садових [6, 115].

Суниця зелена (F. viridis) – рослина поширена у Європі, Східній і Центра-льній Азії. Кущ до 20 см заввишки з овальними чи обернено яйцеподібними, темно-зеленими, дрібнозубчастими, сріблясто опушеними листками і нечислен-ними вусами без вузлів. Суцвіття невеликі, щитоподібні, квітки двостатеві, 2,5 см діаметром. Ягоди дрібні (1-2 г), щільні, кулясті чи яйцеподібні, рожевого або червоного забарвлення, у нижній частині без зернівок, дуже запашні.

Суниця східна (F. orientalis) – вид поширений в Західному Сибіру, Монголії, Китаї, Кореї. Кущ до 20 см заввишки, з довгими тонкими вусам; листкові пластинки світло-зелені, овальні, зубчасті з густим опушенням черешків. Квітконоси на рівні листків, квітки одно- або двостатеві, 1-3 см у діаметрі. Плоди достигають дуже рано, дрібні, кулясті чи конічні, червоні, м'які, кисло-солодкі зі слабким ароматом. У культурі вид не зустрічається. Окремі екотипи можуть мати значення в селекції як донори зимостійкості і скоро-стиглості.

Суниця мускатна (F. moschata) – вид поширений від Північної і Центральної Європи до Сибіру. Рослини дводомні. Кущ до 35 см заввишки з численними вусами. Листки великі, зморшкуваті, опушені; квітконоси прямостоячі, опушені, суцвіття щиткоподібні, піднімаються над листками. Ягоди кулястої, яйцеподібної чи овальної форм, рожеві, фіолетові, темно-червоні, ароматні, з мускатним присмаком. Рослини зимостійкі, характери-зуються стійкістю до борошнистої роси, білої і бурої плямистостей, стеблової нематоди, кліща. У промисловій культурі вид відсутній, деякі сорти (Міланська, Шпанка та ін.) зустрічаються в колекціях дослідних установ.

Суниця віргінська (F. virginiana) – вид походить з Північної Америки. Кущ 10-25 см заввишки, утворює багато вусів. Листки великі, матові, на опушених черешках; квітконоси на рівні або нижче листків. Рослини дводомні, квітки діаметром 1-2 см. Плоди кулясті, дрібні (1-1,5 см діаметром), світло- або темно- червоні, кислі, ароматні. Окремі екотипи, що характеризуються стійкістю до борошнистої роси та є зимостійкими є цінними у селекції.

Суниця чилійська (F. chiloensis) – вид поширений в західній частині Америки, добре культивується. Висота куща до 25 см, утворюється велика кількість довгих опушених вусів. Листки товсті, шкірясті, темно-зелені, блискучі. Рослини переважно дводомні, зрідка зустрічаються однодомні; тичинкові та двостатеві квітки великі за розміром, маточкові – дрібні. Плоди кулясті, овальні, діаметром 1,5-4 см, червонувато-бурі, щільні, зі слабким ароматом. Деякі екотопи стійкі до вертицильозного в'янення, фітофторозу, сірої гнилі, кліща і використовуються в селекції.

Суниця овальна – вид поширений на Алясці, в Канаді, високозимо-стійкий, утворює генеративні бруньки за різної тривалості дня, цінний для селекції. Висота – 10-20 см, утворює багато вусів. Листки з голубувато-зеленим відтінком, знизу опушені. Рослини дводомні, суцвіття на коротких квітконосах, квітки 1-1,5 см діаметром. Ягоди кулясті, діаметром 1 см, рожеві, ароматні.

Суниця садова великоплідна, ананасна (Fragaria ananassa Duch.) – вид, що виник за спонтанної міжвидової гібридизації суниці чилійської та віргін-ської. Характеризується високою врожайністю, великим розміром плодів. Вид об'єднує понад 2500 сортів є основним та практично єдиним в культурі різних країн [7, 47].