Літературний огляд і. Історія, поширення та біологія суниці садової Fragaria ananassa Duch.

1.1. Історія введення в культуру та поширення суниці садової

Суниця садова (Fragaria ananassa Duch.) – відносно нова культура, яку ще на початку ХХ ст. лише в деяких країнах знали як рідкісний делікатес. Значного поширення ця культура набула у другій половині ХХ ст. у зв'язку з розвитком селекції та технології вирощування. Наприкінці ХХ ст. суницю садову вирощували в усіх країнах світу; у світовому виробництві суниця зай-няла перше місце серед інших ягідних культур. Щорічне світове виробництво ягід суниць досягло 4 млн. т., в Україні валові збори ягід - 70-80 тис. т.

Згідно із статистичними даними ФАО, світовими лідерами у вирощуванні цієї найпопулярнішої ягідної культури є США, Німеччина, Китай, Іспанія, Італія та Польща.

Батьківщиною дикорослої суниці є Східна Азія, звідки з часом вона поширилася по всій території Європи та Америки, де була активно введена в культуру. Fragaria ananassa Duch є міжвидовим гібридом, виведена у результаті схрещування двох диких американських видів суниць – чилійської та віргінської (додаток 1). Даний вид з'явився в ХVІІІ столітті завдяки тому, що французький офіцер Фрезьє, повертаючись на батьківщину з чилійського містечка Консепсйона, віз із собою тамтешню екзотичну рослину – дику суницю. [23, 61]. Завдяки високим смаковим якостям суниця досить швидко набула широкої популярності. Суницю крупноплідну сьогодні культивують у Європі, Азії, Америці, Австралії, Північній Африці. Вона витіснила майже всі інші суниці з культури і нараховує приблизно 3 000 сортів.

Сучасний український сортимент, представлений у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, налічує 31 сорт, з низ 18 –вітчизняної селекції. Сортимент суниці почав формуватися в кінці ХІХ – на початку ХХ століття і до 30 років минулого століття складався виключно із іноземних сортів. Протягом двох останніх років значно поповнився сортимент суниці садової за рахунок сортів, які офіційно визнані придатними до поширення в Україні та включені до “Державного реєстру сортів рослин...” з метою впровадження та вирощування за різних ґрунтово-кліматичних умов. Це сорти Веселка (2007 рік), Розана київська (2006) і Презент (2006) селекції Інституту садівництва УААН /м. Київ/ та інтродуковані західноєвропейські Хоней (2006), Корона і Полка (обидва – 2007 р.).

Будь-яка селекційна програма спрямована перш за все на поліпшення продуктивності насаджень, смакових та товарних якостей плодів і ягід. Спеціальні програми працюють над підсиленням одного чи декількох компонентів, що входять до складу тієї чи іншої ознаки або над поєднанням цих компонентів. Наприклад, у селекції на продуктивність намагаються поєднати велику кількість квітконосів, максимальну – квіток на одному квітконосі, високе зав’язування та велику масу ягід. Поряд із вдосконаленням сортів суниці за господарськими властивостями, селекціонери приділяють особливу увагу їх адаптивним властивостям, зокрема підвищення зимостійкості та стійкості проти найбільш розповсюджених хвороб – вірусних, бактеріальних та грибкових. Українські селекціонери К. М. Копань, В. П. Копань працювали над створенням інтенсивних сортів, придатних для механізованого збирання врожаю. Їх сорти Присвята, Дарунок вчителю, Фестивальна ромашка є досить популярними в ягідництві.