За ознакою економічної природи цінні папери поділяються на:
пайові папери;
боргові папери;
похідні фінансові інструменти.
Пайові папери фіксують відносини співволодіння або пайової участі у формуванні статутного капіталу і розподілу прибутку (акції1).
Боргові папери є інструментами кредиту (облігації, векселі, ощадні та депозитні сертифікати) - письмові свідчення банку про депонування (вміщення) грошових коштів, котрі засвідчують право вкладника на отримання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Сертифікати можуть бути строковими і на вимогу, іменні та на пред'явника.
Похідні фінансові інструменти (опціони, ф'ючерси, варанти тощо) засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів (найчастіше акцій).
Залежно від мети цінні папери поділяються на:
фондові;
комерційні.
Фондові цінні папери (акції, облігації) є інструментами інвестування капіталу, обертаються на фондовому ринку; вони, як правило, є безстроковими або діють понад один рік.
Комерційні папери (вексель, акредитив та ін.) - це кредитні інструменти; вони опосередковують торговельні операції і обертаються на грошовому ринку. Ці папери переважно короткострокові і лише частково використовуються для інвестування капіталу.
За емітентами цінні папери поділяються на:
випущені фірмами;
акціонерними товариствами;
урядом;
державними установами;
банками;
місцевими органами влади.
За типом передачі майнових прав цінні папери поділяються на:
іменні цінні папери;
на пред'явника;
перевідні.
Перехід прав за іменним цінним папером потребує ідентифікації (підтвердження) власника.
Перехід прав за цінним папером на пред'явника не вимагає ідентифікації власника.
Перевідний цінний папір (вексель - тратта) виписується кредитором (трасантом) і являє собою наказ боржнику (трасату) про оплату в означений строк визначеної суми третій особі (ремітенту) або пред'явникові. При передачі векселя від одного власника до іншого на його зворотному боці робиться передавальний напис, який називається індосаментом. Перевідний вексель дає можливість кредитору розраховуватися за своїми власними боргами.
Залежно від ролі цінні папери поділяються на:
основні (акції, облігації, сертифікати);
похідні (ф'ючерси, опціони, варіанти та ін.).
Останні не дають ні права власності, ні права отримання за ними доходу. Вони лише засвідчують право на купівлю інших Цінних паперів (акцій, облігацій), валюти і товару, і їх вартість походить від вартості останніх.
Цінні папери поділяються на:
ринкові (котрі можна перепродавати);
неринкові (котрі можна продати лише один раз).
За способом валюти доходу цінні папери поділяються на:
цінні папери з фіксованим платежем (облігації і привілейовані акції);
цінні папери з плаваючою ставкою (облігації з плаваючим відсотком, який залежить від облікової банківської ставки);
цінні папери, доход за якими прямо залежить від розміру чистого прибутку підприємства (звичайна акція).
За ознакою території обігу цінні папери поділяються на:
регіональні (облігації місцевих органів управління);
національні (цінні папери внутрішнього фондового ринку);
міжнародні цінні папери, котрі можуть вільно обертатись на території інших країн.
До іноземних цінних паперів відносяться цінні папери емітентів, котрі не є резидентами даної країни, і випуск яких зареєстрований в інших країнах.
За ступенем надійності цінні папери підрозділяються на:
високоякісні (з високою імовірністю повернення капіталу і отримання доходу);
ординарні (з більш низькою ймовірністю). Існують і інші групування цінних паперів.
До числа найпоширеніших цінних паперів відносяться акції, облігації, ф'ючерси та опціони.
Акція — вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства. Одночасно акція є одиницею капіталу, переданого акціонерами у користування акціонерному товариству.
За ознакою емітента акції поділяються на:
біржові;
банківські;
корпоративні;
інвестиційних компаній і фондів.
За способом руху акції поділяються на:
іменні;
на пред’явника.
Іменною є така акція, у реквізитах якої вказано ім’я власника. Досвід багатовікової історії розвитку корпоратизації свідчить, що іменні акції вперше з’явилися на ранній стадії розвитку акціонування. Тоді у кожній акції вказувалося ім’я власника, а для передачі її іншому акціонерові потрібно було мати спеціальне рішення правління. Це суттєво обмежувало і уповільнювало обіг акцій та зменшувало можливість швидкої мобілізації капіталу через ринок цінних паперів. Іменні акції обертаються на ринку тільки за умов обов’язкового повного індосаменту, а про всі передачі (відчуження) акції робиться спеціальний запис у реєстрі AT, що потребує розвиненої інфраструктури і значних затрат. Тому такі акції, як правило, випускаються крупними номіналами.
Пред’явницькі акції вперше з’явилися вже у XVIII ст. і швидко стали абсолютно переважаючими. Їхньою перевагою стала здатність вільно, без перереєстрації та вказівок емітента обертатися на ринку цінних паперів. AT реєструє лише загальну кількість цих акцій. Пред’явницькі акції бувають двох видів: звичайні і привілейовані.