29. Реакція організму на дію тепла та холоду

В умовах низьких температур людина може відчувати конвекційний або радіаційний дискомфорт. В умовах охолоджуючого мікроклімату в організмі людини діє в основному хімічна терморегуляція за рахунок чого починає дещо збільшуватися виробіток тепла через мобілізацію глікогену печінки і підвищеної активності щитовидної залози.

Коли в організмі виробляється тепло, холодові терморецептори передають імпульси судинам шкіри, внаслідок чого вони скорочуються. Скорочення периферійних судин чергується з їх розширенням, а при подальшому охолоджені спостерігається стійкий судинний спазм, що веде до порушення їх живлення, а відтак до підвищення кров’яного тиску та зменшення числа серцевих скорочень, зниження больової та температурної чутливості шкіри, яка стає припухлою та має синюшний відтінок.

Спазми судин супроводжуються болісними відчуттями, що є сигналом організму про небезпеку і якщо не вживати заходів для кровопостачання то це призведе до місцевого обмороження, а при зниженні температури тіла до 24"С настає смерть людини від загального переохолодження. При загальному переохолодженні організму змінюється функціональний стан центральної нервової системи, що пояснюється з медичної точки зору наркотичною дією холоду.

Місцеве переохолодження, особливо кінцівок, веде до розвитку простудних захворювань периферійної нервової і м’язової системи, захворювань суглобів, ураження вух і носа, веде до захворювання місцевого і трійчастого нерва, розвивається радикуліт, неврит, міозит і виникають респіраторні вірусні інфекції.

Наведені явища можуть виникати не тільки від сильного холоду. Причиною переохолодження можуть стати так звані субнормальні температури: від 0 С до +10 С. Ці явища залежать не тільки від ступеня холоду і тривалого впливу його на певну ділянку тіла, але і від зволоження шкіри або одягу. Тому особливо небезпечним в умовах низьких температур є поєднання субнормальних температур із значною вологістю і рухомістю повітря.

Вплив тепла на організм Висока температура впливає на людину і сприяє розширенню кровоносних судин. Відповідно має місце підвищений приплив крові до поверхні тіла і тепловіддача в навколишнє середовище значно підвищується. Однак, коли температура навколишнього середовища і поверхні досягає 30—35 °С, віддача тепла конвекцією і випромінюванням в основному припиняється. Більш висока температура повітря сприяє тому, що більша частина тепла віддається за рахунок випаровування його з поверхні шкіри. В таких умовах організм губить відповідну кількість вологи, а разом з нею і солі, які відіграють важливу роль в життєдіяльності організму.

В умовах зниження температури оточуючого повітря реакція людського організму на ці зміни інша — кровоносні судини шкіри звужуються, приплив крові до поверхні тіла зменшується, і віддача тепла конвекцією і випромінюванням зменшується. Таким чином, для теплового самопочуття людини важливе визначене сполучення температури, відносної вологості і швидкості руху повітря.

Вологість повітря має великий вплив на терморегулювання організму. Підвищена вологість (φ > 85 %) ускладнює терморегулювання через зниження випару поту, а досить низька вологість (φ< 20 %) викликає сухість слизових оболонок шляхів дихання. Оптимальні величини відносної вологості становлять 40—60 %.

Рух повітря в приміщеннях є важливим фактором, який впливає на теплове самопочуття людини. В умовах спекоти рух повітря сприяє підвищенню віддачі тепла організмом і покращує його стан, але здійснює несприятливий вплив під час холодного періоду року.

Мінімальна швидкість руху повітря, яку відчуває людина, становить 0,2 м/с. Взимку швидкість руху повітря не має перевищувати 0,2—0,5 м/с, а влітку 0,2—1,0 м/с.

Швидкість повітря також впливає на розподіл шкідливих речовин в приміщенні. Повітряні потоки можуть розповсюджувати їх по всьому об'єму приміщення, переводити пил з осілого стану у зважений стан.

Під час впливу високої температури повітря, інтенсивного теплового випромінювання є можливість перегріву організму людини, котрий характеризується підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням, прискореним пульсом і диханням, різкою слабкістю, запамороченням, а в тяжких випадках — появою судорог і виникненням теплового удару.