21. Способи і засоби пожежогасіння

До основних способів припинення процесу горіння можна віднести слідуючі методи:

• припинення надходження окислювача (кисню) до осередку горіння;

• розбавлення повітря негорючими, інертними газами;

• зниження температури горючої речовини до рівня, нижчого за температуру спалахування;

• ізоляції вогнища пожежі від доступу повітря;

• зменшення концентрації горючих речовин шляхом розбавлення їх негорючими матеріалами;

• інтенсивного гальмування швидкості хімічної реакції (інгібування);

• механічного зриву полум'я сильним струменем води, порошку, газу.

На цих методах і способах базується припинення процесу горіння за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів пожежогасіння.

Добір тих чи інших способів і методів гасіння пожеж, а також добір вогнегасних речовин та їх носіїв визначають у кожному конкретному випадку залежно від масштабу загоряння, особливостей горючих речовин і матеріалів, а також стадії розвитку пожежі.

До засобів гасіння пожежі належать:

• вода й водяна пара;

• хімічна й повітряно-хімічна піна;

• інертні і негорючі гази;

• галоїдні вуглекислотні сполуки;

• сухі порошки;

• пісок, щільна тканина — повсть та азбест.

Універсальних вогнегасних засобів не існує. Тому для припинення процесу горіння однієї і тієї ж речовини у ряді випадків використовують різні вогнегасні засоби. При доборі засобів пожежогасіння треба виходити з можливості отримання найкращого вогнегасного ефекту при мінімальних затратах.

22. Права та обов’язки працівників

права й обов'язки особи , що вступили в трудові відносини з висновком трудового контракту. Особа , що уклала трудовий контракт, має право, згідно ст.2 Кзот: на умови праці, що відповідають вимогам безпеки і гігієни; на відшкодування збитку, заподіяного ушкодженням здоров'я в зв'язку з роботою; на рівну винагороду за рівний праці без якої б то ні було дискримінації і не нижче встановленого законом мінімального розміру; на відпочинок, забезпечуваний установленням граничної тривалості робочого часу, скороченим робітником удень для ряду професій і робіт, наданням щотижневих вихідних днів, святкових днів, а також оплачуваних щорічних відпусток; на об'єднання в професійні союзи ; на соціальне забезпечення за віком, при втраті працездатності й в інших установлених законом випадках; на судовий захист своїх трудових прав. Працівник як сторона трудового контракту не тільки наділений правами, але і приймає на себе виконання обов'язків. Працівник зобов'язаний: сумлінно виконувати трудові обов'язки; додержувати трудової дисципліни; дбайливо відноситися до майна організації; виконувати встановлені норми праці. Ці обов'язки конкретизуються в законах, розповсюджуваних на окремі категорії працівників, в інших нормативних актах, а також у трудовому контракті. Якщо працівник приймає на себе обов'язок по сполученню професій, виконанню суміжних операцій, то в трудовому контракті даються перелік цих робіт і їхні обсяги .

23. Поняття терморегуляції. Тепловий баланс і теплова рівновага організму людини

Посилення енергозатрат і обміну речовин при виконанні роботи, зокрема м’язової, викликає в організмі працівника збільшення теплоутворення, що відображається на його терморегуляції. Основні зміни терморегуляції при роботі виражаються в підвищенні температури тіла і шкіри, а також у зміні тепловіддачі.

У людини температура підтримується на постійному рівні (36,5…37,0 °С). Постійність ця забезпечується двома процесами — теплоутворенням і тепловіддачею.

Джерелом утворення тепла в організмі є окислювальні процеси. Особливо багато тепла утворюється в м’язах під час роботи. Так, під час ходьби теплоутворення збільшується в 1,5—2 рази, а при інтенсивній м’язовій роботі — в 10 і більше разів.

При охолодженні організму теплоутворення збільшується за рахунок посилення окислювально-відновлювальних процесів. Це так звана хімічна регуляція. Крім того, посилення теплоутворення забезпечується мимовільним м’язовим тремором, що становить механічну регуляцію. За низьких температур навколишнього середовища споживання кисню і теплопродукція можуть збільшуватися в 3—5 раз.

Утворюване в організмі тепло не може бути подальшим джерелом енергії і виводиться з нього через шкіру і легені. Тепловіддача здійснюється шляхом конвекції, проведення, випромінювання та випаровування.

Ефективність терморегуляції організму працівника великою мірою залежить від особливостей поєднання температури, вологості і руху повітря. Чим вища вологість повітря і менша швидкість його переміщення, тим повільніше випаровується піт. Висока вологість повітря утруднює випаровування поту з поверхні тіла працівника, який виконує інтенсивну м’язову роботу, уже при температурі +21 °С. При відносній вологості, яка перевищує 85%, і температурі повітря понад 30 °С порушується терморегуляція організму і може статися його перегрів. Оптимальні значення відносної вологості повітря 40—60%, максимально допустимі — не більш як 75%.

Завдяки складній системі терморегуляції в організмі працюючої людини підтримується тепловий баланс. При цьому, якщо нагромадження тепла в організмі під час важкої роботи в умовах нагріваючого мікроклімату супроводжується терморегуляцією за рахунок тепловіддачі, то при роботі в умовах охолодження викликане нею теплоутворення використовується для захисту організму від переохолодження. Це означає, що енергозатрати на виконання самої роботи в умовах охолодження зменшуються. Легка робота в холодних умовах виконується при підвищених енергозатратах порівняно з такою ж роботою, що виконується за нормальних умов. Важка робота виконується при однакових енергозатратах за умов охолодження, і перегріву при різній спрямованості процесів терморегуляції.