
- •1.Структура, зміст та мета курсу “Охорона праці». Основні поняття курсу «Охорона праці»
- •2. Вібрація як чинник виробничого середовища
- •3. Планування заходів з охорони праці
- •4. Служба охорони праці на підприємстві. Її функціонування
- •5. Шкідливі речовини та їх вплив на організм людини. Класифікація шкідливих речовин
- •6. Особливості горіння твердих речовин
- •7.Соціальний захист працюючих від нещасних випадків і професійних захворювань
- •8. Вплив температури повітря на теплообмінні процеси
- •9. Основні витрати на покращання умов та охорони праці
- •10. Шкідливі та небезпечні виробничі чинники
- •11. Поняття виробничої санітарії та гігієни праці
- •12. Економічне стимулювання охорони праці
- •13. Причини виробничого травматизму та професійних захворювань
- •14. Шляхи нормалізації параметрів мікроклімату
- •15. Порядок проведення реанімаційних заходів
- •16. Система управління охороною праці на підприємстві. Її складові та функціонування
- •17. Заходи захисту від дії шкідливих речовин та пилу
- •18. Структура річної економії підприємства від покращання безпеки праці
- •19. Нормативно-правові акти з охорони праці. Їх види
- •20. Освітлення виробничих приміщень та його вплив на зорову функцію. Основні світлотехнічні величини
- •21. Способи і засоби пожежогасіння
- •22. Права та обов’язки працівників
- •23. Поняття терморегуляції. Тепловий баланс і теплова рівновага організму людини
- •24. Фінансування заходів з охорони праці
- •25. Шляхи зниження рівня виробничого травматизму та захворюваності професійного характеру. Показники ефективності функціонування суоп
- •26. Фізичні та фізіологічні характеристики основних параметрів шуму
- •27. Системи попередження пожеж
- •28. Завдання та значення охорони праці
- •29. Реакція організму на дію тепла та холоду
- •30. Оцінка витрат на охорона праці
- •31. Контроль за станом охорони праці та функціонування суоп.
- •32. Особливості електротравматизму.
- •33. Характеристика зміни стану умов і охорони праці.
- •34.Розробка питань охорони праці в колективному договорі.
- •35.Основні причини ураження людини електричним струмом
- •36.Оцінка соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.
- •37. Відшкодування шкоди заподіяну здоров’ю працюючого внаслідок не дотримання вимог охорони праці.
- •38. Вплив вологості повітря на організм людини.
- •39. Поняття ультразвуку та його вплив на організм людини
- •40. Дисциплінарна та адміністративна відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів з оп.
- •41. Причини вібрації. Характеристика основних параметрів вібрації.
- •42. Оцінка економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.
- •43. Мета та сутність атестації робочих місць за шкідливими виробничими чинниками
- •44. Виробничий шум як чинник виробничого середовища.
- •45. Порядок надання долікарської допомоги при термічних опіках.
- •46. Закон України «Про охорону праці». Основні принципи та положення.
- •47. Дія електричного струму на організм людини
- •48. Порядок надання долікарської допомоги при хімічних опіках.
- •49. Громадський нагляд і контроль за охороною праці. Професійний комітет, комісії з питань охорони праці та громадські інспектори
- •50. Вплив руху повітря на організм людини.
- •51. Види горіння.
- •52. Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •53. Дія шуму на організм людини.
- •54. Категорії приміщень за вибухопожежною небезпекою.
- •55. Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, спецодягом та взуттям.
- •56. Методи аналізу виробничого травматизму та професійної захворюваності.
- •57. Особливості горіння рідких речовин.
- •58. Матеріальна та кримінальна відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів з оп.
- •59. Особливості горіння пилоповітряної суміші.
- •60.Штучне освітлення приміщень і робочих місць. Характеристика джерел штучного освітлення.
- •61 Організація навчання з питань охорони праці. Вступний інструктаж.
- •62 Характерні види уражень людини електричним струмом
- •63 Економічне значення та економічні проблеми охорони праці
- •64. Системи управління оп. Функції управління оп
- •65 Склад та обов*язки комісії зі спеціального розслідування нещасних випадків
- •66. Основні причини виникнення пожеж. Основні поняття пожежної безпеки.
- •67. Державний нагляд і контроль за охороною праці
- •68 Шляхи віддачі тепла у навколишнє середовище
- •69 Первинні засоби пожежогасіння
- •70. Порядок проведення інструктажів з охорони праці на робочому місці
- •71. Вплив характеру праці на функціонування організму
- •72. Класифікація шуму. Заходи захисту від шкідливої дії шуму.
- •73. Склад та обов’язки комісії з розслідування нещасних випадків та професійних захворювань
- •74. Чинники. Що впливають на наслідки ураження електричним струмом.
- •75. Особливості горіння газів
- •76. Гігієнічна класифікація умов праці.
- •77. Заходи та засоби захисту від вібрації
- •78. Класифікація виробничих умов та приміщень за рівнем електробезпеки
- •Як класифікуються виробничі приміщення за рівнем електробезпеки?
- •Які приміщення належать до умов з підвищеною небезпекою?
- •Які умови належать до особливо небезпечних?
- •Які приміщення належать до умов без підвищеної небезпеки?
- •79. Порядок розслідування нещасних випадків, що пов’язані з виробництвом.
- •80.Дія вібрації на організм людини. Класифікація вібрації.
- •Як класифікуються вібрації?
- •82Вплив атмосферного тиску на організм людини.
- •83. Закон «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань». Основні положення.
- •84Шляхи реалізації економічних методів управління охороною праці.
- •85.Чинники та елементи, що впливають та визначають умови праці на робочих місцях.
- •86. Поняття виробничого пилу. Класифікація виробничого пилу.
- •87. Засоби захисту людини від ураження електричним струмом.
- •88. Види і системи освітлення. Коефіцієнт природного освітлення.
- •89. Поняття інфразвуку та його вплив на організм людини.
- •90. Порядок надання долікарської допомоги при тепловому ударі та переохолодженні.
15. Порядок проведення реанімаційних заходів
Порядок проведення реанімаційних заходів включає наступні етапи:
1. Визначення наявності дихання та скорочень серця.
2. Визначення наявності абсолютних ознак смерті.
3. Ревізія прохідності дихальних шляхів та її відновлення.
4. Штучна вентиляція легень.
5. Масаж серця при його зупинці.
Далі слід твердо запам’ятати, що перед проведенням штучного дихання потрібно відновити прохідність дихального каналу у потерпілого без свідомості.
Необхідно зробити таке: 1. Покласти потерпілого горизонтально на спину, при цьому порушення дихання виникає, як правило, внаслідок западання язика. Для попередження западання язика необхідно висунути вперед нижню щелепу потерпілого, відкрити рот, зігнути голову, як вказано на мал. №1.
2. Звільнити ділянку шиї, грудної клітки, тулуба від стягуючих предметів одягу (краватки, пояса, ременя, бюстгалтера і т.інше). 3. Відкрити рот і впевнитись у відсутності сторонніх тіл в ротовій порожнині (харчових і блювотних мас, крові, слизу). Голову потерпілого повертають на бік, відкривають рот, очищають порожнину рота пальцем, обгорнутим марлею або хусточкою (мал. №2).
4. Закинути максимально голову назад і видихнути в рот потерпілого повітря (для нього це вдих). 5. Через деякий час знову провести видих повітря в рот потерпілого. Слідкувати за грудною кліткою.
Реанімаційні заходи не проводять при наявності достовірних ознак смерті: трупні плями, задубіння.
Ефективними методами штучної вентиляції легень є методи активного вдування повітря в дихальні шляхи потерпілого (дихання «з рота в рот», «з рота в ніс»). Всі інші методи (по Сільвестру, Холгеру-Нільсону, Шефферу, метод стискання грудної клітки), засновані на пасивному попаданні повітря в ні потерпілого, недостаньо ефективні. Для проведення штучного дихання «з рота в рот» той, хто надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, кладе одну руку під шию, другу на лоб і максимально закладає голову назад, одночасно затискає великим і вказівним пальцями нісЦя маніпуляція супроводжується розкриванням рота, підтягуванням язика до під’язикової кістки та максимальним вирівнюванням дихального каналу. Зробивши глибокий вдих, той, хто надає допомогу, щільно притиснувшись ротом до рота потерпілого, робить енергійний видих.
Перших 5-10 вдувань необхідно робити швидко (за 20-30 секунд), наступні – з швидкістю 12-15 вдувань за хвилину.
Необхідно слідкувати за рухом грудної клітки потерпілого; якщо після вашого видиху в рот або в ніс грудна клітка потерпілого піднялась, це говорить про те, що дихальні шляхи вільні і штучне дихання ви робите правильно.
В тих випадках, коли щелепи потерпілого щільно стиснуті, ефективним є спосіб штучного дихання «з рота в ніс». З цією метою однією рукою закидають голову назад, а другою беруть за підборіддя і піднімають вверх нижню щелепу, закриваючи рот, проводять глибокий вдих і повітря видихають в ніс потерпілого.
Якщо штучне дихання треба проводити дитині, то краще захопити губами рот і ніс дитини одночасно, вдувати повітря невеликими порціями, об’єм повітря повинен бути невеликим, щоб не пошкодити легені, слідкувати за екскурсією грудної клітки. З естетичних і гігієнічних міркувань штучне дихання можна проводити через марлю, носову хусточку. З цією ж метою в арсеналі засобів для реанімації є Т-подібна або S-подібна трубка (мал.№4).
Ці засоби використовують тільки медпрацівники. Далі слід звернути увагу на такі моменти: суть методу зовнішнього масажу серця заключається в тому, що здавлюючи серце між грудиною і хребтом, вдається виштовхнути невеликий об’єм крові в магістральні судини великого і малого кола кровообігу, цим самим штучно підтримувати кровообіг і функцію життєво важливих органів.
Для проведення зовнішнього масажу серця необхідно потерпілого чи хворого покласти на тверду поверхню (землю, дерев’яний щит) або (якщо хворий знаходиться в ліжку) підкласти під грудну клітку широку рівну дошку, щоб створити тверду основу. Це перша умова ефективності зовнішнього масажу серця. Далі той, хто надає допомогу, вибирає позицію зліва або справа від потерпілого, промацує нижній кінець грудини і кладе долоню на два пальці вище мечоподібного відростка. Друга рука розміщена під кутом (мал.№5).
Дуже важливо, щоб пальці не доторкалися до грудної клітки (профілактика перелому ребер). Надають допомогу поштовхами, натискаючи на грудину, зміщуючи при цьому її в напрямі до хребта на 3-5 см, у дорослого кількість поштовхів повинна бути не менше 60 в одну хвилину. Натискати треба не тільки використовуючи силу рук, але й вагу тулуба.
Дітям до 10-12 років зовнішній масаж серця слід проводити кінчиками двох пальців: кількість поштовхів 70-80; 100-120 в одну хвилину. Критеріями ефективності проведеного масажу є поява пульсу на сонних і стегнових артеріях при кожному натисканні на грудину, звуження зіниць.
Зовнішній масаж серця ізольовано не роблять, а поєднують з штучною вентиляцією легень, і називається це серцево-легеневою реанімацією. Спочатку роблять 4 вдохи, потім, якщо біля потерпілого знаходиться одна людина, то вдування повітря в легені потерпілого чергуються з 15 натискуваннями на грудину з інтервалом 1 сек. (15 натискувань на грудину, два вдохи) Спочатку роблять 4 вдохи, потім, якщо є двоє, то одна людина проводить штучне дихання «з рота в рот» або «з рота в ніс», а друга виконує зовнішній масаж серця у співвідношенні (1:4; 1:5) (5 натискувань на грудину, один вдих. Треба пам’ятати, що в момент вдування повітря в легені масаж треба припинити, бо повітря не буде потрапляти в легені потерпілого.
Якщо серцева діяльність відновилася і на сонних артеріях появився пульс, то масаж припиняють, а штучну вентиляцію легень продовжують до появи самостійного дихання, або до прибуття «швидкої допомоги».
Існують ще ручні методи штучного дихання, які застосовуються при неможливості штучної вентиляції легень способом «з рота в рот» чи «з рота в ніс» при небезпеці зараження або отруєння того, хто надає першу допомогу. До цього методу вдаються найчастіше.
Потерпілого кладуть на спину. Під нижню частину грудної клітки підкладають валик із складеної ковдри, одягу або поліно для того, щоб лопатки і потилиця лежали нижче реберних дуг. Якщо штучне дихання роблять дві особи, то вони стають на коліна по обидва боки від потерпілого. Кожний з них бере однією рукою руку потерпілого посередині плеча, а другою трохи вище кисті. Вони піднімають одночасно руки потерпілого і витягують їх за його головою. Це викликає розширення грудної клітки, тобто відбувається немовби вдих. Потім через дві-три секунди руки потерпілого притискають до його грудної клітки і здавлюють її, тобто роблять немовби видих. Рух руками треба робити ритмічно, з рівними проміжками. Щоб ці рухи відповідали ритму нормального дихання, їх слід робити приблизно 16-18 разів на хвилину, відповідно до свого власного дихання. Якщо штучне дихання робить одна людина, вона стає на коліна за головою потерпілого, захоплює його руки вище кистей і виконує зазначені вище рухи.