Розділ II

2.1 Вплив казки на дитину

Казка - це одна з форм естетичної творчості у дітей. Один з її коренів - це робота дитячої фантазії. Існує глибокий зв'язок між іграми і казками. Будь-яка казка у своїй суті - фабула гри, незалежно від того, чи була ця гра зіграна, чи ні. Казка для дитини - це реальність світу почуттів, розсуває рамки звичайного життя, що дозволяє на доступному для дітей рівні пізнати складні явища, це символічний банк життєвих ситуацій. Казкові уроки - це уроки на все життя і для великих, і для маленьких. Для дітей - це ні з чим не порівнянні уроки моральності, для дорослих - це уроки, в яких казка виявляє свій вплив на дитину. Казка - це найважливіший провідник естетичного життя дитини.

Єдиної класифікації казок не існує, однак більшість авторів виділяє 2 основних види казок: народні і авторські. Кожен з видів казок має своє психологічне значення.

Казка має великий вплив як на свідомі, так і на несвідомі сторони особистості. Про вплив казки на несвідоме людини писали такі психологи, як Е. Берн, К.Г. Юнг, З. Фрейд. Зокрема, Е. Берн говорив, що казка - це рольова взаємодія, що складається в сценарій, тобто це те, що людина ще в дитинстві планує зробити у майбутньому. Думка про те, що людське життя часом слід образам, які ми знаходимо в міфах, легендах і чарівних казках, заснована на ідеях К.Г. Юнга і З. Фрейда. Згідно з їх поглядами, дитина «вбирає» філософські смисли, стилі взаємин і моделі поведінки, потім розігрує це з друзями. Багаторазово проживаючи події казки, дитина побічно набуває значимий для себе життєвий досвід.

У дитини починають складатися реалістичні критерії естетичних оцінок. Слухання казки поряд з творчими іграми має найважливіше значення в розвитку творчої діяльності. Разом з тим сприйняття прекрасного в житті і в мистецтві впливає на загальний психічний розвиток дитини, на формування його розуму, почуття і волі. Правильно організоване естетичне сприйняття має великий вплив і на духовний розвиток дитини. Воно не лише призводить до придбання окремих знань і вмінь, до формування окремих психічних процесів, але й змінює загальне ставлення до дійсності, сприяє виникненню нових, більш високих мотивів діяльності дитини.

Таким чином, творчість чинить величезний вплив на розвиток особистості. Це призвело до широкого використання в психологічній практиці різноманітного літературного матеріалу, і зокрема казок.

Отже запрошуємо всіх у Чарівну Казку – вона живіша за всіх живих, і готова знову прийняти нас в Царство, подарувати Дружину-красуню в писаному теремі з Яблуневим садом, Молочні ріки і кисільні береги, Казкові Пригоди і дружбу з Бабою Ягою, Оленою Прекрасною, Кощієм Безсмертним, Іваном Царевичем і Сірим Вовком. Ка́зка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо.

Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку.

Багато авторів збирали традиційні казки чи створювали нові казки на основі традиційних. Серед таких письменників слід згадати Шарля Перро (Франція), братів Грімм (Німеччина), Івана Франка (Україна).

Характерні особливості казки – це захоплива розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються і переживаються як реальні. Казки відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно-епічними жанрами — сказаннями, легендами, переказами, епічними піснями, — казки не пов'язані безпосередньо з міфологічними уявленнями, а також історичними особами і подіями.

Для них характерні традиційність структури і композиційних елементів (зачини, кінцівки та ін.), контрастне групування дійових осіб, відсутність розгорнутих описів природи і побуту. Сюжет казки багатоепізодний, з драматичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням.

Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і взаємопереплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважальними та ін. У казок народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їх життя. Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси виконавця-оповідача (казкаря). Тому казки, як правило, побутують у багатьох варіантах.

Казку можна розповісти за допомогою музики без допомоги слів. Всі слова і зорові образи замінюють засоби музичної виразності (тембр, темп, гармонія, регістр, ритм і, звичайно, мелодія). Потрібно тільки вміти уважно вслухатися в музику, і вона розбудить нашу фантазію, розширить і збагатить наш внутрішній духовний світ. Діти дуже чуйно відгукуються на ті образи в музиці, які їм близькі і зрозумілі, а що може бути ближче і зрозуміліше казки? Вони з задоволенням і майстерно малюють казкових героїв, фантазуючи і захоплюючись.

В основу казкових персонажів покладено реальні істоти. Наприклад казка про Царя Салтана: Білочка - тварина, але вона співає і чарівні горішки гризе; Богатирі - сильні чоловіки, казково великі, але живуть в океані; Царівна Лебідь - красива жінка, яка перетворюється на лебедя, вміє робити чудеса. Їх також робить казковими фантазія, вигадка, вони все вміють робити те, що в звичайному житті не буває.