5.Внутрішні води
Австралія бідна на поверхневі води, що пов’язано з переважанням на материку сухого тропічного й субтропічного клімату, відсутністю високих гір зі снігами й льодовиками. В Австралії мало рік й озер, близько 60% території не має стоку в океан.
Для основної частини материка, особливо для його пустельних напівпустельних районів, характерні тимчасові водостоки – кріки. Вода в них з’являється тільки після дощів, які тут випадають дуже рідко, й існує дуже короткий час. Інші ріки материка наежать до басейнів Індійського й Тихого океанів. Ріки басейну Індійського океану короткі, мілководні, часто пересихають в сухий період. До басейну Тихого океану належать ріки, які стікають зі східних схилів Великого Вододільного хребта. Ці ріки повноводні на протязі всього року (бо тут випадає багато опадів), короткі й мають багато порогів. Живлення більшості рік материка переважно дощове, а в Австралійських Альпах – мішане.
Найважливіша річкова система Австралії – ріка Мюррей з притокою Дарлінґ. Мюррей (довжина – 2570 км) бере початок в Австралійських Альпах, живиться дощовими й частково сніговими водами. Влітку річка повноводна, в дощовий період нерідко виходить з берегів, зимою міліє. Головна притока Мюррея – Дарлінґ, найдовша річка Австралії (2740 км). Але ця річка мілководна. Рівень води в залежності від сезону сильно коливається. В суху пору року Дарлінґ не завжди доносить свої води до Мюррея й розпадається на окремі потоки.
В Австралії нараховується близько 800 озер. Більшість з них озера-релікти, улоговини яких утворились у вологіші геологічні епохи. Багато з сучасних озер Австралії (Торренс, Фром, Амадіес та інші) являють собою сухі котловини, які заповнені глинисто-солончаковим мулом й покриті шаром солі чи гіпсу. Вони наповнюються водою лише після рідкісних злив, які випадають в Західній Австралії один раз на кілька років.
Найбільше озеро Австралії – безстічне солоне озеро Ейр. Воно знаходиться в зниженні й лежить на 16 метрів нижче рівня моря. В суху пору року озеро Ейр розпадається на багато окремих водойм, а в дощовий період перетворюється на величезну водну поверхню площею 15000 км2.
Австралія дуже багата на підземні води. Площа всіх артезіанських басейнів займає 1/3 частину території материка. Глибина залягання підземних вод від 100 до 2100 м. Інколи (наприклад, в районі озера Ейр) підземні води під природним тиском виходять на поверхню у вигляді мінеральних джерел. Найбільше сховище підземних вод в Австралії – Великий Артезіанський басейн в Центральній низовині – займає площу 1736 тис. км2.
6.Природні зони
В Австралії добре виражена природна зональність ландшафтів. Цьому сприяє рівнинний характер рельєфу материка й відсутність на ньому орографічних меж (високих гір). Природні зони поступово змінюються при русі з півночі на південь по мірі зміни температур, режиму й кількості опадів.
Австралія серед материків займає перше місце за відносною площею пустель й напівпустель й останнє за площею лісів, які до того ж останнім часом значно страждають від частих пожеж.
Центральні й західні райони Австралії в межах тропічного пояс зайняті пустелями й напівпустелями з бідною рослинністю з твердих злаків й кущовими формами евкаліптів й акацій (скреб). В пустелях формуються особливі примітивні ґрунти переважно червоного кольору.
Екваторіальні, субекваторіальні й вологі тропічні ліси займають невеликі площі на крайній півночі материка й вздовж східних навітряних схилів Великого Вододільного хребта. В цих лісах переважно на червоних фералітних ґрунтах ростуть пальми, фікуси, лаври, деревоподібні папороті, обвиті ліанами; в лісах східної частини переважають евкаліпти.
Субекваторіальному кліматичному поясу відповідають головним чином савани й рідколісся (з евкаліптів і акацій). Під евкаліптовими лісами й в саванах формуються червоно-бурі й червоно-коричневі ґрунти.
В межах субтропічного поясу на південному сході й південному заході материка формуються особливі природні комплекси. У вологих субтропічних лісах на південному сході материка на червоноземах й жовтоземах ростуть евкаліптові ліси, а в південній частині цієї зони ростуть вічнозелені південні буки. На південному заході материка знаходиться зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників з типових австралійських видів на коричневих ґрунтах.
Всі зручні для землеробства території природних зон Австралії зайняті полями й плантаціями культур, які були завезені з Європи й інших частин світу. Поруч з хлібними злаками тут добре акліматизувалась виноградна лоза, кукурудза, рис, багато овочів й фруктові дерева.