10.3. Приклади реальних віртуальних підприємств

На сьогодні існує вже досить значна кількість проектів та

реалізацій віртуальних підприємств (NIIIP, X-CITTIC, CITIS та ін.).

Проект NIIIP (Національні індустріальні протоколи інформаційної

інфраструктури) був розпочатий у 1994 році в США і, можливо, є

найбільш значним проектом у сфері ВП. Фактично це — швидше

програма, ніж проект. NIIIP має намір підтримати створення

індустріальних ВП, і це забезпечить технології, які дозволяють

учасникам ВП співробітничати всередині різнорідного

обчислювального середовища. В основу проекту покладений розгляд

«життєвого циклу» ВП: ідентифікація потреб ринку, пошук партнерів,

асистування процесу переговорів між партнерами та ін.

X-CITTIC (Система планування й управління для віртуальних

підприємств з виробництва напівпровідників) — це ESPRIT-проект,

який фокусується на ВП для сектора мікроелектроніки.

У цій прикладній галузі, процес виробництва, пов’язаний із

замовленням на продаж, яке сформоване споживачем, що

знаходиться будь-де у світі, може здійснюватися шляхом виконання

замовлень, розміщених через глобально розподілену виробничу

мережу.

Детальніше розглянемо віртуальне підприємство CITIS.

На початку 90-х років компанія AeroTech Service Group, Inc.,

інженерна консультаційна фірма взяла на себе посередницьку роль,

надавши допомогу компанії McDonnell Douglas Aerospace (MDA) та її

підрядникам зі створення віртуального підприємства. Виступаючи як

регулювальник інформаційних потоків, AeroTech створила нову

форму електронного бізнесу.

Тема 11. Нові інформаційні технології в електронній комерції.

11.1 Організаційні питання в електронній комерції

Впровадження електронної комерції — не просто черговий технологічний проект. При цьому

звичайно потрібна значна організаційна перебудова, корекція комунікаційної й інформаційної

інфраструктур фірми. Цими змінами необхідно вміло управляти.

Найчастіше докорінні зміни в організаційній структурі пов’язані з інформацією і засобами

телекомунікацій. Так, фундаментом інфраструктури повинен бути старанно підібраний комунікаційний

засіб. Це може бути звичайна електронна пошта або щось більш складне, наприклад, база даних Lotus

Notes або спеціальний додаток клієнт—сервер. Якою б не була реалізація, важливо розуміти, що

комунікаційна інфраструктура, а також розвиток і заохочення культури її використання — ключ до

підтримки гнучкої організації, спроможної швидко реагувати на зміни та сприймати нововведення.

Коли для поліпшення обміну інформацією компанія зробить інфраструктуру відкритою, слід

замінити паралельні інфраструктури однією. Наприклад, не слід підтримувати дві окремі системи

обслуговування замовників: одну — для звернень по телефону, іншу — через Internet. Слід

перекласти їх на єдину платформу опрацювання даних. Ще більш важливо з’єднати системи, що

обслуговують різні ланки виробництва. Інформація про замовників може бути одержана з

різноманітних джерел (продажу, підтримки, маркетингу), але необхідно, щоб вона доходила до

кожного, хто спроможний здобути з неї користь, включаючи дизайнерів та інженерів. Тому так

важливо її максимально ефективно поширювати.

Одержаною в результаті впровадження нових форм інформацією необхідно ефективно

управляти. Ця думка не нова — багато фірм уже давно намагаються її реалізувати. Але в умовах

зростання обсягів інформації та її вільного поширення систематизація набуває ще більшого

значення. Якщо цього не відбувається, фірми та їх персонал просто «зламаються» під вантажем

інформації, для опрацювання якої немає підхожого інструмента.