5. Зобов'язальне право

Зобов'язання — це правовідносини, в силу яких одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кре­дитора) певну дію — передати майно, отримати гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від бор­жника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають:

• з договорів та інших правочинів;

• у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності;

• внаслідок завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

• внаслідок інших юридичних фактів.

Значна більшість зобов'язань є договірними.

Сторони повинні здійснювати покладені на них обов’язки, своєчасно виконувати зобов’язання, притримуватись порядку виконання.

Способи забезпечення виконання зо­бов'язання

Неустойка (штраф, пеня) – визначена зако­ном чи договором сума, яку боржник повинен передати креди­торові у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'я­зання.

Застава — зобов'язання, за яким кредитор має право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати заставлене майно.

Порука — зобов'язання, за яким поручитель повинен перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині, яка не виконана.

Завдаток – грошова сума або рухоме майно, яке передаєть­ся кредиторові боржником у рахунок належних з нього за дого­вором платежів на підтвердження його виконання. Якщо основ­не зобов'язання не виконане з вини сторони, яка дала завдаток, сума не повертається, а якщо з вини особи, яка отримала завда­ток, то вона повинна повернути подвійну суму завдатку.

Гарантія — це зобов'язання, що видається бан­ком, іншою фінансовою установою, страховою організацією, за яким відповідний банк (гарант) гарантує перед кредитором виконання боржником свого обо­в'язку.

Притримання — це правовідносини, за якими кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, має право притримати її у себе до моменту належного виконання зобов'язання боржником щодо цієї речі (оплата речі, відшкоду­вання витрат за її утримання). Але до кредитора, який притри­мує річ у себе, право власності на неї не переходить. Право на притримання речі може бути передано третій особі, вказаній боржником.

Зобов'язання припиняється за таких підстав:

• надання відступного (за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо);

• зарахуванням

• за домовленістю сторін

• прощенням боргу

• неможливістю виконання — у зв'язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає (форс-мажорні обставини);

• смертю фізичної особи або ліквідацією юридичної особи

Порушенням зобов'язання

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

• припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмо­ви від зобов'язання, якщо це встановлено договором або зако­ном, або розірвання договору;

• зміна умов зобов'язання;

• сплата неустойки;

• відшкодування збитків та моральної шкоди.

Збитками є:

• втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (ре­альні збитки);

• доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Моральна шкода полягає:

• у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа за­знала у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я;

• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

• у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не вста­новлено договором або законом.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сто­рона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Од­ностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторо­ну від відповідальності за порушення зобов'язання.

Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, зав­дані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку ви­конати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено догово­ром або законом.