Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
politolog_ispit.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
620.54 Кб
Скачать

7.Проаналізуйте основні політологічні концепції хх століття.

Широке поширення на початку XX сторіччя одержала теорія еліт, творцями якої були два італійські вчені: Вілъфредо Парето (1848-1923) і Гаетано Моска (1858-1941). М. Моска в роботі «Елементи, політичної науки» затверджує, що влада завжди знаходилася і повинна знаходитися в руках меншості. Коли вона переходить з одних рук в інші, то переходить від однієї меншості до іншої, але ніколи від меншості до більшості. Цю правлячу меншість автор називає панівним класом, елітою. Політичний прогрес полягає в переході влади від однієї правлячої еліти до іншої. Кожна еліта править шляхом поширення тієї ідеології, що відповідає завданням її влади.

M. Моска вказує на дві тенденції в історії держав: аристократичну і демократичну. У першому випадку влада знаходиться у замкнутих еліт, у другому — у еліт, що виходять з мас. Вибори — це спосіб відновлення еліт. В. Парето в роботі «Трактат про загальну соціологію» розглядає еліту як групу природжених керівників нації, як людей, наділених якостями, що виділяються на загальному тлі. Він вважав, що у всяку епоху існують два такі роди групи — еліта і контреліта, що ведуть між собою боротьбу за владу за допомогою мобілізації мас. Домінуючою якістю правлячої еліти служить здатність керувати людьми, підкреслює В. Парето. Індивіди, наділені такою здатністю, маніпулюють масами за допомогою обману або насильства. Якщо еліта не обновляється, то вона деградує, що веде до революції, у ході якої відбувається зміна складу правлячої групи.

1) Модель плюралістичної демократії.

Модель плюралістичної демократії заснована на тому, що сучасна демократія втрачає свій яскраво виражений класовий характер, що підтверджується тим, що у процесі НТР значно змінилася структура панівного класу. В ньому чітко вирізняються певні групи зі своїми специфічними інтересами, відмінними од інтересів класу в цілому, котрі конкурують між собою (політична, військова, економічна, технократична та ін.). Сучасне суспільство розглядається як сукупність взаємодіючих соціальних “страт”, які об’єднують індивідів за ознаками аналогічності їхнього матеріального становища, фаху, роду занять, віку, релігійних переконань, місця проживання тощо. Інтереси кожної з названих груп, як правило, суперечать інтересам інших “страт”, через що все суспільство становить клубок незбіжних інтересів різних соціальних груп. В результаті зіткнення, а потім примирення різноманітних інтересів і досягається виявлення “суспільного інтересу”. З метою формулювання та захисту соціально-групових інтересів створюються численні громадянські організації – групи тиску, групи за інтересами, в діяльності яких теоретики плюралістичної демократії вбачають вирішальний чинник сучасного суспільного життя. Ці групи досягають своєї мети шляхом тиску на різні ланки державного апарату, а держава виступає тільки в ролі арбітра у випадках особливо гострого конфлікту між соціальними групами. Жоден клас або група не володіє монополією на владу. Державна влада здійснюється як державою, так і недержавними об’єднаннями громадян. Державний суверенітет мовби дробиться. Взаємна конкуренція громадянських організацій страхує суспільство від того, щоб жодна з організацій не перетворилася на домінуючу еліту. Саме такий плюралізм влади, на думку Р.Даля, спроможний виявити волю мас. Таким чином, влада діє відповідно до волі значної більшості населення, а опозиція акумулює погляди незгодних.

2) Теорії елітаризму.

Антидемократичну тенденцію суспільного розвитку уособлюють новітні елітаристські концепції. Представники цього напряму виходять з того, що злагода й партнерство, до яких закликають неоліберали, уже ніколи не подолають соціальних та етнічних конфліктів. І оскільки суспільного багатства на всіх не вистачає, то левова частка його має дістатися групі (класовій, національній, расовій), котра за своїми чеснотами найбільше заслуговує на добробут. Ця тенденція знайшла своє втілення в неоконсервативних елітарних концепціях. У сучасній західній політології існує кілька новітніх модифікацій елітарних концепцій: “ціннісна”, “макіавелліївська” та структурно-функціональна. Спільними рисами, що їх об’єднують, є, по-перше, заперечення історичного прогресу (історія розглядається як сукупність замкнених соціальних циклів, для яких характерне панування певних типів еліт); по-друге, відкидання ідеї народного суверенітету як утопічного міфу романтиків і, по-третє, твердження, що нерівність – це основа соціального життя.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]