71.Проаналізуйте статті Конституції Україги про правову соціальнц державу.

В основу розбудови української державності конституцією покладена концепція демократичної, соціальної, правової держа­ви, що відповідає вимогам сучасної теорії і практики конститу­ціоналізму. Однак проголошенням демократичного, соціально­го і правового статусу України законодавець не стільки конста­тував реальний стан держави, скільки висловив прагнення і створив конституційні передумови для подальшої реалізації на­званих принципів. Про це свідчать і положення Преамбули Кон­ституції, де зазначається, що Український народ, від імені якого виступає Верховна Рада України, прагне розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу.Демократія тісно пов'язана з характеристикою держави як правової і соціальної. Демократія сприяла шляхом поступового визнання соціально-економічних прав, запровадження соціальціонує перехід від ліберальної до соціальної моделі правової дер­жавності і покладає на останню цей обов'язок, чим і визнає пра­вомірність її існування.Конституція створила правові передумови для розбудови України як соціальної держави. Соціальною вважається така дер­жава, яка визнає людину найвищою соціальною цінністю, своє призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру і злаго­ди в суспільстві, надає на субсидіарних засадах соціальну допо­могу індивідам та іншим громадянам, які перебувають у важкій життєвій ситуації, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя. Пряме визнання держави соціальною дозволяє стверджу­вати, що конституційному устрою Української держави прита­манний принцип соціальної держави, через що він набуває вищої імперативної сили і стає загальнозначущим, в тому числі і щодо соціальної спрямованості законодавства.Поняття «соціальна держава» є загальною правовою катего­рією, яка потребує подальшого визначення його змісту. Для ро­зуміння цього поняття необхідно звертатися до норм діючого за­конодавства, судової практики та аналізу існуючих у суспільстві традицій.

72.Розкрийте поняття політичного конфлікту та його передумови.

Поняття політичного конфлікту позначає боротьбу одних суб'єктів з іншими за вплив в системі політичних відносин, доступ до ухвалення загальнозначущих рішень, розпорядження ресурсами - словом, за все те, що складає владу і політичне панування. Політичний конфлікт - це зіткнення, протиборство політичних суб'єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, цінностей і поглядів.

Причиною політичних конфліктів є зіткнення ціннісних орієнтацій: ліві — праві, ліберали — консерватори, інтервенціоністи — ізоляціоністи та ін. Є підстави стверджувати, що розбіжності в цінностях — одна із основних причин і передумов політичного конфлікту. Коли ці розбіжності виходять за певні межі, виникає конфлікт, ба навіть і криза.

Більшість авторів західної політичної науки виходять з того, що в кінцевому рахунку конфлікти визначаються свідомістю людей. Причинами, які викликають політичні конфлікти, називають незбігання індивідуальних і суспільних цінностей, розлад між сподіваннями та практичними намірами і вчинками осіб, нерозуміння своїх дій стосовно один до одного, логічні помилки і семантичні труднощі в процесі комунікації, недостатність і неякісність інформації. В цьому плані соціально-політичні зіткнення трактуються як зіткнення "конфліктуючих свідомостей", а їх головні причини — недосконалість людської психіки, невідповідність між реальністю і уявленням про неї.

Не менш багатогранні причини політичних конфліктів на міжнародній арені: територіальні претензії однієї країни до іншої (всупереч діючим міжнародним договорам), національна пригніченість, нерівне положення державної нації і національних меншин, особливо з прикордонною праматірною державою, та інші.