6.Проаналізуйте розвиток політичної думки в Новий час.

Однією з фундаментальних політичних ідей нового часу була ідея договірного характеру держави, яка прийшла на зміну середньовічної теорії божественного походження держави. У цієї ідеї знайшли відображення раціонально-критичне ставлення до реальності і бажання створити нові надихаючі ідеали. Економічне панував клас буржуазії прагнув відібрати у феодалів і політичну владу. Ідеологічним обгрунтуванням правомірності такого кроку, необхідність створення нових політичних інститутів і порядків, які відповідали б природі людини, її природним правам, стала теорія «суспільного договору».

В основу теорії було покладено ідею про те, що незалежний самостійний індивід, поява якого було можливо тільки завдяки твердженням приватної власності, складає першооснову соціального будівлі - суспільства. З метою реалізації своїх священних і невідчужуваних природних прав і свобод сукупність автономних індивідів укладають суспільний договір. Цей договір означає перехід від природного стану суспільства, коли людина була частиною природи і відкрито виявляв свої природні пристрасті, егоїзм, жорстокість, до цивілізованого, тобто до державно-організованого існування. Перехід до цивілізованого існування висловлював бажання людини встановити порядок і справедливість, потреба в забезпеченні політико-правових гарантій природного рівності індивідів.

Інша ідея Європейського соціалізму звернулася до проблематики держави, права, влади у пошуках відповіді на питання про те, якими мають бути політико-юридичні інститути, здатні адекватно втілити лад, заснований на спільності майна, що покінчив із приватної власністю, з матеріальним нерівністю між людьми, з колишніми тіраніческімі формами правління.

Усередині цього руху, виражало одвічні прагнення суспільних низів до соціальної справедливості, складалися і циркулювали досить різні погляди і уявлення. Ці ідеологічні освіти відрізняються один від одного не тільки в силу того, що неоднакові що захищаються ними проекти організації публічної влади майбутнього. Розрізнений і що міститься в них принцип, відповідно до якого має створюватися і функціонувати новий світопорядок. В одних випадках на передній край висувається і таким принципом визнається раціональність, в інших випадках - свобода, в третій - рівність і т. д. У таких проектах заломлюється дуже різний соціально-історичний досвід. Те саме треба сказати і про методологію проектування соціалістами системи політико-юридичних інститутів, придатної - з їхньої точки зору - для майбутнього суспільства. Важливі відмінності є в манері, прийоми, стиль викладу політико-юридичних ідеалів, які фігурують у названих мислителів.

Існувала і теорія природного права. Гуго Гроцій визначав Природне право визначав як "припис здорового розуму ". Відповідно до цього положення ту чи іншу дію - залежно від його відповідності чи суперечності розумній природі людини - визнається або морально ганебною, або морально необхідною. Природне право, таким чином, виступає в якості основи і критерію для розрізнення належного (дозволеного) і неналежного (недозволеного) по самій своїй природі, а не в силу будь-якого волеустановленного (людьми або богом) припису (дозволу або заборони). Інше розуміння природного права дав Бенедикт Спіноза. Закони природи він характеризував як "рішення Бога, відкриті природним світлом ", тобто розкриті людським розумом, а не дані в божественне одкровення. Разом з тим закони і правила природи, за якими споконвіку всі відбувається, це сила і могутність дії "самої природи.

На такому розумінні законів природи будується і трактування Спінозою природного права, оскільки людина - це частинка природи і на нього, як і на всю іншу природу, розповсюджуються усі природні закономірності і необхідності. "Отже, - писав Спіноза, -- під правом природи я розумію закони або правила, згідно з якими все здійснюється, тобто саму могутність природи. І тому природне право всій природи і, отже, кожного індивіда простягається так далеко, як далеко простягається їхня міць ".