Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
politolog_ispit.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
620.54 Кб
Скачать

23.Що таке політичні відносини.

Політичні відносини - практичні відносини, взаємозв'язки соціальних суб'єктів, у яких виражаються їхні інтереси та здійснюється політична діяльність. Формою політичних відносин можуть бути: вибори, референдуми, мітинги, зібрання, пікети, страйки, політичні перемовини тощо.

 Типологія політичних відносин виглядає приблизно так: 1) за характером соціальних суб'єктів — міжнародні; міжнаціональні; між соціальними групами; між особами (індивідами, лідерами); 2) за організацією соціальних суб'єктів політики — міждержавні; міжпартійні; між громадськими об'єднаннями; державно-партійні; між державою і громадськими об'єднаннями; між партіями і громадськими об'єднаннями; 3) за характером відносин між суб'єктом і об'єктом політики — відносини панування; підкорення; 4) за характером упорядкованості — координаційні; субординаційні; 5) за характером різних сфер політичної влади — законодавчі, управлінські, судові; 6) за характером тривалості — сталі, тривало існуючі політичні відносини, що виражають докорінні особливості даної політичної влади; рухомі, динамічні, що відображають зміну співвідношення соціально-політичних сил у процесі повсяк денної політичної життєдіяльності суспільства; 7) між світовими політичними структурами ~ міжурядові, сформовані національними урядами; неурядові організації, що складаються з національних організацій та асоціацій; транснаціональні організації, які створюються індивідами; 8) за територіальною спрямованістю — у масштабах політичної системи однієї країни; у глобальному масштабі між політичними системами різних країн; 9) за механізмом формування і прояву — стихійні; свідомі.

24.Розкрийте сутнісні риси та форми демократії.

Демократія - народовладдя - це одна з основних форм пристрою будь-якої організації, заснованої на рівноправній участі її членів в управлінні і ухваленні в ній рішень по більшості; ідеал суспільного пристрою: свобода, рівність, повага людської гідності, солідарність і т.д.; соціальний і політичний рух за народовладдя.

Характерні риси:

- базується на ідеї «загального добра для всіх», що створюється на основі загальної волі.

- відокремлення індивіда від суспільства й держави,

- розмежування двох автономних сфер - держави й громадянського суспільства,

- конституційне й институційне обмеження сфери дії й повноваження держави

- захист автономії й права меншості стосовно більшості,

- проголошення політичну рівність всіх громадян,

- наділення особистості фундаментальними, невід´ємними правами й затвердив її як головний елемент політичної системи.

- принципу народного суверенітету.

- Парламентаризм, перевага представницьких форм політичного впливу.

- Поділ влад, створення стримувань і противаг як умови ефективного контролю громадян над державою, запобігання зловживань владою. Як відзначав ще в XVIII в. Монтеск´є, суспільство в стані проконтролювати лише ту владу, що роздроблена й окремої частини якої протипоставлені один одному.

- Обмеженість політичної участі. Ототожнення народу як суб´єкта влади із власниками-чоловіками, виключення нижчих шарів, насамперед найманих робітників, а також жінок із числа громадян, що володіють виборчим правом. У більшості західних демократій аж до початку-середини XX в. зберігалися майнові й інші цензи - обов´язкові умови, без наявності яких людина не мала права брати участь у голосуванні. (У деяких штатах США своєрідний майновий ценз - виборчий податок - був відмінний лише в 1961 р.)

- формальний характер демократії, що випливає з вузького, розуміння свободи як відсутності примуса, обмежень.

Залежно від форм участі народу у здійсненні влади виділяють пряму і представницьку демократію.

1. Пряма демократія. У прямій демократії між волею народу і її втіленням у рішення немає опосередкованих ланок: народ сам бере участь в обговоренні і прийнятті рішень.

Законодавство багатьох країн передбачає: безпосередні форми участі громадян у законодавстві - референдум і ініціативні рухи.

Референдум, який інколи називається плебісцитом (що в дослідному перекладі - народне рішення), є прямим голосуванням народу з найважливіших державних питань. 

2. Представницька (репрезентативна) демократія. У представницькій (репрезентативній) демократії воля народу виражається не прямо, а через інститут посередників, тому її ще називають делегованою демократією. Депутати, політичні лідери, отримавши "мандат довір'я" від народу через процедуру голосування, повинні втілити цю волю в законах і рішеннях, які приймаються.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]