19.Проаналізуйте політичну владу в сучасній Україні.

Найбільш важливою і актуальною з усіх проблем, що гостро стоять сьогодні перед українським суспільством, є проблема влади. Невирішеність цієї проблеми (або, точніше кажучи, її вирішення шляхом, котрий є прямо протилежним об'єктивним потребам, інтересам і цілям суспільства на даному етапі його історичного розвитку) є головною причиною появи маси інших дуже серьозних суспільних і особистих проблем, конфліктів, протиріч. Всі разом, будучи намертво зав'язаними у пресловутий "гордієв вузол", вони не тільки заважають нормальному розвитку незалежної України, але й послідовно ведуть її, як систему, до загибели. Ось тому проблема влади - це саме та основна ланка "проблемного ланцюга", лише "розрубавши" яку, можна було би швидко й оптимально вирішити багато інших животрепетних проблем українського сьогодення.  У своєму найбільш загальному вигляді проблема влади, що розглядається нами, являє собою відбиття класичного гострого діалектичного протиріччя між новим і старим. Вона закономірно виникає з невідповідності старих принципів, форм організації, структури, якісних характеристик нинішнього суб'єкта української влади, а також цілей, засобів та методів його діяльності, новим історичним завданням, які об'єктивно постали перед Україною в 1991 році.  Центральним пунктом проблеми влади є те, що при переході України у самостійний, тобто у системно якісно інший, новий для неї стан, фактично не відбулося зміни суб'єкту та якості української влади. Але ж саме це і являється неодмінною умовою будь-якого якісного соціального перетворення. Причому, незалежно від того, чи відбувається воно революційним або еволюційним, реформістським шляхом. Ані для кого не є секретом, що і сьогодні в Україні суб'єктом влади залишається все отой же старий (хоча й декілька змінений з виду, формально "перефарбований" у раніше ненависні йому українські національні кольори) експлуататорський клас, котрий панував і в бувшому СРСР. Це - дуже малочисельний клас партійно-державної бюрократії, "клас керуючих", або ж, як його прийнято ще назвати у нас, "номенклатура". До цього часу в ході так званих "реформ", що після 1991 року послідовно і цілеспрямовано здійснювалися в нашій країні у певному напрямку, він де-факто експроприював та "прихватизував" не лише політичну владу. Завдяки утриманню влади, цей клас перетворив практично всю бувшу "загальнонародну" власність на приватну власність своїх представників. Він також привласнив собі дуже велику частину особистої власності пересічних українських громадян, котра була набута ними за радянський час. Вона теж була трансформована на приватний капітал та, значною мірою, переправлена за межі України. Більш того, зберігаючи у своїх руках монополію на офіційну владу і засоби цієї влади, нинішня правляча верхівка може цілком легально, шляхом видання необхідних їй державних законів і указів (особливо у сфері экономіки та оподаткування), продовжувати й надалі нещадно експлуатувати наш народ. Тим самим, використовуючи широкі можливості, що надаються їй державною владою, українська неономенклатура "на цілком законній підставі" зухвало відбирає і привласнює собі те, що їй, об'єктивно, не належить. А саме: супер-левову частину додаткової і необхідної вартостей, котрі створюються важким трудом наших громадян. Отже, проблема влади у нас виявляється дуже тісно пов'язаною з іншими вельми важливими соціальними проблемами власності та справедливого розподілу результатів праці громадян і суспільства в цілому.

Вищим суб'єктом влади в Україні на ділі має стати Український народ. Він у дійсності, а не лише за формальним визначенням у чинній Конституції, є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в країні. Тому саме він, народ, як справжній Суверен, має своєю найвищою волею безпосередньо вирішувати всі важливі питання життя суспільства, визначати головні засади і шляхи його подальшого розвитку, встановлювати такий державний лад, котрий йому потрібен для вільного, щасливого, заможного і повноцінного життя. Саме він, народ, як справжній Господар цієї країни, має призначати і в будь-який час відправляти у відставку всіляку свою прислугу: ради, уряди, суди, всіх посадових осіб у державі, - якщо вони не виконують належним чином його суверенну волю, нехтують своїми службовими обов'язками та удаються до зловживань. Конче необхідно глибоко та якісно змінити в Україні всю систему суспільних відносин. Особливо це стосується відносин власності та розподілення суспільного продукту, який безумовно має належати тим, хто його виробляє. Потрібно назавжди усунути в Україні всі форми експлуатаціі людини ким то не було: іншою людиною, групою осіб, державою чи цілим суспільством. Нам не слідує наївно сподіватись на те, що без справжнього і комплексного політичного вирішення цих важливих історичних завдань, які зараз об'єктивно стоять перед українським суспільством, відбудеться якесь поліпшення соціально-економічного та всякого іншого становища в країні. Саме на це у першу чергу й мали би бути скерованими увага і зусилля всіх дійсно здорових, свідомих та відповідальних сил нашого суспільства. Тобто, тих насправді прогресивних, народних та патріотичних сил, які вже зараз поступово починають формуватися в Україні перед загрозою національної катастрофи, котра наближається. Певне, вже назабаром вони зможуть прийти у нас до влади завдяки невпинності дії законів соціального розвитку.