3.Виписати ключові поняття по даній темі і надати їм визначення.

Психологічна діагностика – це наука про конструювання методів оцінки, вимірювання, класифікації психологічних і психофізіологічних особливостей людини, а також про використання цих методів в практичних цілях. Це цілеспрямоване вивчення індивідуальних особливостей особистості та соціально – психологічних явищ у групах (колективах, неформальних об'єднаннях).

Психологічна корекція (Психокорекція) – один з видів психологічної допомоги (серед інших – психологічне консультування, психологічний тренінг, психотерапія); діяльність, спрямована на виправлення особливостей психологічного розвитку, які не відповідають оптимальній моделі, за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу; а також – діяльність, спрямована на формування у людини потрібних психологічних якостей для підвищення його соціалізації і адаптації до життєвих умов.

Тренінг (англ. – навчати, виховувати) – метод активного навчання, спрямований на розвиток знань, умінь і навичок та соціальних установок. Тренінг досить часто використовується, якщо бажаний результат – це не тільки отримання нової інформації, але й застосування отриманих знань на практиці.

4.Законспектувати або дати анотацію наступним роботам:

1. Александров а.А. Психодиагностика и психокоррекция. / а. А. Александров. – Изд.: Питер, 2008. – 384 с.

Современные тенденции социальной политики развитых стран выдвигают на первуй план профилактическую деятельность, предопределяющую непрерывность отслеживания в режиме мониторивания состояния здоров’я, соціального поведения, профессональной пригодности и потребности в социальной поддержке граждан. Очевидно, что такой поход, ориентированный на ранее выявление те хили иных личностных и межличностных проблем и своевременное оказание профессиональной помощи, гуманистичен в своїй основе, но требует значительных материальных и временних затрат в святи с массовостью профилактических мероприятий. В то же время он способен сократить затраты общества на лечение своевременно не предупрежденных болезней, предотвратить многие разрушительные конфликты и продлить период дееспособности популяций.

Психологическая наука не осталась вне научно – технического прогресса. ХХ в. был ознаменован усили ями многих учених и коллективов по созданию и практическому использованию формализованных психологических и медико – психологических вербальних и невербальних тестов, предназначенных для исследования и диагноза психо – физиологических и личностных характеристик, свойств, знаний, навыков и учений испытуемых.

Во второй половине ХХ в. произошло оформление тестового метода в самостоятельное научное направление со своїй теоретической и концептуальной базой, научно и эксперементально обоснованными принципами конструироания тестов и критеріями оценки их валидности и надежности. Одновременно шло накопление и совершенствование интерпетационного опыта.

В социальных науках и медицине, где возникают практические задачи оценки личностных войств и их особенностей, потребность в эффективных тестах весьма велика, так как на их основе, в отличие от трудоемких и дорогостоящих методов интервьюирования и наблюдения, достижимо проведение массовых обследований, результаты которых в меньшей мере зависели бы от квалификации исследователя. Количество тестов с различными целевыми установками проявляет тенднцию роста, и перед прикладным исследователем стоит непростая задача выбора, для чего необходима разработка критериев и механизма тестирования самих тестов.

Несмотря на многолетний опыт конструирования и практического использования медико – психологических тестов, многие теоретческие и методические вопросы остаються дискуссионными либо нерешенными.