2.2. Урок-конкурс

Кожен вчитель бажає щоб його урок був не тільки змістовним, грамотно складеним, але і цікавим, різноманітним, яскравим. Одноманітність традиційного уроку, на якому в незмінному порядку повторюються традиційні етапи роботи притуплює увагу, викликає нудьгу. Всі прагнуть наситити, збагатити урок наочними посібниками, творчими завданнями, нестандартними, нетрадиційними формами роботи – це вікторини, конкурси, кросворди, ігри за типом телепередач, рольові ігри, діалоги, бесіди, дискусії, тести і т. д. Такі матеріали, покликані зробити урок яскравішим і цікавішим [9].

Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки.

Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них – уроки-конкурси, уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-змагання, уроки-консультації, театралізовані уроки, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії тощо.

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням і викликають у них творчий інтерес.

Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу [19].

Урок-конкурс ґрунтується на творчій діяльності вихованців. Можна проводити конкурси на краще декламування авторських віршів, пісень, складених легенд, казок, оповідань тощо. Кожна дитина має право взяти участь у конкурсі. На уроках-конкурсах учасники зазнають радість творчості, а їхні судді матимуть можливість проявити самостійність, уміння оцінювати почуте та грамотно висловити судження.

Оцінюючи творчість дітей, треба бути дуже об’єктивними, щоб не образити їх необережною реплікою.

Готуючись до уроку-конкурсу, учитель проводить таку роботу:

1. Спостереження за учнями.

2. Проведення різноманітних тестувань, індивідуальних бесід з метою виявлення лідерів класу.

3. Підготовка кількох школярів для роботи в ролі консультантів команд і асистентів учителя для записування отриманих балів на дошці.

4. Опрацювання на звичайних уроках окремих ігрових ситуацій.

5. Роз’яснення критеріїв оцінювання журі.

6. Визначення кількості балів, одержаних за правильну відповідь чи обґрунтоване доповнення.

7. Виготовлення наочності, дидактичного матеріалу.

8. Розподіл учнів класу на команди [25].

Організовуючи учнів класу в команди, вчитель враховує, щоб до них увійшли як хлопчики, так і дівчатка з різним рівнем розвитку, типом темпераменту та стилем навчання.

І. Мушак пропонує такі методи розподілу дітей на команди:

• за допомогою лічилочки;

• за інтересами;

• за кольором волосся;

• за першою буквою імені;

• за розрахунком на перший-п’ятий;

• за цифрами (геометричними фігурами, умовними позначками), намальованими на картках.

Діти в командах самостійно обирають своїх капітанів, учитель тільки тактовно спрямовує цей вибір. У ролі ведучого виступає учитель, якому допомагають консультанти. До складу журі запрошують адміністраторів, учителів-предметників старшої школи, шкільного психолога, лікаря, працівників їдальні тощо (відповідно до теми уроку-змагання). Якщо це урок-конкурс, то журі обирають з учнів класу. В такому випадку судді оцінюють і коментують якість виконавської діяльності своїх однокласників. Учитель стежить за тим, щоб висловлювання школярів були об'єктивними [21].

Етапами уроку-конкурсу можуть бути складові частини телевізійного КВК (який, безсумнівно, діти неодноразово бачили на домашніх телеекранах, а хтось і разом з батьками обговорював передачу, що для багатьох дорослих стала улюбленою).

Етапи уроку-конкурсу:

І. Вступне слово вчителя. Привітання. Оголошення теми, девізу уроку, порядку проведення змагання (правила поведінки й дисципліни під час уроку). Представлення команд, їх капітанів, асистентів, консультантів та журі. Ознайомлення з проблемним питанням, відповіді на які учні повинні дати наприкінці уроку.

ІІ. Розумова "розминка". Вона може проводитися в усній (кілька дидактичних ігор за темою уроку) чи письмовій формі (п'ятихвилинна самостійна робота школярів на аркушах паперу, літературна вікторина тощо).

ІІІ. Перевірка домашнього завдання. Розв’язування завдань різними способами, складання кросвордів на задану тематики.

ІV. Конкурс капітанів. Виконання завдань підвищеної складності.

V. Конкурс творчих робіт. Конкурс юних знавців музики, поезії, образотворчого мистецтва, кулінарії тощо.

VІ. Відповідь на проблемні запитання уроку. Має супроводжуватися обов'язковим наведенням прикладів чи доведенням правильності висловлених думок.

VІІ. Підсумкове слово журі. Підбиття підсумків змагання. Нагородження переможців. Члени журі тактовно висловлюють свої думки після кожного конкурсу, пам’ятаючи про виховання естетичного смаку учасників конкуру. Важливо, щоб підсумком такого уроку стала не лише перемога однієї з команд, а й фіксування всіх складових, завдяки яким група здобула перемогу [12].

Отже, уроки-конкурси дають змогу дітям працювати активно, зацікавлено: виконавці відчувають радість творчості, а їхні друзі-судді мають можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обґрунтовано висловлюватися. При цьому навіть у найслабкішого учня формується почуття відповідальності за власні знання. Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищувати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля перемоги команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички самоаналізу, формує точну самооцінку. Доцільно вчити дітей не тільки радіти успіхам (власним та однокласників), а й співчувати невдачам товаришів, робити все можливе для досягнення перемоги. Залучення дитини до спільної праці з ровесниками, на думку О.Митника та В.Шпак, допомагає їй відчути й зрозуміти необхідність дотримуватися загальноприйнятих норм і правил взаємодії, привчає підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі, сприяє розвитку комунікативних умінь [20].