Лекція № 23 2013

Исполнительное производство план

1. Общая характеристика исполнительного производства.

2. Участники исполнительного производства.

3. Роль суда в процессе исполнения судебных решений

4. Основания исполнения

5. Исполнительная давность

6 . Судовий контроль за виконанням судових рішень

1. ГПК ст.ст. 367 - 389

2. Закон Украины “О государственной исполнитель­ной службе” от 24 марта 1998 года

3. Закон Украины “Об ис­полнительном производстве” от 21 апреля 1999 года, с изм. от 4 листопада 2010 року N 2677-VI

4. ЗУ «Об исполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека» от 23 февр.2006 г.

4. Инструк­ции о производстве исполнительных действий от 15 декабря 1999 года

1. Общая характеристика исполнительного производства

Исполнительное производство — это вид производства, в котором специальными органами государства установленным в законе способом принудительно осуществляются субъективные права физических и юридических лиц, подтвержденные судом или иным компетентным органом.

1. Исполнение — согл. Закона Украины “Об исполнительном производстве” явл. производством, а ст. 1 дает его нор­мативное определение.

1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового

провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових

осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у

цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та

інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в

межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими

нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону

та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону

підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

2. Нормы права, регулирующие исполнительное производ­ство, представляют собой новую отрасль права: гражданское исполнительное право, имеющее свой предмет: правовое регулирование отношений между госу­дарственным исполнителем и участниками исполнительного производства и метод ( он в основном сводится к власти и подчинению), особые юридические факты и санкции.

3. Задачей органов государственной исполнитель­ной службы явл реализация прав и обязанностей граждан и юридических лиц, под­твержденных судом и другими юрисдикционными органами путем принудительного выполнения их решений.

3. Виконання рішення — заключний етап юрисдикційної діяль­ності, на якому захист прав на­буває реального змісту.

5. Виконання здійснюється :

А) за загальними правилами,

Б) негайне виконання;

Виконання за загальними правилами застосовується у то­му разі, якщо не встановлено підстав для застосування негай­ного.тобто після набрання рішенням чинності

Негайне виконання — це виконання рішення ще до вступу його у законну силу.

Підстави для застосування негайного виконання передбачені ЦПК та Законом. Причому підстави для за­стосування негайного виконання слід розділяти на:

А) підстави для обов'язкового (імперативного) застосування негайного виконання,

Б) підстави для факультативного (імперативно-диспозитивного) застосування негайного виконання;

А) підстави для обов'язкового (імперативного) застосування негайного виконання передбачені , ч.1 ст. 367 ЦПК- за рішеннями :

1) про стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць;

2) про присудження робітникові або службовцеві заробітної плати, але не більше як за один місяць;

3) про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою году­вальника, — у межах суми стягнення за один місяць;

4) про поновлення на роботі незаконно звільненого або пере­веденого працівника;

5) про відібрання дитини та повернення її тому, з ким вона проживала;

6) про розкриття банком інформації, що містить таємницю

7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової

госпіталізації до протитуберкульозного закладу.

8) ухвали про забезпечення позову ч. 9 ст.151

Б) підставою для факультативного застосування негайного виконання є вказівка про це у рішенні суду про стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів визначених П.1, 2 і 3 ч. 1 ст.367 (аліменти, з/п, відшкодування шкоди). ч. 2 ст.367

6. Судові рішення залежно від суб'єкта здійснення виконання:

А) які потребують примусового виконання органами державної виконавчої служби, як правило це - рішення про присудження ,

Б) які не вимагають примусового виконання (рішення про визнан­ня, конститутивні рішення) Більшість із них вимагають виключно реєстрації певного факту, стану, інших правових позицій, які встанов­лені у відповідному рішенні Ці рішення, як правило, мають преюдиційний характер;;

В)рішення, які судами направляються для виконання безпосередньо відповідним органам державної влади, місцевого самоврядування, службовим чи посадовим особам, котрі, зобов'язані його виконати і по­відомити суд про результати виконання ( окрема ухвала ст.211 ЦПК)

111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111111