6. Методи класифікації та кодування інформації

Класифікація - це поділ множини об’єктів на частини за їх подібністю або різницею згідно з прийнятими методами. Класифікатор являє собою документ, що містить систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об’єктів класифікації. Класифікаційне угруповання - це частина об’єктів, яка виділена під час класифікації. Система класифікації об’єднує сукупність методів і правил класифікації та їхній результат.

Розрізняють два основні методи класифікації інформації:

1. ієрархічний;

2. фасетний.

Ієрархічний метод класифікації полягає у послідовному розділюванні множини об’єктів на підпорядковані (залежні) класифікаційні угруповання (рис. 1.1). Ієрархічна класифікація характеризується логічністю, простотою її побудови та зручністю оброблення. Недоліками цієї системи є жорсткість структури, необхідність у великому резерві місткості для введення нових ознак, що призводить до слабкої заповненості структури класифікатора.

Фасетний метод класифікації передбачає паралельне розділювання множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання щоразу з використанням однієї з обраних ознак (рис. 1.2). Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасету, що являє собою список значень зазначеної ознаки. Наприклад, ознака «освіта» містить такий список значень: середня, середня спеціальна, вища. Фасетна система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації. Опис об’єктів класифікації відбувається у кожній конкретній задачі на основі задання фасетної формули, яка утворюється з послідовності ознак класифікації, використовуваних у задачі. Перевагами фасетного методу є гнучкість структури, пристосованість до змінюваних умов управління. Але цей метод може не повно використовувати місткості через відсутність практичного застосування багатьох з можливих сполучень ознак.

Кодування інформації - це процес позначення множини об’єктів або повідомлень набором символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Код - знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання об’єкта.

Найчастіше використовуються такі методи кодування:

1. порядковий;

2. серійно-порядковий;

3. послідовний;

4. паралельний.

У разі використання порядкового методу коди об’єктів утворюються з чисел натурального ряду. Порядковий метод застосовується для кодування одноознакових, сталих та малозначних номенклатур, як-от: категорії персоналу, статті витрат тощо.

Серійно-порядковий метод використовується для об’єктів з двома ознаками і передбачає розділення первинної множини об’єктів на декілька підмножин за одною ознакою та призначення серії номерів кожній підмножині. Цей метод може застосовуватись для кодування за алфавітом, наприклад, прізвищ студентів, з присвоєнням послідовних номерів з одної серії прізвищам, що починаються на однакову літеру.

Послідовний метод кодування - це утворювання коду класифікаційного угруповання або об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розташованих підпорядкованих угруповань, отриманих за допомогою ієрархічного методу класифікації.

Паралельний метод кодування - це утворювання коду класифікаційного угруповання або об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, отриманих за допомогою фасетного методу класифікації.

Послідовний та паралельний методи використовуються для кодування об’єктів, що характеризуються декількома ознаками і класифікуються за ієрархічним або фасетним методом.

7.Автоматизований банк даних - це система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, які необхідні для інтегрованого нагромадження, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних.

Компонентами АБД є база даних, СКБД, словник даних, мовні засоби, технічні та організаційні засоби.

База даних - поіменована структурована сукупність взаємопов’язаних даних, які характеризують окрему предметну область і перебувають під керуванням СКБД.

База даних являє собою інтегроване сховище даних, яке призначене для використання багатьма споживачами і забезпечення незалежності даних від прикладних програм.

Система керування базою даних (СКБД) - комплекс програмних і мовних засобів загального та спеціального призначення, необхідних для створення БД, підтримки її в актуальному стані, маніпулювання даними й організації доступу до них різних користувачів чи прикладних програм в умовах чинної технології обробки даних.

Функції СКБД можна об’єднати у такі групи:

1. Керування даними - підготовка даних та їх контроль, занесення даних до бази, структуризація даних, забезпечення їх цілісності, секретності.

2. Доступ до даних. Пошук і селекція даних, перетворення даних до форми, зручної для подальшого використання.

3. Організація і ведення зв’язку з користувачем: ведення діалогу, видача діагностичних повідомлень про помилки в роботі з БД і т.ін.

Словник даних містить відомості про джерело інформації, формати та взаємозв’язок між даними, відомості про частоту виникнення і характер використання даних, терміни коригування і осіб, відповідальних за це.

Мовні засоби призначені для опису даних та організації спілкування з користувачем АБД і об’єднують мови опису даних, мови спілкування з БД, інші мовні засоби.

До технічних засобів АБД належать процесори, пристрої вводу і виводу даних, запам’ятовуючі пристрої, модеми, канали зв’язку.

Організаційні засоби АБД охоплюють персонал, пов’язаний зі створенням і веденням БД, а також систему нормативно-технологічної і інструктивно-методичної документації з організації та експлуатації БД.