Техніко-економічні критерії

Щільність населення Вашого селища повинна становити, відповідно до прийнятої типології житла, від 10 до 20 чоловік на 1 гектар території брутто.

У разі значної кількості садибної житлової забудови, Вам належить досягати по можливості достатньої високої лінійної щільності, - тобто відносного зменшення довжини вулиць /вони складають значні витрати на будівництво та експлуатацію обладнання інженерних мереж і споруд/.

Соціальні критерії проектного рішення

Селище що проектується, повинно мати обов'язкові середовищні якості, які забезпечують його мешканцям сприятливі умови для гармонійного розвитку та самореалізації особистості в умовах свободи вибору, рівності можливостей та безпеки.

Генеральний план

На кресленні повинні зображуватись осі, проїзні частини та червоні лінії вулиць, а також межі територій /ділянок/ усіх функціонально-спеціалізованих елементів селища.

Вулично-дорожна мережа. На основі планувально-структурної моделі Ви повинні нанести дійсні /точні/ траси вулиць, що мають забезпечувати зручні та економічно обґрунтовані зв'язки, виконувати нормативні вимоги щодо поверхневого водовідведення, поздовжніх ухилів, радіусів поворотів, поперечних габаритів проїзних частин, захисних смуг, інженерних коридорів, бульварів, скверів та інших озеленених майданчиків загального користування, відображаючи транспортно-технічну класифікацію та архітектурно-структурну роль.

Габарити відстаней між житловими вулицями повинні відповідати передбаченому типу і засобу організації житлової забудови, та вимогам важливого критерію - високій лінійній щільності майбутньої забудови; зокрема у зонах садибної забудови можлива безквартальна система.

Території житлової забудови. Слід виділити типологію та будівельне зонування, розташовуючи більш щільну /зокрема - багатоквартирну/ забудову у більш активних місцях /зонах/, як правило ближче до структурного каркасу і громадського центру селища.

Організація садибної забудови може бути л і н і й н о ю /"регулярною" або "вільною"/, т у п и к о в о ю та г р у п о в о ю; зблоковані одноквартирні будинки можуть бути улаштовані окрім того за "килимним" типом. Багатоквартирні будинки потрібно компонувати у групи, обрис яких треба показати. Групи житлових будинків, як і окремі садиби, повинні бути зоріентовані "до каркасу", у бік громадського центру.

Території та ділянки установ і підприємств загального (громадського) користування. Слід відрізняти унікальні (єдині, загальноселищні) об'єкти від рядових або звичайних. До останніх належать дитячі дошкільні установи, які потрібно розташовувати у складі житлової забудови (радіус пішоходної доступності 300-500 м) і невеликі, на 1-2 торгових місця, торгівельні "точки". Загальноселищні ж об'єкти розташовуються, виходячи з принципу р і в н о д о с т у п н о с т і, у межах каркасу, у складі ц е н т р а л ь н о г о я д р а.

Найбільш активні об'єкти, які проте мають невеликі ділянки (торгівля, управління та зв'язок тощо), концентруються у центральному ядрі, утворюючи громадський центр селища, вони можуть бути (бажано) з к о о п е р о в а н і (із загальними господарчими дворами, проїздами та стоянками), зблоковані і навіть об'єднані під спільним дахом. Розпланувальна організація громадського центру має, звичайно, за мету створення урбанізованого, добре впорядкованого простору, який вміщує п л о щ у - органічний вузол загальноселищних зв'язків, не перетнутих транзитним транспортом. Цей простір повинен мати зручні підходи, під'їзди, автостоянки, бути добре пов'язаним (передусім візуально) з естетичною домінантою ландшафту, і мати можливість створювати г л и б и н н і композиції.

Відомі два принципових засоби (або варіанти) розпланувальної організації громадських центрів невеликих селищ міського типу:

-на окремих майданчиках у межах територій /кварталів/, що оточують громадський простір - площу-нішу, площу-перехрестя, площу-вулицю або бульвар;

-на відокремленій спеціалізованій громадській території, яка виконує роль с т р у к т у р н о г о е л е м е н т у і оточена вулицями.

Кожен з цих варіантів має специфічні функціонально-технічні та творчі проблеми: необхідність ізолювання господарчих задвірок від відвідувачів, створення безтранспортних пішохідних просторів (площі, сквери, алеї), а також неодмінну вимогу щодо орієнтації входів в громадські будівлі (по суті - головних фасадів) н а з у с т р і ч відвідувачам.

При достатній репрезентативності та святковості середовища центру, призначеного для спілкування людей, тут не потрібні надмірні "пустопорожні" простори. Доречно згадати класичні та сучасні рекомендації щодо пропорцій урбанізованих просторів (співвідношення висоти забудови до ширини вулиці 1:1 - 1:3 або площі 1:4 - І:6). Та згадати про те, що для розташування у с ь о г о населення селища на площі потрібно до 1000 кв.м або 0,1 гектару.

Незабудовані території. До них належать:

- території зелених насаджень загального користування - селищний парк чи сад, бульвари, сквери;

- території зелених насаджень технічного або спеціального призначення. - вітрозахисні, санітарно-захисні, шумозахисні та інші смуги і зони;

- лісопарки, ліси, лугопарки та т.зв. природні зелені простори і об'єкти, що не входять безпосередньо у середовище селища, але пов'язані з ним структурно;

- плодові садки, орні ділянки сільськогосподарчих угідь, пасовища, розсадники тощо, що розташовані поза забудовою, але безпосередньо пов'язані з господарством (та структурою селища).

Усе це - озеленені території, які вкупі створюють зелену зону селища. Бажано, щоб зелена зона складала безперервну систему, що пов'язує озеленення громадського центру з вітрозахисним поясом та зовнішнім природним оточенням, яке у свою чергу, включаючи сільськогосподарські угіддя, складає агропарк.

Бажано, щоб селищний парк (або сад) був пов'язаний якщо не буквально, то візуально та композиційно, з громадським центром та ландшафтною домінантою. Разом з тим селищний парк (сад), що починається з к а р к а с у або пов'язаний з ним, повинен мати добре впорядкований вхідний майдан з автостоянкою.

Санітарно-гігієнічне благополуччя та безпека

Накреслення проектних рішень Генерального плану уточнюють планувально-структурну модель у таких аспектах:

-розташування об'єктів та споруд, що неминуче забруднюють природу (передусім - позаселищних) нижче за рельєфом та за течією водотоків відносно сельбища;

-забезпечення нормативних захисних розривів та улаштування відповідних захисних з о н навколо об'єктів та споруд, що забруднюють середовище або становлять н е б е з п е к у, включаючи залізниці та магістральні автомобільні шляхи, трубопроводи, лінії електропередач;

-захисту території від несприятливих вітрів та забезпечення необхідної а е р а ц і ї;

Е к о н о м і ч н і с т ь.

На стадії генерального плану Ваше головне завдання складають такі вимоги:

- не робити зайвих, не обов'язкових вулиць, тобто прагнути до безквартального розпланування (у зоні садибної забудови);

- не проектувати економічно неефективних та неповноцінних за соціально-психологічними середовищними якостями однобічних вулиць;

• при уточненні трасування вулиць уникати занадто великого обсягу земельних робіт;

• прагнути до технічно простих інженерних систем (мереж), передусім - зручного відведення стічних вод.

Соціальну, технічну та економічну ефективність проектного рішення, яке Ви знайшли і розробили, аналізують та ілюструють короткі техніко-економічні показники.

Техніко-економічні показники

1. Чисельність населення _________________________

2. Кількість жителів _________________________

у тому числі: - у садибних будинках _____________

- у зблокованих будинках _____________

- у багатоквартирних будинках _________

3. Площа території у межах селища _____________